Попередня     Головна     Наступна






ІЗ ДРУКОВАНОЇ БРОШУРИ КІНЦЯ XVII ст.
«PIĘKNA Y WESOŁA VCIECHA PRZY DOBREY MYŚLI....»




Да біда ж моя, да не малая, да нестарая мати...


Да біда ж моя, да не малая, да нестарая мати,

Що заказала, заповідала з миленьким розмав’яти,

Бодай ворога напала туга і розл[уч]ницю ту[ю],

Що розлучила, що одд[і]лила мене, милий, з тобою.

Пошлю я посли, щоби єго знашли і дали мен[і] знати,

Нехай я знаю, в которим краю єго маю шукати.

Положу лавку через муравку, через бистр[у]ю p[і]чку,

Лавка хібенька, p[і]чка бистренька, прийде плисти до нєго.

Хоч я упаду по шию в воду, що ж я маю діяти,

Хоч я і загину, прецє поплину з милим сє повидати.

Ой, плини-плини, мой селезеню, p[і]чкою бистренькою,

Я за тобою, мой голубеньк[у], з сірою утенькою.

Тепер же гоже, мой моцни Боже, мин[у]ла мен[е] туга,

Одно я вишла, зараз зналязла св[о]го мил[о]го друга.

Да й мой миленьки, мой дороженьки, то ж мні [т]рудно без тебе,

Не одна сльозка випала з очка, чекаючи на тебе!






Тяжкая ж моя бєдунька...


«Тяжкая ж моя бєдунька,

Побієт мене матунька.

При[й]детьс[я] утечи

Од своєй матері вночи

K Сергейці.


Сергеєць [м]ене схоронить,

І од матері обронить.

Щоби мене не била,

Скажу я, що переступила,

Матуньці».


Прохал Сергеєць матуньки:

«Не би[й], [го]споже, своєй дононьки!

Молодая д[і]вчина,

Невеликая причина,

Перебач!»


Вибігла д[і]вчина з хати,

Стала матері прохати:

«Чи не будеш бити,

Скажу, що маю чинити,

Я винна.


Коли ти, мате [е], заснула,

То я Сергейця кликнула.

Сергеєць хороши

Несет мен[і] копоньку гроши[й],

Щоби дала.


Та й ти, мате [е], мнємала,

Щоби я дар[о]м давала.

Давала-м я за гроші,

Коли прохал Сергеєць хороши

Обняти.






Под липою стояла, з миленьким розм[о]вяла...


Под липою стояла, З миленьким розм[о]вяла:

«Русая коса, ч[о]рн[ії] очі, кому сє достаць мацє?

Чилі м[у]жові зл[о]му, Чи жолнєрові добр[о]му?

Жолнєр поц[і]лує, облапи[ть], жартує, при тім і зостаць маю».

А в огродечку зєлє, Прось же мє о нє сьмєлє:

«Приди, миленьки, приди, душеньк[о], не будет тобі кривди!»

Просила Кася Яся на рибк[у], на карася:

«Приди, Ясєньку, приди, душеньку, не будет тобі кривди!»

Просила дочка Климка На кон[о]в[о]чк[у] пивка:

«Приди, Климку, приди, душеньку, не будет тобі кривди!

Прошу на подушеньку, Кохани [г]олубеньку!

Подь же, миленьку, под же, душеньку, не будет тобі кривди!

Да будем собі спати, Да і теж облап’яти!

Подь же, миленьку, подь же, душеньку, не будет тобі кривди!»






О як мі тяженько, о як мі нудненько...


О як мі тяженько, о як мі нудненько, мили дома не но[ч]ує,

А мні старшно спати самі[й] [о]дні[й] в хаті, [щ]о мене не любує.

Лихая доля моя, чи не своя воля, що не йде до дому спати,

Да чи я вдовиця, чи я молодиця, сама одно но[ч]овати?

Глєжу о пулноци, проглед[і]ла очи, миленького чекаючи,

Ал[е] ж мой миленьки, взявши за рученьки, чужу жону проваджає.

Щоби тобі, миленьки, заросли c[т]еженьки, що поно[ч]и до чуж[ої] ходи[ш]!

Іди ти додому, не чини сорома, нехай [і]де к бісу спати,

Іди, не крутися, з[о] мною ложися! Чи не люба молодиця,

Чи не руса коса, чи я не хороша, чи не ч[о]рн[і] брови?

Вишла молод[о]нька до свого любонька, ручку поц[і]ловала:

Ходи, мой голубє, тебе мні надобє, рада-м тебе достала!











ПРИМІТКИ


Із друкованої брошури кінця XVII ст.

«Piękna y wesoła vciecha przy dobrey myśli...»


Да біда ж моя, да не малая, да нестарая мати... — Із польської брошури кінця XVII ст. «Piękna y wesoła vciecha przy Dobrey myśli, w którey się zamykała Pieśni, Tańce, Padwany, Balety, Pieszczoney Młodości gwoli. Teraz nowo reformowane przez jednego wiernie prziaźń kochafącego dworzanina, wydane».

Описи стародруку: Collijn J. Dr., Barwiński E. Dr. Sprawozdanie z poszukiwań w Szwecji. — Kraków, 1914. — S. 330 — 332; Badecki K. Literatura mieszczańska w Polsce XVII wieku: Monografja bibliograficzna. — Lwów. — Warszawa — Kraków, 1925. — S. 407 — 411. Див. також: Badecki K.. Polska liryka mieszczańska: Pieśni — tańce — padwany. — Lwów, 1936 (далі: Бадецький К., 1936).

Брошуру «Piękna y wesoła vciecha...» було знайдено у королівській бібліотеці в Стокгольмі, у зшитку разом із ще двадцятьма брошурами такого ж типу, виданими у 1649 — 1688 рр. Пісні у стародруці не нумеровані. Друкарське оформлення та гравюри, аналогічні з деякими виданнями 1689 — 1697 років, засвідчують, що її було надруковано у Кракові близько 1689 р. Як зазначає К. Бадецький, збірник цей дуже нагадує «і стилізацією заголовка, і своїм внутрішнім багатим дібранням лірики-«Wesołą Ochotę przy dobrej myśli...» Целестина Боздажевського з 1647 p.» (Бадецький К., 1936. — С. 423).

Публікації: Бадецький К., 1936. — С. 425 (ідентичний текст першодруку), с. 323 (текст із виправленнями упорядника). Див. також: Brückner Al. Pieśni ruskie // Pamiętnik Literacki. — Rocznik XII. — Zeszyt 2. — Lwów, 1913. — S. 217; Возняк M. Українські пісні в польських виданнях XVII ст. / Записки НТШ. — Львів, 1937. — Т. 155. — С. 255 — 256 (далі: Возняк М. // ЗНТШ. — Т. 155); Колесса Ф. Українська народна пісня на переломі XVII — XVIII вв. // Україна, — 1928. — Кн. 2. — С. 67; те ж саме: Колесса Ф. Фольклористичні праці. — К., 1970. — С. 87; Нудьга Г. А., 1956. — С. 186; Шевчук В. О., 1984. — С. 110.

Подається за публікацією К. Бадецького в кириличній транскрипції.



Тяжкая ж моя бедунька...

Публікації: Бадецький К., 1936. — С. 425 — 426 (ідентичний текст першодруку), с. 325 — 326 (із виправленнями упорядника). Див. також: Brückner AL Pieśni ruskie. — C. 217 — 218; Возняк M. // ЗНТШ. — T. 155 — C. 256 — 257.

Варіант цієї пісні (з нотами) вміщено у рукописному збірнику перших десятиліть XVIII ст. «Куранты», що зберігається в бібліотеці Інституту російської літератури (Пушкінський дім) — збірка рукописів В. М. Перетца, № 229, арк. 20, звор. (опублікований у кн.: Український кант XVII — XVIII століть / Упоряд. Л. В. Івченко. — К., 1990. — С. 57 — 58, з нотами.

Подається за публікацією К. Бадецького в кириличній транскрипції.



Под липою стояла, з миленьким розм[о]вяла... — Пісня, очевидно, походить з середини XVII ст. Як відомо з бібліографічних описів (див.: Brückner Al. Pieśni polsko-ruskie // Pamiętnik Literacki: Rocznik 10. — Lwów, 1911. — S. 186; Badecki K. Literatura mieszczańska w Polsce XVII wieku: Monografja bibliograficzna. — Lwów — Warsz. — Kraków, 1925. — S. 222 — 223), пісню «Под липою стояла...» (чи її варіант?) було надруковано у не віднайденій досі брошурі «Wesoła Ochota przy dobrej myśli...», що вийшла у Києві 1647 p.

Публікації: Бадецький К., 1936. — С. 426 — 427 (за першодруком), с. 327 — 328 (із виправленнями упорядника). Див. також: Brückner Al. Pieśni ruskie... — C. 218; Возняк M. // ЗНТШ. — T. 155. — C. 257.

З огляду на те, що текст української пісні «Под липою стояла...» у першодруці дуже попсований полонізмами, наводимо також його реконструкцію, здійснену М. Возняком (Возняк М. // ЗНТШ. — Т. 155. — С. 257):


Під липою стояла, З миленьким розмовляла:

Русая коса, чорнії очі, кому ся достанете?

Чили мужеви злому, Чи жовнірови доброму?

Жовнір поцілує, облапить, жартує, при тім і зостануся.

А в городочку зілє, Проси ж м’я його сміло:

«Прийди, миленький, прийди, душенько, не буде тобі кривди».

Просила Кася Яся На рибку, на карася:

«Прийди, Ясеньку, прийди, душенько, не буде тобі кривди».

Просила дочка Климка На коновочку пивка:

«Прийди, Климку, прийди, душенько, не буде тобі кривди.

Прошу на подушеньку, Коханий голубоньку:

Пійди ж, миленький, пійди ж, душенько, не буде тобі кривди.

Да будем собі спати, Да і теж облапати.

Пійди ж, миленький, пійди ж, душенько, не буде тобі кривди».

Подається за публікацією К. Бадецького в кириличній транскрипції.




О як мі тяженько, о як мі нудненько...

Публікації: Бадецький К., 1936. — С. 427 (за першодруком), с. 330 — 331 (з виправленнями упорядника). Див. також: Brückner Al. Pieśni ruskie... — C.219; Возняк M. II ЗНТШ — T. 155. — C. 257 — 258; Нудьга Г. A., 1956. — C. 185; Шевчук B. O., 1984. — C. 111.

Та ж пісня у реконструкції М. Возняка:

О, як ми тяженько, о, як ми нудненько, милий дома не ночує,

А мні страшно спати самій одній в хаті, що мене не любує.

Лиха моя доля, чи не своя воля, що не йде додому спати:

Да чи я вдовиця, чи я молодиця сама іно ночувати?

Гляжу опівночі, прогляділа очі, миленького чекаючи,

Але ж мій миленький, взявши за рученьки, чужу жону проваджає.

Щоб тобі, миленький, заросли стеженьки, що поночі до чужої ходиш.

Іди ти додому, не чини сорому, не гай зді к бісу спати;

Іди, не крутися, зо мною кладися! Чи не люба молодиця,

Чи не руса коса, чи я не хороша, чи не чорні брови?

Вийшла молодонька до свого любонька, ручку поцілувала:

Ходи, мій голубе, тебе мні надоба, рада-м тебе достала.

Подається за публікацією К. Бадецького в кириличній транскрипції.

















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.