Попередня     Головна     Наступна





ФОНОСТИЛІСТИКА (від грец. φωνή — звук, голос і стилістика) — розділ стилістики, що вивчає експресивні властивості звуків мови, засоби її милозвучності та явища поет, фонетики — звукопис, ритміку вірша, римотворення тощо (див. також Алітерація, Асонанс, Рима). До кола питань Ф. належить і з’ясування своєрідності фонематичного складу та ритмічних особливостей висловлення у різних стилях, аналіз інтонації як одного із засобів вираження змісту мовлення. Розділ Ф., який розглядає естетичну (евфонічну) й емоційну функції звукового складу мови, наз. фонікою.


Літ.: Ващенко В. С. Стиліст. явища в укр. мові, ч. 1. X., 1958; Чередниченко І. Г. Нариси з заг. стилістики сучас. укр. мови. К., 1962; Шиприкевич В. В. Питання фоностилістики. К., 1972; СУЛМ. Стилістика. К., 1973; Качуровський І. Фоніка. Мюнхен, 1984.


В. С. Колошник.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.