Українська література XVII ст.: Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / Упоряд., приміт. В.І.Крекотня. — Київ: "Наукова думка", 1987. — 608 с.

До книги увійшли твори української літератури XVII ст., дібрані із стародавніх рукописів та друків і з видань XIX — XX ст. Деякі з них могли бути написані наприкінці XVI чи на початку XVIII ст.

При доборі текстів враховувалися археографічні та бібліографічні описи, публікації і дослідження В. Адріанової-Перетц, М. Возняка, В. Гнатюка, С. Голубєва, М. Гудзія, М. Драгоманова, Н. Дробленкової, П. Житецького, Я. Ісаєвича, В. Колосової, О. Левицького, М. Максимовича, М. Марковського, С. Маслова, Л. Махновця, Ю. Мицика, О. Назаревського, В. Нічик, Г. Нудьги, В. Отроковського, В. Перетца, М. Петрова, В. Покровської, В. Рєзанова, А. Титова, Ф. Титова, М. Тихонравова, І. Франка, С. Щеглової, Ю. Яворського та інших дожовтневих і радянських учених.

Українська література XVII ст. — різномовна. Вона творилася церковнослов'янською (словеноруською), староукраїнською, старопольською, латинською та російською мовами. Твори, писані церковнослов'янською мовою, здебільшого подаються в оригіналі, але транслітеруються засобами новітньої східнослов'янської графіки. Твори, писані староукраїнською мовою, транскрибуються за сучасним українським правописом з урахуванням орфоепічних, морфологічних та лексичних особливостей мови XVII ст.: «Ђ» передається через «і», «ї», «и»; «ы» — через «и»; упорядковується написання «и», «і», та «ї», «е» та «є», «ь» й апострофа, подвоєних приголосних; «ъ» в кінці слів знімається. Літера «ы» в дієслові «быти» у більшості випадків замінюється на «у» («бути»). Деякі церковнослов'янські та староукраїнські тексти, особливо складні для вільного сприйняття читачем, подаються у перекладі новочасною літературною мовою. Твори, писані російською чи наближеною до російської слов'яноруською мовою, подаються за нормами сучасного російського правопису із збереженням лексичних та морфоепічних особливостей. Титли розкриваються. Вживання великих літер і розділових знаків узгоджується з нормами сучасного українського правопису. Слов'янські літери на означення чисел замінюються арабськими цифрами. Авторські скорочення при посиланнях на джерела розкриваються у квадратових дужках. Твори, писані польською та латинською мовами, подаються в українському перекладі.

Тексти укладено за жанрами, а в межах жанру в хронологічній послідовності. Спершу йдуть твори синкретичного характеру, в яких художня функція не є визначальною, а підпорядковується функціям учительній, полемічній, пізнавальній тощо. Ці твори продовжують традицію середньовічного літературного синкретизму, в надрах якого визрівають нові, ренесансні та бароккові літературні форми, що знаменують собою вироблення жанрово-стильовоі системи європейських літератур Нового часу, — поетичні, драматичні та белетристичні. Далі подаються зразки власне художніх літературних жанрів: поезії, драматургії, белетристики.

У примітках наводяться основні відомості про той чи інший твір; про джерело тексту, про авторів, подається необхідний реальний коментар

У кінці книги вміщено словничок церковнослов'янізмів, староукраїнізмів, полонізмів, латинізмів, спеціальних термінів тощо.

У підготовці текстів і приміток до «Перестороги» і «Палінодії» брав участь В. С. Харитонов; вибір, підготовку текстів і приміток до «Княжих житій», «Легенд у записах Петра Могили» і «Повісті про Трою» здійснила Г. І. Павленко; вибір, підготовку текстів і приміток до «Патерика, або Отечника Печерського» здійснив Ю. А. Ісіченко.

Попередня Головна Наступна

Шевченківські читання в cпільноті

ua_kobzar:

Довідка III відділу. 2 квітня 1851 р. Стихи Шевченки были тем опаснее, что он между друзьями своими приобрел славу знаменитого писателя, и в Малороссии, где многие восхищались его сочинениями, могла распространиться мысль о мнимом блаженстве прежних времен и о возможности Украйне существовать в виде отдельного государства ( . . . )

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.