Злый татарине, пекелный сыне...
Злый татарине, пекелный сыне,
З лука стрЂляєш — не один гине.
Ах, заболЂло сердце уныло,
ГдЂ почюло в себЂ стрЂлы
От твоея злыя мЂры.
УтЂкати требЂ.
Не усыпаєш рано вставати
И вночи людем не даєш спати,
Но [по] полудню взял єсть не одну
Душу в своє преб[ы]вані[іє],
ГдЂ вопль, плачь и рыданіе.
УтЂкат[и] требЂ.
Если бы человЂк хотЂл поправить,
А твоя хитрость внет єго зглавить.
Ох напираєш, конем вихаєш,
Увязавши аркан [...].
Вяжеш бЂдным людем руки.
[УтЂкати требЂ].
Не уважаєш духовных санов,
Так теж и свЂцких великих панов,
ВсЂх пор[и]ваєш, смерти предаєш
Недочасной — але вЂчной.
Там жити — души грЂшити.
[..............].
Часом изнайдеш чисто сумнЂнє
В сем вЂку грЂшном и неотмЂнне.
Так ся стараєш, пока маеш[?].
А мы будем утекати,
Творцу свему волати:
«Измилуйся, Боже!»
Рач же ся, Боже, измиловати,
Створен[е] твоє поратовати.
Нехай з добытым, а не покритим
Мечем станет и боронит,
И архангел врага гонит,
Архангел!
ГдЂ осЂняєт благодать твоя,
Там уступаєт сила вражія.
На тя взирає[м], свЂта б[лаг]ає[м]
Твоєго денница спады [?]
Архангеле, врага забіны [?]
[..............].
А єго стрЂлы з твоє причины
Нехай пог[и]нуть в єдиной годинЂ.
На[й]хвалебнЂйшій и на[й]изяснЂйшій
Архангеле Михаиле,
Мы с тобою станем смЂле.
Арха[нгеле]!
Учини з Богом поєднанЂ,
Архистратиже, абисмо-с на нЂ
Нас поглядали, врага не знали.
Хвалячи мы єго крЂпко,
Дасть нам з ласки своє милость.
На вЂк вЂков. Аминь.
Із збірника № 926 бібліотеки Московського синодального училища церковного співу
Злый татарине, пекельный сыне... — Арк. 60, звор. В. Перетц датує рукопис кінцем XVII ст. Текст дуже
попсований.
Публікація: Перетц В. Кілька старих вірш // ЗНТШ. — 1911. — Т. 101. — С. 130 — 132. Див. також: Шевчук В. О., 1989. — С. 67 — 68 (текст модернізовано).
Подається за публікацією В. Перетца.