Василь [ПАШКОВСЬКИЙ]
ПІСНЬ О БІДНОМ СИРОТІ
В еликий мой жалю, по что мя смущаєш?
По что сердцу рани нестерпиме даєш?
Аки мечем острим пробождаєш тіло,
Щастіє моє, де ся ти поділо,
Жесь мя оставило?
Ах, як трудно в світі без тебе прожити,
Не маю я бідной где глави приклонити,
Ані пригадати, где б тя позискати.
Гдесь в такое время залаяла мати,
Щоб щастія не мати?
С ам же я не знаю, що мні такоє,
Отець мні і мати не мислили злоє:
Тая то лютая смерть мя обідила,
Отця і матір убила,
Мя нещаслива в світі оставила.
І ти, смерте давня, жесь немилостива,
Оставила мене, як блудного сина;
По світі блукаю, отради не маю,
Жалю ж мой, жалю, сам же я не знаю,
Що чинити маю.
Л учче би мні нині вмерти в той годині,
Ніжли скитатися в світі, як бидлині.
Жалю ж мой немалий, неугамований,
Що я живу в світі, власне, як вигнаний
З между християн.
І что ж мні за польза, що я живу в світі,
Безпрестання тужу, аки птиця в кліті;
Лучче би в пустині жити наєдині,
Ніжли скитаться в світі, як бидлині
В нещасной годині.
Василь [ПАШКОВСЬКИЙ]
Піснь о бідном сироті («Великий мой жалю, по что мя смущаєш?..»). — Вперше надруковано у вид.: Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші, т. I, с. 240, за текстом рукописного збірника кінця XVIII ст. «Піснь» має акровірш «Васілі». На думку М. Возняка, Василь Пашковський — автор кількох духовних віршів другої половини XVIII ст.
Подається за першодруком.
