Павло КОНЮСКЕВИЧ
ЕПІГРАМА
З давніх-давен наше древнєє місто цвіте-процвітає
І розрослося довкруг у ширину й довжину,
Безліч будівель чудових — оздоба його величава,
Жителів скільки у нім, годі назвати число.
Ти ось, з’явившись у ньому недавно, прибув як чужинець,
Мендик у тебе ім’я й в дійсності бідним ти є.
Ти тут у нашому місті живеш разом з нами недовго,
Трохи змінивши ім’я, медиком став ти для нас
І коли хворому люду ти ліки свої постачаєш,
Плату велику за них хворі приносять тобі.
Кожну хворобу із хворих завзято берешся прогнати.
Може, й твою прожене хтось з пацієнтів твоїх.
Павло КОНЮСКЕВИЧ
Епіграма. — Цей вірш, написаний латинською мовою, вміщено в курсі поетики викладача Києво-Могилянської академії Павла Конюскевича (1705 — 1770). Про автора відомо, що він народився у м. Самборі на Львівщині, закінчив Києво-Могилянську академію, викладав у ній курс поетики в 1738 — 1740 рр., згодом був викладачем Московської слов’яно-греко-латинської академії, архімандритом Юр’ївського монастиря у Новгороді, митрополитом тобольським.
«Епіграму» переклав за рукописом поетики В. П. Маслюк. Вперше надруковано у вид.: Аполлонова лютня. Київські поети XVII — XVIII ст. К., 1982, с. 197.
