Попередня     Головна     Наступна




Павло КОНЮСКЕВИЧ


ЕПІГРАМА


З давніх-давен наше древнєє місто цвіте-процвітає

І розрослося довкруг у ширину й довжину,

Безліч будівель чудових — оздоба його величава,

Жителів скільки у нім, годі назвати число.

Ти ось, з’явившись у ньому недавно, прибув як чужинець,

Мендик у тебе ім’я й в дійсності бідним ти є.

Ти тут у нашому місті живеш разом з нами недовго,

Трохи змінивши ім’я, медиком став ти для нас

І коли хворому люду ти ліки свої постачаєш,

Плату велику за них хворі приносять тобі.

Кожну хворобу із хворих завзято берешся прогнати.

Може, й твою прожене хтось з пацієнтів твоїх.




Павло КОНЮСКЕВИЧ

Епіграма. — Цей вірш, написаний латинською мовою, вміщено в курсі поетики викладача Києво-Могилянської академії Павла Конюскевича (1705 — 1770). Про автора відомо, що він народився у м. Самборі на Львівщині, закінчив Києво-Могилянську академію, викладав у ній курс поетики в 1738 — 1740 рр., згодом був викладачем Московської слов’яно-греко-латинської академії, архімандритом Юр’ївського монастиря у Новгороді, митрополитом тобольським.

«Епіграму» переклав за рукописом поетики В. П. Маслюк. Вперше надруковано у вид.: Аполлонова лютня. Київські поети XVII — XVIII ст. К., 1982, с. 197.





Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.