[Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 5-10.]

Попередня     Головна     Наступна





ПЕРЕДМОВА


Творча спадщина Т. Г. Шевченка — геніального українського народного поета, художника, мислителя, революційного демократа — увійшла до скарбниці найцінніших надбань світової культури. Його безсмертні твори перекладено мовами народів Радянського Союзу, мовами народів багатьох країн світу. Інтерес до творчості Т. Г. Шевченка, до його сповненого героїзму життя зростає з кожним роком не тільки в СРСР, а й далеко за межами нашої країни. Дедалі більше загострюється боротьба навколо творчої спадщини великого поета й художника. На ідейній основі марксистсько-ленінської методології зросло радянське шевченкознавство, яке, розвиваючи кращі традиції прогресивних дослідників творчості Шевченка дожовтневого часу, визначило видатну роль поета-революціонера в історії визвольного руху народів царської Росії, основоположне значення його полум’яної творчості в новій українській літературі і в образотворчому мистецтві, дало оцінку його філософських, суспільно-політичних, історичних, естетичних поглядів, що сформувалися у нерозривному зв’язку з ідеологією російських революційних демократів. Шевченківський словник є своєрідним підсумком розвитку шевченкознавства. Він містить багатосторонні відомості про життя, творчість і революційну діяльність Т. Г. Шевченка — поета й художника, висвітлює широке коло питань і явищ, що стосуються відображення його життя і творчості в літературі та мистецтві, а також вшанування й увічнення його пам’яті. Науково-редакційну підготовку видання здійснили Головна редакція Української Радянської Енциклопедії та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Статті, вміщені в цьому виданні, тісно пов’язані між собою, взаємопідпорядковані системою посилань, про що докладніше сказано в поясненні «Як користуватися Шевченківським словником». Видання відкриває вступна стаття «Тарас Григорович Шевченко», що ознайомлює читача з соціально-історичними умовами, за яких розвинувся творчий геній Шевченка, накреслює основні віхи його життя і водночас шляхом посилань допомагає читачеві перейти до інших матеріалів, зокрема до проблемних статей, які характеризують основні риси світогляду й творчості поета.

Широко і, по можливості, повно подано відомості про літературну та художню творчість Т. Г. Шевченка. Вміщено окремі статті про кожний його літературний твір і більшість мистецьких творів. Ці статті щільно пов’язані з методологічними літературо- та мистецтвознавчими статтями («Метод творчий Шевченка-письменника», «Метод творчий Шевченка-художника»), з статтями, присвяченими окремим видам творчої спадщини поета і художника («Поезія Т. Г. Шевченка», «Акварелі Т. Г. Шевченка»). Матеріали словника всебічно показують роль Т. Г. Шевченка в становленні й розвитку нової української літератури, критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві. Провідне місце в матеріалах словника належить висвітленню ідеї дружби та єднання українського і російського народів. Широко показано ідейні та творчі зв’язки Т. Г. Шевченка з прогресивними діячами російської культури і вплив їх на творчість поета й художника. Висвітлено історію перекладання творів поета російською мовою та іншими мовами народів світу.

У словнику вміщено багато статей, що відображають зв’язки творчості Т. Г. Шевченка з літературами та мистецтвом усіх народів Радянського Союзу. Серед статей цього циклу є оглядові статті («Російська література і Т. Г. Шевченко», «Грузинська література і Т. Г. Шевченко» та ін.), а також біографічні статті — про дослідників, перекладачів, художників та інших діячів культури братніх народів СРСР, які зробили вагомий внесок у вивчення та популяризацію творчості Т. Г. Шевченка.

Марксистсько-ленінські принципи інтернаціоналізму лежать і в основі поданих у словнику численних матеріалів про відображення життя й творчості Т. Г. Шевченка в літературах зарубіжних країн, про діячів прогресивної культури різних народів, які перекладали твори поета або є авторами праць чи художніх творів, присвячених українському поетові.

Велику увагу приділено в цій праці висвітленню питання про значення народної творчості для всієї літературної і мистецької діяльності Т. Г. Шевченка, і, навпаки, — впливу його літературної та мистецької спадщини на народну творчість. В окремих статтях словника подано відомості про осіб з оточення Т. Г. Шевченка, про історичні і літературні персонажі, які згадуються в творах письменника. Значну увагу приділено відображенню життя й творчості Т. Г. Шевченка в мистецтві. Вміщено статті про митців (художників, режисерів, акторів, композиторів), чия творчість пов’язана з Т. Г. Шевченком і про мистецькі колективи, в репертуарі яких широко представлена шевченківська тематика

Статті містять критику ворожих концепцій у шевченкознавстві, дають відсіч усім спробам викривляти й фальсифікувати творчість поета, своїм змістом спрямовані проти ідеології українського буржуазного націоналізму, великодержавного шовінізму, перекручень з боку клерикалів, усіляких вульгаризаторів, проповідників «класового миру» Шевченківський словник — багатоілюстроване видання, в якому подано репродукції багатьох малярських творів Т. Г. Шевченка, а також творів на шевченківські теми радянських і дореволюційних художників, скульпторів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Серед ілюстрацій — автографи творів поета, фото видань його творів багатьма мовами народів світу. Вміщено також карти й велику кількість фото місць перебування Т. Г. Шевченка. Всього подано близько 1000 ілюстрацій, зокрема 63 ілюстраційні таблиці на вклейках, з яких 20 — кольорові

Це універсальне довідкове видання про Т. Г. Шевченка є спільною працею великого колективу — майже 500 авторів, серед них близько ста авторів — з Москви, Ленінграда, з усіх братніх республік Радянського Союзу. В обговоренні переліку статей словника, редагуванні та рецензуванні статей взяли участь співробітники багатьох наукових установ, вищих навчальних закладів, музеїв Т. Г. Шевченка та окремі фахівці. Редакційна колегія висловлює щиру подяку всім організаціям і особам, які своєю безпосередньою участю в написанні статей, порадами й зауваженнями допомогли створенню цього словника.










ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ СЛОВНИКОМ



У Шевченківському словнику статті розміщено за алфавітом. Виняток становить подана на початку видання загальна вступна стаття «Тарас Григорович Шевченко».

Назви статей про літературні твори Т. Г. Шевченка подаються тією мовою, якою цей твір написано. Всі ці назви розміщуються за українським алфавітом. Назви статей про російські періодичні видання подаються російською мовою: «Колокол», «Отечественные записки», «Полярная звезда». Розміщено ці статті за українським алфавітом. Якщо назва статті складається з двох або кількох слів, то на першому місці (яке визначає відповідне місце статті в алфавіті словника) стоїть те слово, яке має на собі логічний наголос. При цьому допускається перестановка слів. Наприклад: «Антології шевченківські», «Києва краєвиди». Щоб уникнути нагромадження термінів-статей, що починаються на якесь одне слово, і щоб було зручніше відшукувати такі статті, на перше місце втерміні поставлено слово (чи слова), що виражає специфічний зміст статті («Всеросійська революційна демократія і Т. Г. Шевченко», «Петрашевці і Т. Г. Шевченко», «Українська література і Т. Г. Шевченко»). В статтях про портрети, виконані Шевченком, на першому місці в назві статті стоїть прізвище портретованої особи: «Максимовича Михайла Олександровича портрет», «Щепкіна Михайла Семеновича портрет». Шрифт, яким набираються назви статей, — напівжирний, великий. Якщо назвою статті є термін, який має один або кілька синонімів, то їх подано після назви статті розрядкою. Наприклад: «Уособлення, персоніфікація, прозопопея». Розрядкою подано й продовження назви статті, яка є уточненням цього терміна. Наприклад: «Академізм в образотворчому мистецтві», «Державні премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури». Розрядкою набрано й прізвища та псевдоніми, залежно від того, щó (прізвище чи псевдонім) є назвою статті. Наприклад: «Танк Максим (справжнє прізвище, ім’я та по батькові — Скурко Євген Іванович)»; «Ленський Дмитро Тимофійович (справжнє прізвище — Воробйов)»; «Павлов Тодор Димитров (літературний псевдонім — П. Досев)». Етимологічні довідки подано до термінів, запозичених з іноземних мов. Наприклад: «Асонанс (від лат. assonare — співзвучати)».

Географічні назви населених пунктів, пов’язаних з подіями, що відбувалися за життя Т. Г. Шевченка, подано так, як вони тоді іменувалися: Вільно, Кирилівка тощо. Адміністративну належність населених пунктів, де бував Шевченко, подано за тодішнім адміністративно-територіальним поділом, а їх назви дано так, як це було за життя Т. Г. Шевченка. Якщо населений пункт перейменовано, то у відповідному за алфавітом місці дано статтю-посилання. Наприклад: «Шевченкове — див. Кирилівка». Географічні об’єкти в назвах картин, у біографічних та інших статтях наведено за сучасним правописом: Сирдар’я, Каратау тощо. Дати в біографічних статтях словника подаються за новим стилем. Датування в документальних матеріалах (листи, «Щоденник» тощо) наводиться так, як зазначено в цих джерелах. За старим стилем датується час написання творів та час перебування Т. Г. Шевченка в населених пунктах. Якщо залежно від стилю дати певної події змінюється рік, то тоді поряд з новим стилем у дужках подається старий стиль. Наприклад: «Блюммер Леонід Петрович [6.I 1841 (25.XII 1840 с. ст.) — 1888]». Посилання в тексті статей застосовуються, щоб допомогти читачеві якнайповніше ознайомитися з питанням, яке його цікавить, а також уникнути зайвого повторення того самого матеріалу. Назва статті, на яку робиться посилання, набирається курсивом. У Шевченківському словнику запроваджено систему посилань від найзагальніших питань до конкретних. У загальній вступній статті «Тарас Григорович Шевченко» є відповідні посилання на провідні, проблемні статті — Суспільно-політичні погляди Т.Г. Шевченка, Літературна спадщина Т. Г. Шевченка та ін., а в цих статтях — на окремі біографічні статті, на твори Т. Г. Шевченка тощо. Якщо літературний твір Т. Г. Шевченка відомий під двома назвами, то поширенішу назву подано як термін-статтю, а поряд у дужках наведено розрядкою другу назву, яку у відповідному за алфавітом місці включено як статтю-посилання. Наприклад: «Заповіт»Як умру, то поховайте») — «Як умру, то поховайте» — див. «Заповіт»; «Садок вишневий коло хати» («Вечір») — «Вечір» — див. «Садок вишневий коло хати». Підтекстова бібліографія наводиться в кінці статті іншим шрифтом (нонпареллю) мовою оригіналу або, при наявності, за українським перекладом. Середтекстову бібліографію подано українською мовою (виняток становлять книги російською мовою, коли в дужках зазначено місце й рік видання). В разі необхідності біля назви книги зазначено мову оригіналу. Наприклад, у статті «Авріль» вказано, що він присвятив Т. Г. Шевченкові окремі розділи в своїй книзі франц. мовою «Сентиментальна мандрівка по слов’янських країнах» (Париж, 1876). Російські і білоруські періодичні видання подаються лише мовою оригіналу. Назви періодичних видань мовами народів Радянського Союзу, що користуються російським або латинським шрифтом, наводяться мовою оригіналу з українським перекладом (наприклад, у статті «Латиська література і Т. Г. Шевченко» вказано, що журн. «Domas» («Думи», 1914, № 4) вмістив статтю А. Упіта «Тарас Григорович Шевченко». Це правило поширюється і на назви періодичних видань іноземними мовами, які користуються російською і латинською графікою. Назви видань мовами, що користуються іншою графікою (грузинською, арабською та ін.), подаються в українській транскрипції з перекладом [наприклад, у статті «Грузинська література і Т. Г. Шевченко» вказано, що в газеті «Цховребіс сарке» («Дзеркало життя», 16. V 1908) вперше груз. мовою опубліковано «Заповіт»]. Давньогрецькі назви наведено (в дужках) грецьким алфавітом.

Посилання на праці В. І. Леніна подаються за українським перекладом Повного зібрання творів (5-го видання). Посилання на праці К. Маркса і Ф. Енгельса подаються за українським перекладом з другого російського видання Творів.

Цитати з творів Т. Г. Шевченка наводяться тією мовою, якою написано твір. Середтекстові ілюстрації (малюнки, портрети, фотографії), як правило, вміщено на тому самому розвороті, що й відповідні статті. В кінці статті, до якої вміщено ілюстрацію на цьому самому розвороті, дано умовний знак у вигляді трикутника, спрямованого в бік ілюстрації. Якщо ілюстративний матеріал з технічних причин довелося заверстати в іншому місці, то в кінці статті дано посилання на ту сторінку, де подано ілюстрацію, наприклад: «Іл. с. 40», «Портрет с. 34». До багатьох статей ілюстрації вміщено на окремих таблицях-вклейках. У кінці таких статей дано відповідне посилання, наприклад: «Іл. табл. VI», «Іл. т. 2, табл. XXI», «Іл. табл. XI, а також т. 2, табл. XX», «Іл. табл. III, а також т. 1, табл. V». В кінці кожного тому подано список ілюстративних таблиць-вклейок з зазначенням сторінок, між якими їх вміщено.

Умовні позначення і скорочення застосовано, щоб заощадити місце. Коли слова, що становлять назву статті, повторюються в її тексті, то вони позначаються початковими літерами. Наприклад: у статті «Аральська описова експедиція» — А. о. е., в статті «Філософські погляди Т. Г. Шевченка» — Ф. п. Ш. Поряд із загальноприйнятими скороченнями вживаються скорочення, встановлені для цього видання (див. Основні скорочення в Шевченківському словнику, с. 9 — 10).










ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ В ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ СЛОВНИКУ



абх. — абхазький

Абх. АРСР — Абхазька АРСР

австр. — австрійський

австрал. — австралійський

авт. — автономний

адж. — аджарський

Адж. АРСР — Аджарська АРСР

адм. — адміністративний

адм. ц. — адміністративний центр

адм.-тер. — адміністративно-територіальний

Аз. РСР — Азербайджанська РСР

азерб. — азербайджанський

акад. — академік

акв. — акварель

альм. — альманах

AM СРСР — Академія мистецтв СРСР

АН СРСР — Академія наук СРСР

АН УРСР — Академія наук УРСР

амер. — американський

англ. — англійський

антифашист. — антифашистський

антич. — античний

араб. — арабський

арх. — архітектор (з прізвищем)

археол. — археологічний

афін. — афінський

афр. — африканський

АХРР — Асоціація художників революційної Росії

АХЧУ — Асоціація художників Червоної України

балт. — балтійський

башк. — башкирський

Башк. АРСР — Башкирська АРСР

бібл. — біблійний

б-ка — бібліотека

білорус — білоруський

бл. — близько

болг. — болгарський

бр. — бронза

бронз. — бронзовий

БРСР — Білоруська РСР

бурж. — буржуазний

бурят. — бурятський

Бурят. АРСР — Бурятська АРСР

в-во — видавництво

вид. — видання

візант. — візантійський

військ, — військовий

Вінн. обл. — Вінницька область

вірм. — вірменський

Вірм. РСР — Вірменська РСР

вітчизн. — вітчизняний

внутр. — внутрішній

Волин. обл. — Волинська область

Ворошиловгр. обл. — Ворошиловградська область

ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління

газ. — газета (з назвою)

г-во — господарство

гол. — головний

гол. чин. — головним чином

гр. — гравюра

грец. — грецький

громад. — громадський

громадян. — громадянський

груз. — грузинський

Груз. РСР — Грузинська РСР

губ. — губернія (з назвою)

даг. — дагестанський

Даг. АРСР — Дагестанська АРСР

д-ва — держава

ДЕ в Ленінграді — Державний Ермітаж, Ленінград

декор. — декоративний

деп. — департамент

дер. — дерево

держ. — державний

дійсн. чл. — дійсний член

ДІМ — Державний історичний музей Української РСР

ДМШ — Державний музей Т. Г. Шевченка

Дніпроп. обл. — Дніпропетровська область

документ. — документальний

Донец. обл. — Донецька область

драм. — драматичний

економіч. — економічний

ест. — естонський

Ест. РСР — Естонська РСР

євр. — єврейський

європ. — європейський

Житом. обл. — Житомирська область

жовтн. — жовтневий

журн. — журнал (з назвою)

заг. — загальний

заліз. — залізний

Запоріз. обл. — Запорізька область

засл. артист — заслужений артист

засл. діяч мист. УРСР — заслужений діяч мистецтв УРСР

засл. майстер нар. творчості УРСР — заслужений майстер народної творчості УРСР

засн. — заснований

заст. — заступник

застар. — застарілий

зовн. — зовнішній

Зх. — Захід

зх. — західний

зх.-європ. — західноєвропейський

зб. — збірка, збірник

Ів.-Фр. обл. — Івано-Франківська область

іл. — ілюстрація

їм. — імені

інд. — індійський

ін-т — інститут

ірл. — ірландський

ісп. — іспанський

істор. — історичний

італ. — італійський

кавк. — кавказький

Каз. РСР — Казахська РСР

казах. — казахський

канад. — канадський

Київ. обл. — Київська область

кирг. — киргизький

Кирг. РСР — Киргизька РСР

кит. — китайський

кін. — кінець (кін. 19 — поч. 20 ст.)

Кіровогр. обл. — Кіровоградська область

козац. — козацький

кол. — колишній

кольор. — кольоровий

комуністич. — комуністичний

крб. — карбованець

крим. — кримський

Крим. обл. — Кримська область

ксил. — ксилографія

к-т — комітет

культ. — культурний

культ.-осв. — культурно-освітній

лат. — латинський

латв. — латвійський

Латв. РСР — Латвійська РСР

латис. — латиський

лит. — литовський

Лит. РСР — Литовська РСР

ліногр. — ліногравюра

літ. — літературний

літогр. — літографія

л-ра — література

Львів. обл. — Львівська область

м. — місто (з назвою)

мал. — малюнок

марм. — мармур

Микол. обл. — Миколаївська область

мист. — мистецтво

міжнар. — міжнародний

млн. — мільйон

млрд. — мільярд

молд. — молдавський

Молд. РСР — Молдавська РСР

моск. — московський

муз. — музичний

мусульм. — мусульманський

н. — народився (з датою)

н. е. — наша ера, нашої ери

н. ст. — новий стиль

навч. — навчальний

наз. — називається

напр. — наприклад

нар. — народний

наук. — науковий

нац. — національний

нім. — німецький

норв. — норвезький

о. — острів

обл. — область (з назвою)

образотв. — образотворчий

Одес. обл. — Одеська область

ол. — олівець

ООН — Організація Об’єднаних Націй

опубл. — опублікований

орг. — організаційний

орг-ція — організація

осн. — основний

оф. — офорт

офіц. — офіційний

п. — помер (з датою)

палеогр. — палеографічний

парт. — партійний

пед. — педагогічний

петерб. — петербурзький

петрогр. — петроградський

Пд. — південь

пд. — південний

Пд. Зх. — південний захід

пд.-зх. — південно-західний

Пд. Сх. — південний схід

пд.-сх. — південно-східний

перейм. — перейменований

перекл. — переклад

перс. — перський

п-ів — півострів

Пн. — північ

пн. — північний

Пн. Зх. — північний захід

пн.-зх. — північно-західний

Пн. Сх. — північний схід

пн.-сх. — північно-східний

побут. — побутовий

пов. — повіт (з назвою)

пол. — половина (в сполученні, напр. 1-а пол. 19 ст.)

політ. — політичний

Полт. обл. — Полтавська область

польс. — польський

поч. — початок, початковий

пошир. — поширений

прибл. — приблизно

прим. — примірник

прізв. — прізвище

прогрес. — прогресивний

проф. — професор (з прізвищем)

профес. — професійний

псевд. — псевдонім

психолог. — психологічний

рад. — радянський

рабовласн. — рабовласницький

реакц. — реакційний

революц. — революційний

ред. — редактор, редакційний

реліг. — релігійний

респ. — республіканський

рим. — римський

р. н. невід. — рік народження невідомий

р-н — район

р. см. невід. — рік смерті невідомий

Ровен. обл. — Ровенська область

розд. — розділ (з цифрою)

рос. — російський

рум. — румунський

рус — руський

с. — сторінка (з цифрою)

с. — село (з назвою)

св. — святий

сел. — селянський

серед. — середина

симф. — симфонічний

сільс. — сільський

скульпт. — скульптурний

слов. — слов’янський

словац. — словацький

словен. — словенський

соціалістич. — соціалістичний

спец. — спеціальний

с. ст. — старий стиль

ст. — століття

старод. — стародавній

Сум. обл. — Сумська область

сучас. — сучасний

Сх. — схід

сх. — східний

с-ще — селище

с-ще м. т. — селище міського типу

т. — том

т. з. — так званий

т. ч. — таким чином

табл. — таблиця

тадж. — таджицький

Тадж. РСР — Таджицька РСР

тат. — татарський

т-во — товариство

театр. — театральний

тепер. — теперішній

тер. — територія (з назвою)

Терноп. обл. — Тернопільська область

тис. — тисяча

тон. — тонований

торг. — торговельний

тур. — турецький

туркм. — туркменський

Туркм. РСР — Туркменська РСР

угор. — угорський

узб. — узбецький

Узб. РСР - Узбецька РСР

укр. — український

ун-т — університет

упоряд. — упорядник, упорядковування

уч-ще — училище

феод. — феодальний

філол. — філологічний

філософ. — філософський

фп. — фортепіанний

франц. — французький

ф-т — факультет

Харків. обл. — Харківська область

Херсон. обл. — Херсонська область

Хмельн. обл. — Хмельницька область

хорват. — хорватський

худож. — художній

ц. — центр

центр. — центральний

церк. — церковний

Черкю обл. — Черкаська область

Чернів. обл. — Чернівецька область

Черніг. обл. — Чернігівська область

чес. — чеський

чл.-кор. — член-кореспондент

чувас. — чуваський

швед. — шведський

шир. — ширина

югосл. — югославський

ЮНЕСКО — Організація ООН у питаннях освіти, науки і культури

япон. — японський










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.