‹‹   Попередня     Головна     Наступна





ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ

за Лаврентіївським списком



ПовЂсть времяньныхъ лЂтъ

До лЂта 6414 [906]

Въ лЂто 6415 [907] — въ лЂто 6452 [944]

Въ лЂто 6453 [945] — въ лЂто 6477 [969]

Въ лЂто 6478 [970] — въ лЂто 6493 [985]

Въ лЂто 6494 [986] — въ лЂто 6504 [996]

Въ лЂто 6505 [997] — въ лЂто 6533 [1025]

Въ лЂто 6534 [1026] — въ лЂто 6562 [1054]

Въ лЂто 6563 [1055] — въ лЂто 6579 [1071]

Въ лЂто 6580 [1072] — въ лЂто 6592 [1084]

Въ лЂто 6593 [1085] — въ лЂто 6600 [1092]

Въ лЂто 6601 [1093] — въ лЂто 6604 [1096]

Поучення Володимира Мономаха

Въ лЂто 6605 [1097] — въ лЂто 6609 [1101]

Въ лЂто 6610 [1102] — въ лЂто 6618 [1110]





Підготовка тексту О. В. Творогова. Пропуски та помилки, які доповнюються за Радзивілівським літописом, а іноді за іншими літописними зведеннями, в тексті передаються курсивом.

[Повесть временных лет // Памятники литературы Древней Руси. Начало русской литературы. XI — начало XII века / Под. ред. Д. С. Лихачева и Л. А. Дмитриева. — М., 1978. — С.22-276, только четные.]






Див. також:

Лаврентіївський літопис (ПСРЛ, Т. I, 1926-28)

Літопис руський за Іпатським списком (ПСРЛ, Т. II, 1908)

Повість врем’яних літ. За Іпатським списком (підг. тексту та перекл. В.Яременка).

Повість минулих літ. (переклад Л.Махновця).

Поучення Володимира Мономаха. (переклад Л.Махновця).

Поученьє Володимира Мономаха. (слов’янським шрифтом).

«Повість временних літ». З енциклопедії «Українська мова».

«Літописи». З Енциклопедії Українознавства.

О. Творогов. Лексичний склад ПВЛ. Київ, 1984














© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
1.IV.2004 (останні правки 9.V.2006)







‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.