[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








143. Костьол у Києві. Папір, акварель (25,5 × 34,6). [Київ]. [IV — IX 1846].

На звороті напис чорнилом: orig. Tarasa Szewczenka Widok Kościola Katolickiego w Kijowie (Colleckt. Mieleszko-Maliszkiewiczów) 1.

Справа ледве помітний напис чорнилом: Własność Adama Mieleszki 2.

Після повернення Шевченка з Седнева в квітні 1846 p. (30.IV він розписався про одержання платні як співробітник «Комиссии для разбора древних актов» 3) художник оселився в Києві і, як згадує О. Чужбинський, «задумал снять все замечательные виды Києва, внутренности храмов и интересные окрестности. Сажин взял на себя некоторые части, и оба художника пропадали с утра, если только не мешала погода» (А. Чужбинский, Воспоминания о Т. Г. Шевченке, СПб., 1861, стор. 25). Такі ж зарисовки по Києву та його околицях Шевченко виконував і за завданням Археографічної комісії.

В кінці вересня за завданням комісії Шевченко виїхав з Києва на Поділля (див. запис в альбомі від 3.X 1846 p.). Всі ці дані є підставою для датування як цього, так і інших тогочасних рисунків квітнем — вереснем 1846 р. (див. № 144, 146, 319, 320, 321).

В літературі згадується під назвами «Старий костьол у Києві» («Малюнки Т. Шевченка», вип. II, Пб., 1914, табл. XXIV) та «Костьольна вулиця у Києві» (І. Кошовий, Т. Шевченко в Києві, К., 1941, стор. 31).

Попередні місця збереження: збірки Мелешко-Малешкєвичів, І. Н. Терещенка, ВІМШ, ГКШ.

1911 р. експонувався на виставці художніх творів Т. Шевченка в Києві (Каталог, № 51).


ДМШ, інв. № г — 721.



1 Оригінал Тараса Шевченка. Вид католицького костьолу в Києві (Колекція Мелешко-Малешкєвичів).

2 Власність Адама Мелешка.

3 «Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах», К., 1950, стор. 83. /56/












Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.