[Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 171-173.]

Попередня     Головна     Наступна            





В. Ф. Демич

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО. ДО ЙОГО БІОГРАФІЇ. 1847 р.



Доки не існує повної, грунтовної, крок за кроком дослідженої біографії Шевченка, кожне повідомлення про нього має значення підготовчого матеріалу для майбутнього біографа, який виявить бажання зайнятися вивченням життя славнозвісного українського поета з можливою старанністю і всебічністю. Ось чому я зважуюсь у пропонованій замітці повідомити про багато разів чуті розповіді мого покійного дядька, землеміра Д. П. Демича 1, про його знайомство з Т. Г. Шевченком.



1 Помер у 67-літньому віці, 1891 року.



Дядько мій, родом з Чернігівської губернії, належав до щирих шанувальників малоруського поета і зберіг про нього до самої смерті живі, приємні спогади. Дядькове знайомство з Шевченком припадає на початок 1847 p., незадовго до арешту поета. У цей час дядько, якому щойно виповнилося двадцять років, як приватний землемір, займався зйомкою земель поміщика князя М. Кейкуатова в селі Бігачі, Чернігівського повіту, і проживав у флігелі, де мешкали службовці князівської «економії», серед них тимчасово перебував також «художник» Т. Г. Шевченко, якого запросили малювати портрет молодої красуні княгині. Дядько не пам’ятав, коли саме приїхав Шевченко у с. Бігачі і чи довго він там жив. Фактично відомо тільки те, що наприкінці березня 1847 р. поет ще був у Бігачах; дядько до смерті як святиню зберігав одержаний від кн. Кейкуатова «атестат» від 26 березня 1847 p., на якому слідом за підписом /172/ князя стояло: «Що дійсно на цьому атестаті підпис власноручний поміщика князя Кейкуатова, це засвідчуємо: художник Т. Шевченко. Вільнопрактикуючий медик Федір Рогоза».

З другого боку, відомо, що Шевченко 1 лютого 1847 р. писав Костомарову з Борзни (Чернігівської губ.). Лист цей, який не дійшов за призначенням, з’явився 1875 р. на сторінках «Русской старины» (кн. 5) з приміткою Костомарова, що його було написано за два місяці до катастрофи, тобто арешту й заслання поета. М. К. Чалий, який зовсім не згадує про перебування Шевченка у с. Бігачі, наводить повідомлення Костомарова, що його було заарештовано 31 березня 1847 p., а «через кілька днів» був затриманий Шевченко на дніпровському поромі, коли повертався з Чернігова у Київ 1. З наведених свідчень виходить, що Шевченко міг проживати у кн. Кейкуатова десь протягом двох місяців — від перших чисел лютого до початку квітня 1847 року.

Незважаючи на такий короткий період, поет устиг здобути прихильність до себе усієї челяді й слуг.

Одягнений він був, за словами дядька, погано, можна сказати, недбало; убогі пожитки його поміщалися в маленькому старому чемоданчику; але зате ця надзвичайна людина володіла іншими багатствами — розумом і великою любов’ю до трудящого люду. Щовечора, після денної роботи, навколо поета збиралися всі, хто служив у князівській «економії». Шевченко щось читав або розповідав, і усе так цікаво, що всі слухали з великою увагою. Іноді розповіді поета, завжди на вигляд серйозного, відзначалися таким живим гумором, що слухачі, старі й молоді, «животи рвали зо сміху, а сам Шевченко, бувало, й бровою не поведе». Привітний і балакучий із простими трудівниками, Тарас Григорович очевидно не любив залишатися довго серед «панів» і уникав князівських хоромів, хоч його туди часто запрошували, тим більше, що до князя приїздили сусіди-поміщики, бажаючи подивитись, як на дивовижу, на знаменитого тоді Кобзаря. Крім «атестата» з автографом поета, у дядька була невелика двобічна іконка, намальована Шевченком «з неймовірною швидкістю»: з одного боку на металевій дощечці намальований спаситель, що благословляє хліб, з другого — дядьків патрон Дмитрій. Як дядько дорожив цією іконкою, видно з того, що нею старий благословив на смертній постелі свою єдину дочку...



1 Жизнь и произведения Т. Шевченко. Сост. М. К. Чалый. Киев, 1882, с. 62.



Одне здавалось мені неточним у дядькових розповідях: старий настійно твердив, нібито Шевченка заарештували в с. Бігачі під час однієї з описаних вище бесід поета з дворовими: у багатолюдну кімнату ввійшли жандарми й спитали: «Хто тут Шевченко?» Той глянув на них, пробурмотів: «Еге, розумію!» — і спокійно вийшов із кімнати. Ми говорили раніше, що, за свідченням Костомарова, Шевченко був заарештований на початку квітня 1847 р. на дніпровському березі, коли він повертався з Чернігова до Києва, про що сам поет згодом так писав одному приятелеві: «Тілько що ступив на дніпровський байдак, то зо мною таке трапилось... Мене риштовали та, посадивши з ким слід на возок, привезли аж у самий Петербург» (Чалий, с. 62). Отже, дядькова розповідь про арешт поета не в’яжеться з іншими даними. У всякому разі, немає сумніву, що /173/ імпровізована аудиторія в с. Бігачі представляє нам останніх знайомих і шанувальників Шевченка в Чернігівській губернії безпосередньо перед арештом і засланням його. З одним із бігачських приятелів (прізвища не пам’ятаю) поет листувався з Оренбурга. Дядько сам бачив Шевченків лист із заслання, на початку якого був такий малюнок: пером був накиданий портрет поета, в «солдацькій муніції», з рушницею на плечі і з піднятою для марширування ногою. Під малюнком короткий, але промовистий підпис:


«Ось як тепер Шевченко!»


Ось найголовніші риси спогадів мого дядька про Тараса Григоровича Шевченка.









В. Ф. Демич

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО. ДО ЙОГО БІОГРАФІЇ. 1847 р.


Вперше надруковано в журн. «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 429 — 431. Подається за першодруком.

Демич Дмитро Павлович (1824 — 1891), чиї спогади передав В. Ф. Демич, — землемір, який на початку 1847 р. познайомився з Шевченком у маєтку князя М. Кейкуатова Бігачі.

Демич Василь Федорович (1858 — кінець 20-х pp. XX ст.) — племінник Д. П. Демича, доктор медицини, надвірний радник. Родом з Чернігівщини, походив з селян. Жив у Петербурзі та Києві.

... у дядька була невелика двобічна іконка, намальована Шевченком... — Версія сумнівна. Перебуваючи в с. Бігачі, Шевченко навряд чи мав металеву дошку й знаряддя для граверної роботи.

... старий настійно твердив, нібито Шевченка заарештували в с. Бігачі... — В. Демич з повним правом спростовував це твердження Д. П. Демича. Шевченка заарештовано дещо пізніше, коли він повертався з Чернігівщини, — на київській заставі 5 квітня 1847 р.

...поет згодом так писав одному приятелеві... — Мається на увазі лист до Я. Г. Кухаренка з Новопетровського укріплення від 1 — 16 квітня 1854 p., процитований далі за книжкою М. Чалого «Жизнь и произведения Тараса Шевченко» (К., 1882), де його опубліковано з деякими довільними змінами.

З одним із бігачських приятелів... — з Андрієм Івановичем Лизогубом, який жив у Седневі, був сусідом Кейкуатових.

...був накиданий портрет поета, в «солдатській муніції»... — Портрет поета в солдатському одязі з написом: «Отак, як бачите!» — був опублікований /445/ у журн. «Сяйво» (К., 1914, № 2, с. 49). Вважався роботою Шевченка. Справжнім автором малюнка був офіцер Новопетровського укріплення В. П. Воронцов, про що свідчать спогади його дружини.












Попередня     Головна     Наступна            


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.