Попередня     Головна     Наступна




Якуб ГАВАТОВИЧ


[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]
[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО МАКСИМА, РИЦЬКА І ДЕНИСА]





[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]



ОСОБИ:

Климко з горшками,

Стецько кота має в мішку на спині 1.


Климко

Що тут ти, побратиме, собі порабляєш?

Кажи мені — як живеш та і як ся маєш?


Стецько

Я тут не роблю нічого.

Ось іду до дому свого,

Та із тоєми горшками,

Як з своїми сусідами.


Климко

Та нащо так много маєш?

Либой, на жонку кидаєш?


Стецько

Нащо? Ци хочеш вірити,

Що люблю хороше жити?

Всього достаток варити,

Кажу, та ся не курчити

Так, яко пшиналєжаєт

Сподарові, що все маєт.


Климко

Бохме-сь, чоловік хороший!

Либой, маєш много грошей?


Стецько

Та що маю?


Климко

Та добиток.


Стецько

Маю тот на полю вшиток:

Суть тамо увці, барани,

Котроми частую пани;

Суть воли та і корови —

Все маю, коли-м здоровий.


Климко

Та і много пуля маєш?


Стецько

Маю, Та що так питаєш?


Климко

Бо хочу тобі служити,

З тобою вік провадити.


Стецько

Коли хочеш — гаразд, служи!

Хоть ся і шинкарком длужи:

Коли пінізі маємо —

Все ми тоє поплатимо.

Лише хоць вірне служити.


Климко

Кажи ж, що будеш варити

Для мене?


Стецько

Хоть видиш много

Горшков, що-м до дому свого

Тут покупив на ярмарку,

Купив-єм і тую мірку,

Що будем собі з неї пити.

Та питаєш, що варити

Буду? Ось в тоїм борщика,

В тоїм яхли до молока;

Коли риби достанемо,

В тоїм горщику зваримо;

А в тоїм ся зварить тісто,

В тоїм коропи розписто,

В тоїм капусту тлустою,

В тоїм розпустимо лою

До гороху. От так знаєш.

Та і пирогов ся наїш:

В горшку їх поваримо;

Та у тім шпирок насмажимо.

Та що би-сь хотів іншого —

Що маєм, наварим много.


Климко

Богме, я буду служити,

Коли так схочеш варити.

Та й же ся хороше маєш!


Стецько

Та ти що робити знаєш?

Кажи, щоби-м слугу свого

Знав та ласкав бив на нього.


Климко

Я чоловік все робити

Знаю та вовки ловити,

Щоби овець не псували

Та бидла не розганяли.

І іншого звіра много

Достану ось з ліса того.

Лисицю, що-м імів, несу,

Та за длуги йон понесу.


Стецько

Того слуги потребую

Та юж ся тобі радую.

Будеш же гаразд мати

Та борзо хоч прибивати!


Климко

Гаразд! Та ти звірка того

Купи, дам його не дрого.

Будеш до тей шепки мати.


Ситецько

Коли би го оглєдати.


Климко

Іще бистрий, тепер з ліса,

Утюкл би мені до біса!

Дома його оглєдаєш,

Гей же хороший — пузнаєш!


Стецько

Як його шацуєш собі?


Климко

За шість усьмаков дам тобі.


Стецько

Вельми зачинив-єсь много!


Климко

Кажи, що даш? Дам не дрого.


Стецько

Три усьмаки возьми собі.


Климко

Дай п'ять!


Стецько

Не дам.


Климко

Жичу тобі!



Стецько

Много!


Климко

А хочеш купити —

Чотирі. Та будем жити

Собі. Лише длуг однесу

Та горшки тоті понесу

За тобою.


Стецько

Іще много

Хочеш.


Климко

Та богме не дрого!

Так бо-єм я винен сила,

Коли-сьмо там у корчмі пила!


Стецько

Бери ж юж чотирі гроші,

Та ся верни, як хороший.


Климко

Гаразд! Із міхом зоставлю

Та не вельми ся забавлю.

Тут одходить Климко, а Стецько оглядає лисицю.


Стецько

Осмотру тую лисицю,

Чи будет пуд рукавицю

Та і пуд шепку красейко.


Кіт утікає .


Бідная ж мя головонько!

Ось-ось мені гроші збавив,

Лих чоловік, міх зоставив.

Ось кота в міху купив-єм!

Чом я так немудрий бив-єм,

Іже в тот міх не гледів-єм

Та, що у нім, не осмотрів-єм!?

О бісу твоїй матері!

Кажуть: не каждему вєри.


(Шукає горшки.)


Та і горшки либой пубрав?

Ось, матунько, що-м я виграв

На тоїм лихім ярмарку!

Біс взяв із горшками мірку!

І сукні либой не маю?


(Шукає одяг, який поклав на горшках.)


Що мам дзєяти — не знаю!

Бідна ж моя головонько!

О нещесная ж матонько,

Що-сь мя на світ народила,

Що-м так ниньки стратив сила!


Климко приходить, перебравшись в інший одяг, а горшки кладе будь-де і прикриває їх одягом та травою притрушує.


Климко

Та що, побратиме, тобі?

Стецько

Чи жартуєш з мене собі?

Наробивши, та не знаєш?

Горшки-сь украв та питаєш?

І сукманові Та-сь і здрадив

Мене в торгу: кота-сь всадив

В міх! Та же лисицю маєш,

Казав-єсь, що ю продаєш!

То ю-м я заплатив тобі,

А того-м не змислив собі,

Що-єм в тот міх не загледів.

А ти-сь прийшов, щоби-сь шидів!

Іще, що мі єст, питаєш,

Та ся з мене насміваєш?!


Климко

Та що ти на мене кладеш?

Що-м ся тут натрапив, рад-єсь?

Не маю ким осьвядчити,

Що-сь смев то на мене вложити!


Стецько

Як тебе зовуть? — питаю.


Климко

Климко.


Стецько

О, того не знаю,

Як здрайцю зовуть тамтого!

Та бо сєпка власна його,

Та для того-м гадав собі,

Що он, тамтот, мовив тобі.

Прошу ж, пробач вину мою!


Климко

Милий брате, я з тобою.

Та як кажеш? Що тя здрадив?

Кота вперед в тот міх всадив?


Стецько

Ой так!


Климко

Та і пубрав гроші?


Стецько

Пубрав.


Климко

Чоловік нехороший!

Та імів служити тобі?


Стецько

Мів.


Климко

З грошими пойщов собі?


Стецько

Так, брате.


Климко

Та і сукману

Взяв, біс в його маму,

Як непишному пану!?


Стецько

Ой, взяв!


Климко

То і горшки вкрав?


Стецько

Так.


Климко

Та-сь ти його не шукав?



Стецько

Ніт, бо ся ти натрапив-єсь.


Климко

Тепер-то?


Стецько

Тепер.


Климко

Зблудив-єсь!

А хочеш мені вірити?

Здасть мі ся, що-м мів видіти

Тепер чоловіка того,

Що мів горшков вельми много.

Тот либой?


Стецько

Ей, либой.

Климко

Сукману,

Що тобі, благому пану,

Либой взяв, нісл на палиці,

Та собі лігл на травиці.

О бугме тот, бо шарая

Сукмана била такая.


Стецько

Такая, такая!

Клямко

Чи хочеш мі вірити?

Коли-сь його покажу, не хоч го живити?

Ось лежить. А тот?


Стецько

Тот, тот!


Климко

Ну ж тую палицю,

Гаразд його по хрепті, же змажет травицю

Посокою.


Стецько

О, буду ж його смаровати!

Мусить мені і горшки і все поврацяти!

Та як, мудрий, накрив ся, ось видиш, травою,

Щоби го не зглідино!


Климко

Бий кріпко! Та свою

Сукману і все побери,

А його в світі не дери!


То Стецько, закасавши собі руки, б'є по горшках, а Климко тікає.


Стецько

Ой, матьонко, матьонко, тепер же мі лихо!

Чи біс, чи лих чоловік вправив мене тихо

В то нестєстє велике, що-м убозтво своє

Потовк, в нівеч обратив ті горщочки моє!

Що ся діять? Чи бог то милостив справити

Хотів, такої речі на мене пустити,

Чи лихії люде? О боже милостивий!

Коли ж би ся тот трапив чоловік здрадливий,

Що мі такої речі, а ось, пане, наброїв, —

Пузнав би, якби-м диви коло нього строїв!

Возьму ж претя туй сукману,

Пуйду ся скарити пану.

Одходить Стецько, а Климко приходить, сміючись.


Климко

Га-га-га-га-га-га-га! Двакрот одиного

Чоловіка-м ошукав, признайся до того.

Тот пан, що знаєт в світі гаразд махльовати,

Пойду іще та знайду, кого ошукати!

























[ІНТЕРМЕДІЯ
ПРО МАКСИМА, РИЦЬКА І ДЕНИСА]



ОСОБИ:

Максим, Рицько, Денис — лісосплави.




Максим

Ідем же, брате, юж тою,

Що ідемо, дорогою,

Коли-сьми юж зторговали

Та і вся воли продали

На тоїм лихім ярмарку!

Не будем бульше шарварку

По тоїх волах робити —

Ліпше на флісі служити.


Рицько

Ліпше, брате! Я з тобою

Іду, ти іди зе мною.


Денис

Ей, побратимове, стуйте,

Та, що говору, почуйте!

Далек ідете? Кажіте!

Та з собою ме везьміте!

Помагай бог вам!


Рицько

Здоровий

Будь та короткими слови

Кажи, о що питаємо

Та як тє звати маємо?


Денис

Я-м з Камінця Подольськєго,

Прийшов до містечка того

На ярмарок з воли. Та Денис

Істем.


Максим

Та біс тя тут приніс!

А ми вуд Городка. Знаєш?


Денис

Знаю.


Максим

Далек пойти маєш?



Денис

Ось коби ся з ким трапило,

Щоби нас хоть зе три било,

Ішов би-м на фліс.


Рицько

Іди ж з нами,

Та ми ідем от двай сами.


Денис

О, слава ж господу богу,

Що-м знайшов в тую дорогу

Товариство хорошоє!

Ось нас будет тепер троє.

Простують трохи, а Денис пита їх про хліб.

Ой, братьонкове, слухайте,

Та що мені їсти дайте!

Забив-єм хліба купити,

Без котрого трудно жити.


Максим

Ей, брате, і я не маю.

Рицю, ти маєш, я знаю.


Рицько

Та ти хліба не купив-єсь?

От так собі наридив-єсь!

Та я-м ся на тебе спустив,

Що-сь ти хліба купити мів.


Максим

Та що будемо чинити?

Либой прийдет глод терпіти?

А вельми ся хочет їсти;

Що-сь не купив — то ж єсь чисті.

Простують далі.

Денис нараз чує пироги.


Денис

Браття, та любой пироги

Ту пахнуть з тоєї дороги?


Максим

О, пахнуть!


Рицько

Пахнуть!


Денис

Шукаймо

Та говорити перестаньмо!

А за дасть бог тут знайдемо,

То ся всі трей поділемо.

Та ось пируг на травиці

Бив! Либой виросл з землиці?

О, слава тобі господи!

Оминуть нас тепер глоди,

Коли бульше достанемо.


Максим

Любой юже не знайдемо.

Та що тут єст за травая,

Що родить пироги тая?

Ось іще будуть пироги,

Коли ся вернемо з дороги.

Будем тую траву знати

Та тут пироги іскати.


Рицько

А з тим що будем чинити?

Любой ся прийдет ділити?


Денис

Хоть ся ділити хочемо,

Претя ся всі не наїмо:

Нас три, а тот пирог малий.


Максим

Та хоть би один з'їв цалий,

Кривда би зась іншим била,

Бо-сь ми го всі три зглідила.


Рицько

Вят ся ділити будемо.


Денис

А коли так учинимо:

Котрому ся що ліпшого

Приснить — будет пирог його?


Максим

Гаразд, гаразд!


Рицько

Вят лігайми

Та всі три позасипляйми!


Денис

А тот пирог нєх тут буде,

Вшок ту не украднуть люде.



Укладаються, а Денис, вставши, пиріг з'їдає і знов укладається; по тому їх будить Максим.



Максим

Гей, Рицю, встань, та Денису!

Чом дувго спиш?


Рицько

Іди к бісу!


Денис

Ну, юже тепер мувіте,

Та і сни вперед кажіте.


Максим

Гей, браття, я-м в небі бив,

Гей, то-м ся там хороше мів!

Гей-гей, то ж трудно сказати,

Що-м я там могл оглєдати!

Та то ж небо, як золотий

Замок, що такой роботи

В світі-м не видав красної!

Мури маєт золотої

Та каменями сажені

Дорогими: суть зелені,

Суть білії, черленії,

Суть блакитні та світнії.

Та і муст там єст золотий.

Та я собі перед вроти

Стою, аж там викрикають

Ангели, єй же співають

Хороше! Та святих много

Стоїть вельми. Ось я того

В небі ся там насмотрів-єм!

І господа там видів-єм

Бога: та сидить за столом,

А всі біють пред ним чолом.

Та се і всі так жекгнають,

Як ми в церкві, та співають.

Потім бог-господь носити

їсти казав. Там служити,

Що живоє, ся рушило!

От, браття, то ся мі снило.


Денис

Та юж-єсь все виповідив?



Максим

Іще бо-м там внеть сглідив,

Що потрави принесено

Та і мене за стол всаджено.

Гей, било ж, било ж там много

їсти! Не пребачу того:

Било м'ясо, просята,

Били печоні курчата,

Било там і вароноє.

Та било і смажоноє.

Все хорошо! Із юшкою

Білою та і жовтою,

І тісто било варене;

Смажене та і печене;

І пироги тамо били,

Та і борщика зварили;

Та била і капустая,

І горох, била кашая,

Та била там і ботвина,

І вшелякая звірина.

От так ся я в небі мів-єм

На банкеті, що там бив-єм!


Рицько

Та я, братоньки, в пеклі бив.

Ой, то-м же там біду терпів!

Чарненьці там по голові

Били мя та по хрептові

Літунове. Та там всього

Видів-єм поспольства много;

Суть тамо попи, панове

Та наші побратимове,

Суть там і лихії жунки,

Суть невеликі дітоньки —

Всі горіють аж по уші.

Біда ж там і моїй душі

Била. Та на вічні віки,

Кажуть, будеш терпів муки,

То ж ся мені лише снило,

Бодай ся то ж не трапило!


Денис

Та я, браття, собі лежу,

Та ось гантель ідет, вижу,

Та тот, до мене пришодши,

Порвав мене за волоси

Та ме посадив на небє.

Та я там видів-єм тебе,

Що ти собі уживав-єсь;

Там я просив, щоби дав-єсь

Мені що. Куска одного

Не хотів-єсь! Все до того

Пирога казав-єсь з неба.

Та гангель: «Юж те не треба

Тут, — рекл мені, — товариша,

Коли-сь видів. Ось у біса

Другий сидить в тоїм пеклі!»

Та мє там ставив при теплі,

Аж ти на мене киваєш

Та слова такі волаєш:

«Юж мене не глєдаєш!

Возьми пирог, що там маєш,

Та з'їж, бо на вічні віки

Тут буду терпіти муки!»

Та зась гангель тут мє ставив,

Та я-м ся пирога наїв.


Максим

Либой?


Денис

Ой, так!


Максим

Ей, Денису,

Іди ж же ти собі к бісу!

Коли не будет пирога,

Будеш плакати на бога!


Денис

Вшак-ось ся ти наїв в небі?


Рицько

Як я, баламуте, тебе

Почну палицев взбирати —

Не будеш ти жартувати!


Денис

Ось біда: з'їсти казали

Пирог, та ся рзгнівали!


Максим

Іди ж, іди ж, скуд-єсь прийшов,

Хоть би-сь і до біса пошов!


Денис

Коли-м пирог з'їв — не дбаю,

Та юж ся з вами жекгнаю!

Тікає, а вони за ним.












Якуб ГАВАТОВИЧ


Якуб Гаватович (Гават; 1598 — 1679) — польсько-український письменник. Походив з бідної родини львівських міщан; вчився у львівських школах і Краківській академії; був учителем в Кам'янці Струмиловій, ксьонзом у Бережанах і Вижнянах; у 1655 р. під час облоги Львова козаками, брав участь у переговорах з Богданом Хмельницьким; з 1669 р. жив у Львові; автор багатьох польськомовних творів. Дві українські інтермедії вміщено у його польській п'єсі «Трагедія, або Візерунок смерті пресвятого Іоанна Хрестителя...» (Львів, 1619), виставленій в Кам'янці Струмиловій на ярмарку в день Іоанна Хрестителя 1619 р.


[Інтермедія про Климка і Стецька]. — Подається за публікацією у кн.: Українські інтермедії XVII — XVIII ст. К., 1960, с. 33 — 42.

...Стецько кота має в мішку на спині... — В тексті навпаки: Стецько з горшками, Климко з котом.

[Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса]. — Подається за публікацією у кн.: Українські інтермедії XVII — XVIII ст., с. 42 — 49.





Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.