Попередня     Головна     Наступна






Варлаам Ясинський



На автора книги сеи


Третій плод то, авторе, спасенных ти трудов,

На славу Богу в Троици, в ползу Церкви удов.

Ключ и Небо недавно, а МЕСІА нынЂ:

Твоим трудом состоят, тых трех Книг три сЂнЂ.

Ключ твой Небо отверзет, и през Небо твоє:

МЕСІА Бог правдивый явит лице своє.

Мудрость и ПравовЂрностъ и дЂл добрых дбалость;

В тых трех книгах; три сія мають досконалость.

Мусит ся тут Зоилюс ожувца встыдати.

Котрій бы дерзал книги твои огижати.

Ключа певне не згризет зубы собЂ скрутить,

Зганить Небо, тож собЂ в НебЂ жить не тушить.

МЕСІИ ли схочет як уж вредити ядом,

Ужеви он сокрушить главу и всЂм гадом.

Нетщій труд рачиш в книгах тых авторе мЂти,

Достоин єстес в книгах жизни вписан быти.







Нагробок всечестному отцу Михайлу Лежайскому, архимандритЂ Новгородка-СЂверского, преставшемуся року 1699, мЂсяца іюля дня 16


Се Михаил Лежайскій лежить, плоть зложивій,

Архимандрит СЂверска Новгородка бывый;

Не лежал он во трудах подвигов духовных,

Лежати творил мертвы страсты дЂл грЂховных.

Да возляжет з Лазарем в лонЂ Авраама

Обновитель сей Спасу Новгородска храма.

Девятьдесять девятій тисяча шестьсотній

Год временній премЂнил он в вЂчноживотній,

Девятьдесять и девять овець оставивій

Безплотних девять чинов пастир в плоть зниживій.

Ко тЂх числу безплотна вожда их молбами

Да причтет Михайла сего, живша з нами!

В день мЂсяця іюля шестій на десятій,

В неделю Святих Отець, в собор тих он взятій.

Да убо сей лежащій почіет во вЂки

З радостними на ложах в мірЂ, вишнем лики.

О сем молЂте, молить брат, в духу срожденный,

От ієрарха Лазара с ним сопостриженный,

То пишущ, митрополит Кіево-Россійскій


Варлаам Ясинскій.








Епітафіон зде мощами почивающему в затворЂ блаженнія памяти преосвященному Іосифу Нелюбовичу-Тукалскому, митрополиту кієвскому, галицкому и всея Руси


Іосиф Нелюбович, Тукальскій реченній,

Нелюбящ в себЂ тука лсти, бЂ заточенній;

Отступства правой вЂры крЂпкій обличитель,

Православія ся горлив защититель,

Немалованій пастыр россом всегда бывій,

Обаче на престолЂ в КієвЂ не живій;

Во небесном жилищи престола искавій,

Да тамо вЂчно живет в люб†правой слави;

Сію же жизнь оставя в год седм десят пятій

Тысяща шесть сот юля шесть два десятій;

Шесть десят осмаго же от рождества лЂта

Благословен Богом в сан бысть митрополіта

Чрез писмо вселенского свята патріарха

Меθодія, єго же θрону бысть екзарха.




* * *

Николае, побЂдЂ тезоименитый,

Мирликіи святитель чудно нарочитый,

ПбЂдою, и миром, и ликованіем

Благословит тройческим сим дарованіем:

В силЂ вышняго Отца побЂду являет,

В ходатайст†Сына мир, в ДусЂ утЂшает.

Сице благословляет орла тривЂнечна,

Богом вЂнчанна Цара в лЂта безконечна;

Виθлеемских пастырей благословеніе,

При радости слава, мир, благоволеніе —

Того жде, Ніколае, пастыр Мирликійскій,

Желаем, да исполнен живет Цар Російскій!






О полунощници и утрени


Полунощи востаях, рано востану,

да узриш мя, Боже, заутра предстану.

На утрню то в церков пророк возбуждаєт,

кто не встанет, зрЂнія Божія не чаєт.

Ни Бог в церк†сый может на єго призрЂти,

ни он, на суд вставши, будет Бога зрЂти.


Седмицею днем Бога должно єст хвалити,

нощно утрнеє в церк†моленіє пЂти.

Час первый, третій, шестый, девятый читати,

вечерню, павечерню чинно совершати,

Сими долг седми грЂхов смертных отпущенный

будет и подан духа дар седмочисленный.


«Радуйся, пристанище житейских плаваній»

(Икос IX).


Призри, о Богомати, з горняго Сіона,

Утопох в мори страстей, якоже Іона,

Во[з]стань на мя, адскаго отверзеся кита,

Како зубов избЂгну звЂра ядовита.

Погибну, аще своих не простреши дланий,

ВЂм бо тя, пристанище житейских плаваний.












ТРИ ВЂНЦА МОЛИТВЕННЫЕ


БОЖІЄЮ МИЛОСТІЮ пресвЂтльйшим и державнЂйшим Богом вЂнчанным благочестивЂйшим православным, монархам. ІОАННУ АЛЕКСЂЄВИЧУ, ПЕТРУ АЛЕКСЂЄВИЧУ и великой государинЂ нашей благовЂрной царевнЂ и великой княжнЂ СОФІИ АЛЕКСЂЄВНЂ, всея Великія и Малыя и БЂлыя Россіи самодержцем и многих государств и земель, восточных, и западных, и сЂверных, отчичем, и дЂдичем, и наслЂдникам, и государям, и обладателем, их царскому пресвЂтлому величеству нашим всемилостивЂйшим великим государем. Во время всесвЂтлаго праздника царственнаго, тридневнаго воскресенія царя царствующих господа Бога и спаса нашего Ісуса Христа смиреннопокланяємоє приношеніє трех вЂнцев молитвенных дванадесятозвЂздных приличных трем святым заступникам их царскаго пресвЂтлаго величества тезоименитым


От святыя великія чудотворная Лавры Печерскія Кієвскія.

В лЂто от сотворенія міра 7196.

От претворенія же 1688.


Во всесвЂтлый сей праздник царскій, иже єсть всЂм праздникам цар и господь, покланяяся тридневному воскресенію єдинаго от тройческих свЂтов, цара царствующих господа нашего Ісуса Христа, Бога и человЂка, в двох єстествах, яко двоглавнаго орла, обновившаго востанієм своим от мертвых иность плоти своєя и нашея человЂческія и носящаго вЂнець тройственный милости, истинны и премудрости; воздаю нижайшеє моє поклоненіє под стопы Вашего царскаго пресвЂтлаго величества, яко трех свЂтов, трех лиц пресвЂтлЂйших соименитых милости истиннЂ и премудрости, великих государей наших царей и великих князей ІОАННА АЛЕКСЂЄВИЧА, ПЕТРА АЛЕКСЂЄВИЧА и купно соцарствующея великія государинЂ нашея благовЂрныя царевны и великія княжны СОФІИ АЛЕКСЂЄВНЫ. По истиннЂ бо в царственной печати Вашего царского пресвЂтлаго величества, знаменіє орла двоглавнаго, под треми вЂнцы горЂ парящаго, являєтся быти изображенієм воскресшаго тридневно цара Христа, Бога и человЂка, двоєстественна, яко орла двоглавна, обновившаго иность, иже яко побЂдитель смерти, діавола и грЂха, вЂнец имать тройственный, имать вЂнец милости и щедрот, аки вЂнец масличный, єгда помилова люди своя одолЂнныя смертію и побЂдивши оную вЂнчаєт их милостію своєю и щедротами, даруя им сущим в гробЂ живот и самый вЂнец живота вЂчнующаго. Имать вЂнец истинны и правды, аки фіниковый, єгда истинноє и праведноє довлетвореніє воздаде правдЂ Бога отца, пострадавши сам за преступленіє человЂка, искушеннаго от отца лжи діавола и побЂдивши того искусителя человЂкоубійцу, примиривши же с Богом человека и тако отлагая людєм своим вЂнец правды, со облобызаніем мира, ограждающаго такожде, аки вЂнца о нем же глаголет ко учеником своим «Мир вам». Имать вЂнец премудрости и благоразумія, аки лявровый, єгда яко же исперва вся премудростію сотворил єсть, сице и в воскресеніи своєм, премудростію претворил и исправил, разоривши дЂла безумія грЂховнаго, нанесшаго в чести бывшим и неразумЂвшим грЂшникам, єще в праматери ЄвЂ зачатую болЂзнь и печаль и свобожденных от грЂха вЂнчаєт славою и честію премудрости, привносящея веселіє і вЂнец радости, глаголя ко богомудрым мироносицам «Радуйся». Сицевых тройственных вЂнцев своих побЂдителных, тридневно воскресшій Христос цар и господь, яко орел обновивыйся, участіє пер› всЂх, аще кому яко же Вашему царскому пресвЂтлому величеству, трем лицам царственным, именами и вещми достойным таковаго божественнаго вЂнчанія дарствуєт. Кому бо приличнЂйшій єсть вЂнец милости и щедрот, яко же пресвЂтлЂйшему Богом вЂнчанному великому государю нашему царю и великому князю ІОАННУ АЛЕКСЂЄВИЧУ, его же имя ІОАН знаменуєт благодать и милость. Кому прислушнЂйшій єсть вЂнец истинны и правды, яко же пресвЂтлЂйшему Богом вЂ[н]чанному великому государю нашему царю и великому князю ПЕТРУ АЛЕКСЂЄВИЧУ, єго же тезоименитый заступник святый Петр истинно и праведно исповЂда Христа быти сына Божія. Кому свойственнЂйшій єсть вЂнец премудрости и благоразумія, яко же пресвЂтлЂйшей Богом вЂнчанной великой государинЂ нашей благовЂрной царевнЂ и великой княжнЂ СОФІИ АЛЕКСЂЄВНЂ, яко именем и вещію ознаменованіє СОФІИ сі єсть премудрость показующей. Вашего убо царскаго пресвЂтлаго величества трем лицам всЂм купно, яко сіє тріє в царствованію єдино суть, вся тыя три вЂнцы — вЂнец милости и щедрот с дарованієм живота благополучнаго, дни на дни прилагая лЂтам Вашим царственным до дне рода и рода. ВЂнец истинны и правды с огражденієм мира и тишины незиблемыя и вЂнец премудрости и благоразумія с неотємлемою радостію и веселієм тревЂнчаный той мысленный орел, тридневным воскресенієм обновленный Христос цар всемилостивый, истинный и премудрый, животодавець, глаголющій «Мир вам», «Радуйтеся», яка же нынЂ дарствуєт, сице по долговременном на земли царствованіи да сподобить и в небесном царствіи от трех лиц тройческих, Вашему царскому пресвЂтлому величеству получити вЂнчаніє на вЂчноє по общем всЂх воскресенію царствованіє сего и аз недостойный нижайшій раб и богомолець всегдашній усердно привЂтствуя Вашему царскому пресвЂтлому величеству молитвенно желаю. Се же за помощію трех святых тезоименитых Вашего царска пресвЂтлаго величества заступников им же ТРИ ВЂНЦЫ молитвенны, аки от дванадесяти звЂзд, от дванадесяти моленій коємуждо приличных с желанієм немерцающаго свЂтЂнія Вашему царскому пресвЂтлому величеству дванадесяти подаяній божественных от руки господней, аки звЂзд мысленных, сі єсть седми даров духа святаго и пяти талантов вишше єстественных понудихся от усердія моєго стіхотворнЂ устроити и дерзаю в знаменіє всегдашнєго моєго богомолія и раболЂпнаго повиновенія, таковыя ВЂНЦЫ пред престолом Вашего царскаго пресвЂтлаго величества полагати, припадая и кланяяся с всесмиреннЂйшим прошенієм о милостивоє пріятіє и аще вчесом от невЂжества моєго погрЂших, зато все чолом бія о сіє премилостивЂйшеє воскресенскоє слово, єже простити вся воскресенієм. Аз же недостойный богомолець, нижайшій раб и подножиє, обЂщавая до животноє моє благодарствіє молитвенноє и сторицею под стопы ножныя Вашего царскаго пресвЂтлаго величества, всесмиренно поклоняяся, припадаю.


Вашего царского пресвЂтлаго величества наших всемилостивЂйших великих государей и благодЂтелей всещедрЂйших всегдашній богомолець нижайшій раб и подножіє, недостойный архімандрит Кієво-Печерскій Варлаам съ всею о ХристЂ братією.












ВЂнець з звЂзд дванадесять христовой десници, предтечи святому, з мольб дванадесяти


Сим вЂнцем кто вЂнчаєт Іоанна главу

В вЂнцу жизни той преймет благодать и славу.

Седм даров и пять талант за звЂзды таковы,

Тому в руцЂ господней с ним сущей готовы.




1

ЗАЧАТЫЙ от неплодных в концу ветхой сЂни,

В началЂ благодати, плоде благостыни.

ІОАННЕ, даждь за мя глас ко Богу слову,

До начну днесь измЂну дЂл всЂх в благость нову.




2

Взыгравыйся в матернем чре†освященный,

От матере Божія в твоєй посЂщенный,

В жизни всЂм зде печалной от матерня чрева,

Моли да мнЂ отраду дасть вторая Єва.




3

РОЖДЕСТВОМ ти радости многих исполнивый,

Родителска языка узы разрЂшивый,

Гласе слова рожденна от отца пред вЂки

Пригласи мя на радость с небесными лики.




4

УдалЂвыйся з дЂтска на труд во пустыню,

Растый тЂлом и духом во всяку святыню,

Не удали растущей помощи твоєя,

Да пуста злых дЂл будет жизнь души моєя.




5

Рызу остру от власов велбуждых имЂвый,

Пояс тверд от ременя на чреслЂх носивый,

Тако зраком велбуда в узкость врат вхожати,

К жизни горней грядущу устрой плот смиряти.




6

СнЂдь акриды, верх зелій и мед дивый лЂсный

ИмЂвый, проходя путь к жизни вЂчной тЂсный.

Тако ни ядшій сластно, ни пивый сикери

И мнЂ постну готовность даждь к агнчей вечери.




7

Покаянія дЂлом и словом учивый,

Христу уготовляя путь многих крестивый.

Покаянія путем дажд и мнЂ ходити,

И к души моєй Христу путь уготовити.




8

В ІорданЂ Ісуса безгрЂшна крестивый,

Руку к ногам несмЂвшу на главу вложивый.

Сію простри храня мя от грЂхов потопа

И окропи от даров небесных Іссопа.




9

Отверзшимся небесем глас отца слышавый,

Сына в тЂлЂ в голуба зрацЂ дух познавый.

Даждь, да и мнЂ не будет небо затворенно,

Да будет ми и трчено зрЂніє явлено.




10

Се агнець Божій вземляй грЂхи всего міра,

Сим крещшимся данная яко спасет вЂра.

КРЕСТИТЕЛЮ, сіє всЂм показавый явЂ,

Даждь мнЂ от грЂх изяту быти в агнчей славЂ.




11

УСІКНОВЕНІЄМ ти всечестныя главы,

ОтсЂчены да будут всЂх нечестій нравы.

З Христом церкви главою живый непресЂчне,

Даждь з тЂмжде и з тобою и мнЂ жити вЂчне,




12

ОБРЂТЕНІЄМ главы твоєя трикратным,

Пред тройческим лицем мя сотвори пріятным

Треблаженна ти глава от тройци вЂнчанна,

Да будет же часть твоих блаженств и мнЂ дана.













ВЂнець верху апостол святому Петрови от звЂзд дванадесяти молитв к нему в сем слови


Сим вЂнцем кто вЂнчаєт свята и всехвална,

Верх апостолов Петра пастырей начална.

Пріймет неувядающ верху своєй славы,

В царст†верху небесном вЂнец вЂчной славы.




1

ПЕТРЕ святый верховный, апостол названый,

Божею милостію свыше дарованый.

Ко величеству даров твоих притЂкаю,

От Бога же милости чрез тебе желаю.




2

Христа, сина Бобія 1, первый исповЂвый,

Бога отца дуж, что ти явил, то открывый,

И мнЂ словом и дЂлом даждь исповЂдати

Бога в тройци с тобою єго созерцати.


1 Так у паперовому виданні. — Прим. litopys.kiev.ua



3

Камень вЂры и церкве зданія реченный,

Христом краєуголным каменем почтенный.

Буди мнЂ прибЂжище в вЂрЂ непорочной,

Да ад не одолЂєт мнЂ в Церкви восточной.




4

Ключа врат небеснаго царствія держиши,

На земли, на небеси вяжеши рЂшиши.

Отверзи ми молбами небесная врата,

РаздрЂши мя от грЂхов даров духа свята.




5

Фавор земный в жилище имЂти желавый,

Господи добро нам зде быти глаголавый.

Днесь лучшую пріємный сЂнь в вышнем ФаворЂ,

Даждь и мнЂ часть с тобою на небеси горЂ.




6

Ей, Господи, люблю тя, отвЂт твой трикратный,

Христу з отцем и духом святым єсть пріятный.

Сердцем словом и дЂлом рекл єси любити,

Обым сице любящи тройцу могл хвалити.




7

Пасти овца господня пріємый словесна,

Наставляти на пажить стоянія десна.

Пасл єси их спасенно, яко пастыр добрый,

Упаси же и спаси мене стражу бодрый.




8

И сЂнію твоєю многих осЂненных,

Творивый от недуга всяка исцЂленных,

ОсЂни милостію и мене твоєю,

Да буду исцЂленный тЂлом и душею.




9

Хрома от рожденія исцЂливый словом,

Да право о имени шествуєт Христовом.

Стоны моя направи на стезю спасенну,

ИсцЂли плоть и душу к страстєм преклоненну.




10

Аггелом из темници на свЂт изведенный,

Прешедый Иродову стражу неврежденный,

Помози ми изыйти з темници грЂховной,

Достигнути же свЂта свободы духовной.




11

Тавиду умершую з мертвых воскресивый,

Молитвою на живот смерть єй премЂнивый.

Воскреси душу єгда мертва єсть грЂхами,

Даждь ми жити безгрЂшно твоими молбами.




12

Кончина ти на хрестЂ вниз главу держащу,

Христа, главу Церкви, не твою возносящу,

Христу гла†и мою главу покланяю,

С тобою по концу лЂт вЂнца в небЂ чаю.










ВЂнець святой Софіи з звЂзд дванадесять з молитв о седми дарах и талантах пяти


Сим вЂнцем премудрости соименитую,

Кто моляся вЂнчаєт СОФІЮ святую.

От премудраго Бога єя молитвами

Пріймет вЂнец нетлЂнный з мудрыми дЂвами.




1

ДУХА СВЯТАГО дару первому святая

СОФІЄ ПРЕМУДРОСТИ соименитая

З тым даром и всЂ дары и таланты в тебЂ,

Умоли мнЂ з мудрыми дЂвы царство в небЂ,




2

РОЗУМЂНІЯ даром тайны ти спасенны,

Писаній живот вЂчный имущих явленны.

Моли да вразумлюся и аз дЂлом знати

Тайну спасающу мя жизнь вЂчну стяжати.




3

СОВЂТА даром на путь правый наставленна,

Аггелу ты велика совЂта врученна.

Сопричти же и мене твоєму совЂту

Да право путь шествую троическу свЂту.




4

КРЂПОСТИ даром сердце твоє утвержденно,

Всяким ти сопротивным злым непобЂжденно.

Моли господа сил и мнЂ о крЂпость сію,

Да среди враг души и тЂла одолЂю.




5

ВЂДЂНІЯ ты даром лучшее избрала,

Ісуса паче всего вЂдати взыскала.

Даждь в законЂ єго и мнЂ ся поучати,

ТЂм вЂдЂнієм живот вЂчный снабдЂвати.




6

БЛАГОЧЕСТІЯ даром Бога благо чтила,

Благую часть ты чести в небЂ получила.

Даждь и мнЂ участіє сего дара блага

Благочестія на все полезна и драга.




7

СТРАХА даром хранимым радостно ко Богу,

Пріємшая со всЂми святами мзду многу.

С тЂми и мнЂ помози Бога ся бояти,

И в страшный суд радостно одесную стати.




8

ВЂРЫ талант над злато огнем искушенно,

Умножил угодіє в тебЂ божественно.

Да возмогу же и аз Богу угождати,

Помози ми ко вЂрЂ дЂла умножати.




9

НАДЕЖДЫ талант в тебЂ не тощ обрЂтеся,

Пріятіє чаємых благих ти дадеся.

Даждь и мнЂ несумЂнно в бозЂ уповати,

С тобою причтеніє у него пріяти.




10

ЛЮБВЕ талант имЂя ко Богу и ближним,

Живеши днесь со Богом помагая нижним.

Бога и человЂка в ХристЂ мнЂ любити,

Помози зде и в небЂ, любя Христа, жити.




11

БЛАГОДАТИ Божия талант ти врученный,

На твореніє всЂх дЂл благих обращенный.

Даждь же и в мнЂ благодать да не будеть тщая,

Но поспЂшить вся дЂла творити благая.




12

СЛАВЫ вЂчныя талант имаши дражайшій,

Образ Божій лицем зря на небЂ ближайшій.

Сподоби же и мене, царя славы, зрЂти,

Всяк дар и всяк талант в нем самом получити.










ПРИМІТКИ


Варлаам Ясинський


Варлаам Ясинський (? — 1707) навчався в Києво-Могилянській колегії і Краківській академії; в 1669 — 1673 рр. був ігуменом київського Братського монастиря і ректором Києво-Могилянської колегії, потім ігуменом київського Пустинно-Миколаївського монастиря, архімандритом Києво-Печерської лаври, а з 1690 р. київським митрополитом; автор віршів, послань, листів, проповідей, полемічних трактатів.



На автора книги сеи. — З кн.: Галятовський І. Месія правдивый... [українськомовний варіант]. — К. : Друкарня лаври, 1669. — Арк. 10. ненум., звор. (див.: Запаско, Ісаєвич. — № 457).

Підпис: «Варлаам ЯсЂнскій, ректор и игумен Братскій Києвскій».

Подається за першодруком (примірники Вільнюського університету — R 239; ЦНБ — Кир. 43).



Надгробок всечестному отцу Михайлу Лежайскому, архимандритЂ Новгородка-СЂверского, преставшемуся року 1699, мЂсяца іюля дня 16.

Публікація: Летопись событий в Юго-Западной России в XVIII-м веке // Составил Самоил Величко, бывший канцелярист канцелярии Войска Запорожскаго, 1720: Том третій / Издана Временною комиссиею для разбора древних актов. — К., 1853. — С. 543. Перед цим віршем у літописі Самійла Величка зазначено: «Того ж лЂта іюля 16-го знаменитій особа духовній малоросійскій архимандрит Новгородскій отецъ Михаил Лежайскій преставися от жизни сея, которому друг его и по духу брат преосвященній Варлаам Ясинскій, митрополит Кіевскій, таковій нагробок написал и видруковати велЂл».

Подається за рукописом Літопису Самійла Величка (ДПБ, збірка M. П. Погодіна, Пог, 2020, т. 3, арк. 220 — 220, звор.



Епітафіон зде мощами почивающему в затворЂ блаженнія памяти преосвященному Іосифу Нелюбовичу-Тукалскому, митрополиту кієвскому, галицкому и всея Руси.

Публікація: КЕВ. — 1878. — № 13.

Подається за цією публікацією.



«Ніколае, побЂдЂ тезоименитый...». — Вірш цей включено до подячного послання Варлаама Ясинського царю Федору Олексійовичу за надіслану з царського повеління книгу Симеона Полоцького «ОбЂд душевный», видану в Москві 1681 р.

Публікація: О. Л. [Орест Левицький]. Письмо и стихи Варлаама Ясинского // Киевская старина. — 1890. — Март. — С. 537 — 539.

Подається за публікацією О. Левицького.



О полунощници и утрени. — Рукопис ЦНБ 186/362 С. (Петров (Соф.). — № 186(362). — Арк. 67, звор.). (Підписано криптонімом В. Я. М. К. — [Варлаам Ясинський, митрополит київський].)

Публікації: Перетц В. Н. Украинская антология 1670 — 1680-х годов // Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI — XVIII веков: III // Сборник по РЯнС. — Т. 1. — Вып. 3). — Л., 1929. — С. 91 — 92; Величковський І. Твори. — К., 1972, — С. 104.

Подається за рукописом ЦНБ № 186, 362 С (Петров (Соф.). — № 186(362). — Арк. 67, звор.).



Три вЂнца молитвенные. — K. : Друкарня лаври, 1688. — 2°. — [8] арк. (див.: Запаско, Ісаєвич. — № 649). Присвята царям Іванові та Петрові і царівні Софії. Віршовані підписи під зображеннями Іоанна Предтечі, апостола Петра, Софії Премудрості Божої; молитви їм, як патронам цих царів і царівни, об’єднані у три «вінці» (цикли). У присвяті книжки Варлаам Ясинський називає себе автором цих віршів: «...Три вЂнцы молитвенны... понудихся от усердія моєго стіхотворнЂ устроити...» Книжку було призначено для піднесення царям і в тому ж 1688 р. переслано автором до Москви при листі до князя В. В. Голіцина.

Подається за примірником ДПБ.

















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.