Попередня     Головна     Наступна





ДІЛОВА ЛЕКСИКА — слова й усталені звороти, що належать до офіційно-ділового стилю і виконують функції офіц. спілкування, вживаються в законах, указах, договорах, статутах та ін. документах, в усній діловій практиці. Входить у стандартні вислови, офіц. формули, вироблені для певних сфер ділового спілкування. Її вживання вимагає точності, однозначного сприйняття. Розрізняється Д. л., властива сфері міждерж. відносин, діяльності держ. установ (напр.: президент, прем’єр-міністр, секретаріат, заява уряду, прийняття закону), а також лексика, що побутує у щоден. діловому житті кожної людини (напр.: документ, письмова заява, доручення, протокол засідання, секретар, приймальня). До Д. л., крім іменників та іменникових словосполучень, належать також дієслова, дієсл. форми в усталених зворотах типу вищезазначений, поданий, чинний, надати, розпорядитися, зарахувати на посаду, оголосити конкурс тощо. Термінологія сучас. ділового стилю поповнюється іншомов. запозиченнями, здебільшого з англ. мови (напр.: маркетинг, менеджер, брокер, дилер). Д. л. вносить у текст стиліст. значення книжності.


С. Я. Єрмоленко.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.