Попередня     Головна     Наступна





Лаврентій Зизаній. Мініатюра поч. 18 ст. з оригіналу
17 ст.ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справж. прізв. — Кукіль, у перекладі грец. мовою — Зизаній; 60-і pp. 16 ст., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франк. обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львів. обл. — після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівн. обл.) — укр. мовознавець, письменник, перекладач, педагог і церк. діяч. Можливо, навч. в єзуїт. колегії м. Ярослава (тепер Жешувського воєв., Польща) або Острозькій школі на Волині. Викладав церковнослов’ян. й грец. мови до 1592 — у Львівській, 1592 — 96 — Берестейській (Брестській), 1596 — 97 — Віленській братських школах. 1597 — 1600 був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600 — 02 — князя О. Острозького (м. Ярослав). Протягом 1612 — 18 — священик у м. Корці. В 20-х pp. 17 ст. на запрошення архімандрита Києво-Печер. лаври Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні лаврських видань, перекладав з грец. мови на церковнослов’янську, займався проповід. діяльністю. Уклав староукр. мовою «Катехизис» (вид. 1627). З 1628 жив у Корці. Найголовніші праці: буквар «Наука ку читаню и розумЂню писма словенскаго...» (1596), «Лексис, СирЂчь реченїA, ВъкратъцЂ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діAле(к)тъ истол(ъ)кованы» (A — юс малий), «Грамматіка словенска» (обидві надр. 1596 у Вільні). «Лексис...» З. — перший укр. друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференц. принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов’ян. слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу. З. перший в історії укр. й східнослов’ян. мовознавства розробив та застосував більшість осн. лексикогр. методів упорядкування словника. Його «Лексис...» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, рос. азбуковників. «Грамматіка словенска» З. — перший систематичний підручник церковнослов’ян. мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено вісім частин мови: различіє (артикль), ім’я, містоім’я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. З. увів орудний відмінок у слов’ян, граматику. В імені виділив десять відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох частин мови). Дав «канони орфографії» церковнослов’ян. мови східнослов’ян.-укр. редакції. Як перша спроба опрацювання фонет. й морфонол. систем церковнослов’ян. мови, виявлення її специф. особливостей, «Грамматіка словенска» З. була значним кроком у слов’ян. філології, З. удосконалив і збагатив слов’ян. лінгв. термінологію.


Тв.: Лексис. К. 1964; Граматика словенська. К., 1980.

Літ.: Німчук В. В. Системат. підручник церковнослов’ян. мови «Грамматіка словенска» Л. Зизанія. В кн.: Зизаній Л. Граматика словенська. К., 1980; Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985.


В. В. Німчук.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.