[Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 59.]

Попередня     Головна     Наступна            





І. К. Зайцев

СПОГАДИ СТАРОГО ВЧИТЕЛЯ



Я нерідко бував у Ширяєва, і ми розмовляли вечорами, іноді я в нього читав і декламував твори Пушкіна і Жуковського. В цей час у сусідній кімнаті, біля розчинених дверей, завжди стояли двоє хлопчиків, років шістнадцяти-сімнадцяти, учні хазяїна, які були в нього на побігеньках, розтирали фарби і малювали потроху, поки вчитель не дозволив їм відвідувати академічні класи. Все, що я читав, хлопчики слухали дуже уважно. Чому ж, запитають мене добрі люди, я розповідаю так докладно про якихось хлопчиків? Тому, відповім я, що один з них став згодом улюбленим малоросійським поетом, — то був Тарас Шевченко. /60/







І. К. Зайцев

СПОГАДИ СТАРОГО ВЧИТЕЛЯ


Вперше надруковано в журн. «Русская старина», 1887, кн. 6, с. 663 — 691. В іншій редакції уривок надруковано в кн.: «Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников», с. 45. Подається за першодруком.

Зайцев Іван Кіндратович (1805 — 1890) — російський і український художник-портретист. Син художника-кріпака з Пензенської губернії. У 1831 — 1837 роках навчався в Академії мистецтв. Був викладачем малювання у кадетському корпусі, спочатку в Петербурзі, а потім у Полтаві. Його спогади — це єдиний мемуарний документ про перебування Шевченка у Ширяєва на початку 30-х років XIX ст.

Ткаченко Федот Леонтійович (1819 — бл. 1885) — український художник, педагог. На початку 30-х років був учнем у Ширяєва. У грудні 1834 р. відпущений поміщиком на волю. З 1835 до 1842 р. вчився в Академії мистецтв у К. Брюллова. У 1841 — 1842 роках жив з Шевченком на одній квартирі. Одержавши звання вчителя малювання в гімназіях, виїхав на Україну. Викладав малювання та каліграфію в Полтавській гімназії. Листувався з поетом. Допомагав у розповсюдженні його «Букваря южнорусского».














Попередня     Головна     Наступна            


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.