[Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 265-267.]

Попередня     Головна     Наступна            





В. І. Кларк

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО В АСТРАХАНІ



У лютому 1896 року минуло рівно тридцять п’ять років від часу смерті Тараса Григоровича Шевченка. Бажаючи вшанувати пам’ять обдарованого поета й художника, ми повідомляємо спогади про нього І. П. Клопотовського.

У першій половині 40-х років Київський університет св. Володимира доручив вільному художнику санктпетербурзької Академії мистецтв Тарасу Григоровичу Шевченку прочитати кілька лекцій з теорії живопису та мистецтв. Як студент цього університету, Іван Петрович Клопотовський слухав лекції Шевченка і був знайомий з ним «лише як студент з професором». Тоді ж Шевченко був членом урядової Археографічної комісії, маючи від неї спеціальне доручення — провадити розкопки могил у Малоросії. На роботи і роз’їзди у справах цієї комісії видавали в той час із казни досить великі суми; так, наприклад, Шевченко — за словами п. Клопотовського — одержав протягом одного року не менше дванадцяти тисяч карбованців (асигнаціями). Членами тієї ж комісії були: професор російської історії університету св. Володимира В. Ф. Домбровський і професор Лохвицький, які займалися дослідженням старовинних пам’яток і розкопками в самому Києві. Шевченко жив тоді дуже відкрито, розкопками могил займався мало і неохоче, а більше проводив час у товаристві молоді та в гуртку Костомарова. У другій половині 40-х років, коли п. Клопотовський закінчив курс університету, Шевченка вже не було в Києві.

У 1850 році Іван Петрович оселився в Астрахані, де дістав місце вчителя історії та географії в гімназії; крім того, він був ще викладачем у жіночому інституті й школі канцелярських служителів, а в 1892 році, коли я з ним познайомився, він був уже на схилі віку і кілька років у відставці.

Влітку 1857 року лікар Муравський, який служив тоді в Астрахані, а нині вже покійний, повідомив Івану Петровичу, що в одному з ним, Муравським, будинку «на горищі» (мезоніні) оселився Шевченко, який повернувся із заслання. Будинок, де зупинився Тарас Григорович, після приїзду з Новопетровського укріплення, міститься на канаві (Варварацієвому каналі) і нині належить Комаровим. Іван Петрович поспішив до Шевченка і перший з астраханської інтелігенції привітав його з поверненням із багаторічного заслання на пустельному Мангишлацькому півострові, що полягало в службі рядовим лінійного Оренбурзького № 1 батальйону. За словами Івана Петровича, костюм поета не витримував жодної критики: він приїхав до Астрахані в дощенту поношеному солдатському форменому одязі, подертих чоботях; білизни в нього майже не було, грошей — ні копійки. За словами Івана Петровича Клопотовського, Шевченко переплив Каспій з Новопетровського укріплення до Астрахані не один, а з попутником — молодим офіцером, прізвище якого Іван Петрович забув. Крім п. Клопотовського, у Шевченка знайшлися в Астрахані /266/ ще знайомі: земляк його, лікар Незабитовський (який жив у 1892 році в Баку) і місцевий рибопромисловець, мільйонер Олександр Олександрович Сапожников. При сприянні Івана Петровича, Шевченко насамперед екіпірувався і міг, не соромлячись за одяг, відвідувати астраханських приятелів. Тарас Григорович щодня відвідував родину Клопотовського, де збирався невеличкий гурток шанувальників поета. Тут були виставлені привезені поетом з Новопетровського укріплення пейзажі і картини етнографічного змісту. Ці картини поет написав ще до заслання в Закаспійську область під час Аральської експедиції капітан-лейтенанта Бутакова, організованої з метою описати береги Аральського моря. Шевченко був запрошений Бутаковим узяти участь у цій експедиції як художник. У гостинному домі п. Клопотовського Тарас Григорович Шевченко читав вірші, написані ним контрабандою, оскільки поетові за височайшим повелінням було заборонено писати і малювати на засланні. Зошит віршів був зроблений з цигаркового паперу, який поет помережив своїми віршами так густо, що ніхто, крім нього самого, не в змозі був розібрати його почерку. Під час майже семирічного заслання поет носив цей зошит завжди за халявою чобота.

Олександр Олександрович Сапожников був високо освіченою людиною і користувався в Астрахані великим авторитетом. Під час перебування в Петербурзі в молоді роки він познайомився з Шевченком і, либонь, брав у нього уроки живопису.

Дізнавшись від Івана Петровича, що приїхав Шевченко і де він квартирує, Олександр Олександрович послав за ним свій фаетон. Зустріч цих двох знайомих, що перебували на таких різних щаблях житейської драбини, за словами п. Клопотовського, який був присутній при ній, була зворушлива і повчальна. Сапожников тепло прийняв Шевченка і не випустив його зі свого дому аж до від’їзду поета в Нижній Новгород. Родина Олександра Олександровича теж приголубила поета, що трохи здичавів у засланні, і намагалась розвеселити його різними розвагами. Перед самим від’їздом Тараса Григоровича О. О. Сапожников влаштував на його честь катання по Волзі на своєму пароплаві. Для участі у цій прогулянці були запрошені кілька чоловік з місцевої інтелігенції і молоді сановного купецтва. З цієї прогулянки О. О. Сапожников дуже тактовно скористався, щоб забезпечити Тараса Григоровича грошима на дорогу до Петербурга, куди йому видав квиток на безперешкодний проїзд комендант Новопетровського укріплення майор Усков. Не наважуючись запропонувати поету якусь суму грошей, Олександр Олександрович умовив його розіграти в лотерею картини. Було приготовано кілька квитків, по 50 карбованців кожний. Після того як список учасників лотереї підписали карбованців на 800 — його розіграли; картини дісталися О. О. Сапожникову. Однак щасливець не взяв їх собі, а під різними пристойними приводами залишив у поета. Згодом, — після приїзду до Петербурга, — Шевченко представив ці картини в імператорську Академію мистецтв. Остання знов удостоїла його за них звання вільного художника, якого він був позбавлений з часу зарахування на військову службу (25 червня 1847 року).

За словами І. П. Клопотовського, Шевченко виїхав з Астрахані у Нижній на пароплаві Сапожникова. Свідчення це не збігається з офі-/267/ційними відомостями, що їх наводить біограф поета Родзевич з архівних справ Новопетровського укріплення. За цими відомостями Шевченко виїхав з Астрахані 22 серпня 1857 року на пароплаві «Пожарений», що належав, коли не помиляюсь, щойно створеному тоді товариству «Кавказ и Меркурий». Як видно також з офіційних даних того ж біографа, — до Нижнього Новгорода поет прибув 20 вересня; отже, від Астрахані до Нижнього він їхав 29 днів. Звісно, і за тодішніх умов плавання по Волзі на пасажирських пароплавах, які ходили зовсім повільно порівняно з нинішніми, Шевченко не міг цілий місяць мандрувати до Нижнього. Тому слід гадати: або поет заїжджав до якогось міста по дорозі (здається, Казань), або ж заявив про своє прибуття до Нижнього місцевим властям пізніше, ніж було насправді. Що ж до свідчень І. П. Клопотовського про від’їзд із Астрахані на пароплаві Сапожникова, то, цілком можливо, хазяїн супроводжував на ньому поета до якоїсь пристані вище Астрахані, тобто, так би мовити, конвоював пароплав «Пожарский», і поет міг пливти до цієї пристані на пароплаві Сапожникова, а потім пересісти на «Пожареного» для дальшої поїздки.

За словами І. П. Клопотовського, під час перебування в Астрахані, Шевченко ... був досить стриманий у розмовах і не любив говорити про своє минуле. Очевидно, таке тривале заслання не пройшло безслідно для страдника і дуже вплинуло на його моральний стан.

Перед від’їздом з Астрахані Шевченко просив І. П. Клопотовського та інших астраханських друзів написати на пам’ять у його записній книжці по кілька рядків, що охоче було зроблено його шанувальниками.

Згодом, невдовзі після смерті поета, текст цих записів був надрукований у журналі Куліша «Основа» за 1862 рік.









В. І. Кларк

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО В АСТРАХАНІ


Вперше надруковано в журн. «Русская старина», 1896, кн. 3, с. 655 — 658. Подається за першодруком.

Кларк Василь Іванович (нар. 1865 р.) — російський журналіст, учасник народницьких гуртків 80-х років. 1881 року вступив до Казанського університету, але за участь у студентських заворушеннях був з нього виключений. 1887 року був висланий під нагляд поліції до Нижнього Новгорода, де активно включився в революційний рух. Узимку 1889 — 1890 р. у нього на квартирі жив Максим Горький, з яким В. Кларк ще перед тим зустрічався на конспіративних зборах у Казані. 1891 року переїхав до Астрахані (де вже був 1886 p., коли там після повернення з Сибіру жив М. Чернишевський). Співробітничав у місцевих газетах, весь час перебуваючи під поліційним- наглядом. Спогади старого вчителя І. Клопотовського (в публікації «Русской старины» — «Клопатовського») про його зустрічі з Шевченком В. Кларк записав у травні 1892 р. й опублікував з нагоди 35-х роковин смерті поета.

Клопотовський Іван Петрович (нар. 1823 р.) — учитель історії та географії в Астраханській гімназії з 1850 p., вихованець Київського університету. Познайомився з Шевченком в Києві ще до заслання. У серпні 1857 р. зустрівся з ним в Астрахані, залишив запис у Шевченковому щоденнику (т. 5, с. 106). 6 листопада 1857 р. Шевченко написав І. Клопотовському листа з Нижнього Новгорода (т. 6, с. 176 — 177). Згодом І. Клопотовський був звільнений з гімназії за зв’язки з учасниками польського повстання 1863 р. і працював у редакції газети «Астраханские губернские ведомости».

У першій половині 40-х років... — Хронологічна неточність у спогадах: закінчивши навчання в Академії мистецтв, Шевченко повернувся на Україну навесні 1845 р. Щодо згадки мемуариста, ніби в Київському університеті він слухав лекції Шевченка, то хоча документальних підтверджень цього немає, не виключено, що перед своїм офіційним зарахуванням на посаду вчителя малювання (15 березня 1847 р.) Шевченко міг вести пробні заняття зі студентами, тим більше, що попередній викладач пішов у відставку ще в листопаді 1846 р.

...був членом урядової Археографічної комісії... — Тимчасова комісія для розгляду давніх актів була створена при канцелярії київського, волинського і подільського генерал-губернатора в травні 1843 р. Шевченко був співробітником цієї комісії з 10 грудня 1845 р.

...одержав протягом одного року не менше дванадцяти тисяч карбованців (асигнаціями}. — Річна заробітна плата Шевченка в Археографічній комісії /479/ становила 150 крб. (сріблом). Таку ж суму йому було видано в листопаді 1845 р. для поїздки в Полтавську губернію. Як видно з Шевченкового рапорту від 20 вересня 1846 p., з неї залишилося й було ним повернуто в генерал-губернаторську канцелярію 53 крб. 84 коп. сріблом («Т. Г. Шевченко. Документи та матеріали до біографії», с. 121, 129).

Домбровський Василь Федорович (1810 — 1845) — професор російської історії в Київському університеті, член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1843 р.

Лохвицький Конрад Андрійович (1774 — кінець 30-х років XIX ст.) — автор містично-релігійних творів, цікавився також історією, зробив кілька археологічних відкриттів у Києві. Професором Київського університету, так само як і членом згаданої комісії, він не був.

...в гуртку Костомарова. — Таємне Кирило-Мефодіївське товариство, одним із засновників якого був професор Київського університету М. Костомаров, утворилося в Києві наприкінці 1845 — на початку 1846 р. Шевченко належав до революційно-демократичного крила цього товариства.

Муравський Ігнатій Францович (нар. 1824 р.) — молодший лікар 45-го флотського екіпажу в Астрахані. Після закінчення медичного факультету Київського університету (1854) брав участь у Кримській війні, згодом служив в Астрахані. Шевченко оселився в тому ж будинку, де мешкав і Муравський, який першим дізнався про звільнення поета і звів його з іншими земляками-киянами.

Будинок... міститься на канаві (Варварацієвому каналі)... — Названий за ім’ям багатого грека Варвараці, чиїм коштом збудовано канал. Будинок зберігся донині (вул. Шаумяна, 3).

з попутником молодим офіцером, прізвище якого Іван Петрович забув. — Шевченко виїхав до Астрахані поштовим човном разом з новопетровськими рибалками. «Молодим офіцером» І. Клопотовський, очевидно, називає підпоручика Л. Бурцева, плац-ад’ютанта Новопетровського укріплення, який прибув до Астрахані за два місяці перед тим для прийому продуктів. Перші дні по приїзді Шевченко жив у Бурцева, коли ж останній одружився, найняв собі квартиру в одному будинку з І. Муравським.

Незабитовський Степан Андрійович (1829 — 1902) — молодший лікар 45-го флотського екіпажу в Астрахані. Вихованець Київського університету, який він закінчив 1854 р. разом з І. Муравським. Учасник Кримської війни, до Астрахані прибув у червні 1857 р. Цікавився літературою, знав поезію Шевченка (зберігся зошит Незабитовського з переписаними ним віршами «Чернець» і «А. О. Козачковському» — ІЛ, ф. 1, № 75). У день від’їзду з Астрахані Шевченко залишив йому на спогад автограф свого вірша «Полякам» («Ще як були ми козаками») з дарчим написом (т. 2, с. 470). 16 серпня 1857 р. Незабитовський зробив запис у щоденнику Шевченка (т. 5, с. 106).

Сапожников Олександр Олександрович (1833 — 1887) — купець першої гільдії. Шевченко був знайомий з ним з 1842 p., коли, навчаючись в Академії мистецтв, бував у багатого петербурзького купця-мецената О. П. Сапожникова і давав уроки малювання його восьмирічному синові Олександру. Зберігся приписуваний Шевченкові портрет тітки та двоюрідної сестри О. О. Сапожникова (т. VII, кн. 2, № 343). Мільйонери Сапожникови брали участь у закладенні Новопетровського укріплення та будівництві суден для Аральської експедиції. В Астрахані у них зупинялися члени експедиції для дослідження /480/ рибальства на Волзі й Каспії під керівництвом академіка К. Бера, які потім зустрічалися з Шевченком у Новопетровському укріпленні. Знайомство з О. Сапожниковим Шевченко відновив в Астрахані 16 серпня 1857 р. 22 серпня 1857 р. на його запрошення виїхав разом з ним до Нижнього Новгорода на пароплаві «Князь Пожарский». О. Сапожников виявляв до Шевченка увагу і гостинність в Астрахані та по дорозі до Нижнього Новгорода, залишив запис у його щоденнику (т. 5, с. 115), але після повернення до Петербурга не схотів підтримувати знайомство з поетом (т. 5, с. 236).

...невеличкий гурток шанувальників поета. — Коли Шевченко ще перебував у Новопетровському укріпленні, російський письменник О. Писемський сповіщав його в листі від 6 липня 1856 p., що бачив в Астрахані «на одному вечорі чоловік з двадцять Ваших земляків, які, читаючи Ваші твори, плакали від зворушення й вимовляли Ваше ім’я з благоговінням» («Листи до Т. Г. Шевченка», с. 88). Крім згаданих у публікації В. Клерка киян І. Клопотовського, І. Муравського, С. Незабитовського, це були випускники медичного факультету Київського університету Чельцов Федір Іванович (нар. 1826 р.) і Зброжек Хома (Томаш) Іванович (нар. 1821 p.). Обидва вони залишили свої записи в поетовому щоденнику (т. 5, с. 106, 107), а Чельцову Шевченко подарував видане йому в Новопетровському укріпленні карантинне свідоцтво з написаним на звороті автографом уривка поеми «Царі», а згодом — «Кобзар» 1860 р. з дарчим написом. До цього ж гуртка могли належати астраханські лікарі Бойко, Макогон, Наливайко. Розписалися в Шевченковому щоденнику і поляки К. Новицький, П. Радзейовський, Т. Шалевич (т. 5, с. 107).

В будинку І. Клопотовського (нині вул. Шаумяна, 5) Шевченко влаштував невеличку виставку своїх малюнків і читав поетичні твори часів заслання. Розповіді астраханських лікарів про Кримську війну, очевидно, відбилися в другій редакції повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», закінченої в лютому 1858 р. у Нижньому Новгороді.

...представив ці картини в імператорську Академію мистецтв. Остання знов удостоїла його за них звання вільного художника... — Неточність у спогадах: 1860 р. Академія мистецтв надала Шевченкові звання академіка за гравірувальні роботи.

...з часу зарахування на військову службу (25 червня 1847 року). — Цього дня на Шевченка заведено формулярний список при внесенні його до ранжирного реєстру 5-го Оренбурзького лінійного батальйонув Орській кріпості.

...виїхав з Астрахані у Нижній на пароплаві Сапожникова. — Пароплав «Князь Пожарский», яким Шевченко виїхав до Нижнього Новгорода, належав волзькій судноплавній компанії «Меркурий», але на черговий рейс був зафрахтований О. Сапожниковим, котрий запросив Шевченка їхати разом з ним. Свій попередньо куплений квиток Шевченко здав у контору пароплавства, з умовою, що його віддадуть біднякові, який не може заплатити за проїзд. Капітан пароплава В. Кишкін безкоштовно провіз по цьому квитку п’ятеро пасажирів на баржі (т. 5, с. 108).

...з офіційними відомостями, що їх наводить біограф поета Родзевич... — Ідеться про публікацію архівних документів про Шевченка у статті: Родзевич А. И. Тарас Шевченко в Закаспийском крає. — «Русская старина», 1891, № 5, с. 432-446.

...щойно створеному тоді товариству «Кавказ и Меркурий». — Пароплав /481/ «Князь Пожарский» належав судноплавній компанії «Меркурий», яка об’єдналася з компанією «Кавказ» через рік після волзької подорожі Шевченка.

...Шевченко не міг цілий місяць мандрувати до Нижнього. — Вирушивши з Астрахані 22 серпня 1857 p., пароплав «Князь Пожарский» прибув у Нижній Новгород 20 вересня 1857 р. (т. 5, с. 137).

Перед від’їздом... просив... написати на пам’ять... — Записи згаданих осіб у щоденнику Шевченка зроблено 15 — 20 серпня 1857 p., за кілька днів до його від’їзду.

...текст цих записів був надрукований... — Мається на увазі публікація уривків з Шевченкового щоденника в журн. «Основа» (1862, кн. 2, с. 3 — 4).












Попередня     Головна     Наступна            


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.