[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ VII.]

Попередня     ТОМ II     Наступна





ТОМ II

Розділ VII. Галичина і Угорська Русь.





Русько-польська боротьба; Ростислав і Ростиславичі; боротьба з Ярополком; ослїпленнє Василька, його пляни, війна 1098-9 рр.; галицька полїтика супроти Волини й Київа; відносини до Угорщини і Візантиї, відносини Польщі; полуднева кольонїзація.


Друге поколїннє Ростиславичів, подїл Галичини і усобиця. Бунт Галича; сполученнє Галичини в руках Володимирка; дальша доля Івана Берладника. Полїтика Володимирка на Руси, кампанії 1144 i 1146 р.; відносини до Польщі й Угорщини; союз в Візантиєю, боротьба з Ізяславом 1149-51, галицькі кампанїї 1150 і 1152 р.; смерть Володимирка; оповіданнє про неї Київської лїтописи, характеристика Володимирка.


Ярослав — його характер і становище, відносини до Ізяслава й кампанїя 1154 р., переміни в галицькій полїтицї супроти Волини; справа Івана Берладника, його похід на Понизє й кінець; відносини до Угорщини й Візантиї; родинні справи Ярослава, повстаннє галицьких бояр, дальші відносини Ярослава до сина; смерть Ярослава. Галицька усобиця, зносини боярства з Романом, утеча Володимира, перше запанованнє Романа в Галичу, угорська окупація, похід Ростислава Берладничича, поворот Володимира; його смерть; кінець династиї.


Територія Галичини — границя волинська і польська, карпатське підгірє, пограниче русько-польсько-угорське, границя угорська; полудневе пограниче. Значнїйші осади: Перемишль, Сянок, Ярослав, Звенигород, Городок, Теребовль, Галич, його місце, його памятки, Синевідсько, скальні замки й печери на Підгірю, Покутє і Понизє, Львів.


Внутрішнї відносини, громада в XII в., її становище супроти династиї Романа, її антипатиї до боярства, слабкість громади; розвій боярства, його сконсолїдованнє, становище в XII в., його полїтична програма XII-XIII в., його неудача; культурне житє: сполученнє елєментів східнїх і західнїх — в культурі, в явищах житя.


Угорська Русь, матеріал до пізнання її; її історія; її орґанїзація в XII-XIII в., комітати, суспільна еволюція XI-XIII.в., ґеоґрафічні відміни в сїй еволюції; королївські замки, розвій привілєґіованої власности, економічні обставини, господарство, суспільні верстви, йобадьони; їх упадок; піддані панські, еманципація невільників; етноґрафічні елєменти — руський, мадярський, нїмецький.











Попередня     ТОМ II     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ VII.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.