Попередня     Головна     Наступна





20. Відповідь бояр Святославу («Темно бо бЂ въ г̃ день», «Се бо Готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю»)



Фразу «Темно бо бЂ въ г̃ день» переважна більшість дослідників «Слова» не вважає «темним місцем». Ми теж не вважаємо, але розуміємо її інакше. Цю фразу дослідники перекладають: «Темно стало на третій день» (перші видавці «Слова», О. В. Творогов), «Темно було в третій день» (Я. О. Пожарський, М. О. Максимович, О. Ф. Вельтман, О. М. Огоновський, M. K. Гудзій, І. П. Єрьомін), «Темно стало в третій день» (М. Ф. Грамматін, Я.Малашев, Д. І. Прозоровський, В. О. Яковлєв), «Тьма була в третій день» (Д. М. Дубенський), «В третий день внезапу тьма настала!» (А. М. Майков), «І стало темно в третій день» (О. О. Партицький), «Темно-бо було в третій день» (А. В. Лонгінов, Л. Є. Махновець), «Темно було бо й на третій день» (M. K. Грунський), «Темно було в той день» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов), «И было темно в тот день» (І. О. Новиков). «Бо [тому так тлумачили сон бояри, що] темно було в третій день [битви Ігоря з половцями]» (Д. С. Лихачов), «Темно-бо було на третій день» (Р. О. Якобсон), «Бо темно стало в третій день» (В. І. Стеллецький, М. О. Мещерський), «Темрява настала на третій день» (Л. О. Дмитрієв). На думку дослідників, переклади яких щойно наведені, на третій день стало темно тому, що померкли два сонця (після наведеної вище фрази, як правило, ставиться двокрапка). Ще О. О. Потебня помітив у відповіді бояр Святославу симетрію періодів з двома компонентами: тезою (починається з уже) і підставою, точніше, причиною (з бо) 90.



90 Потебня А. А. Зазнач. праця. — С. 91.



У відповідності до цього відповідь бояр Святославу ділиться на три періоди:



I. уже Княже туга умь полонила;

се бо два сокола слЂтЂста съ отня стола злата, поискати града Тьмутороканя, а любо испити шеломомь Дону.

II. Уже соколома крильца припЂшали поганыхъ саблями, а самаю опустоша въ путины желЂзны.

Темно бо бЂ въ г день... подасть Хинови.

III. Уже снесеся хула на хвалу; уже тресну нужда на волю; уже връжеса дивь на землю.

Се бо Готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю... А мы уже дружина жадни веселія.



На відміну від попередніх дослідників (а ми можемо сказати — і наступних), які словосполучення в г день перекладають «у третій день» або «на третій день», О. О. Потебня це словосполучення схильний перекласти «два дні тому» (рос. третьего дня) (звідси виходить, що затемнення сонця сталося два дні тому), але його бентежить та обставина, що від затемнення сонця до завершення битви пройшло більше двох днів (сама битва тривала з п’ятниці до неділі, а затемнення сонця сталося за кілька днів до початку битви). «Отже, — пише вчений, — рахуючи з неділі, останнього дня битви, затемнення ніяким чином не могло бути «два дні тому» 91.



91 Потебня А. А. Зазнач. праця. — С. 93.



У зв’язку з цим О. О. Потебня вважає, що краще читати въ m̃ дьнь, тобто в тъ дьнь (у той, відомий, пам’ятний день, коли було затемнення, а не на третій день битви). Таку кон’єктуру підтримали С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, І. О. Новиков, О. С. Орлов. На наш погляд, запропонована О. О. Потебнею кон’єктура зайва, словосполучення въ г̃ день слід перекласти «два дні тому, позавчора», а протиріччя, на яке вказує О. О. Потебня (від затемнення сонця до завершення битви пройшло більше, ніж два дні), усувається таким чином: після «Темно бо бЂ» ставиться крапка, а словосполучення въ г̃ день відноситься до наступного речення («Въ г̃ день два солнца помЂркоста...»). Отже, причина в другому періоді є дуже короткою — «бо було темно» або «бо було затемнення». Ігор і Всеволод зазнали поразки і попали в полон, бо було затемнення, яке віщувало поразку (поразка була визначена наперед). У наступному реченні («Позавчора два сонця померкли, обидва багряні стовпи погасли...») тема затемнення сонця продовжується, але вже в символічному плані: те, що два сонця померкли, обидва багряні стовпи погасли, символізує взяття Ігоря і Всеволода в полон. З цього речення випливає, що бояри пояснювали Святославу його сон у вівторок, оскільки битва, коли померкли два сонця і погасли обидва багряні стовпи, відбулася в неділю. Текст від цього речення до наступного періоду (наступної тези або наступного уже) умовно назвемо наслідком, тобто, на відміну від першого періоду (двокомпонентного: теза і причина), другий період складається з трьох компонентів: тези, причини і наслідку.

Розглянемо детальніше третій компонент другого періоду, оскільки існують певні труднощі в його осмисленні. Мається на увазі той факт, що фраза «и въ морЂ погрузиста» випадає з контексту як за змістом, так і за формою дієслова (погрузиста), вона явно тяжіє до тих попередніх фраз, які мають аналогічні дієслівні форми двоїни (помЂркоста, погасоста, поволокоста). І переважна більшість дослідників не сумнівається, що місце цієї фрази в тексті — трохи вище, де йдеться про два сонця, про два багряні стовпи, про два місяці, але хтось із переписувачів «Слова» пропустив її, а помітивши пропуск, написав пропущену фразу кількома рядками нижче. Очевидно, так і було. Проблема полягає в іншому: де має знаходитися в тексті пропущена фраза і чи пропущеною була тільки згадана фраза («и вь морі погрузиста»), чи й наступна («и великое буйство подасть Хинови»). Цілий ряд дослідників вважає, що обидві названі фрази слід поставити після «Олегъ и Святъславъ тьмою ся поволокоста», причому подасть, як правило, виправляється на подаста (М. О. Максимович, 1959 — з ся перед погрузиста, І. М. Снєгірьов, Я.Малашев — подасть не виправляється на подаста, П. П. Вяземський, В. Ф. Міллер, О. О. Потебня — з ся перед погрузиста, В. М. Перетц, C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, Д. С. Лихачов, В. І. Стеллецький — з ся перед погрузиста, Л. Є. Махновець). Окремі вчені обидві названі фрази ставлять після «оба багряная стлъпа погасоста», теж виправляючи подасть на подаста (М. О. Мещерський та О. О. Бурикін). Ряд дослідників переставляє лише фразу «и въ морЂ погрузиста», яку розміщує після «оба багряная стлъпа погасоста» (Р. О. Якобсон, О. В. Творогов, Л. О. Дмитрієв). Ті дослідники, які обидві аналізовані фрази залишають на своєму місці в тексті, здебільшого виправляють погрузиста на погрузиша (М. Ф. Грамматін) або подасть на подаста (М. О. Максимович, І. М. Снєгірьов, М. С. Тихонравов, О. М. Огоновський, О. О. Партацький, А. С. Петрушевич, Ф. Є. Корш). Є. В. Барсов погрузиста виправляє на погрузи(ш) та, а подасть — на пода(ш) ть``.

Ми вважаємо, що потребує перестановки лише фраза «и въ морЂ погрузиста». Фразу «и великое буйство подасть Хинови» немає підстав переставляти, оскільки, по-перше, велику сміливість в угрів могло викликати скоріше те, що половці знову почали нападати на Руську землю, ослаблюючи її, ніж те, що Ігор і Всеволод потрапили в полон, а по-друге, на користь залишення згаданої фрази на своєму місці виразно промовляє форма дієслова подасть (переміщення фрази вимагає кон’єктури: подаста замість подасть). На наш погляд, фразу «и въ морЂ погрузиста» слід помістити після «два солнца помЂркоста», тому Що в море (чи за море) опускається сонце, а не місяць. Після зробленої перестановки текст третього компонента другого періоду буде таким: «В г̃ день два солнца помЂркоста и въ морЂ погрузиста, оба багряная стлъпа погасоста, и съ нима молодая мЂсяца» («Позавчора два сонця померкли і в море опустилися, обидва багряні стовпи погасли, і з ними молоді два місяці»). Тут ми схильні поставити крапку (але другий період ще не закінчився), хоч усі без винятку дослідники вважають, що наступні два імені — «Олегь и Святъславъ» якраз і є іменами «двох місяців». Автор «Слова» не називає, кого він розуміє під двома сонцями, оскільки слухачу чи читачу це і так ясно. Тому було б дуже дивно, коли б він, не називаючи імен двох сонць (Ігоря і Всеволода), назвав імена двох місяців (Ігоревих старшого сина Володимира і племінника Святослава). Ще дивніше було б, коли б він при цьому ще й переплутав їх імена — Володимира назвав Олегом (ім’я Олегъ виправляють на Владиміръ (Владимиръ) M. Ф. Грамматін, M. O. Максимович — 1859, А. М. Майков, В. О. Яковлєв, Л. Є. Махновець, проте названі дослідники не вказують у коментарях, чия це помилка: автора «Слова» чи переписувача). З такою точкою зору ми ніяк не можемо погодитися. Говорячи про двох молодих місяців і маючи при цьому на увазі, безперечно, Ігоревих старшого сина Володимира і племінника Святослава, автор «Слова» відразу згадав і про інших двох синів Ігоря — середнього Олега і молодшого Святослава. Полон батька і старшого брата дуже засмутив Олега і Святослава, але про це автор «Слова» сказав в образній формі, продовжуючи тему затемнення сонця («Олегь и Святъславъ тьмою ся поволокоста»). Деякі дослідники під Олегом і Святославом «Слова» теж розуміють середнього і молодшого синів Ігоря і вважають, що ці сини брали участь у поході Ігоря (М. В. Шарлемань, В. І. Стеллецький). Ряд учених в Олегові вбачають середнього сина Ігоря, а в Святославі — його племінника (Д. М. Дубенський, Я.Малашев, О. М. Огоновський, Д. С. Лихачов). О. О. Потебня схильний розглядати «Олегь и Святославъ» (з Олегъ замість Володимеръ) як помилкову глосу до «молодая», що не належить автору «Слова». Пізнішою помилковою вставкою або глосою на полях рукопису вважають ці імена також С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Р. О. Якобсон (не подає в тексті), І. П. Єрьомін (не подає в тексті), М. О. Мещерський та О. О. Бурикін.

Використовуючи затемнення сонця як образ, автор «Слова» продовжує тему затемнення і в наступній фразі («На рЂцЂ на КаялЂ тьма свЂтъ покрыла»), яка є узагальнюючою, оскільки стосується не окремих осіб, а всієї Руської землі. Потім іде конкретизація цієї узагальнюючої фрази. Враховуючи сказане, продовжимо текст третього компоненту другого періоду: «Олегъ и Святъславъ тьмою ся поволокоста. На рЂцЂ на КаялЂ тьма свЂтъ покрыла: по Руской земли прострошася половци, аки пардуже гнЂздо» («Олег і Святослав тьмою завололклися. На річці на Каялі тьма світло покрила: по Руській землі простерлися половці, як гепардове гніздо»).

Переходимо до третього, останнього періоду відповіді бояр Святославу. Теза тут складається з трьох фраз, що починаються з уже: «Уже снесеся хула на хвалу; уже тресну нужда на волю; уже връжеса дивь на землю». За цими фразами йде причина: «Се бо Готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю» («Це тому, що готські красні діви оспівали [помсту] на березі синього моря»). На думку бояр, причиною поразки Ігоря було не тільки затемнення сонця, а й те, що готські красні діви оспівали помсту, надихнувши цим половців на перемогу. Чому саме готські? Бо готи були сусідами (жили на Таманському півострові) і союзниками половців, у цьому дослідники одностайні. Найімовірніше, ідеться про тмутороканських готів 92, адже саме «града Тьмутороканя» вирішили «поискати» Ігор і Всеволод. Очевидно, в місті Тмуторокані на березі моря був язичницький храм, у якому служити готські красні діви.



92 Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украины (С древнейших времен до второй половины XIV века). — Л., 1940. — С. 267.



Фразу про готських красних дів дослідники перекладають, як правило, не вкладаючи в сполучник бо значення обгрунтування, оправдання, пор.: «Роздаються пісні готських красних дівиць по берегах моря синього» (перші видавці «Слова»), «Готські красні діви оспівують на берегах синього моря» (Я. О. Пожарський), «От готські прекрасні діви заспівали на березі синього моря» (М. Ф. Грамматін), «От готські красні діви заспівали на березі синього моря» (М. О. Максимович, І. П. Єрьомін), «Чуєш? Готські пригожі дівиці заспівали на березі синього моря» (Д. М. Дубенський), «красні готські діви заспівали на березі синього моря» (О. Ф. Вельтман), «Рад, что девы готские запели / по всему побрежью синя моря!» (А. М. Майков), «От готські красні дівиці... заспівали на березі синього моря» (Я.Малашев), «Се готські красні дівчата заспівали на березі синього моря» (О. М. Огоновський), «От готські красні діви заспівали на березі синього моря» (Д. І. Прозоровський), «Ось і готів божії Дівиці заспівали понад берегами моря» (О. О. Партацький), «І от готські красні діви заспівали на березі синього моря» (В. О. Яковлєв, Д. С. Лихачов, Р. О. Якобсон), «Ось заспівали готські красуні на березі синього моря» (М. К. Грунський), «а готские красные девы / воспели на бреге / синего моря» (І. О. Новиков), «І от готські прекрасні діви заспівали на березі синього моря» (О. С. Орлов), «От і готські красні діви заспівали на березі синього моря» (М. К. Гудзій, Л. О. Дмитрієв), «От уже готські красні дівиці заспівали на березі синього моря» (В. І. Стеллецький), «От уже готські красні діви заспівали на березі синього моря» (О. В. Творогов), «І от готськії’ краснії діви заспівали на березі синього моря» (Л. Є. Махновець).

Значний інтерес викликає наступний текст («Звоня Рускымъ златомъ, поютъ время Бусово, лелЂютъ месть Шароканю»), який майже всі дослідники сприймають як оспівування готськими красними дівами перемоги половців над Ігорем. Таке розуміння суперечить структурі тексту відповіді бояр Святославу, адже в попередній фразі про готських красних дів дієслово (въспЂша) вжито в минулому часі, а в наведеному тексті всі три дієслова мають форму теперішнього часу. На наш погляд, наведений текст є цитатою (його треба взяти в лапки) на підтвердження того, що готські красні діви вже давно (з часів поразки половецького хана Шарукана, тобто з 1107 р.) оспівують помсту половців за Шарукана, і Ця цитата, найімовірніше, належить Бояну, для якого час оспівування помсти половців був сьогоденням. Слід зазначити, що наведений текст подає в лапках О. О. Потебня, розуміючи його як уявлення бояр.

Багато суперечок у дослідників викликало «время Бусово», під яким часто розуміється час антського князя IV ст. Буса (Боса, Боза, Божа), Що був переможений готами (О. М. Огоновський, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Д. С. Лихачов, О. К. Югов, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. О. Дмитрієв). Деякі дослідники ім’я Бус пов’язують з назвою Бусів Яр на лівому березі Донця (І. М. Снєгірьов) або вбачають у Бусі того, чиїм іменем названо урочище Бусова гора (Бусовиця) під Києвом, над Либіддю (О. О. Потебня). Цілий ряд дослідників вважає Буса половецьким ханом (Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, О. Ф. Вельтман, А. М. Майков, Я.Малашев, О. І. Смирнов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін). На думку П. Г. Буткова, Бус — це хазарський каган Бусир. Ф. Є. Корш время Бусово виправляє на веремя бЂсово.

З приводу найпоширенішої точки зору (Бус — антський князь IV ст.) висловимо сумнів у тому, що добрі часи могли бути названі ім’ям переможеного. «В історії епоху, пов’язану з війною, найчастіше називають іменем переможця, і народ оспівує своїх вождів, що одержали перемоги» 93. Бус — це, безперечно, особове ім’я, бо воно протиставляється імені Шарокань (Шарукан). За логікою, протиставлятися мають імена одного порядку. Оскільки Шарокань — ім’я половецьке, то й Бус повинне бути половецьким. Оскільки Шарокань — ім’я хана, то й Бус повинне бути ім’ям хана. «Бус, за смислом, повинен бути теж князь або хан половецький», — зазначає М. Ф. Грамматін 94. Правда, літописи не засвідчують такого імені, але це ще не підстава, щоб відхиляти наведену точку зору. Літописи повідомляли в основному про тих половецьких ханів, які нападали на Київську Русь. Існування ж Буса могло припадати ще на ті часи, коли половці не були сусідами Русі.



93 Карсанов А. Н. К вопросу о «времени Бусовом» в «Слове о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве»: Комплексные исслед. — М., 1988. — С. 225.

94 [Грамматин Н. Ф.} Слово о полку Игоревом, историческая поэма, писанная в начале XIII века... — М., 1823. — С. 168.



Викликає здивування, чому дослідники при перекладі другого компоненту (причини) всіх трьох періодів відповіді бояр Святославу дуже часто (стосовно першого, а особливо другого періодів) або майже завжди (стосовно третього періоду) не вбачають у сполучнику бо значення обґрунтування, оправдання. На наш погляд, саме в такому значенні сполучника бо — ключ до розуміння всієї відповіді бояр Святославу, а великою мірою — і до розуміння всього «Слова». Бояри говорять Святославу, що причинами поразки Ігоря, причинами бід Руської землі були: 1) затемнення сонця, 2) оспівування готськими красними дівами помсти. Усупереч боярам, автор «Слова» всією поемою стверджує, що причиною поразки Ігоря, причиною бід Руської землі були усобиці руських князів.



















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.