[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 191; С. 675-676.]
Попередня
Головна
Наступна
1841
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен, води повен,
Ніхто не спиняє,
Кому спинить — рибалоньки
На світі немає.
Поплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.
Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там і до горя.
Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі,
Потім собі подивляться,
Як сирота плаче,
Потім спитай, де сирота, —
Не чув і не бачив.
«ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ...»
Джерело тексту:
чистовий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 5).
Подається за автографом.
Автограф не датований. Дата в списку О. О. Корсуна: «р. 1841. СПб.» (ІР НБУВ, XXII, 383).
Датується за цим списком: 1841 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. З раннього автографа Шевченко переписав твір для публікації у другій книжці альманаху «Сніп» і в січні 1842 р. надіслав його разом із текстом поеми «Мар’яна-черниця» видавцеві альманаху О. О. Корсуну в Харків. Видання здійснене не було. Автограф залишився в родинному архіві О. О. Корсуна, який перешкоджав усім спробам видавців творів поета ознайомитися з ним або домогтися присилання копії цих творів. Лише 15 лютого 1887 р. О. О. Корсун надіслав А. Л. Костомаровій власноручний список автографа під назвою «Човен»: «Не угодно ли Вам будет принять от меня в благодарность за твори (йдеться про „Збірник творів І. Галки“ (Одеса, 1875), надісланий А. Л. Костомаровою О. О. Корсуну. — Ред.) стихотворение Шевченко, которое он мне прислал для „Снопа“? Вы можете поместить его в сборнике (ймовірно, мова йде про майбутній збірник на честь М. І. Костомарова, запроектований його дружиною. — Ред.)» (ІР НБУВ, XXII, 383; Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — С. 95-96). Список значно відмінний від автографа:
Назва: Човен
7 — 9 Може б, спинив рибалонька,
Та його немає.
Гойдається сюди-туди,
Аж серденько мліє!
Без весельця пливе собі,
Куди вітер віє...
Виплив човен в синє море
11 — 12 Погралися чорні хвилі —
Та й скіпок не стало!
17 — 18 Пограються добрі люде,
Як холодні хвилі,
Поки схочуть, поки стане
В сердешного сили.
Список було знайдено в архіві А. Л. Костомарової та опубліковано М. Могилянським у журналі «Вестник Европы» (1909. — № 5. — С. 195 — 196). /676/
У квітні 1917 р. автографи Шевченка придбано Російською Академією наук для Пушкінського дому (ІРЛІ); 1933 р. автограф твору передано до Інституту Тараса Шевченка, а 1936 р. — до Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук Української РСР (нині — НАН України).
Вперше надруковано в журналі «Вестник Европы» (1909. — № 5. — С. 195 — 196) за списком О. О. Корсуна з архіву А. Л. Костомарової.
Вперше введено до зібрання творів поета у виданні: Кобзарь / За ред. В. Доманицького: 3-тє вид. — СПб., 1910. — С. 142 — 143, за першодруком.
Текст автографа вперше надруковано у вид.: Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 10 т. — К., 1939. — Т. 1. — С. 152.
Наявні у вірші мотиви самотності й сирітства наскрізні в ранній ліриці поета. Є образно-тематичні перегуки твору Шевченка з віршем Є. П. Гребінки «Човен» (1833), який, імовірно, послужив стимулом до його написання (див.: Ващук Ф. Т. Творчо-редакційна робота Шевченка над поезією раннього періоду // Збірник праць вісімнадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1971. — С. 33 — 34). Образ човна (корабля) в розбурханому морі ще в античній традиції, а також в українській бароковій, звідки його запозичили й романтики, уособлює залежність долі людини чи країни від могутніших за неї, здебільшого вищих сил. У вірші Шевченка доля бідного сироти залежить від «добрих» (точніше, злих) людей, тобто від соціуму.
