Авґустин ВОЛОШИН
ГАСЛОВА ПОЛІТИКА
Також відповідь "Неділі"
Об’єктивна політика повинна часто оборонятися проти гаслової, проти порожніх фраз, які противники видумують і ширять, як політичне гасло. Таким гаслом було в Мадярщині гасло "патріотизму", що уживали проти патріотизму немадярських патріотів. Таким гасловим страшилом був вираз "національних аґітаторів".
В нашій політиці таким гаслом є в руках противників нашого народного воскресіння слово "українізація, українщина". Що це є, точно не описують вороги, щоб могли тим словом збивати дійсного політичного аґітатора, як найщирішого працівника культури. Коли в перших роках по перевороті ми підняли думку писати без йора, кинулися на нас противники народного відродження, як на небезпечних, протидержавних аґітаторів. Цю порожню фразу, видуману експонентами мадярської політики, перебрали і поодинокі чеські партії но й було много нападів проти "українізації", яку обвиняли союзом з німцями, з комуністами навіть з самим дияволом. Та народна правда пережила й цю етапну еволюцію. Нині до цеї гаслової методи боротьби приступила і наша "Неділя", яка взяла собі в голову, що лиш це й народне, що вона одобрює, без огляду на постанови філології і на існуючу літературу. Так відкрила "Неділя" в числі з 27. XII, що "в учит. семінарії в Ужгороді вступив народний язик доперва з п’єсою "Тарасович" писаною по смаку "Неділі", а перед тим панувала виключно українщина". От і маєш гасло українщини, яке і характеризує почуття справедливості і вдячності у п. п. редакторів "Неділі". Стовпи їхнього народовецького напряму в 1920—1922 рр. уперто боролися проти вилишення йорчика, проти форм "писав", "писанє" і т. д. і нині самі не бачать, що перебрали те, що били гаслом "українізму". В імені того гасла народним уважають вони писання переголосних звуків так, як непереголосні як би напр. німець мав писати "шлефст", "гельфст" а не "гільфст" і т. д. Як викинули вони йорчика, так приймуть вони і "о" далі і "і" але тоді, коли лише 1/2 процент людей буде стояти проти природного народного напрямку. А до того часу скільки шкоди нароблять культурному поступку і церкві, то й не можна так легко посудити. Ніхто не має права топтати правила природи, правду язикознавства. Назадництва "Неділі" є цими експериментами, які мають бути виключені із кожної наукової інституції і наша учит. семінарія, пока буде інституцією науковою, буде уживати, як і до нині уживала нашу народну мову, але тота мова в слові і письмі буде відповідати і науковим вимогам, а не буде служити політичним тенденціям ізоляції народа від своєї питомої культури і тим перепинювання культурного поступу народа. Може бути, що "Неділя" не бачить ясно небезпеки гасла проти "українщини" і несвідомо шкодить нашому народному ділу, але як християнський орґан, повинна би глибше вглянути не перебирати гасла ненависті і не провокувати проти себе і посередньо проти духовенства найсвідомішу часть народа, чим і може бути спричинена величезна шкода і церковним інтересам.
ГАСЛОВА ПОЛІТИКА. Також відповідь "Неділі". Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1937. — 1 січня. — Ч. 1. — С. 3—4.
Подається за першодруком.
"Неділя" — щотижнева газета клерикального спрямування. Виходила в Ужгороді в 1935—1937 рр. Головний редактор — о. Емиліян Бокшай. "Неділя" відгороджувалася від України, трактувала закарпатських українців тільки "русинами", окремим народом, послідовно творила
"свой малый русинизм". Мова "Неділі" — "язичіє", з використанням окремих елементів народних говорів.
