[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 2.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення





[Сумнівні твори]





343. Портрети Пелагії Іванівни та Надії Олександрівни Сапожникових. Олівець (21,5 × 28). [Пб.]. [1840 — 1842]. Портрет овальний.

На звороті олівцем рукою В. О. Фролова напис: Рис. Т. Шевченко || в Астрахани, когда он || служил у Сапожниковых — Изобр. Ростовцева П. Ив. в замужестве Сапожникова — жена Алекс. Петр. Сапожникова и их дочь Надежда Александровна в замужестве Годейн.

Напис цей, за усною традицією зроблений одним з родичів портретованих осіб та спадкоємцем портрета, проф. мозаїки Всеросійської Академії художеств у Ленінграді Володимиром Олександровичем Фроловим, в частині, що стосується біографії Т. Г. Шевченка, невірний. Т. Г. Шевченко ніколи не служив у Сапожникових, а у 1857 р. він зустрівся в Астрахані тільки з О. О. Сапожниковим, його дружиною та тещею (див. «Журнал», т. V цього ж видання, записи від 20.VIII — стор. 48, від 28.VII — стор. 80, від 30.VIII — стор. 82), портретованих же П. І. та Н. О. Сапожникових в цей час він не бачив. Востаннє Шевченко зустрічався з ними 1842 р. (див. т. V, стор. 78).

Автор першої публікації цього портрета Й. Піккієв, посилаючись на те, що одна з портретованих — Н. О. Сапожникова померла 14.X 1845 p., вважає, що портрет міг бути виконаний не пізніше 1840 — 1842 pp.

Відсутність підпису художника, що незвичайно для портретів Т. Г. Шевченка цих років, а також штриховка зліва направо, не властива роботам Шевченка, вимагають додаткових досліджень щодо авторства.

Попередні місця збереження: власність Н. О. Сапожникової, М. О. Бенуа, Н. Л. Фролової.

У 1955 р. експоновано на виставці картин російських художників XVIII — початку XX ст. з приватних збірок Ленінграда (Каталог, стор. 57).


Власність О. В. Фролова (Ленінград).










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.