[Письменники Західної України 30-50-х років XIX ст. — К., 1965. — С. 418-420.]

Попередня     Головна     Наступна             Примітки





[Микола УСТИЯНОВИЧ]

ЛИСТИ



1. ДО М. ШАШКЕВИЧА

10 травня 1839 р.


Коханий мій брате Маркіяне!

Тільки тепер, користуючись нагодою, можу писати тобі про своє життя і свої успіхи. Може, ти вже чув, що я тепер у Мізуню, Стрийського округу, Долинського деканату. Поки що здоровий, дружина моя також, живеться мені так, як кожному адміністраторові в горах, де тільки овес та картопля родить. Нагадав я собі, що не раз, будучи ще на студіях, ти збирався за порадою лікарів, як мені здається, на жентицю; тепер якраз найкраща пора і нагода, щоб ти зміг підлікуватись. Мізунь — це місце, де я тепер живу, — відвідує щорічно по кільканадцять хворих; люди, весь маєток яких складають вівці і рогата худоба, вдосталь постачають жентицю для хворих. Було б добре, щоб ти ще цього місяця, зараз же після одержання листа, одразу ж постарався виїхати до мене, не чекаючи дозволу консисторії, бо травнева жентиця (у нас тепер травень) найефективніша для лікування. Витрати будуть невеликі, тільки подорож найбільш коштуватиме тобі, а жентиця зовсім мало. Прошу тебе, не упускай цю нагоду, зваж: на другий рік, може, я не буду в Мізуню, бо парох сюди уже призначений, але з різних причин не займає посаду (!) і, може, відмовиться.

Вас, мабуть, дуже дивує, що, відколи я одружився, про мене нічого не чути; говорив я нашій мамі, будучи у Фервальтерів : під час практики, що не зможу бути у тих сторонах, як не буду адміністратором у Грегорові, і, на жаль, мушу додержати слова через причини, про /419/ які розповім тобі, як приїдеш до мене на жентицю. Маму нашу перепроси від мене, хай мамі не здається (!), наче я забув уже своїх батьків через те, що перейшов на свій хліб.

Дорога зі Львова проходить до Мізуня через Миколаїв, Стрий, Болехів, Гошів; за Гошовом повертає з битого шляху направо — побачиш на стовпі — до Княжолуки, Новоселиці, а з Новоселиці до Мізуня; всього п’ятнадцять миль.

Дорога з Гошова через Княжолуки, Новоселицю до Мізуня приватна, але гладка і обсаджена деревами; будь певний: їхати зручно.

Приїжджай якнайшвидше, у нас між горами святий спокій, нема тих інтриг, як у ваших сторонах; зручне розташування села високо в горах, відсутність шуму фабрик і заліза, шум спадаючої з гори ріки викличе в тебе радість, а разом із тим душевний спокій.

Цілую руку твоєї мами, тебе і твою Юлію і чекаю тебе ще до 15 числа цього місяця.


Микола


10 травня 1839

Мізунь






2. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО

26 грудня 1858 р.


Брате високопочтенний!

Посилаю Ти всю дрань *, що-м до сей пори позбирав, іль златав з всяких урізків гадок і ще не іміл я верем’я переглянути і покресковати приналежно. Читай, но зараз возьми паперу і перо в руку і при каждом предметі стань судом, критикуй безпощадно і напиши также свої зауваги. Єсли який предмет знайдеш цілком недоварений, то уріж на нім хрест святий і запечатай над ним могилу дораз.



* Дріб’язок.



Мені ходить о цінності, бо при більшій цінності, може, буде який покуп. О ім’я літерата мені ось байдуже. Прочитавши, зверни мені также назад, щоби-м міг чимскорше докінчити. Але пришли мені дораз і уваги свої, щоби-м був у состоянії наши-/420/вати нові лати. Аж будеш уважати, же тая вся дрань має хоть цятинку цінності в собі, то поїду сам до Самбора, а звідтам до Львова. Но єще раз тя прошу і молю сердечно: суди безпощадно, да не розвішає галичеська Русь по світу лахмани. При кінці знайдеш там одну історичеську думу. Вглянь в ню всіма очима проницательності і скажи мені щиро, чи достоїн я куситись до такого предмета. Маю я під рукою єще дві думи, по моєй гадці маленько удатнійші, но тими думав би я розпочати колись непрерваний писемник дум з нашей бувальщини і іздати особно.

З читанєм скори о кілько возможно, чей би через того самого моєго сусіду, що тую партанину взяв до Львова, і назад міг я ю получити — онакше нужно би переслати через пошту. Sub una * оддаю граматику, напользовавшись довольно з ней.

Мій син Николай має обов’язок перед від’їздом моєго сусіди ставитись перед тебе, братцю, о рукопись, но запечатай, щоби перед часом не ругались непрошенії судії. Бувай здоровенький.

Поздоров од нас свою почтенну супругу і уцілуй діточки. Будь ласкав донести мені, як ти звісно буде, чи приїхав г. Куземський 1 і коли.


Никола


Славсько, 26 груд[ня] [1]858.


* Разом з цим (лат.).









Попередня     Головна     Наступна             Примітки


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.