[Домінік Шнаппер. Спільнота громадян. Про модерну концепцію нації. — Х., 2007. — С. 211-221.]

Попередня     Головна     Наступна

ПРИМІТКИ

ВСТУП

1. Під час цієї конференції (сьома Patocka Memorial Lecture), що відбулася у Відні 3 червня 1993 року та уривки з якої були надруковані у бюлетені «Newsletter» № 40 Віденського інституту fur Wissenschaften vom Menschen, було висловлено багато завзятих думок, які були здебільшого схвально зустрінуті. У цьому творі я ще не раз повертатимусь до них.

2. Арон, 1962, с. 299.

3. Розанваллон, 1990; Шклар, 1991; Шнаппер, 1991.

4. Дюркгейм, 1925 (1899), с. 89.

5. Еліас, 1991 (1986/1987), с. 216.

6. Цит. за Моммсеном, 1985 (1959), с. 75.

7. Див. більш докладно про це дослідження у розділі V, частина 2.

8. Конференція Маріо Варгаса Лльоса.

9. Хефтер, 1975.

10. Сміт, 1981; Сміт, 1986.

11. Нісбет, 1984 (1963).

12. Герц, 1963. У 1992 р. ці тези повторює Грінфелд.

13. Єдиним винятком у Європі стали: Бібо, 1946; Арон, 1962; Сзукс, 1986 (1981); Дюмон, 1983 та 1991; Еліас, 1991.

14. К. Герц у вид. «Герц», 1963, с. 129. «There are manques states as there are manques artists, as France perhaps demonstrates».

15. Д. Аптер у вид. «Герц», 1963, с. 80 — 81. «Without such consensus political authority remains the most sensitive political problem in the new nations. Some older countries have never been able to overcome these difficulties. France never institutionalized her constitutional order sufficiently. Primordial loyalties still flourish. Political authority, never fully integrated within the framework of law, demeaned the framework itself in spite of the very elaborated legal structure of France as a modern state».

16. Ліпсет, 1963, c. 11, 224 — 225. «France today the rule of law has not be been institutionalized to nearly the same degree, and populism remains as the principal source of, and threat to, the legitimacy that is granted to agents of authority <...>. France sought to adopt the same syndrome of values which United States developed: achievement, equalitarianism, /212/ universalism <...>. The French failure stems from the fact that, in contrast to America, the forces of the Revolution were not strong enough to sustain value consensus among the key social groupings».

17. Грінфел. І »92, c. 182. «The American War of Independence eventually facilitated the identification of radicalism with nationalism in France and strengthened the appeal of the collectivist (etatist) — and undemocratic — reinterpretation of the values of liberty, equality, and nation».

18. Moc, 1969, (1920?), c. 594. Ймовірно, Мос написав свою працю у 1920 p., але вона була дуже пізно надрукована.

19. Цей термін ми взяли з праці Луї Дюмона, 1991, с. 25.

20. У тому розумінні, в якому Сосюр міг написати, що «точка зору вершить науку».

21. Мос, 1969 (1920?), с. 605.

22. Мос, 1968 (1904), с. 93.

23. Мос, 1968 (1904), с. 93-94.

РОЗДІЛ І

1. Отож я однаково говоритиму про громадянське, політичне, демократичне суспільство або ж про націю-спільноту громадян.

2. Слід підкреслити, що у термінах «етнос» чи «етнічна група» немає аж нічого зневажливого. Вони не використовуються у політиці, коли дехто може з певною зневагою говорити про «етнічні групи» чи «племена» Східної Європи.

3. Сзукс, 1986(1981).

4. Хобсбаун, 1990, с. 47. «Certain variants of feelings of collective belonging which already existed and which could operate, as it were, potentially on the macro-political scale which would fit it with modern states and nations».

5. E. Шилз у вид. «Герц», 1963, с. 21 — 22. «Prepolitical matrix of institutions, beliefs and solidarities».

6. В. Петерсен у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975, с. 177 та наст. «Subnations».

7. Армстронґ, 1982.

8. Валлерстайн, 1960, с. 132.

9. Варт, 1969.

10. Д. Л. Горовіц у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975.

11. Коннор, 1978, с. 589. «An ethnic group may be readily discerned by an anthropologist or other outside observer, but until the members are themselves aware of the group’s uniqueness, it is merely an ethnic group and not a nation». Пер. фр. С. Жаффрело у вид. «Делануа-Тагієфф», 1991, с. 159.

12. Сетон-Ватсон, 1977, с. 5. «Thus I am driven to the conclusion that no «scientific definition» of the nation can be devised; yet the phenomenon has existed and exists». «All that I can find to say is that a nation exists /213/ when a significant number of people in a community consider themselves to form a nation, or behave as if they formed one».

13. Армстронґ, 1982.

14. Берґер, 1972. Есеїсти, звісно, не залишились осторонь. Після падіння Берлінської стіни, як гриби після дощу, почали з’являтися праці про «повернення до нації» або про «велич нації», тобто про етнічні групи.

15. Дж. Кроулі у вид. «Делануа-Тагієфф», 1991, с. 187.

16. Д. Шнаппер у вид. «Бірнбаум», 1991, с. 296 — 310.

17. Ренан, 1947 (1882), с. 887.

18. Ренан, 1947 (1882), с. 888.  ^>-

19. Мос, 1969 (1920?), с. 581.

20. Мос, 1969 (1920?), с. 583.

21. Мос, 1969 (1920?), с. 584-585.

22. Арон, 1962, с. 17.

23. У цьому випадку я вживатиму термін «нація — політична одиниця».

24. Вебер, 1947, с. 627. «Nation» im üblichen Sprach-gebrauch ist zunächst nicht identisch mit «Staatvolk», d. h. der jeweiligen Zugehörigkeit (zu) einer politischen Gemeinschaft. Derm zahlreiche politische Gemeinschaften (so Österreich — vor 1918) umfassen Menschengruppen, aus deren Kreisen emphatisch die Selbständigkeit ihrer «Nation» den anderen Gruppen gegenüber betont wird, oder andererseits Teile einer von den Beteiligen als einheitliche «Nation» hingestellten Menschengruppe (so ebenfalls Österreich)». Дякую Ізабель Ніу-Жефруа за переклад.

25. Вебер, «Politische Schriften», цит. за Ароном, 1967 (1964), с. 646 (пер. Жульєн Фреунд).

26. Вебер, 1947, с. 630. «Reine Kunst und Literatur von deutscher Eigenart sind nicht im politischen Zentrum Deutschland entstanden». Пер. фр. Ізабель Ніу-Жефруа.

27. Моммсен, 1985 (1959).

28. Моммсен, 1985 (1959), с. 79.

29. Геллнер, 1983.

30. Леві-Стросс, 1977, с. 332.

31. Манент, 1987, с. 161.

32. А. Рено за Фіхте, 1992 (1806), с. 42.

33. Шнаппер, 1991, с. 27.

34. Мос, 1969 (1920?), с. 574.

35. Арон, 1962, с. 297.

36. Мос, 1969 (1920?), с. 604.

37. Арон, 1962, с. 297.

38. Наприклад, Геллнер, 1983, с. 11; Феррі, 1991, т. 2, с. 181 тощо.

39. Гюм, 1972, (1748), с. 291-292.

40. Вебер, 1971 (1913) (пер.), с. 421; 1947, с. 222. «Wie auszerordentlich leicht speziell politisches Gemeinschaftshandeln die Vorstellung der /214/ «Blutgemeinschaft»» erzeugt — falls nicht allzudrastische Unterschiede des anthropologischen Typus im Wege stehen, — zeigt der ganze Verlauf der Geschichte».

41. K. Герц у вид. «Герц», 1963, с. 156. «What the civic sense more than anything else seems to involve is a definite concept of the public as a separate and distinct body and an attendant notion of a genuine public interest, which though not necessarily superior to, is independent of and at times even in conflict with, both private and other sort of collective interest».

42. Вебер, цит. за Моммсеном, 1974, c. 44.

43. Цит. за Ароном, 1967 (1964), с. 643 (пер. Ж. Фреунда).

44. Мос, 1969 (1920?), с. 608.

45. Тіллі (вид.), 1975.

46. Дюркгейм, 1925 (1899), с. 78.

47. Сміт, 1986, с. 166.

48. Шнаппер, 1991, с. 71.

РОЗДІЛ II

1. Навіть якщо саме поняття універсального «громадянина» змінилось після проголошення його «панування». Пор. Розанваллон, 1992.

2. Ренан, 1947 (1882), с. 896, 899, 902, 903.

3. Геллнер, 1983, с. 54. «Clubs, conspiracies, gangs, teams, parties, not to mention the many numerous communities and association of the preindustrial age».

4. Геллнер, цит. за Делануа-Тагієфф, 1991, с. 236.

5. Мос, 1969 (1920?), с. 595 та 596.

6. Мос, 1969 (1920?), с. 598 та 601.

7. Вебер, 1947 (1913), с. 627. ««Nationale» Zugehörigkeit nicht auf realer Blutsgemeinschaft ruhen muss», «vollends ist Gemeinsamkeit eines spezifischen anthropologischen Typus zwar nicht einfach gleichgültig», «des anderren grossen «Massenkulturguts», «Nation» ist ein Begriff, der, wenn, überhaupt eindeutig, dann jedenfalls nicht nach empirischen gemeinsamen Qualitäten der ihr Zugerechneten definiert warden kann». Пер. Ізабель Ніу-Жефруа. Ту ж саму думку можна знайти на с. 242 (с. 424 у виданні французькою, 1971).

8. Мос, 1969 (1920?), с. 54.

9. Вебер, 1971 (до 1913) (пер.), с. 427; Вебер, 1947, с. 22. «Offenbar ist also «national» — wenn überhaupt etwas Einheiliches — dann eine spezifische Art von Pathos, welches sich in einer durch etwas Sprach, — Konfessions, — Sitten — oder Schicksalsgemeinschaft verbundenen Menschengruppe von ihr ersehnten politischen Machtgebildeorganisation verbindet, und zwar je mehr der Nachdruck auf «Macht» gelegt wird, desto spezifischer».

10. Ліпсет, 1963, c. 7. /215/

11. Грінфелд, 1992, c. 14.

12. Вебер, 1971 (до 1913) (пер.), c. 427; Вебер, 1947, c. 226. «Immer wieder finden wir uns be idem Begriff «Nation» auf die Beziehung zur politischen «Macht» hingewiesen».

13. Вебер, 1971 (до 1913) (пер.), с. 427; Вебер, 1947, c. 226; «Und doch ist z. B. bei den Schweizern das stolze Selbstbewusstsein auf ihre Eigenart und die Bereitschaft, sich rückhaltlos fur sie einzusetzen, weder qualitative anders geartet noch quantitative unter ihnen weniger verbreitet, als bei irgendeiner quantitative «groszen» und auf «Macht» abgestellten «Nation»».

14. Харц, 1968 (1964).

15. Ліпсет, 1963, зокрема с. 73 — 78. Ліпсет, 1990.

16. Послаблення політичних проектів у сучасних демократичних країнах та занепад нації можна пояснити тим, що дуже часто про них говорять, згадуючи лише минуле.

17. Бібо, 1986 (1946), с. 134.

18. Я безпосередньо Грінфелд, 1992, с. 41 та наст.

19. Г’юм, с. 136 та 300.

20. Г’юм, с. 333, 345 та 64.

21. Г’юм, с. 150.

22. Бьорк, 1989, с. 41. «In the famous law of the 3d of Charles I, called the Petition of Right, the parliament says to the king, «your subjects have inherited this freedom», claiming their franchises not on abstract principles «as the rights of men»», but as the rights of Englishmen, and as a patrimony derived from their forefathers».

23. Бьорк, c. 40. «All the reformations we have hitherto made, have proceeded upon the principle of reference to antiquity».

24. Нейрон, c. 18. «Alone (The British system) represented a slow conventional growth, not like the others, the product of deliberate invention <...>. Because it was first, the English — later the British experience remained distinct».

25. Ліпсет, 1963.

26. T. Парсонс у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975, с. 56; Грінфелд, 1992, с. 13.

27. Обидві цитати взято у Шлезінгера, 1991.

28. Глазер-Мойніхан, 1963.

29. Ф. Рейно у вид. «Фюре-Озуф», 1993, с. 59.

30. Вуд, 1991 (1969), с. 684.

31. Вуд, 1991 (1969), с. 33.

32. Харц, 1968 (1964), с. 90.

33. Токвілль, 1992 (1835), с. 394.

34. Бібо, 1986 (1946), с. 55 (підкреслено автором).

35. Природа політичного проекту є об’єктом дослідження Шнаппер, 1991.

36. Дюмон, 1991, с. 251.

37. Піренн, 1917, с. 20. /216/

38. Піренн, 1917, с. 5.

39. Ренан, 1947 (1870), с. 416.

40. Див. розділ III, 2 частина.

41. Віндіш, 1991, с. 84.

42. Хюґґер, 1992.

43. Т. Герцл, цит. за Лакером, 1973 (1972), с. 106.

44. Ейзенштадт, 1954, с. 39.

45. Лакер, 1973 (1972), с. 606.

46. Барнаві, 1988 (1982), с. 27.

47. Цит. за Андерсоном, 1982, с. 101. На думку Жоржа Хаупта, пізніше Отто Багер повернувся до теорії культурної автономії. Пор. Хаупт, 1974, с. 52.

48. Габермас, 1990, с. 238.

49. Феррі, 1991, с. 194.

50. Феррі, 1991, с. 195.

51. Коста-Ласку, 1992.

52. Конде, 1991, с. 27.

53. Підзаголовок до збірки творів «Перед лицем історії», 1988.

54. Ф. Рейно за Бьорком, 1989 (1790), с. XV.

55. Еліас, 1991 (1986-87), с. 261 та 263.

56. Сміт, 1986, с. 212-213.

57. Див. Сзукс, 1986, с. 212 — 213.

58. Цит. за Бетхамом, 1985, с. 122.

РОЗДІЛ III

1. П. Відаль-Наке, передмова Фінлі, 1985, с. 6.

2. Я спираюся на думку Гансена, 1991, та розмови з Філіпом Готьє.

3. Гансен, 1991, с. 62.

4. Ехін, 1. 4 — 5, цит. за Гансеном, с. 74.

5. Аристотель, Пол., 1317, а 40 — б 17.

6. Аристотель, Пол., 1280, б 32 — 35.

7. Готьє, 1981, с. 167.

8. Фінлі, 1954, с. 256.

9. Цицерон, De Legibus, 1, 23, пер. та цит. за Готьє, 1981, с. 172.

10. Готьє, 1979, с. 318-319.

11. Фінлі, 1985 (1983), с. 139-140.

12. Вебер, 1982 (1921), с. 209; Вебер, 1947, с. 600. «Nirgens in der Welt ist eine derartige politische Patronage in den Händer einzelner, formell rein privater Familien einigt gewesen».

13. Ніколе, 1976.

14. Вебер, 1982 (1921), c. 62; Вебер, 1947, c. 534. «Der Bürger trat wenigstens bei Neuschöpfungen als Einzelner in die Bürgerschaft ein. Als Einzelner schwur er den Bürgereid. Die persönliche Zugehörigkeit /217/ zum örtlichen Verband der Stadt, und nicht die Sippe oder der Stamm, garantierte ihm seine personliche Rechtsstellung als Bürger».

15. Луїс, 1988 (1968), c. 344.

16. Манент, 1987, c. 26.

17. Розанваллон, 1992, c. 333.

18. Бьорк, 1989, c. 252. «We begin our public affection in our families. No cold relation is a zealous citizen. We pass on to our neighborhoods and our habitual provincial connections». «Such divisions of our country as have been formed by habit, and nor by a sudden jerk of authority, were so many little images of the great country in which the heart found something which it could fill. The love to the whole is not extinguished by this subordinate partiality».

19. Джон Стюарт Міл, цит. за Розанваллоном, 1992, с. 453.

20. Напр., Мос, 1969 (1920?), Дюмон, 1983.

21. Манент, 1987, с. 170.

22. Філіп Рейно докладно аналізує ці два переклади у вид. «Фюре та Озуф», 1993.

23. Розанваллон, 1992.

24. Фурніволл, 1939.

25. Гаррігу, 1992; Геніффі, 1993; Іл., 1993.

26. Мендельсон, 1983.

27. Дж. Рекс у В’євйорка, 1993, с. 343.

28. Т. Парсонс у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975, с. 55.

29. Шнаппер, 1991, с. 155 та наст.

30. Дюмон, 1991, с. 269 та 270.

31. Віндіш, 1991, 1992 р. Див. далі с. 183-184.

32. Мос, 1969(1920?), с. 593.

33. Цит. за Розанваллоном, 1992, с. 337.

34. Ліжфарт, 1968; Ліжфарт, 1977, у багатьох місцях.

35. Ліжфарт, 1977, с. 168. «Common background and outlook».

36. Бадіє, 1992.

37. Еліас, 1991 (1986/1987), с. 235 та наст.

38. Наприклад, Балібар, 1992, с. 113.

39. Коста-Ласку, 1992.

40. Наприклад, за формулою згідно зі статтею 69 та наст. Кодексу законів про французьке громадянство.

41. Після деяких вчених я теж наполягала на цих розбіжностях, зокрема між ФРН та Францією. Шнаппер, 1991, с. 51 — 71.

42. 15 000 іноземців отримують щороку німецьке громадянство.

43. Токвілль, 1992 (1840), с. 787.

44. Арон, 1962, с. 170.

45. Віллар, 1991, с. 425.

46. Токвілль, 1992 (1840), с. 797.

47. Ренан, 1947 (1870), с. 434.

48. Банфілд, 1958.

49. Ж. Лека у Бірнбаум-Лека, 1986, с. 172 — 174. /218/

50. С. Герц у вид. «Герц», 1963, с. 110. «To an increasing degree national unity is maintained not by calls to blood and land but by a vague, intermittent, and routine allegiance to a civil state, supplemented to a greater or lesser extend by governmental use police powers and ideological exhortation».

РОЗДІЛ IV

1. Сен-Жермен, 1993, c. 64.

2. Фіхте, цит. за А. Рено у Фіхте, 1992 (1806), с. 33.

3. Лакер, 1973 (1972), с. 452-453.

4. Вид. Годденберг, 1990, с. 59. «The government of the United States, which gives to bigotry no sanction, to persecution no assistance, requires only that they who live under its protection, should demean themselves as good citizens, in giving on all occasions their effectual support».

5. Ліпсет, 1963, c. 165. «Prayers could not be required as a part of the school exercises <...> religious education must be banished from the common school and consigned to the family and church <... >. Not only have the Episcopalian, the Presbyterian, the Baptist and the Methodist met on common and neutralgound in the school room, but with them the Unitarian, the Universalist, the Quaker and even the denier of all creed» (виділено курсивом в оригіналі).

6. Луїс, 1988, (1961), с. 354 та наст.

7. Токвілль, 1991, с. 29.

9. Токвілль, 1991, с. 190 (с. 355 у вид. «Фоліо»),

8. Віндіш, 1992, т. 2, с. 441.

10. Віндіш, 1991, с. 83.

11. Зіґфрід, 1947, с. 199.

12. Ейзенштадт, 1954, с. 52 — 58.

13. Лакер, 1973 (1972).

14. Дюркгейм, 1925 (1899), с. 90.

15. Лонг, 1988.

16. Дюркгейм, 1925 (1899), с. 170.

17. Гене, 1971, с. 123.

18. Луїс, 1988 (1961), с. 314-315.

19. Вирази у лапках взяті з передмов до творів 1917 та 1918 років.

20. Піренн, 1993.

21. Дірібарн, 1989, с. 226.

22. Цит. за Ажежем, 1992, с. 86.

23. Ліжфарт, 1977, с. 169.

24. Валлерстайн, 1960, с. 138.

25. Луїс, 1988 (1961), с. 378 та наст.

26. Греміон, 1976.

27. Пултер, 1989, с. 7. «English judges have emphasized that tolerance is bounded by notion of reasonableness and public policy and that foreign /219/ customs and laws will not be recognized or applied here if they are considered repugnant or otherwise offend the conscience of the court».

28. Пултер, 1989, c. 5.

29. Вища Рада з інтеграції, 1993, с. 81.

30. Токвілль, 1992, с. 786.

31. Мос, 1969 (1920?), с. 588.

32. Вебер, 1947, с. 627. «Teils indirect materiellen, teils ideellen Interessen». Пер. Ізабель Ніу-Жефруа.

33. Лакер, 1973, (1972), с. 36.

34. Грох, 1968.

35. І. Берлін у Делануа-Тагієфф, 1991, с. 311.

36. Арон, 1962, с. 299. Див. вище.

37. Погам, 1993.

38. Еліас, 1991 (1986/87), с. 261.

РОЗДІЛ V

1. С. Тіллі у вид. «Тіллі», 1975, с. 42.

2. Бон, 1985.

3. Ренан, 1947 (1882), с. 894.

4. Канторович, 1989 (1957), с. 146.

5. Манент, 1987, с. 29.

6. Бібо, 1986 (1946), с. 144.

7. Авжеж, 1992, с. 146.

8. Цит. у вид. «Делануа-Тагієфф», 1991, с. 318.

9. Вейл, 1971, с. 156.

10. Сзукс, 1985.

11. Сміт, 1986, с. 4. «The concept of the nation is found to be inherently unstable and dualist».

12. Дж. Пламенатц у Каменка, 1976.

13. Дюмон, 1991, с. 24.

14. Коста-Ласку, 1990.

15. Старк, 1988.

16. Шнаппер, 1991, с. 51 та наст.; Шнаппер, 1992; Брюбейкер, 1992.

17. М. Дуглас {Daedalus, осінь 1978 p.), цит. за Дюмоном, 1983, с. 15.

18. Цей параграф схематично підсумує вступ Алена Рено у Фіхте, 1992 (1806).

19. А. Рено у Фіхте, 1992 (1806), с. 26.

20. Фіхте, 1992 (1806), с. 206.

21. А. Рено у Фіхте, 1992 (1806), с. 41 та 43.

22. Дж. Роман у Ренано, 1992 (1882), с. 24.

23. Лакруа, 1976, с. 241.

24. Вираз, який вживає Клод Лефорт щодо Токвілля у Вуд (пер.), 1991, с. 7. /220/

25. Кох, 1944 р.

26. Кедурі, 1960, 1985.

27. Грінфелд, 1992.

28. Жірарде 1966; Вінок, 1982.

29. Нора, 1984 — 1992.

30. Сміт, 1986, с. 2. «In many ways it is easier to «grap» nationalism, the ideological movement, than nations, the organizational cultures».

31. Кедурі, 1985, c. 74.

32. Хефтер, 1975, Берґер, 1972.

33. Видання численних творів започаткувало вид. «Глазер-Мойніхан», 1963.

34. В. Петерсен у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975, с. 177 — 208.

35. Останній приклад, Гобсбаун, 1990.

36. Вид. «Тіллі», 1975, с. 6. ««Nation» remains one of the most puzzling and tendentious items of the political lexicon».

37. Останній приклад, Балібар-Валлерштейн, 1988.

38. А. Д. Ліндсей, 1943, цит. за Нісбетом, 1974. «A state becomes a nation when instead of its members being primarily divided between sovereign and subjects, government and citizenship becomes a common task, demanding not passive citizenship but active cooperation from all».

39. E. Шилз у вид. «Герц», 1962, с. 21. «A mode of integration of the whole society».

40. E. Шилз у вид. «Герц», 1962, с. 22. «Civil societies».

41. К. Герц у вид. «Герц», 1962, с. 153. «The nation — in the sense of the whole society encompassed by the new civil state».

42. K. Герц у вид. «Герц», 1962, с. 119. «Transformation of the whole pattern of political life, a metamorphosis of subjects into citizens».

43. T. Парсонс у вид. «Глазер-Мойніхан», 1975, с. 59. «The societal community presumes a relatively definable population of membership, which at this level we ordinarily call citizens for the modern case, and presumes as well that the collective organization of reference is politically organized on a territorial basis, that is, it maintains normative order and certain political decision-making processes covering the human events which occur within a defined territorial area. Finally, as a third primary criterion, at some level it is characterized by a common cultural tradition».

44. Докладний аналіз цих творів французькою можна знайти у Джона Кроулі у вид. «Делануа-Тагієфф», 1991.

45. К. Дойч у вид. «Дойч-Фолц», 1963, с. 4. «How and when do nations break away from larger political units, and how do they triumph over smaller units, such as tribes, castes, or local states, and more or less integrate them into the political body of the nation?»

46. Дойч, 1966, c. 188. «A decisive factor in national assimilation or differentiation was found to be the fundamental process of social mobilization which accompanies the growth of markets, industries, and towns, and eventually of literacy and mass communication».

47. Дойч, 1966, c. 7 — 8. «Open or latent resistance to political amalgamation into a common national state; minimal integration to the /221/ point of passive compliance with the orders of such an amalgamated government; deeper political integration to the point of active support for such a common state but with continuing ethnic or cultural group cohesion and diversity; and, finally, the coincidence of political amalgamation and integration with the assimilation of all groups to a common language and culture — these could be the main stages on the way from tribes to nation».

48. Геллнер, 1983, c. 24. «Nationalism is rooted in a certain kind of division of labour, one which is complex and persistently, cumulatively changing».

49. Геллнер, 1983, c. 37. «This educational infrastructure is too large and costly for any organization other than the biggest one of all, the state. But at the same time, though only the state can sustain so large a burden, only the state is also strong enough to control so important and crucial a function».

50. Геллнер, 1983, c. 140. «Monopolizes legitimate culture almost as much as it does legitimate violence, or perhaps more so».

51. Геллнер, 1983, c. 73.

52. Кедурі, 1985 (1960), c. 147-148.

53. Андерсон, 1983, c. 15. «It is an imagined political (виділено — Д. Ш.) community — and imagined as both inherently limited and sovereign».

54. Сміт, 1986, c. 215 — 216.

55. Брелі, 1982.

56. Дюмон, 1991, c. 268 та 270.

57. Moc, 1969 (1920?), c. 586.

58. Дюмон, 1983, c. 130-131.

59. Дюмон, 1991, c. 8.

60. Дюмон, 1991, c. 25.

61. Дюмон, 1991, c. 30.

62. Дюмон, 1983, с. 20 — 21.

63. М. Р. Лепсіус, цит. за Габермасом, 1990, с. 250 та 259.

64. Еліас, 1991 (1986/1987), с. 297.

ВИСНОВКИ

1. Мос, 1969 (1920?), с. 625.

2. Мендрас, 1988.

3. Нора, 1993, III, том 3, с. 30.

4. Розекранс, 1986.

5. Габермас, 1991, с. 240.

6. Габермас, 1991, с. 247.

7. Цей аналіз розвинений Шнаппер, 1993. /222/

Попередня     Головна     Наступна