Попередня     Головна     Наступна





УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКІ MОBHI КОНТАКТИ.

Розвиваються віддавна, і прямо, й опосередковано, тісно переплітаючись з українсько-польськими мовними контактами. Поширеність чес. мови на укр. землях, що входили до складу Польщі і Лит. держави, дозволяє твердити про безпосередні У.-ч. м. к. і про їхній вплив на формування староукраїнської літературної мови. Особливо значний вплив справила чес. мова на ділову мову. У Статуті польс. короля Владислава II Ягайла (1420 — 23), Лит. Статуті всіх трьох редакцій (1529, 1566, 1588), лит.руських актах Литовської Метрики та судових земських і гродських книгах часто трапляються такі богемізми-терміни, як рок (rok), речник (řečník), поводь (povod), cynep (soupeř), право (právo), отпор (odpor), поконати (pokonati), лупезнцовъ (loupežnikův), шкоды оправити (škody opraviti), вольноу моц (volnou moc) та ін. Важливим свідченням безпосередніх У.-ч. м. к. є укр. грамоти 14 — 15 ст. У них, поряд із словами і термінами чес. походження адм.-правової, канцелярської, конфесійної, наукової та ін. лексики представлені й такі богемізми, як протожъ, пакли, велицЂ. вшитци та ін., яких не відбито в літ. мові тієї доби. Разом з тим польс. посередництво зіграло в У.-ч. м. к. помітну роль. Зазнавши в Середньовіччі (до 17 ст.) великого впливу з боку чеської, польс. мова сприяла проникненню в українську чес. мовного елемента.

Лекс. впливи чес. мови на українську засвідчуються і в наст. століття. Особливо слід відзначити середину 19 ст., коли формувалася сусп.-політ. і термінол. лексика укр. літ. мови. У ранній період її розвитку на західноукр. землях вживалися такі богемізми, як тискарня (tiskárna), прилога (příloha), видаватель (vydavatel), часопис (časopis), обіжник (oběžník), лікарник (lekárník) та ін. Однак тільки окр. слова (часопис, обіжник) закріпилися в загальноукр. літ. лексиці.


Літ.: Жовтобрюх М. А. Страницы из укр.-чеш. языковых связей. В кн.: Вопросы теории и истории языка. Ленинград, 1963; Андерш Й. Ф. До питання про чес.-укр. мовні зв’язки найдавнішої доби. В кн.: Слово і труд. К., 1976.


Й. Ф. Андерш.









Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.