Попередня     Головна     Наступна





ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ — притаманне фразеол. одиниці категоріальне значення, своєрідність якого полягає у його цілісності та переосмисленості і випливає із специфіки, компонентності складу та способу утворення фразеологізму. Цілісне Ф. з. порівняно з лексичним набагато складніше завдяки його конотативному (див. Конотація) аспекту. Якщо домінантою лекс. значення виступає денотат.сигніфікат. елемент, то в семант. структурі Ф. з. першочергову роль відіграє конотативний, або експресивно-емоційний. Так, Ф. з. на відміну від відповідного йому лекс. значення, місткіше і багатше і не може дублювати семантики корелят. лексеми. Напр., фразеологізм побити горшки порівняно з словом посваритися, що приблизно йому відповідає, має такі додаткові семант. ознаки: 1) наявність колишньої довготривалої дружби; 2) розрив цієї дружби з якоїсь не зовсім коректної причини; 3) неможливість відновлення її; 4) певний осуд, зумовлений фактом, що стався. Завдяки значній ємності конотат. аспекту семантики фразеологізму, цілісному Ф. з. властива велика інформативність.

Специфіка Ф. з. полягає не лише у його характері, а й у способі утворення. Ф. з. відповідає вторинності номінації, мовного відтворення фразеологізмами дійсності, на відміну від лекс. значення слів, денотат.-сигніфікат. аспект якого безпосередньо пов’язаний з первинною (прямою) номінацією. Як при непрямій лексичній (слова з перен. значенням), так і при вторинній фразеол. номінації значення утворюються на основі переосмислення. Непряма номінація здійснюється, як правило, полісем. словом, значення якого обов’язково пов’язане з денотатом, необхідним для відповідної віднесеності з названою реалією. Перен. значення слова спрямоване не безпосередньо на предмет, а усвідомлюється через пряме номінат. значення (напр., з прямим номінат. значенням слова світлий — ’який випромінює яскраве світло’ пов’язане одне з перен. значень — ’нічим не засмучений; радісний, щасливий’). При вторинній (фразеологічній) же номінації визначальну роль відіграють окр. смислові елементи компонентів — семи. Напр., значення фразеологізму дзвонити в усі дзвони — ’розголошувати, поширювати щось’ пов’язане з образним уявленням про повідомлення чогось за допомогою биття у дзвони. Ф. з., як правило, утворюється на основі переосмислення співзвучного з ним вільного словосполучення у цілому і має опосередкований характер. Посередниками між планом вираження фразеологізму і реальною дійсністю виступають денотат.-сигніфікат. елементи семантично перетворених компонентів. У процесі фразеол. номінації формування Ф. з. здійснюється за такою схемою: дійсність — понятійно-мовне відображення її — сигніфікат опосередковуючого, опор, найменування — попереднє структурно-семант. значення мовної форми — мовна форма у вторин. функції називання. Ф. з. створюється не поєднанням, а сплавом кількох найменувань у єдине ціле внаслідок переосмислення лекс. значень слів-компонентів. Найпоширенішими способами переосмислення, що базується на реальних асоціат. зв’язках, є метонімічне та метафоричне переосмислення. У першому випадку воно здійснюється під впливом суміжності об’єктів первинної і вторинної номінації, де певна частина сигніфіката компонента збігається з відповідними семами ін. сигніфіката — фразеологічного, як у фраземі мати руку ’користуватися підтримкою впливової людини’, де компонент рука переосмислюється за суміжністю із знач, слова людина. У другому випадку переосмислення базується на основі аналогії, що існує між денотатами вільного і фразеол. словосполучень (напр., не один пуд солі з’їсти ’довгий час прожити разом’). Понятійну основу знач. фраземи як одиниці вторинної номінації становить взаємодія первинного і вторинного об’єктів найменувань. Семант. перетворенням підлягають сигніфікат, елементи лекс. значень, які стають основоположними у формуванні ядра значення усього фразеол. звороту. При цьому відбуваються зміни денотат. віднесеності, його знакової спрямованості на ін. денотат. ситуацію, яка виражає ін. відношення, що є наслідком образного сприйняття світу. Таким чином, Ф. з. формується не на основі певної ознаки денотата (як при непрямій лекс. номінації), а в процесі мовної взаємодії понятійних відображень реалій фразеол. компонентів і понятійного змісту дійсності, яку означає фразеол. одиниця, тобто на основі переосмислення всієї ситуації.


Літ.: Языковая номинация. Общие вопросы. М., 1977; Авксентьєв Л. Г. Сучас. укр. мова. Фразеологія. X., 1983; Алефіренко М. Ф. Теор. питання фразеології. X., 1987; Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та лексикогр. розробка укр. фразеологізмів. К., 1989.


В. М. Білоноженко.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.