Попередня     Головна     Наступна






ІЗ ЗБІРНИКА № 926 БІБЛІОТЕКИ МОСКОВСЬКОГО СИНОДАЛЬНОГО УЧИЛИЩА ЦЕРКОВНОГО СПІВУ




Злый татарине, пекелный сыне...


Злый татарине, пекелный сыне,

З лука стрЂляєш — не один гине.

Ах, заболЂло сердце уныло,

ГдЂ почюло в себЂ стрЂлы

От твоея злыя мЂры.

УтЂкати требЂ.


Не усыпаєш рано вставати

И вночи людем не даєш спати,

Но [по] полудню взял єсть не одну

Душу в своє преб[ы]вані[іє],

ГдЂ вопль, плачь и рыданіе.

УтЂкат[и] требЂ.


Если бы человЂк хотЂл поправить,

А твоя хитрость внет єго зглавить.

Ох напираєш, конем вихаєш,

Увязавши аркан [...].

Вяжеш бЂдным людем руки.

[УтЂкати требЂ].


Не уважаєш духовных санов,

Так теж и свЂцких великих панов,

ВсЂх пор[и]ваєш, смерти предаєш

Недочасной — але вЂчной.

Там жити — души грЂшити.

[..............].


Часом изнайдеш чисто сумнЂнє

В сем вЂку грЂшном и неотмЂнне.

Так ся стараєш, пока маеш[?].

А мы будем утекати,

Творцу свему волати:

«Измилуйся, Боже!»


Рач же ся, Боже, измиловати,

Створен[е] твоє поратовати.

Нехай з добытым, а не покритим

Мечем станет и боронит,

И архангел врага гонит,

Архангел!


ГдЂ осЂняєт благодать твоя,

Там уступаєт сила вражія.

На тя взирає[м], свЂта б[лаг]ає[м]

Твоєго денница спады [?]

Архангеле, врага забіны [?]

[..............].


А єго стрЂлы з твоє причины

Нехай пог[и]нуть в єдиной годинЂ.

На[й]хвалебнЂйшій и на[й]изяснЂйшій

Архангеле Михаиле,

Мы с тобою станем смЂле.

Арха[нгеле]!


Учини з Богом поєднанЂ,

Архистратиже, абисмо-с на нЂ

Нас поглядали, врага не знали.

Хвалячи мы єго крЂпко,

Дасть нам з ласки своє милость.

На вЂк вЂков. Аминь.












ПРИМІТКИ


Із збірника № 926 бібліотеки Московського синодального училища церковного співу



Злый татарине, пекельный сыне... — Арк. 60, звор. В. Перетц датує рукопис кінцем XVII ст. Текст дуже попсований.

Публікація: Перетц В. Кілька старих вірш // ЗНТШ. — 1911. — Т. 101. — С. 130 — 132. Див. також: Шевчук В. О., 1989. — С. 67 — 68 (текст модернізовано).

Подається за публікацією В. Перетца.














Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.