Попередня     Головна     Наступна





ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА



Літопис написаний досить складною українською книжною мовою, яка ввібрала в себе елементи живої мови, старослов’янізми, слова польські и латинські. Тому перекладач вважає за потрібне визначити й довести до читача головні принципи, якими послугувався при перекладі:

1. Латинські терміни й латинізми, незрозумілі сучасному читачеві, перекладено, за винятком тих, тлумачення яких можна знайти в теперішньому словнику іншомовних слів.

2. Терміни польського походження й полонізми перекладено також, за винятком тих, що ввійшли в літературну мову як історизми.

3. Терміни живої української мови, що є історизмами, не перекладалися, менш поширені із них пояснено.

4. Структуру речення перекладач змінював, але часто «вклеював» у текст певні Величкові звороти й слова, зрозуміти які легко і які не суперечать сучасним нормам української мови. Величкове довге речення часто розбивалося на кілька коротших, стилістична архаїчність викладу зберігалася лише так, щоб не утруднювати сприйняття тексту.

5. Діалектизми залишено здебільшого ті, які легко зрозуміти сучасному читачеві.

6. Відступи від тексту в перекладі мінімальні, лише з огляду на стилістичні потреби.

7. Розбивка на абзаци робилася з урахуванням сучасних вимог.

8. Написи на колонці сторінки опускалися, оскільки Величко робив їх для самопозначок, за винятком тих, які є авторськими примітками.

9. Географічні назви відтворено за Величком, надто перекручені перекладач пояснював. Різнописання частково уніфіковано.

10. Назви національностей і країн даються за Величком без змін, але з роз’ясненням у примітках.

11. Не змінено також транскрипцію прізвищ, виправлявся тільки правопис. Різнописання уніфіковано.

12. Імена подано в сучасній транскрипції, за винятком тих випадків, коли старе написання імені якось пов’язане зі змістом оповіді.

13. Приказки, вживані Величком, не змінено.

14. Скорочення в тексті не зберігалися, слова подано лише в повній їхній формі.

15. Російські та польські тексти документів, уміщені в Літописі, перекладено на підставі визначених тут засад.

16. Усі вміщені у виданні ілюстрації документовано. Цифра в дужках відсилає читача до видання у списку літератури ілюстративного матеріалу, який подається в кінці книги.










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.