[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 10: Живопис, графіка 1857-1861.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








22. Портрет Миколи Адамовича Фреліха (?). Тонований папір, італійський та білий олівець (30 × 23,5). [Нижній Новгород]. [12.II — 7.III] 1858.

Справа внизу італійським олівцем авторська дата та підпис: 1858 Т. Шевченко.

Портрет наклеєний на картон, на звороті якого олівцем напис: Фрейліх (?).

Портрет М. А. Фреліха — нижегородського архітектора, як і портрети К. А. Шрейдерса та А. К. Кадницького (див. коментарі до № 19, 21), був виконаний замість групового портрета. 12 лютого, закінчивши портрет Кадницького, Шевченко записав до щоденника: «Сегодня нарисовал портрет Кадинского, остается нарисовать Фрейлиха, и квиты» (див. т. V, стор. 149).

В Нижньому Новгороді 1858 p., крім попередніх визначених портретів (№ 19, 21), Шевченко виконав портрети Олєйникова, Бабкіна (див. коментарі № 152, 153) і Фреліха. З цих трьох портретованих Бабкін повинен бути зображений у військовому мундирі. Виходячи з цього, можна вважати, що на даному портреті може бути зображений лише Фреліх або Олейников.

У літературі даний портрет зустрічається під назвою «Портрет невідомого» («На спомин 50-х роковин смерті Т. Шевченка», М., 1911, між стор. 112 — 113) та помилково датується листопадом 1852 р. (О. Кониський, Т. Шевченко в дорозі з заслання, «Зоря», 1896, № 9, стор. 175).

Попередні місця збереження: власність І. С. Остроухова, Д. Я. Черкеса, ЦМШ.

1911 р. на шевченківській виставці в Москві (Каталог, № 1) та 1939 р. — на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві (Каталог, № 277)

експонувався під назвою «Портрет невідомого».


ДМШ, інв. № г — 896.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.