Попередня     Головна     Наступна




Митрофан ДОВГАЛЕВСЬКИЙ


ПАНЕГІРИК АННІ ІВАНІВНІ

(Уривок)


Розум в житті головне, а все інше гине безслідно,

Смерть забирає його, а таланти великі безсмертні.

Розум правдивий і світлий досліджує вміло природу,

Істину з надр недоступних Ереба 1 на світ він виводить,

Ратні полки у бою і поході тримає в порядку,

Безліч він справ розглядає, керує народами світу.

Різних злочинців держави від злочинів стримує завжди,

Він одинокий керує державою вміло й помірно.

Незадоволений тим, бо початок бере від небесних,

В небо безмежне прямує і, крила свої розпустивши,

Там десь високо літає і дивиться гордо на землю.

Бога пізнавши небесного, він віддає йому шану,

Батька Олімпу, що з тілом з’єднав він божественний розум,

Розум безсмертний створив він, кажу, до свойого подібний.

Дійсно, багато таких, що їх доблесть в війні процвітає, —

Тратить цей сили дарма, в кого тіло цінніше, ніж розум.

Справді, наскільки керманич цінніший гребця рядового,

А від солдата простого важливіший вождь є у війську,

Саме настільки ось розум людський перевищує доблесть.

Ось Архімед 2, винахідник машин, проти римського війська

Виступив сам, і розбив він його, і спалив флот дощенту,

Розумом саме своїм зупинив він цей наступ ворожий.

Цим заслужив він у всіх і любов, І пошану велику,

Бо сама мудрість походить від господа бога самого.

Нашій природі властиво мистецтва вивчати й науки,

Дикі народи тримати в покорі й закони їм дати.

Вчителю мудрості радість і щастя приносить наука.

Є ж і такі, що до неї палають зненавистю в серці

І якби в силі були, то би вирвали доблесть з корінням.

Знищують все вони заздрісним зубом, крім праці своєї,

Лють бо безмежно страшну викликає ця заздрість людськая.

Чи ж то породистий кінь, чи ж Кінфія 3 й зірка яскрава,

Хоч і в безпеці, хіба ж не бояться собак, які брешуть?

Доблесть і правду, добро і честь знищить не можна ніколи,

Наче ця скеля, вони, що упала в глибокеє море,

В бурю страшну в боротьбі із вітрами всю силу віддавши,

Все ж насміхається з всіх цих погроз: і морських, і небесних,




Митрофан ДОВГАЛЕВСЬКИЙ

Панегірик Анні Іванівні (Уривок). — Цей вірш, написаний латинською мовою, із курсу поетики Митрофана Довгалевського, прочитаного студентам Києво-Могилянської академії в 1736/1737 навчальному році, є похвалою людському розуму.

Українською мовою переклав В. П. Маслюк.

1 Ереб — у давньогрецькій міфології божество вічної темряви.

2 Архімед (бл. 287 — 212 до н. е.) — видатний давньогрецький математик і механік.

3 Кінфія — одне з імен Діани, богині полювання у античній міфології. Походить від назви гори Кінф, де нібито вона народилась.









Див. також:
Митрофан Довгалевський. Коміческоє дійствіє.
Митрофан Довгалевський. Поетика. Сад поетичний.

Віталій Маслюк. Латиномовні поетики і риторики XVII — першої половини XVIII ст. Київ, 1983.









Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.