Попередня     Головна     Наступна





УКРАЇНСЬКО-УГОРСЬКІ МОВНІ КОНТАКТИ. Розвиваються з 8 — 9 ст., коли угор. племена, перебуваючи на Пн. Причорномор’ї, мали стосунки з полянами. Свідченням цього є слова сабля ‘шабля’, хотаръ ‘межа, територія села’, шатеръ ‘шатро, намет’, шишакь ‘шолом, каска’ і т. п. — у давньоукр. мові та cseléd ‘слуга’, igric ‘музикант’, iszap ‘мілководдя’, szégye ‘риболовна сітка’, taliga ‘двоколісний візок’ тощо — в давньоугор. мові. Після здобуття нової батьківщини в Карпат, низовині угор. племена вступають у безпосередні тривалі контакти зі слов’янами, в т. ч. українцями, що не могло не позначитися на лекс. складі мов (діалектів) двох сусідніх народів. Це виявилося в наявності українізмів в угор. мові (burjan ‘бур’ян’, cerk6 ‘церква’, csereda ‘череда’, haluska ‘галушка’, kocsan ‘качан’, kocserha ‘кочерга’, kutacs ‘залізна кочережка’, pusznia ‘пасмо’, piroha ‘пироги’, polonina ‘полонина’, putypinka ‘опеньок’, zaha ‘печія’ і т. п.) та мадяризмів в укр. мові (віллонь ‘електричне світло’, дялів ‘рубанок’, марташ ‘підлива’, реселів ‘тертка’, сабів ‘кравець’, тивчир ‘лійка’, чомаг ‘пакунок’ та ін.), окремі з яких, діставши більше поширення як регіоналізми або історизми, увійшли й до літ. мови (довбиш, ґазда, леґінь тощо). Дослідження У.-у. м. к. розпочалися з 30-х pp. 19 ст.

Див. також Україністика в Угорщині, Українська мова в Угорщині.


Літ.: Michaelis Lutskay. Slavo-Ruthena Grammatica. Budae, 1830; Ласлов Чопей. Русько-мадяр. словарь. Будапешт, 1883; И. Бережанин. Въ общее о различіи славянских нарЂчій, собственно же о мало й карпато или угрорусских, 1827. В кн.: СвЂнцицкій И. С. Мат-лы по исторіи возрожденій Карпат. Руси, т. 1. Л., 1905; Bonkalo. Bettrage zur ukrainischen Wortforschung. В кн.: Archiv fur slavische Philologie, Bd. 36. Berlin, 1915; Його ж. Die ungarlandischen. Ruthenen. В кн.: Ungarische Jahrbucher (UJ), Bd. 1. Berlin-Leipzig, 1921; Ласло Дэже. К вопросу о венг. заимствованиях в закарп. памятниках XVI-XVIII вв. В кн.: Studia slavica, t. 4-7. Будапешт, 195861; Лизанець П. М. Про східнослов’ян.-мадяр, міжмовні контакти. «Мовознавство», 1969, № 3; Його ж. Угор.-укр. міжмовні контакти, ч. 1-3. Будапешт — Ужгород, 1970 — 76.


П. М. Лизанець.








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.