Попередня     Головна     Наступна





БОРОТЬБА ЗА ПРАПОР

Меморандум Першої Руської Народної Ради (Народовецька Волошинова Рада) до правительства


Перша Руська Народна Рада подала до правительства на руки голови ради міністрів п. Івана Малипетра слідуючий меморандум:

Народний прапор є в кожного народу предметом великої пошани й пієтизму, яко символ його народної індивідуальності, історичних традицій, символ його народних і культурних змагань та ідеалів. Саме тому прапор кожного народу шанують й поважають також інші народи, держави й уряди.

Ми, підкарпатські русини, маємо теж свій прапор в синьожовтих барвах. Його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на 1000 років назад, до "Мархії Рутенорум".

Як передає традиція, прапора цього уживав також бувший наш князь Лаборець а потім теж князь Федір Корятович.

Но основі тих традицій сталися ці барви — барвами Марамороської жупи, міста Ужгород, Пряшева, греко-католицької мукачівської дієцезії а по розділенню цієї дієцезії на мукачівську й пряшівську 1815-ого року також барвами греко-католицької пряшівської дієцезії.

Коли по світовій війні утворилися народні ради русинів — всі ці ради, з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви Підкарпатської Русі й нашого руського (малоруського) народу і то: народна рада в Любовні дня 5.Х.1918, народна рада в Ужгороді дня 9. X. 1918, всенародний конгрес русинів в Будапешті дня 10.XII.1918, народна рада в Марм. Сиготі дня 16. XII. 1918 та народна рада в Хусті дня 11. І. 1919 р.

При з’єднанню всіх руських (малоруських) народних рад в Центральну Руську Народну Раду в Ужгороді дня 7. V. 1919 р. був синьо-жовтий прапор, яко наш народний і краєвий прапор торжественно посвячений в єпископській катедральній церкві.

Під тим-то прапором проголошено потім дня 8. V. 1919 р. добровільне прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької

республіки й під тим прапором 100-членна делегація Центральної Руської Нар. Ради дня 12 травня 1919 р. передала торжественно в Празі на Граді пану Президентові Т. Г. Масарикові рішення Центр. Руської Нар. Ради про прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки. В тім часі повівали синьо-жовті прапори на Граді, на залізничному двірці та на інших публічних і приватних будовах в Празі, а всі члени делегації враз з бл. п. губернатором Антоном Бескидом мали на грудях синьо-жовті кокарди.

Руські емігранти в Америці, що в р. 1918 дали перший почин до злуки нашого краю з Чсл. республікою, заслали нам в 1920 р. на пам’ятку нашого прилучення до Чехословацької республіки прекрасний і дорогоцінний синьо-жовтий прапор, який окрема делегація американців дня 18 липня 1920 р. на Корятовичовій площі серед великого торжества передала пану губернаторові Гр. Жатковичові й пану віце-губернаторові д-ру Петрові Еренфельдові. Заступники ужгородської влади перебрали цей прапор, а між іншим пан віце-губернатор Петро Еренфельд іменем празької влади обіцяв охорону й пошану цьому руському народному, а водночас краєвому прапорові Підкарпатської Русі.

Цей прапор є тепер в охороні магістрату головного міста Підкарпатської Русі — Ужгорода і вживається його при різних наших святах (торжествах).

На основі цієї історичної традиції й історичних фактів перебрано ці синьо-жовті барви до гербу Підкарпатської Русі а наслідком цього також до середнього й великого гербу Чехословацької республіки.

В законі з дня 20 березня 1920 р. ч. 256 в §§ 5-6 Зб. з. і р. сказано:

"Герб Підкарпатської Русі: щит повздовж розділений, в правім синім полі три золоті бервена, в лівім срібнім полі стоячий червений медвідь, що дивиться вправо".

В перші часи нашого автономного життя не тільки наші руські інституції й руський нарід, але й державні уряди дійсно вживали й вивішували цей прапор, яко краєвий прапор нашої автономної країни, пізніше все більше й більше зникав він з державних установ, потім зник цілком, а в найновіші часи наші уряди просто його переслідують.

Так наприклад дня 11 липня 1934 президія краєвого уряду видала таке розпорядження:

"Випадок вивішення недержавного прапора респ. прапора в барві краєвій, досі не признаній, треба вважати за каригідний, справу зголосити державній прокураторії за провину § 14 точка 1 охорону республіки, а також в одписі окружному урядові, бо треба в цьому добачувати теж карний вчинок, який підлягає покаранню політичними урядами т. є. переступок міністерського розпорядження ч. 26559/74 Б. м.

В тім ділі є важний закон прапоровий (ч. 252/20), розпорядок, яким закон вводиться в життя ч. 512/20, рішення мін. внутрішніх справ ч. 57352/20, та вкінці ч. 30.962/32 (напрямні про вживання державного прапора і т. д.).

Всі ці приписи знають тільки державний прапор т. є. в державних барвах, винятково теж прапор чужий (при відвідинах голови чужої держави).

Краєві барви Підк. Русі не були досі установлені, установлений був лише герб. Підк. Русі. Барви, про які мова, то є барви синьо-жовті, є — як загальновідомо — барви українського народу (держави).

Поставлення прапорової щогли в барві синьо-жовтій й вивішення прапора в тих барвах противиться грубо цит. законним приписам. Такий випадок доторкає державної суверенності й цілості державної території. Державний прапор є символом державної суверенності, коли ж однак вивіситься прапор з чужими барвами, можна це вважати за виступ проти державної суверенності, а тим — з огляду на обставини тут міродайні — і проти державної цілости (єдности)".

Цей приказ висловно забороняє вживати наш прапор, символ нашої народної індивідуальности, наших народних і культурних змагань а також наших народних і автономних прав та нашого добровільного прилучення до Чехословацької республіки.

А що цей приказ проводиться фактично, то доказує новий розпорядок краєвого уряду, підписаний п. краєвим інспектором Вондрачком з дня 5 жовтня 1934 р. ч. 160 480 1934. Той розпорядок дає такий припис на день 28 жовтня: "В день державного свята 28 жовтня, а також в інші державні пам’яткові дні мусять бути шкільні будинки прикрашені державним прапором (державним стягом). Інші прапори без окремого дозволу тутешнього уряду не мож допустити".

Підкреслюємо, що дійсно в день 28 жовтня жандарми в деяких селах зривали синьо-жовті кокарди з грудей громадян, усували наші прапори також з приватних будов та зробили цілу масу карних донесень проти багатьох осіб, лояльних громадян, святкуючих день 28 жовтня.

Ось чого ми дочекалися й заслужили.

Наш прапор, під яким ми добровільно прилучилися до Чехословацької республіки, якого барви взяті до нашого й державного герба, проголошують наші уряди за неустановлений, та навіть за протидержавний, який треба забрати силою, а людей за його вживання давати до суду й безпощадно карати.

Автори того нещасного розпорядження, в часи теперішнього сильного міжнародного напруження, в часи, коли шаліє ревізіоністична пропаганда, роблять нашій державі якнайгірші, просто фатальні прислуги.

Ми протестуємо проти того грубого порушення наших святощів і наших народних прав і проти такої поведінки з нашим народом.

Справа нашого прапора є вирішена і прапор є установлений нашою історією, традицією, нашими Народними Радами, нашим прилученням до Чехословацької республіки, під тим прапором та законом число 152/1920, що на основі вищенаведеного взяв ці барви до герба Підк. Русі і до герба самої держави.

Коли наша Народна Рада мала право вирішити прилучення Підк. Русі до Чсл. республіки, і це рішення було акцентовано на мировій конференції, то мала теж і таке право на установлення раз назавжди нашого прапора.

А тому наш прапор не сміє бути переслідуваний, навпаки, має бути шанований, респектований, а при нагоді державних і народних свят, і також при інших нагодах державного або краєвого значення мають його вживати не лише приватні особи, але й уряди.

На основі вище наведеного домагаємося:

1. щоб правительство заборонило всяке переслідування нашого прапора;

2. щоб правительство видало розпорядження всім урядам державним і самоуправним на Підкарпатській Русі при державних і краєвих святах були публічні будови прикрашені крім державного прапора також нашими синьо-жовтими прапорами;

3. щоб чинники, які спричинили видання вище наведеного протизаконного й наші почуття глибоко ображуючого того розпорядження були з Підкарпатської Русі відкликані й притягнені до відповідальності.

Віримо, що правительство Чехословацької республіки не допустить, щоби ми ставали з нашими урядами до завзятої боротьби за наші права і за наш прапор. В цій боротьбі мусили б ми йти до крайності, а думаємо, що це не є бажано ані для республіки, ані для урядів, ані для нас.


За Першу Руську Народну Раду в Ужгороді:

А. Волошин в. р. предсідатель

Др. М. Долинай в. р. секретар





БОРОТЬБА ЗА ПРАПОР. Меморандум Першої Руської Народної Ради (Народовецька Волошинова Рада) до правительства.

Вперше надруковано в газ. "Українське слово". — Ужгород, 1934.

— Ч. 45. 6 грудня. — С. 1—2. Подається за першодруком.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.