Попередня     Головна     Наступна






ТУРКИ ВНУТРЕННИЕ И ВНЕШНИЕ

Письмо к издателю «Нового времени»


Вперше надруковано окремою брошурою (Женева, 1876). Стаття у зібрання творів не включалась. Авторська дата 27 листопада 1876 (Женева). Подається за першодруком.


1 «Новое время» — літературна і політична газета, яка в 1868 — 1917 pp. виходила у Петербурзі. Забравши в 1876 р. редакцію в свої руки, О. Суворін (1834 — 1912) надав газеті дещо ліберального характеру, але вже й тоді вона підтримувала русифікацію в Польщі, а після 1877 р. відверто повернула до російського шовінізму.

2 «Русский мир» — політична, економічна та літературна газета, яка видавалась у Петербурзі в 1871 — 1880 pp. Критикувала «західників», вела полеміку з демократичною пресою.

3 Можливо, йдеться про Теофана Олександровича Василевського (літ. псевдонім — Софрон Круть; пом. 1915), українського публіциста, добровольця у сербсько-турецькій війні (1875 — 1878), який присилав у російські та галицькі газети статті із Герцоговини. Таким же добровольцем був і поет Іван Манжура, нагороджений сербською медаллю за відвагу.

4 «Биржевые ведомости» — комерційна газета, яка виходила в 1861 — 1879 pp. y Петербурзі. Будучи органом ліберальної буржуазії, підтримувала конституційні свободи, земську діяльність, виступала проти засилля реакційного дворянства.

5 Гольдштейн Д. А. — єврей-доброволець із Росії, який у битві при Аліксінаці проявив мужність і винахідливість, був відзначений генералом Черняєвим і помер у подальшому бою від ран.

6 Тобто пророкування.

7 Тут і в інших місцях Драгоманов послідовно викриває централізаторську політику царя Івана III Васильовича (1440 — 1505), який, прагнучи підірвати владу великого князя литовського Казиміра IV на сусідніх, українських, землях, підбив кримського хана Менглі-Гірея на захоплення Чернігова та Києва.

8 Завжди гаразд (лат.).

9 «Киевский телеграф» — неофіційна суспільно-політична і літературна газета, яка виходила в 1854 — 1876 pp. y Києві. У 1874 — 1876 pp., коли її фактично редагував М. Драгоманов, стала органом пропаганди демократичних ідей, національно-культурної діяльності, чим викликала її заборону з боку влади.

10 Кандійське питання було викликане повстанням жителів острова Кандії (з осені 1886 р. по 1888 р.) проти турків за приєднання до Греції.

11 Горчаков Олександр Михайлович (1798 — 1883) — міністр закордонних справ Росії (1856 — 1882).

12 Рістич Йован (1831 — 1899) — сербський державний і політичний діяч. Під час сербсько-турецької війни 1876 — 1878 pp. домагався активних воєнних дій Росії проти Турції.

13 Черняев Михайло Г. (1828 — 1898) — царський генерал, авантюрист, який очолював загони російських волонтерів під час визволення балканських слов’ян.

14 Милан Обренович (1854 — 1901) — сербський король (1882 — 1889). Втягнувши країну у війну з Туреччиною, лише завдяки втручанню Росії врятував Сербію від поразки. Спирався на реакційні сили в країні, розпустив Народну скупщину (1875).

15 Дізраелі Бенджамін (1804 — 1881) — знаменитий англійський державний діяч.

16 Абдул-Керим-паша — командуючий турецькою армією.

17 Тобто героїня роману І. Тургенєва «Накануне».

18 Порта — Оттоманська імперія.

19 Бакунін Михайло Олександрович (1814 — 1876) — російський революціонер, ідеолог анархізму. Його праці значно вплинули на формування конституційної програми М. Драгоманова, який видавав і аналізував спадщину цього діяча.

20 Мартьянов Петро Олексійович (1834 — 1865) — російський політичний діяч, письменник, колишній кріпак. У праці «Народ и государство» та в «Письме к Александру II» із Лондона (Колокол. 1862. № 132) радив російському цареві скликати Земський Собор. Автора листа після повернення його в Росію було засуджено на заслання до Сибіру.

21 Східний тупик (фр.).

22 Толстой Дмитро Андрійович (1823 — 1889) — російський державний діяч, міністр народної освіти (1866 — 1880), міністр внутрішніх справ і шеф жандармів (1882 — 1889).

23 Бісмарк Отто фон (1815 — 1898) — німецький державний діяч, об’єднав німецькі землі в одну державу під зверхністю Пруссії. В 1871 — 1890 pp. — рейхсканцлер Німеччини.

24 Андраші Дьюла (1823 — 1890) — граф, угорський політичний діяч. В 1871 — 1879 pp. — міністр закордонних справ Австро-Угорщини.

25 Гогенварт Карл Сигізмунд (нар. 1824) — австрійський державний діяч, міністр-президент і міністр внутрішніх справ. На останньому посту він пробув лише дев’ять місяців через відсутність підтримки його реформістських проектів цісарем.

26 Тут порівняння з політичними діячами Стародавнього Риму Гракхами Тіберієм (162 — 133 чи 132 до н. е.) і Гаєм (153 — 121 до н. е.), які для зміцнення держави провели ряд реформ, чим викликали невдоволення сенаторів і власну насильницьку смерть.













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.