Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





3.4. ЯРОСЛАВИЧІ. ПЕРША ГАЛИЦЬКА ДИНАСТІЯ



Таблиця 4

РЮРИКОВИЧІ. ЯРОСЛАВИЧІ



V


1. ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 1054)

Див. табл. 1 поз. 13



VI


2. ІЛЛЯ ЯРОСЛАВИЧ († 1020) ...................................................................... 1

Помер у 1020 р. (776, с.200, 206). Князь новгородський (бл. 1019-1020).


3. ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВИЧ (* 1020 † 4.10.1052) ...................................................................... 1

Народився у 1020 р. Помер 4.10.1052 р. (111, стб.160; 112, стб.149; 120, с.85). Похований у закладеному ним у 1044 р. новгородському соборі св.Софії. Князь новгородський (1034-1052).

Відомо, що один з синів Ярослава одружився в 1043 р. з Одою, дочкою графа Леопольда фон Штаде. Найпевніше, як і доводив М.Баумгартен (380, с.95-102), це був Володимир Ярославич. Графи фон Штаде були одними з найбільших імперських володарів. З 1056 р.вони стали спадковими маркграфами Північної марки. 6.01.1043 р. Ярослав Мудрий запропонував кайзеру Генріху III скріпити союз шлюбом з однією з його дочок. Імператор відмовив. Він уже вибрав Агнесу де Пуатьє, шлюбз якою допоміг йому приєднати Лотарінгію. Крім того, в Мерзебурзі були невдоволені політикою Ярослава Мудрого, який фактично не дав імперії анексувати Польщу. Отримавши відмову від кайзера, Ярослав заключив низку подібних союзів з впливовими німецькими князями, скріплену шлюбами. Володимир був найстаршим і, природньо, його шлюб мав би бути першим. Не виключено, однак, що Ода була видана не за Володимира, а за Вячеслава Ярославича (500, с.30-31).


4. ІЗЯСЛАВ-ДМИТРО ЯРОСЛАВИЧ (* 1024 † 3.10.1078) ...................................................................... 1 < табл.5

Народився 1024 р. Загинув 3.10.1078 р. у битві на Нежатиній Ниві (112, стб. 184). Був похований у мармуровій раці в Десятинній церкві. Князь турівський (1042-1052 рр.), новгородський (1052-1054 рр.) і київський (21.03.1054 -14.09.1068; 04.1069 — 22.03.1073; 15.07.1077 — 3.10.1078). У 1042 р. одружився з Гертрудою, дочкою польського короля Мєшка II (1739, tabl.2, р.13).

Не зумів утримати в своїх руках спадщину батька. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами. Мусив розділити владу з братами. При ньому була прийнята «Правда Ярославичів» (1072 р.) — перша кодифікація руського права, яка дійшла до нас. Втративши Київ вдруге, в пошуках допомоги через маркрафа Східної марки Дедо II вступив у контакти з римським папою Григорієм VII (1073-85 рр.). Папа коронував у Римі королівською короною його сина Ярополка і надав останньому лен святого престолу Руське королівство (булла папи від 17.04.1075 р.). Реалізувати цю спробу закріплення Київської Русі за однією гілкою династії шляхом зміни порядку успадкування не вдалося. Сам Ізяслав не ризикнув обнародувати на Русі цей акт (175, с.347-352; 859, кн.1, с.23-38; 533; 988, с.330-333; 1600; 566, с.34-70; 842, с.84;-1336; 1499, с. 147-150; 1108, с. 122-126; 1287, с.170-174; 1711, с.61-62; 1713, с. 142-164; 577, с.65; 1312, с.85-108; 1495, с.106-108, 129-131; 1331, с.84-87).

Ізяслав був високого зросту і могутньої будови, мав красиве обличчя і м'ягкий незлобний характер. Гертруда-Олісава по смерті мужа жила у сина Ярополка на Волині, потім у другого сина Святополка в Турові. Разом з Святополком повернулася до Києва, де і померла у віці близько 80 років 4.01.1107 р. На стіні св.Софії у Києві С.Висоцький знайшов її граффіті: «Господи помози рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині.» (477, с.42-44).


5. АНАСТАСІЯ ЯРОСЛАВНА († після 1074/до 1094) ...................................................................... 1

Померла після 1074 (остання згадка у Хроніці Я.Туроці) і до 1094 р. (в датованому цим роком документі про неї згадано як про покійну). За даними Хроніки Яноша Туроці, вона похована в монастирі Адмунт [Агмунд] в Австрії (звідси версія її імені — Агмунда), що далеко не безперечно. Король Андрій і їх син Давид поховані у Тихані, де Давид був абатом (456). С.Висоцький допускав, що там же похована і Анастасія (477, с.99-100). В Угорщині королева заклала два монастирі східного обряду — в Тормові (комітат Біхар) і біля Вишеграду. Можливо, що вона похована в одному з них. Хоча, померши у вигнанні, Анастасія могла бути похована і за межами Угорщини.

У 1046 р. була видана заміж за угорського короля Андрія І (1046-1061 рр.). Ця дата прийнята більшістю дослідників і офіційною угорською історіографією. В.Королюк та Я.Вароді-Штернберг вважали за можливе датувати шлюб 1039-40 рр., беручи до уваги не зовсім певні відомості, що їх дочка Аделаїда (Адельгейда) народилась ще в Києві. Андрій з братом Левенте, покинувши Угорщину, спочатку шукали підтримки на Волині, потім серед печенігів, а вже пізніше потрапили до Києва. У 1046 р. угорська знать, незадоволена королем Петром Орсеоло, закликала герцогів на батьківщину. Безперечно, що приймаючи на службу угорських принців, Ярослав мав стосовно них певні політичні плани. Згідно І.Фесслера принц Андрій брав участь у походах проти печенігів, ятвягів і чуді. Але його шлюб із старшою дочкою Ярослава до 1046 р., поки шанси на угорський престол не стали реальними, навряд чи був можливим. Цей шлюб, безперечно, допоміг Андрієві утвердитися на угорському престолі. У джерелах не названо ім'я дружини короля. Уперше Анастасією назвав королеву угорський історик Д.Прай (1723-1801 рр.), цю версію прийняли М.Карамзін, С.Соловйов, М.Вертнер і М.Баумгартен. Останнього за це критикував Д.Расовський. Але, на наш погляд, немає ніяких підстав не вірити педантичному і критичному джерелознавцю Праю, який зібрав тисячі документів з угорської історії. Анастасія була помітною фігурою (по смерті мужа вона допомагала синові Шоломону здобути престол, вийшла вдруге заміж за імперського дипломата графа Пото, була регеншею) і малоімовірно, щоб її ім'я не збереглося (2099; 1925; 1832).


6. СВЯТОСЛАВ-МИКОЛА ЯРОСЛАВИЧ (* 1027 † 27.12.1076) ...................................................................... 1 < табл.7

Народився 1027 р. Помер 27.12.1076 р. Помер після невдалої операції фурункула. Похований у Чернігові в соборі св.Спаса. С.Висоцький знайшов на стіні св.Софії граффіті з повідомленням про внесення руги за Святослава в березні 1077 р. Князь чернігівський (1054-1073 рр.), київський (22.03.1073 — 27.12.1076). Був одружений з дочкою графа Етелера, сестрою трірського архієпископа Бурхарда, одного з найбільших духовних князів імперії (532; 1054, с.347-352; 988, с.330-333; 1600; 566, с.65-75; 842; 1319, с.130-135; 1312, с.85-108; 477, с.85-87). З Любецького пом'яника відомо, що княгиню звали Киликія.


7. ВСЕВОЛОД-АНДРІЙ ЯРОСЛАВИЧ (* 1030 † 13.04.1093) ...................................................................... 1< табл.15

Народився 1030 р. Помер 13.04.1093 р. 14.04.1093 р. у страстний четвер за три дні до Пасхи, рака з його тілом була встановлена в соборі св.Софії поряд з саркофагом Ярослава та Індігерди. Про це збереглось граффіті дружинника Дмитра, віднайдене С.Висоцьким.

Князь переяславський (1054-1076 рр.), чернігівський (1077-1078 рр.) і великий князь київський (29.12.1076 -15.07.1077; 3.10.1078 — 13.04.1093).

У 1046 р. одружився з родичкою візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Ім'я її було Марія (згідно печатки) чи Анастасія (за Видубицьким пом'яником). Можливо, одне з імен чернече (перед смертю княгиня могла прийняти чернецтво, як це тоді практикувалося). Марія-Анастасія була племінницею імператора або його дочкою від першого шлюбу, коли він ще не був імператором. За версією Л.Махновця, вона народилася від фаворитки Склірини, з якою Костянтин IX одружився по смерті імператриці Зої. Марія-Анастасія померла у 1067 р.

Другий шлюб відбувся в 1067 р. Другу дружину звали Анною, походження її незнане. Вона померла 7.10.1111 р.

Всеволод Ярославич був висоосвідченою людиною, знав шість мов, серед них, безперечно, шведську (цю мову, без сумніву, знали всі діти Індігерди та Ярослава, сина Рогнеди), грецьку, а також, можливо, латинь і німецьку (533; 566, с.34-81; 182, стб.1-20; 426, с.105-159; 1336; 1287, с. 170-174; 993, с.226-236, 347-353; 1312, с.85-108; 1495, с.106-108; 477, с.94-99).


8. ЄЛИЗАВЕТА ЯРОСЛАВНА (* бл.1032 † п. 1067) ...................................................................... 1

Народилася бл. 1032 р. Померла після 1067 р. Нею захопився двоюрідний брат норвезького конунга Олафа — Гаральд Сігурдсон, сміливий полководець, поет-скальд. У числі норвезьких вигнанців він перебував при дворі Ярослава Мудрого, а потім був посланий в експедиційний корпус у Візантію, у складі якого брав участь у походах у Малу Азію, Сіцілію, Африку та Італію. У 1040 р. при здобутті Пірея Гаральд розписався рунами на мармуровій фігурі лева. Того лева знаменитий полководець Морозіні у 1687 р. перевіз до Венеції, де він стоїть і досі. У 1043 р., після невдачі повстання Георгія Маніака, якого підтримав київський корпус, з 500 воїнами зумів втекти на Русь. У 1043 р. взяв участь у невдалому морському поході на Візантію новгородського князя Володимира Ярославича. У 1045 р. Ярослав Мудрий таки видав за Гаральда Єлизавету. Це значно зміцнило позиції норвезького принца. У 1046 р. він виїхав на батьківщину, де став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим Правителем (1047-1066 рр.). Загинув у битві при Стамфордбріджі біля Йорка 25.09.1066 р., пробуючи завоювати Англію. Син Гаральда III та Єлизавети Олаф Спокійний (Олаф Бонд) правив у Норвегії у 1066-1093 рр. Щоб підкріпити становище сина, Єлизавета у 1067 р. вийшла за датського конунга Свена II Естрідсена (1047-1075 рр.). Вона була третьою дружиною Свена II і, можливо, матір'ю його наймолодшої дочки Олени-Гунхільди. Син Свена — Олаф I (король Данії у 1086-1095 рр.) одружився з дочкою Гаральда III та Єлизавети — Індігердою, що ще міцніше скріпило норвезько-датський союз (1930; 1761, s. 1-26; 477, с. 95-99).


9. ВЯЧЕСЛАВ-МЕРКУРІЙ ЯРОСЛАВИЧ (* між 1033/1036 † 1057) ...................................................................... 1

Народився між 1033 і 1036 рр. [за Никонівським літописом — 1033 р. (120, с. 74), за Іпатіївським - 1036 р. (112, стб. 139),за В. Татищевим — 1034 р. (1467, с. 77)]. Помер 1057 р. Князь смоленський (1054-1057 рр.). Можливо, що саме його дружиною, а не Володимира Ярославича, була Ода фон Штаде.


10. АННА ЯРОСЛАВНА († після 1075) ...................................................................... 1

Народилася 1032 р. (1467, с.77). Померла після 1075 р. Вийшла заміж за короля Франції Генріха І (1031-1060 рр.). Шлюб відбувся 19.05.1051 р. у кафедральному соборі в Реймсі, куди Анна вклала слов'янське Евангеліє, на якому присягали всі наступні королі Франції. Нині ця пам'ятка зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. Від цього шлюбу народилося троє синів: Філіп, Роберт та Гуго. Філіп I, ще за життя батька, у 7 років був коронований і проголошений співправителем. Аж до повноліття Філіпа І (1060-1108 рр.) Анна була регентшею. Наймолодший син королеви Гуго Великий граф де Крепі став одним з героїв Першого хрестового походу. По смерті мужа Анна зійшлася з одиним з найбільших сеньйорів Франції, родичем покійного короля Раулем II Великим, граф де Крепі і Валуа. Рауль навіть викрав королеву під час полювання у Сенліському лісі. Його дружина Альпора Брабантська звернулася до римського папи, який пригрозив обом коханцям відлученням від церкви. Але Анна залишалась у Валуа до самої смерті Рауля в 1074 р. (1908; 2016; 430; 933; 1184; 392, с.173-179; 1828, р.674-680; 475, с.35-54; 927, с.217-221; 1842; 881, с. 113-117). А.Кальнофойський у переліку ктиторів і опікунів монастиря Печерського згадує княжну Анну. Печерський монастир виник після від'їзду Анни, але якісь вклади від її імені мусили бути внесені на користь перших київських монахів (може перед від'їздом до Франції), бо про це пам'ятали ще у XVII ст.


11. ІГОР-КОСТЯНТИН ЯРОСЛАВИЧ (* 1036 † 1060) ...................................................................... 1

Народився у 1036 р. (1467, с.77). Помер у 1060 р. (775, с.233). Князь волинський (1054-1057 рр.) і смоленський (1057-1060 рр.). Дуже імовірно, що його дружиною була Кунегунда, дочка саксонського маркграфа Оттона. По смерті мужа Кунегунда повернулася до Німеччини і вдруге вийшла за Конона, графа Бейхлінгенського (475, с.35-54).



VII


12. РОСТИСЛАВ-МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ (* 1038 † 3.02.1067) ...................................................................... 3

Народився у 1038 р. (1467, с. 78). Помер 3.02.1067 р. і був похований в соборі св.Богородиці у Тмутаракані (111, стб. 166). Князь тмутараканський (1064-1067 рр.). Був високого зросту і мав красиве лице. Його дружина Ленка [Ілона] була дочкою герцога Бели [пізніше короля Бели І]. Вона померла після 1099 р. (376).


13. БОРИС ВЯЧЕСЛАВИЧ (* до 1058 † 3.10.1087) ...................................................................... 9

Народився не пізніше 1058 р. Загинув 3.10.1078 р. у битві на Нежатиній Ниві. Князь чернігівський (травень 1077 р.). По В.Татищеву, Борис був вщижським князем і сином Святослава Ярославича. Якщо перше ще ймовірно, то друге — явна помилка (1332, с. 199-200).


14. ДАВИД ІГОРЕВИЧ (* бл.1058 † 25.05.1112) ...................................................................... 11

Народився бл. 1058 р. Помер 25.05.1112 р. (118, c. 18). Князь тмутараканський (1082-1083 рр.), дорогобузький (1084-1086, 1100-1112 рр.), князь волинський (1086-1098 рр.). Останки князівського поховання, знайдені при розкопках Давид-Городка у 1937-1938 рр., могли належати Давидові Ігоревичу (566, с.69,12-11, 91-100, 302, 317, 363-364, 385-386, 390-396, 408-413; 1861, s.272).


15. ВСЕВОЛОД ІГОРЕВИЧ ...................................................................... 11

Ім'я цього князя реконструйоване на підставі «Ходіння» Даниїла Мніха. Доля його невідома (1750, р.9-10).



VIII


16. РЮРИК РОСТИСЛАВИЧ († 1092) ...................................................................... 12

Помер у 1092 р. (112, стб.278; 118, с.6; 127, с. 182). Князь перемишльський (бл. 1084-1092 рр.).


17. ВОЛОДАР-ІВАН РОСТИСЛАВИЧ († 19.03.1124) ...................................................................... 12

Помер 19.03.1124 р. і був похований у Перемишлі в збудованому ним соборі св.Іоанна, що дозволяє припускати, що хрестильним іменем князя було Іван. Князь Звенигородський (бл. 1086-1092 рр.) і перемишльський (1092-1124 рр.) (566, с. 69-73, 95-100, 112-115, 122, 395, 409-418). За версією М.Баумгартена, був одруженийз поморською княжною (376, с.6).


18. ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ († 28.02.1124) ...................................................................... 12

Помер у 28.02.1124 р. (112, стб.288) Князь теребовельський (бл. 1086-1124 рр.). Цей діяльний і енергійний князь до свого осліплення відзначився у війнах з Польщею (y 1091 -1092 pp., крім того за Длугошем у 1081 р.), поклав початок освоєнню Пониззя Дністра (566, с.72-77, 90-101, 112-115, 122, 364, 390-395, 400, 409-418; 376, с.6-7; 1263; 1324, с.42-44). Ймовірно, як союзник імператора Олексія І Комнена, брав участь у знаменитій битві з печенігами на березі р.Маріци біля фортеці Хіріни візантійський 29.04.1091 р. Анна Комнен у числі учасників битви називає 5 тисяч гірських жителів (28, с.237). Відомий візантист В.Василевський вважав їх за дружину теребовельського князя (457, с. 101). Мужньо повівся сліпий Василько і у битві на Рожни полі.


19. ВСЕВОЛОДКО ДАВИДОВИЧ († 1141) ...................................................................... 14

Помер у 1141 р. (1467, с. 154). Князь городенський (бл. 1113-1141 рр.). По смерті батька став васалом волинського князя Ярослава Святополковича і, напевно, брав активну участь у війні з ятвягами в 1112-1113 рр. У результаті цієї війни виникло Городенське князівство з центром у Городні [Гродні] на Немані. У 1116 р. одружився з Агатою, дочкою Володимира Мономаха, що допомогло йому утриматись на своєму столі після падіння Ярослава Святополковича і зміни політичної кон'юктури. Був васалом волинських князів. При ньому почалося економічне і культурне піднесення Городенської землі, відзначене археологами (1797; 514; 912; 1061).


20. ІГОР ДАВИДОВИЧ († після 1150) ...................................................................... 14

У 1150 р. прийшов у Київ до Юрія Довгорукого (1468, c. 15). Напевно, залишався ізгоєм і не мав власного уділу. Подальша доля невідома.


21. МСТИСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ († 1113) ...................................................................... „15

Померу 1113 р. (118,с.23).

Вперше згаданий під 1097 р. Був васалом Давида Ігоревича, для підтримки якого в 1100 р. здійснив спробу блокувати торгівлю з Візантією на морі. На підставі даних сфрагістики і, виходячи з рішень Любецького та Витичівського снемів, В.Янін вважає Мстислава смоленським князем. У 1103 р. Мстислав з дружиною брав участь в поході на половців, що означає, що він мав якесь князівство (1710, с.122; 1332, с.202-203; 319, с.122).



IX


22. РОСТИСЛАВ ВОЛОДАРЕВИЧ († 1128) ...................................................................... 17

Помер у 1128 р. (за В.Татищевиму 1143 р., що менш ймовірно, позаяк в джерелах після 1128 р. ніде не згадується) (1468, с. 137-138,158). Князь перемишльський (1124-1128 рр.). Те, що Володимирко отримав Звенигород, означає тільки одне: він був молодшим, а старший перемишльський престол отримав його старший брат Ростислав. У 1122 р. саме Ростислав був заложником за батька в Кракові, коли ще треба віддати 8 тис. гривень викупу. У 1124 р., відразу по смерті батька, Ростислав очолив боротьбу проти польської раті, відтіснив її за Вислок і завершив війну миром. У 1125-1126 рр. йому довелося обороняти Перемишль у ході усобиці з Володимиркой, але вже у 1126 р. він сам обложив Звенигород, і Володимирка врятувало тільки угорське військо. Ростислав помер бездітним, бо Перемишльське князівство без проблем перейшло до Володимирка.


23. ІРИНА ВОЛОДАРІВНА ...................................................................... 17

20.07.1104 р. була видана за Ісаака Комнена, сина візантійського імператора Олексія I Комнена (255, р.375). Це був перший випадок прямих контактів Візантії з удільним князівством.


24. ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕВИЧ († 1153) ...................................................................... 17

Помер у 1153 р. (112, стб.463; 118, с.60; 120, с. 196; 127, с.221). Князь Звенигородський (1124-1128 рр.), перемишльський (1128 -1141/46 рр.) і галицький (1141-1153 рр.). Твердий і хитрий політик. Об'єднав усі володіння Ростиславичів і створив сильну Галицьку державу. Бл. 1117 р. одружився з дочкою угорського короля Калмана і вміло користувався угорською допомогою (255, р.375; 2027; 2130; 1434; 1756; 566, с.122-123, 142-144, 151-153, 162-175, 443-454, 474, 480; 1338, с.44-64; 418, с.76). За В.Татищевим, у 1144 р. воював з дунайськими болгарами та візантійцями за нижню течію Дунаю.


25. NN ВОЛОДАРІВНА ...................................................................... 17

11.09.1114 р. була видана за Романа Володимировича, сина Володимира Мономаха, який незабаром зайняв волинський престол (112, стб.295). Цим шлюбом було скріплено союз галицьких князів з Володимиром Мономахом.


26. ІГОР-ІВАН ВАСИЛЬКОВИЧ († 1141) ...................................................................... 18

Помер у 1141 p (112, стб.308). Був старшим за брата, на що вказує шлюб з дочкою київського князя Всеволода Ольговича. Але старше Теребовельське князівство залишилося за братом. Тому питання старшинства синів Василька Ростиславича залишається дискусійним. Шукав зближення з Угорщиною. У 1125 р. з братами Ростиславом-Григорієм та Володимирком подарували монастирю в Савасентдеметрі (де, напевно, була їх факторія) щорічний дохід в розмірі 13 кантарів воску (кантар рівний 50,5-56,3 кг). По смерті брата Ігор-Іван не дав племіннику Теребовлі, а надав йому уділ в Звенигороді на Дністрі. Володимирко Володаревич скористався з смерті Ігоря Васильковича, з яким перебував в дружніх стосунках, і об'єднав усю Галицьку землю. Столиця теж була перенесена в Галич. Може, це була плата за підтримку місцевого боярства (566, с. 122-123,417-419; 1338, с. 44-64). Нам здається вірною здогадка Ю.Лукомського, що Ігор-Іван Василькович був похований в Галичі у монастирській церкві св.Івана Хрестителя на Царичанці, і саме його останки були виявлені у саркофазі в південній наві церкви (1023, с. 590-591).


27. РОСТИСЛАВ-ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬКОВИЧ († між 1127/1141) ...................................................................... 18

Помер між 1127 і 1141 р., ближче до першої дати (566, с. 122-123, 417-419). У 1134 р. його син Іван уже володів уділом в Пониззі Дністра. Князь теребовельський (з 1124 р.).


28. NN ВАСИЛЬКІВНА ...................................................................... 18

У 1132 р. була видана за маркграфа Брненського Братислава, сина Олдріха Брненського, представника бічної гілки чеської династії Пшемислідів. Вратіслав повернув собі Брно тільки взимку 1130 р. Можливо, що роки вигнання він провів при галицькому дворі (236, р.215).


29. БОРИС ВСЕВОЛОДОВИЧ († після 1151/до 1167) ...................................................................... 19

Помер після 1151 і до 1167 р. За М. Погодіним був городенським князем в 1146-1172 рр. Тут явна помилка. Борис успадкував Городненське князівство по батькові, який помер у 1141 р. Востаннє в джерелах він згаданий під 1151 р. (120, с. 187), а у 1167 р. городенським князем уже був його брат Гліб.


30. ГЛІБ ВСЕВОЛОДОВИЧ († після 1167) ...................................................................... 19

Помер після 1167 р. (112, стб.527) Князь городенський (після 1151 — після 1167 р.). Як і його брат Борис та батько Всеволодко Давидович залишався васалом волинських князів.


31. МСТИСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ († після 1183) ...................................................................... 19

Помер після 1183 р. (112, стб. 619) Князь городенський (після 1167-після 1183 р.).


32. NN ВСЕВОЛОДІВНА ...................................................................... 19

У 1141 р. була видана за чернігівського князя Володимира Давидовича (112, стб.315). У 1151 р. після загибелі мужа в битві на р.Руті вийшла за половецького хана Башкорда, чим забезпечила допомогу половецьких військ своєму юному сину Святославу, який отримав Вщизьке князівство (118, с.69).


33. NN ВСЕВОЛОДІВНА († 1190) ...................................................................... 19

У 1144 р. була видана за князя з турівської династії Юрія Ярославича. Померла у 1190 р.

Можливо, її заслугою було збереження спокою у Турівській землі під час послідовного правління у Турові її синів.



X


34. ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ ОСМОМИСЛ († 1.10.1187) ...................................................................... 24

Помер 1.10.1187 р. Князь галицький (1153-1187 рр.). Один з найвидатніших князів Київської Русі. Проводив активну зовнішню політику. Підтримав Андроніка Комнена. Візантія розглядала цього найсильнішого з руських князів (тільки одних чуток про наближення війська галицького князя вистачило, щоби розсипати другу коаліцію Андрія Боголюбського проти Києва) як hypospondos — по візантійській вселенській термінології це прирівнювалось до давнього — союзний Риму народ — socii populi Romani. Після загибелі Андроніка Комнена в умовах конфронтації з Візантією підтримав повстання болгарських нобілів Петра і Асеня. Весною 1187 р. на допомогу болгарам прийшли «кумани, народ досі вільний, негостинний і дуже войовничий, і ті, що походять з Вордони, які сміються з смерті, гілка руських, народ милий богу війни.» «Вордона» може бути спотвореною назвою «бродників» (як думали Ф.Успенський та М.Бібіков) або «Бирладі» [і тоді це прямий доказ допомоги болгарам з боку Ярослава Осмомисла]. Новий імператор Ісаак Ангел відразу ж вирішив задушити повстання болгар з двох сторін. Угоду з Угорщиною було скріплено шлюбом імператора з юною Маргаритою, дочкою Бели III. Король зайняв ворожу позицію щодо болгарських повстанців та їх союзників (717; 1352, с.35-39; 566, с. 151,174,179-189, 207-211, 428, 435-436, 474-480, 523; 554; 418, с.77; 495, с.32-35; 504, с.40).

У «Слові» читаємо, що Ярослав «заступив королю шлях, замкнув Дунаю ворота». Це явне свідчення блокади проходів у Болгарію. Замкнути Дунаю ворота найкраще було в районі Залізних воріт, в ущелині, де Дунай, затиснутий відрогами Трансільванських Альп і підступаючими до них з другого боку горами Магоча. Тоді й фраза «меча бремени чрез облаки» означала певний реальний факт, спогади про який могли оживити у сучасників картину переправи катапульт і пороків, які разом з лучниками могли «замкнути» Залізні ворота (1495, с.33-34).

«...рища тропу Траяню чрез поля на горы» — також ремінісценія болгарської війни. За Д. Ангеловим, «Трояків прохід» — гірський прохід від Пловдива, званий пізніше Василицею, добре відомий у болгаро-візантійських війнах XII-XIV ст. (1495, с. 33-34).

«По Дунаю гради укріпив, купцями населив, торгуючими через море во Греки...»-результати діяльності Ярослава в Нижньому Подністров'ї та Подунав'ї. Тоді, ймовірно, і розцвіли такі міста як Малий Галич (нині Галац) неподалік від впадіння Сирета у Дунай (1495, с.33-34).

У 1149 р.батько женив Ярослава на Ользі, дочці Юрія Довгорукого. Фактично шлюб розпався бл.1165 р. Ольга Юріївна померла в еміграції 4.07.1181 р. Ярослав став відверто жити з Настею з Чагрович, яку бл. 1171 р. під час боярського бунту було звинувачено у чаклунстві і спалено. Помираючи, Ярослав заповів Галич сину від Насті — Олегу, а Володимиру залишив тільки Перемишль, примусивши і синів і бояр скласти присягу, яка була тут же порушена.

Останки Ярослава Осмомисла, знайдені при розкопках Успенського собору в Галичі Я.Пастернаком, вважались втраченими (1241). Недавно вони були віднайдені в крипті собору св.Юрія у Львові, де їх заховав Я.Пастернак, стараннями львівських археологів Р.Сулика, Ю.Лукомського і др. Спроба реставрації обличчя князя, здійснена С.Горбенком, на наш погляд переконлива (537).


35. МАРІЯ-АНАСТАСІЯ [?] ВОЛОДИМИРІВНА ...................................................................... 24

За Длугошем, у 1151 р. Володимирке видав свою дочку Анастасію за краківського князя Болеслава Кучерявого. Анастасія народила двох синів — Болеслава (* 1156) та Лєшка (* 1158). Коли вона померла, Болеслав не захотів знову одружуватися і залишився вдівцем. Однак добре відомо, що Болеслав Кучерявий був одружений двічі. Першою його дружиною була Верхуслава, дочка Всеволода Мстиславича, внучка Мстислава Володимировича. Цей шлюб відбувся у 1137 р., востаннє вона згадана у документі 15.04.1148 р., але син Болеслав народився від неї. Другу ж дружину краківського князя звали Марією.

Е.Перфецький та Ю. Лимонов бачили в повідомленні Длугоша сліди втраченого перемишльського кодексу і повністю довіряли цим свідченням. М.Баумгартен, а за ним і В.Пашуто відкинули цю гіпотезу як малоймовірну. Події 1151 р. підтверджують можливість такого союзу. В умовах волинсько-угорського альянсу, невдач і пасивності непопулярного в Києві Юрія Довгорукого Володимирко Володаревич гарячкове шукав союзників в Польші.

Точні дати народження Болеслава Болеславовича та його сестри, матір'ю яких була Верхуслава, невідомі. Ці дати мали б бути близькими до дати шлюбу Верхуслави. Отже, імовірність шлюбу Марії і Болеслава досить висока. Можливо, тому польські війська не допомагали Ізяславу Мстиславичу проти Володимирка у 1153 р. (1739, s.162-164; 980, с.63-64).


36. NN [?] ВОЛОДИМИРІВНА ...................................................................... 24

За Длугошем, після весілля Анастасії відбулося весілля другої дочки Володимирка Володаревича Євдокії з братом Болеслава — Мєшком Старим. Незабаром вона померла, не залишивши потомства чоловічої статі.

Однак тут явна помилка: між 1151 та 1154 рр. Мєшко Старий одружився з Євдокією, дочкою Ізяслава Мстиславича, з якою мав трьох синів. Можливо все ж, що дочка Володимирка була видана за Мєшка і померла відразу після весілля або ж її мужем був Генріх, брат Мєшка, в якого не було потомства і про дружину якого теж немає даних (1739, s.162-164; 980, с.63-64).


37. ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БЕРЛАДНИК († 1161) ...................................................................... 27

Помер в 1161 р. у Фессалоніках (112, стб.519). Князь звенигород-дністровський (до 1134 - 1146 рр.), галицький (1146 р.), берладь-дністровський (1158-1159 рр.).

Більшість істориків вважають його сином Ростислава Володаревича, що ніяк не в'яжеться з тим, що цей князь мав уділ у володіннях Васильковичів і користувався підтримкою тамошнього населення. Відома його грамота мезибірським купцям від 20.05.1134 р., де згадуються його володіння в Пониззі Дністра та Дунаю (605). Аутентичність грамоти визнавали М.Дашкевич, П.Мутафчієв, М.Грушевський, В.Мавродін, В.Пашуто. У 1134 р. ще були живі Васильковичі, і в їх володіннях не міг знаходитись уділ сина перемишльського князя. Це було б порушенням рішень Любецького снему 1097 р. Крім того, ім'я Іван зафіксоване у Васильковичів. Як спадкоємець Васильковичів цей князь мав найбільше прав на Галицьку і Теребовельську волості. Через це він був небезпечним для Ярослава Осмомисла. Через це і і галичани у 1146 р. відчинили йому ворота столиці, а під час походу 1158 р. населення Подністров'я вітало свого давнього сюзерена (1332, с.77; 500, с.34-35).



XI


38. ЄВФРОСИНІЯ ЯРОСЛАВНА ...................................................................... 34

Так реконструюється, за Р.Зотовим ім'я Ярославни, героїні «Слова», дружини сіверського князя Ігоря Святославича (714, с.27). Автор «Слова» добре знав свою героїню, її палкий темперамент.«...прибіг в Новгород селянин того села і сказав княгині, що Ігор приїхав і хоча довго тому не вірили, але княгиня не могши більше витерпіти, відразу ж сівши на коня, поїхала до нього», — так описує, на підставі втраченого джерела, В.Татищев зустріч Ярославни з Ігорем після його повернення з половецького полону. Цікаво також, що дочка галицького князя згадує Дунай як рідну ріку (314, c. 152-153).


39. NN ЯРОСЛАВНА († після 1167) ...................................................................... 34

У 1167 р. була заручена з угорським принцом Белою, майбутнім королем Белою III. Шлюб цей не відбувся і, вірогідно, Ярославна була видана за Мстислава Ростиславича з смоленської гілки Мономаховичів († 13.06.1180). їх син Мстислав Удатний після вигаснення Першої галицької династії претендував на Галицьку спадщину. Позаяк його претензії були визнані всіма немає сумніву, що його матір'ю була Ярославна (1332, p. 15).

Велика вірогідність, що саркофаг незнаної князівни, знайдений при розкопках Успенського собору в Галичі, належав саме її, або іншій, незнаній з джерел дочці Ярослава Осмомисла (537, с. 122-127).


40. ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВИЧ († 1199) ...................................................................... 34

Помер у 1199 р. (717, ч.2, с.13; 1610, с.62). Князь галицький (1187-1188, 1190-1199 рр.). За В.Татищевим «князь Володимир охотник був великий до пиття і потім не міг про розпорядок земський радити і творити. По смерті же княгині єго Святославлеї доньки, взяв собі жінку у попа, з котрою родив два сина...» (1468, с. 145). У 1167 р. батько одружив його з Болеславою, дочкою чернігівського князя Святослава Всеволодовича, який згодом став київським князем (112, стб.527; 118, с.79). Болеслава померла до початку 80-х рр. Ряд дослідників вважають Володимира Ярославича автором «Слова о полку Ігоревім» (1079).


41. ВИШЕСЛАВА ЯРОСЛАВНА ...................................................................... 34

Після 1187 р. вийшла за познанського і калишського князя Одона (1141/49 — 20.04.1194), старшого сина Мєшка Старого (1739, s. 194-196).


42. ОЛЕГ ЯРОСЛАВИЧ († 1187) ...................................................................... 34

Помер у 1187 р. (112, стб.657). Син Ярослава Осмомисла і Насті з Чагрович («Настас'їч»). За заповітом батька отримав Галич. При другій спробі утвердитися там, був отруєний боярськими колами, винними у розправі з його матір'ю.


43. РОСТИСЛАВ ІВАНОВИЧ († 1189) ...................................................................... 37

Помер у 1189 р. (112, стб. 663-665). Пораненим потрапив у полон до угорців при спробі оволодіти Галичем і був отруєний ними, оскільки його претензії на Галицьку спадщину були найбільш легітимними. Його, можливо, поховали у монастирській церкві св. Івана Хрестителя в Галичі (1023, с.591).



XII


44. ВАСИЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ († після 1218) ...................................................................... 40

Син Володимира Ярославича від попаді. У 1187 р., ще за життя Ярослава Осмомисла, одружився з Феодорою, дочкою волинського князя Романа Мстиславича. Розлучився з нею, коли Роман захопив Галич. Разом з батьком у 1188 р. був вивезений в Угорщину, де залишався заложником. У документі 1218 р. він і його молодший брат названі галицькими претендентами. І.Шараневич та М.Грушевський вважали, що дата документа помилкова і він стосується Василька і Володаря, але в документі ім'я брата Василька — Володимира-Івана важко сплутати з Володарем. Тому, слідом за М.Баумгартеном, ми вважаємо Василька і його брата синами Володимира Ярославича, яких угорці пробували використати у боротьбі за Галицьку спадщину (1750, р. 17).


45. ВОЛОДИМИР-ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ († після 1218) ...................................................................... 40

Згаданий у документі 1218 р. як галицький претендент в еміграції вУгорщині (1750, р.17).



XIII


46. ГЛІБ [?] († після 1260) ...................................................................... нащадок 30

У 1255-1260 рр. згадується як князь волковиський. Напевно, належав до городенської династії (1750, р.31).


47. ІЗЯСЛАВ [?] († після 1256) ...................................................................... нащадок 30-31?

У 1256 р. займав престол у Свислочі по сусідству з Глібом. Напевно, теж належав до городенської династії.



XIV


48. ОЛЕНА ГЛІБІВНА († після 1288) ...................................................................... 46

Померла після 1288 р. Бл. 1255 р. була видана за Романа Даниловича († бл.1261), тоді слонімського князя (378, с. 1-53).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.