[Григорій Сковорода. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К., 1973. — Т. 2. — С. 500-555.]

Попередня     Головна     Наступна         Примітки

ПРИМІТКИ, КОМЕНТАРІ

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ

ИКОНА АЛКІВІАДСКАЯ (ИЗРАИЛСКІЙ ЗМІЙ)

Твір написано в 1775 — 1776 рр. і присвячено С. І. Тевяшову, якому був надісланий 28 березня 1776 р. Через чотири роки автор «поновив» свій твір, тобто зробив його другу редакцію. Про це він сам повідомляє у другій редакції 1780 р. Обидві редакції дійшли до нас і в автографах і в списках.

Перший автограф дійшов у рукописному зібранні М. І. Ковалинського. Раніше він зберігався у відділі рукописів ДБЛ за шифром М. 1488/6, а нині у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7). Твір міститься в одній оправі з автографами та списками інших творів Сковороди, на арк. 1/20 — 35/55. Нумерація аркушів внутрішня і загальна. Текст основної частини автографа вицвілий, місцями наведений і виправлений автором пізніше іншим чорнилом.

Примітки до цього автографа були зроблені пізніше, за новим правописом. Це свідчить про те, що названий автограф Сковорода читав після 1785 р., тобто вже після другої редакції (харківський автограф). Саме тоді текст, починаючи з десятого розділу, який раніше був суцільним, автор розбив на розділи, додав до цього автографа деякі примітки і зробив виправлення.

У листі до М. І. Ковалинського від 26 вересня 1790 р. Сковорода писав про цей автограф: «Мати моя Малороссія и тетка моя Украина посылают тебЂ в дар малорослую мою Дщерь Авигею — «Икону Алківіадскую». Прійми ее и, яко Давид, наслаждайся ею. Она не лицем, но сердцем красавица и вся слава ея внутрь ея. С нею бесЂдуя, бесЂдуешь со мною. Сердце мое в ней, а ея во мнЂ». Далі автор повідомляє, що цей твір не сподобався Я. Правицькому, і той викреслив імена автора й Тевяшова, якому твір був присвячений: «Іаков мой (Правицький. — Ред.) к сей ДщерЂ простудился. Замарал в ней и мое и кому поднесена имя». Отже, йдеться про пересилання саме цього автографа. Про це свідчить також наявність при автографі «Иконы Алківіадской» перекладу оди Сідронія, про яку також йдеться в цьому листі (див. «До Дщери случайно привязалася ода Сидронія...»).

Другий автограф — редакція 1780 р. — зберігається у Харківському філіалі Центрального архіву МВД УРСР під шифрами № 18 та «Харьковское историко-филологическое общество» (XIII відд., № XVII). Рукопис переплетений в зошит, який має 42 аркуші; посторінкова нумерація зроблена, очевидно, значно пізніше хранителями бібліотеки. На стор. 5 є напис: «Израилскій Змій. Собственноручная (автограф)». На стор. 7 написано латинською мовою невідомою рукою: Primo et novissimo amico meo Andreae Joannidi Kowaleuscio domino vice tribuno proprii foetus editionem dono offero senex Gregorius filius Sabbae Skoworoda. Арк. 9, 10, 25, 26 і 28, очевидно, були загублені або зіпсовані, а потім відтворені за першим автографом або за досить точним списком. Почерк цих аркушів відрізняється від почерку Сковороди, хоча де в чому з ним схожий. Різне також чорнило аркушів: в автографі воно коричневе, частково вицвіле, а на вказаних аркушах — яскраво-чорне. Філіграні на папері автографа позначені 1779 р. (арк. 31, 32, 34 та ін.), а на папері замінених аркушів зовсім інші: на арк. 25 — «17...», на аркуші 10 — чи то «...81», чи то «...18». Останнє означало б, що вставки зроблені в XIX ст. Але беручи до уваги філігрань «ЯМСЯ», що зустрічається як на основних, так і на вставлених аркушах (арк. 8, 12, 16, 17, 18, 21), цю думку слід відкинути: паперу з такими філігранями в 1817 р. не виробляли. Виробляли його до 1790 р. — часу смерті С. Яковлєва (власника Ярославського паперового млина), після чого його син Василь змінив філігрань на «ЯМВСЯ». Наявність \503\ спільних філіграней свідчить про те, що великого розриву між часом написання та часом відновлення втрачених листів бути не могло.

Щодо основної частини рукопису, написаної рукою автора, то філіграні паперу повністю стверджують його дату — 1780 — 1781 рр.

Несталість назв, характерна для творів Сковороди взагалі, спостерігається і в цьому творі. Якщо в першій редакції твір мав назву «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирЂчь Икона Алківіадская», то в другій він називався «Израилскій Змій, или картина, нареченная День. Схожа на икону, называемую еллински — Σιληνό; ’Αλκιβιάδου — ПЂстун Алкивіадов, и на египетскую льводЂву — сфинкс».

Виходячи з того, що попередні видавці користувалися другим автографом, більшого поширення набула назва «Израилскій Змій». Яка з назв має більше прав на визнання, сказати важко. Перечитуючи свій перший автограф вже після складення другої редакції і вносячи поправки до першої редакції, Сковорода залишив її назву без будь-яких змін. У листах цей твір він називав «Дщерь», або «Авигеа».

Крім автографів цих двох редакцій, відомі також сім списків твору.

Три списки «Иконы Алківіадской» належать відділу рукописів ЦНБ, де й зберігаються за різними шифрами. Найдавніший список (шифр 192/416) міститься в рукописному збірнику XVIII ст. серед творів різних авторів, на арк. 175 — 204. Він має назву: «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирЂчь Икона Алківіадская. Написана 1776-го года марта 28». Цифрові філіграні паперу належать до 1784 — 1785 рр. (арк. 176, 204). Назва списку дає підстави вважати, що він був зроблений в середині або в кінці 80-х років з першого автографа.

Другий список того ж рукописного зібрання, який зберігається за шифром № 939/1207, неповний. Він має 12 арк. тексту; папір 1799 р. (арк. 5 та ін. — «17...»; арк. 1, 6 та ін. — «...99»).

Список із зібрання Філарета — Миропольського під шифром 326 Л. (Муз. 605/4) — найпізніший з трьох списків відділу рукописів ДПБ. Рукопис має 45 непронумерованих аркушів, переплетених у зошит з картонною обкладинкою. Цифрові філіграні — «18...» (арк. 5, 11, 15, 17 та ін.) та «...13» (арк. 4, 10 14 та ін.), які дають підстави віднести список до другого десятиріччя XIX ст.

Один із ранніх списків під назвою «Израилскій Змій» зберігається у відділі рукописів ПБ в Ленінграді за шифром Q.III.55. Він міститься в одному зошиті із списками інших творів, на арк. 1 — 31. Папір має цифрові філіграні: «1795» на арк. 3 (невиразно) та «...87» на арк. 4 (чіткіше). Філіграні дають підстави віднести цей список до кінця XVIII ст.

Приблизно до цього ж часу належить список, що зберігається у відділі рукописів ДБЛ під шифром 903, № 4. Він має 35 аркушів тексту. Цифрові філіграні паперу належать до 1791 р. (цю дату дуже яскраво видно на арк. 6, 10, 19 та ін.).

У відділі писемних джерел Державного історичного музею (ф. 324, од. зб. р. 96, арк. 62 — 92) зберігається список під назвою «Икона Алківіадская». Слід додати, що цей список початку XIX ст. зроблено з першого автографа.

Нарешті, у відділі рукописів ІЛ зберігається ще один список цього твору. Він міститься у зошиті, що має назву «Сочиненія Сковороды, собранные Феодором ЗалЂсским в 1762 году». Список не має назви. Належить до кінця XVIII ст.

Уривки твору (лист до С. І. Тевяшова, «ПреддвЂріе», ПредЂл 1-й, ПредЂл 2-й, ПредЂл 3-й) вперше опубліковано за харківським автографом у виданні 1894 р. на стор. 251 — 258 під назвою «Израилскій Змій». Повністю твір був надрукований тільки у виданні 1912 р. на стор. 358 — 390 за другим (харківським) автографом.

У виданні 1961 р. твір опубліковано за першим автографом (із зібрання М. Ковалинського). За тим же автографом твір подається і в цьому виданні. \504\

Різночитання автографів:

¹ У харк. автогр. твір має таку назву: Израилскій Змій, или картина, нареченная день. Схожа на икону, называемую еллински Σιληνό; ’Αλκιβιάδου — ПЂстун Алкивіадов и на египетскую льводЂву — сфинкс. Написана 1776 года. Поновлена 1780 ². Далі у даному автогр. напис чужою рукою 28 марта 1776-го, в день пасхи. ³ У даному автогр. текст посвяти закреслено. Замість нього іншою рукою написано Степану Ивановичу Тевяшову, господину полковнику. У харк. автогр., у сп. 903/1 та 192/416 с цей текст не закреслено. ⁴ У харк. автогр. прямо. ⁵ Латинську фразу автор дописав пізніше іншим чорнилом. ⁶ Цієї примітки, зробленої автором пізніше, у харк. автогр. немає. ⁷ У харк. автогр. междуособныя. ⁸ У даному автогр. це слово автор вписав іншим чорнилом зам. Елиссеи. ⁹ У даному автогр. це слово автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹⁰ Вписано автором зам. проч. ¹¹ У даному автогр. на полі <N3>. ¹² У даному автогр. автор вписав зам. Впрочем; у харк. автогр. Впрочем. ¹³ У даному автогр. автор вписав зам. прочіе; у харк. автогр. прочіе. ¹⁴ У харк. автогр далі текст (арк. 9, 10) не належить руці автора. ¹⁵ У харк. автогр. далі Зима прейде, дождь отыде, отыде себе. ¹⁶ У даному автогр. слова и к тому не буду автор дописав пізніше. ¹⁷ У даному автогр. автор дописав пізніше зам. вЂтри. ¹⁸ У харк. автогр. бог небо и з. ¹⁹ У даному автогр. автор вписав зам. прочія. ²⁰ У харк. автогр. бог н. и з. ²¹ У даному автогр. автор вписав зам. земли. ²² У даному автогр. автор вписав зам. выше. ²³ У харк. автогр. А ваш высокор. ²⁴ У даному автогр. слова студент Григорій Сковорода автор навів пізніше по закресленому і під ним ще раз написав. ²⁵ У даному автогр. Главизна сея книги, фрази: Блага Мудрость... паче же видящим солнце (Премудр. Солом.), Блага ярость паче смЂха. Яко в злобЂ лица ублажится сердце (Премудр. Солом.), Начало Сіону... дам (Исаіа) та Не на лица зряще судите... (Іоан. Ев.) дописані автором пізніше іншим чорнилом за новим правописом У харк. автогр. цих фраз немає, але для них залишене місце. ²⁶ У харк. автогр. далі Басня. «Пустынник и друг его». ²⁷ У даному автогр. автор вписав зам. пустыни іншим чорнилом. ²⁸ У харк. автогр. 1-й, 2-й, 3-й. ²⁹ У вид. 1912 р. есть ли. ³⁰ У вид. 1912 р. ничего. ³¹ У даному автогр. це слово — в примітці на полі, у харк. автогр. — у тексті. ³² У харк. автогр. тогда. ³³ У харк. автогр. сын Іяковлев. ³⁴ У даному автогр. це слово автор вписав зам. проч. ³⁵ У харк. автогр. опредЂляемые. ³⁶ У харк. автогр. цієї примітки немає. ³⁷ У харк. автогр. звЂрка. ³⁸ У харк. автогр. на человЂка. ³⁹ У харк. автогр. конче. ⁴⁰ У даному автогр. слово свою дописане; у харк. автогр. цього слова немає. ⁴¹ У харк. автогр. далі ни мЂстом, ни временем, не ограниченный. ⁴² Автор іншим чорнилом вписав зам. лжи. ⁴³ Автор іншим чорнилом вписав зам. яблони. ^44—45 У даному автогр. проч. ⁴⁶ У даному автогр. вписано зам. луч; у харк. автогр. луч. ⁴⁷ У харк. автогр. цього слова немає. ⁴⁸ У даному автогр. слова (сей λόγος) дописані пізніше; у харк. автогр. їх немає. ⁴⁹ У даному автогр. автор вписав зам. проч. ⁵⁰ У даному автогр. автор вписав зам. мирок; у харк. автогр. мірок. ⁵¹ У харк. автогр. знать. ⁵² У харк. автогр. бог н. и з. ⁵³ У даному автогр. слова и протчая дописані пізніше; у харк. автогр. їх немає. ⁵⁴ У вид. 1912 р. тонкою. ⁵⁵ У харк. автогр. снисходит. ⁵⁸ У харк. автогр. она станет перстом показывать истину. ⁵⁷ У харк. автогр. цієї примітки немає. ⁵⁸ У вид. 1912 р. нашей. ⁵⁹ У харк. автогр. далі между тмою. ⁶⁰ У харк. автогр. далі а тму нарече нощь. ⁶¹ У харк. автогр. и бысть вечер, и бысть утро — день один. ⁶² У харк. автогр. Один во всей библіи, а она вся в нем. ⁶³ У харк. автогр. тут закінчується 6-й розділ. З наступної фрази починається 7-й розділ. ⁶⁴ У даному автогр. автор вписав зам. дни; у харк. автогр. дни. ⁶⁵ У даному автогр. виправлено автором зам. земли; у харк. автогр. земли. ⁶⁶ У харк. автогр. Вечер (1) и утро (2); Вода (1), твердь (2) и облак (3); Море (1) и суша (2). ⁶⁷ У харк. автогр. далі Взглянь на Петрова посланія 2-го, гл. 3, ст. 5. О повЂшенной на водах земли. Таится бо сіе от них и протч. ⁶⁸ У харк. \505\ автогр. далі Емвлимата, Ієрогліфіка, Emblemata, Hierogliphica. ⁶⁹ У харк. автогр. зверы. ⁷⁰ У харк. автогр. во Ед[емЂ]. ⁷¹ У харк. автогр далі слово одр. ⁷² У харк. автогр. Что се. ⁷³ У харк. автогр. тожде. ⁷⁴ У даному автогр. слова Се нынЂ дописані пізніше іншим чорнилом, у харк. автогр. їх немає. ⁷⁵ У харк. автогр. Совершишася. ^76—77 У даному автогр. слова ныне та уже автор дописав іншим чорнилом; у харк. автогр. Все сіе совершенно и отдЂлано. ⁷⁸ У харк. автогр. Совершишася небо и з[емля]. ⁷⁹ У даному автогр. слова Кто даст мнЂ кр[ила] дописані автором пізніше іншим чорнилом; у харк. автогр. їх немає. ⁸⁰ У даному автогр. слова и протчая автор дописав іншим чорнилом; у харк. автогр. и протч. ⁸¹ У харк. автогр. соверш[ишася]. ⁸² У харк. автогр. Зима прейде, дождь отъиде, отыде себЂ. ⁸³ У даному автогр. це слово автор вписав зам. земли; у харк. автогр. земли. ⁸⁴ У харк. автогр. ПримЂр 2-й. ⁸⁵ У харк. автогр. Вторый опыт испытывающій силу слЂдующаго слова. ⁸⁶ У харк. автогр. далі УгнЂжденія премудрости, избраннЂе злата. Вселенія же разума, дражайши сребра. ⁸⁷ У харк. автогр. цієї примітки немає. ⁸⁸ У вид 1912 р. плЂни. ⁸⁹ У харк. автогр. аркуші 25, 26, 27, 28 належать руці переписувача. ⁹⁰ У харк. автогр. далі и ражжуй. ⁹¹ У харк. автогр. сіе есть. ⁹² У даному автогр. слово автор вписав зам. земли; у харк. автогр. землЂ. ⁹³ У даному автогр. слово чистых автор дописав іншим чорнилом над рядком, у харк. автогр. цього слова немає. ⁹⁴ У даному автогр. слово автор дописав над рядком. ⁹⁶ У даному автогр. слова небеса повЂдают славу божію автор дописав пізніше іншим чорнилом; у харк. автогр. їх немає. ⁹⁶ У харк. автогр. день един. ⁹⁷ У даному автогр. автор вписав зам. прочих; у харк. автогр. протчіих. ⁹⁸ У даному автогр. назва розділу ПредЂел 10-й. О Захаріевском свЂщникь автор дописав пізніше на полі іншим чорнилом. ⁹⁹ У харк. автогр. 7 очей вЂчного. ¹⁰⁰ У даному автогр. автор вписав зам. земли; у харк. автогр. земли. ¹⁰¹ У харк. автогр. животным. ¹⁰² У харк. автогр. возки. ¹⁰³ У харк. автогр. слова его немає. ¹⁰⁴ У харк. автогр. далі Веніамин волк хищник. ¹⁰⁵ У даному автогр. автор вписав зам. в солнцЂ; у харк. автогр. в солнцЂ. ¹⁰⁶ У даному автогр. автор вписав зам. сынов; у харк. автогр. сынов Іякова. ¹⁰⁷ У харк. автогр. далі и звЂзды. ¹⁰⁸ У харк. автогр. далі Очи твои на мнЂ, и к тому нЂсм. ¹⁰⁹ У харк. автогр. далі Яко звЂзды пресвЂтлыя. ¹¹⁰ У харк. автогр. кінця фрази ... и приведох вас к себЂ та слів Очи твои на мнЂ... (Іов) немає. ¹¹¹ У даному автогр. автор пізніше вписав зам. мір; у харк. автогр. мирок. ¹¹² У даному автогр. назва розділу ПредЂл 11-й. О снах фараоновых подана пізніше під приміткою на полі. ¹¹³ У даному автогр. слова и протчая автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹¹⁴ У вид. 1912 р. Іеффай. ¹¹⁵ У харк. автогр. задача сея. ¹¹⁶ У харк. автогр. цієї примітки немає. ¹¹⁷ У харк. автогр. далі Да все, еже дал еси мнЂ не погублю от него... пал еси власть всякія твари. ¹¹⁸ У даному автогр. назва розділу ПредЂл 12-й. О жерт†Авраамской дописана пізніше на полі під приміткою. ¹¹⁹ У даному автогр. слово захаріевских автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹²⁰ У даному автогр. цю примітку дописано пізніше, у харк. автогр. її немає, у вид. 1912 р. її помилково віднесено до іншого тексту. ¹²¹ У даному автогр. цю примітку автор дописав на полі пізніше, у харк. автогр. її немає. ¹²² У харк. автогр. оную. ¹²³ У вид. 1912 р. плодносію. ¹²⁴ У даному автогр. назву розділу ПредЂл 13-й. О седми хлЂбах дописано на полі. ¹²⁵ У харк. автогр. седмь хлЂбы. ¹²⁶ У даному автогр. слово автор вписав пізніше зам. один кушают; у харк. автогр. один кушают. ¹²⁷ У даному автогр. слова Вот кто! автор дописав пізніше, у харк. автогр. їх немає. ¹²⁸ У харк. автогр. далі Воста, яко сия. ¹²⁹ У харк. автогр. не взыйдет. ¹³⁰ У харк. автогр. гаданія. ¹³¹ У харк. автогр. встает. ¹³² У харк. автогр. даеши. ¹³³ У даному автогр. примітку дописано пізніше іншим чорнилом, у харк. автогр. її немає. ¹³⁴ У харк. автогр. яко четыре тысящи, яко пять тысящ. ¹³⁵ У даному автогр. примітку дописано пізніше іншим чорнилом, у харк. автогр. її немає. ¹³⁶ У харк. автогр. плащаниць. ¹³⁷ У даному автогр. назву розділу ПредЂл 14-й. О пла- \506\щеницЂ Петру низпущенной дописано пізніше. ¹³⁸ У даному автогр. слова Заколи и яждь автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹³⁹ У харк. автогр. далі от него же. ¹⁴⁰ У даному автогр. слова Имамы олтарь автор дописав над рядком пізніше іншим чорнилом. ¹⁴¹ У харк. автогр. молчит. ¹⁴² У даному автогр. слова па заколется! автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹⁴³ У харк. автогр. далі Сіе есть тЂло мое... не смертных человЂков. ¹⁴⁴ У вид. 1912 р. сіе. ¹⁴⁵ У харк. автогр. далі Тамо его узрите. ¹⁴⁶ У харк. автогр. далі. И се вам знаменіе. ¹⁴⁷ У даному автогр. назву розділу ПредЂл 15-й. О льствицЂ ІяковлЂй. О седми градЂх, женах, трубах и горах дописано пізніше на полі під приміткою. ¹⁴⁸ У даному автогр. слова Слава во вышних богу... автор дописав пізніше, у харк. автогр. їх немає. ¹⁴⁹ У харк. автогр. высокій. ¹⁵⁰ У харк. автогр. далі исходы мои, исходы живота. ¹⁵¹ У харк. автогр. далі Седмь сія очеса господня суть. ¹⁵² У даному автогр. слова во Есевонь (градЂ) автор дописав пізніше іншим чорнилом, у харк. автогр. їх немає; далі у цьому автогр. слова Изыде Іяков от студ. клятвеннаго. ¹⁵³ У харк. автогр. далі тлЂнь. ¹⁵⁴ У харк. автогр. далі и солнечные часы, откровечные при смерти Исаіею царю Іезекіи и приложившіе ему лЂта животы, лЂта вЂчности: «ЛЂта вЂчная помянух и поучахся...» ¹⁵⁵ У харк. автогр. тут же и солнцЂ. ¹⁵⁶ У харк. автогр. проповЂдует. ¹⁵⁷ У харк. автогр. далі Небеса повЂдают сл[аву] божію. Сіи дни суть седмь вежи, теремы, пирамиды, столпы столповидные, горнія свЂтлицы, сіоны, обсерваторіи (гречески — τυργοι, римски — turres, specuta). Отюду разбит лоб Авимелеху. «В столпЂ облачнЂ глаголаше к ним». «Премудрость созда себЂ дом утверди столпов (башен) седмь». «Буди же мир в силЂ твоей и обиліе в столпостЂнах твоих». Не в сей ли горнице изліяніе огненных языков? ¹⁵⁸ У харк. автогр. далі В сей горницЂ и на сей горЂ воскрешает Петр Тавифу, сирЂчь горнюю козу, или серну. «Горы високія еленем...» Туда еленьею жаждою желает душа Давидова. «Возведох очи мои в гори...» «Кто даст мнЂ крылЂ...» «Постави на камени нозЂ мои», «Кто премудр, и сохранит сія...»

Не сія ли есть гора Синей димом нетлЂнія будьто крупина пламенем, как пещь огнем, как кадилница фиміамом дымящаясь? «Коснися горам, и воздымятся», «ОдЂяйся свЂтом, яко ризою», «Стакти и касія от твоих», «В воню міра твоего течем».

Не сія ли суть богом потченныя сЂни, кущи и шалаши, от благосЂннолиственних вЂтвей сплетенные, в коих Израиль субботствует и как Іона под тыквою от вара прохлаждается? «В мирЂ вкупЂ усну и почію...» «Под сенію руки моея покрыю тя, ею же поставих небо...»

Из сей кущи и в сей кущЂ колом сквозь око, его мозг ему пробила израилская жена, Сисарь. «Слово крестное, погибающим юродство...» «Коль добры домы твои, Іякове...» «Аз уснух, и спах, и востах».

«Не сія ли есть, гора Фавор, отрыгающая и благовЂствующая исход, высокій оный и дивный израилскій исход с Мойсеем и Иліую высокими оными и пречистыми Христовыми устами бесЂдуемый» «Да любжет мя от лобзаній уст своих!» «Убуждшеся, выдЂша славу его». ¹⁵⁹ У даному автогр. це слово дописане над рядком, у харк. автогр. його немає. ¹⁶⁰ У харк. автогр. далі ВидЂх и се муж един. Никого же видЂща, токмо Іисуса. ¹⁶¹ У харк. автогр. далі Се вижу небеса отверста. ¹⁶² У даному автогр. слово камень автор дописав пізніше, у харк. автогр. його немає. ¹⁶³ У даному автогр. слова Се вижу небеса отвер[ста] дописано пізніше. ¹⁶⁴ У харк. автогр. Взыйдем. ¹⁶⁵ У харк. автогр. божію. ¹⁶⁶ У даному автогр. назву розділу ПредЂл 16-й. О безконечной пространности и непроходимости дому божія автор дописав пізніше на полі, під приміткою. ¹⁶⁷ У харк. автогр. далі его же сотвори господь. ¹⁶⁸ У даному автогр. автор вписав замість прочія. ¹⁶⁹ У харк. автогр. далі закоулков. ¹⁷⁰ У даному автогр. примітку автор дописав пізніше, у харк. автогр. її немає. ¹⁷¹ У харк. автогр. слів Ею же мЂр... ВозмЂрится вам немає. Далі Кто называет бЂлое черным, горкое слабким, а доброе дЂлает лукавым, не может вкусить библейныя сладости. Не на лица зряще судите! ¹⁷² У даному автогр. слова Ею же \507\ мЂр автор дописав пізніше іншим чорнилом. ¹⁷³ У харк. автогр. далі «Аз есмь дверь». «Аз есмь путь». «Отсель узрите небо отверсто». Іисус Христос вчера и днесь. Сей есть начало. Сей есть образ божій, МЂра благая и невещественная симметріа, как кость несокрушимая (λόγος).., до коей прильнула Адамова глинка, как тень, удвояющая древо жизни (’αναλογια). «Иже есть сіяніе славы отчія и образ ипостаси его». «Вся тЂм быша...»

От сего, и чрез сего, и ради сего человЂка весь гром гремит библейных облаков и весь шум народа сего (сказать с Даніилом), яко един есть глас: «Все тЂм быша».

Сей один даст нить, мЂру, путь суд и вкус затмЂнному и непроходимому буйству библейному: «Дух божій ношаш[еся] верху воды». «Дух вся испытует и глубины божія». «И внійдет и изыйдет и пожить обращ[ет]». «Отсель узрите небо отверсто».

Дух вспомнит, даст суд и оправдит блудницу Роав и жену Лотову. «Помяну Роав». Дух помянет и протолчет весь притвор соломоновскій, все лицемЂріе нЂмых образов, всю обуялую силоамскую купЂль; бурею своєю возмутит, разженет, разсыплет, да недужные, в оную влазящіе, впред не влЂзают подло и вЂтренно, умножая проказу свою банею, но по Роавиной веревкЂ да спущаются с полководцем Наеманом в началЂ: «Ты кто еси? И рече им Іисус: Начаток. «Протчее». ¹⁷⁴ У даному автогр. слова Велик и автор дописав пізніше. ¹⁷⁵ У харк. автогр. далі и пространное. ¹⁷⁶ У даному автогр. назву розділу ПредЂл 17-й. О зміЂ автор дописав пізніше на полі. ¹⁷⁷ У даному автогр. це слово автор вписав пізніше іншим чорнилом зам. земли. ¹⁷⁸ У харк. автогр. далі и жена, и матерь, и дЂва. ¹⁷⁹ У харк. автогр. рождающая. ¹⁸⁰ У даному автогр. автор вписав пізніше іншим чорнилом зам. случаи. ¹⁸¹ У даному автогр. автор вписав зам. в львином; у харк. автогр. в львином. ¹⁸² У даному автогр. автор вписав зам. в; в харк. автогр. во. ¹⁸³ У харк. автогр. далі ...от риз т[воих]. ¹⁸⁴ У харк. автогр. Іона значит голуб, а Ниневія значит жилище. ¹⁸⁵ У харк. автогр. полстіи. ¹⁸⁶ У харк. автогр. далі «ИдЂ же труп, тамо соберутся орлы». «Птицы да умножатся на земли», «Кіи суть иже яко обл[ака] лет[ящіе] и яко голубы со птенцы ко мнЂ». «И духа, яко голуба сходяща на нь». ¹⁸⁷ У даному автогр. слово истину дописано на полі. ¹⁸⁸ У харк. автогр. от всЂх дЂл св[оих]. ¹⁸⁹ У харк. автогр. далі она есть израильская картина, так, как алкивіадская икона... ¹⁹⁰ У даному автогр. слово еллински дописано на полі. ¹⁹¹ У харк. автогр. (Поіима). ¹⁹² У харк. автогр. далі занявших язвины божія. ¹⁹³ У харк. автогр. слів Конец! И святому богу слава! немає; у даному автогр. слова И святому богу слава дописані пізніше.

До стор. 6. Икона Алківіадская. — Цей твір посідає важливе місце в еволюції світогляду мислителя. В ньому Сковорода виразніше, ніж у попередніх своїх творах, ставить питання про дві натури й три світи, підводить філософську основу під своє етичне вчення. Розглядаючи питання про матерію і форму, Сковорода формулює ідею вічності матерії та взаємопереходу речей з одного стану в інший. З цих позицій він критикує біблійні легенди про створення світу та про біблійні чудеса, вбачаючи в них джерело марновірства й ворожнечі між людьми.

З погляду форми цей твір знаменує перехід мислителя від діалога до трактату, де розповідь ведеться безпосередньо від імені автора.

Назва твору походить від так званих Алківіадових силенів. Алківіад (прибл. 450 — 404 до н. е.) — афінський політичний діяч та полководець, друг і учень Сократа, постать, про яку багато писали в античності. Силенами в античності називали порожні всередині потворні фігури, в яких зберігалися прекрасні зображення богів. Про Алківіадові силени розповідається в діалозі Платона «Бенкет» та ін.

Образ силенів користувався великою популярністю і пізніше. Зокрема цей образ використовує Еразм Роттердамський. В XXIX главі «Похвали дурощам» він пише: «Немає сумніву, що будь-яка річ має два обличчя, подібно Алківіадовим силенам, і обличчя ці зовсім не схожі одне \508\ на одне...» (Див.: Эразм Роттердамский. Похвала глупости. М., 1960, стор. 35 — 36). Приблизно в такому ж розумінні витлумачує цей образ і Сковорода, підкреслюючи відмінність внутрішнього (невидимого) від зовнішнього буття речей.

До стор. 6. Израилскій Змій. — В основі цієї назви трактату лежить біблійна легенда, за якою ізраїльтяни на шляху до «обітованої землі» почали ремствувати на долю. Щоб вселити в них страх, бог напустив на них отруйних гадюк, від отрути яких вони врятувалися, дивлячись на мідного змія, вилитого Мойсеєм за наказом бога і підвішеного на стовпі. До цього символу Сковорода звертається багато разів, вважаючи, що піднятий над землею змій, як і звитий в кільце, є символом вічності, а змій, що повзе по землі, — символ тлінності й гріховності людини.

На стор. 6. ..Сенека протолковал... — Луцій Анней Сенека (нар. між 3 — 6 р. до н. е. — пом. 65 н. е.) — римський філософ-стоїк, письменник. Філософія Сенеки була одним із джерел раннього християнства. Сенека не був епікурейцем в тому смислі, в якому його характеризує Сковорода. Віднесення його імені до послідовників Епікура свідчить, що український мислитель однаково симпатизує і епікуреїзму, і стоїцизму.

До стор. 6. Sera nimis est vita crastina... — Надто пізно жити завтра (лат.). Цей заклик римського поета Горація (65 — 8 до н. е.), послідовника етики Епікура, близький Сковороді. Сковорода високо цінує Горація і як поета, і як мислителя.

До стор. 6. ...обезславили Епикура за сладость и почли самаго его пастырем стада свиннаго... — Маються на увазі наклепи на Епікура з боку християнської аскетичної філософії, яка створила йому славу проповідника аморальності, розбещеності та плотської насолоди. Відкидаючи таке розуміння філософії Епікура та його послідовників, Сковорода, зокрема, полемізував з Плутархом, який не збагнув вчення Епікура про щасливе життя.

До стор. 6. Epicuri de grege porcus. — Свиня зі стада Епікура (лат.). — Так жартома називав себе Горацій у «Посланнях» (1, 4, 16).

До стор. 7. ...Цицеронов Катон... — Катон Старший — римський державний діяч. Ціцерон присвятив йому свій трактат «De senectute» («Про старість»), який Сковорода переклав на українську книжну мову XVIII ст.

До стор. 8. ...возъярило премилосердную утробу Тита... — Йдеться про повстання в Іудеї 68 — 93 р., коли війська римського імператора Тіта Флавія Веспасіана зруйнували Єрусалим. На думку Л. Махновця, наголошуючи на милосерді Тіта, Сковорода спирається на враження від італійської опери на лібретто П’єтро Метастазіо «Милосердіе Титово», поставленої в придворному театрі Єлизавети з спеціальним прологом на тему «Росія опечалена і знову втішена», музику до якого написав придворний композитор, італієць Доменіко даль Ольо (див.: Л. Є. Махновець. Григорій Сковорода, стор. 82 — 89).

До стор. 8 — 9. ...загладило Іерусалим, разорило Царьград, обезобразило братнею кровію парижскія улицы... — Тут Сковорода виступає проти марновірства, породженого хибним розумінням біблійних текстів, показує, до яких згубних наслідків призводило марновірство в історії. У ньому він бачить причину зруйнування Єрусалима під час повстання в Іудеї в 68 — 93 рр. військами римського імператора Веспасіана, зруйнування Царграда (Константинополя) в 1453 р. турками й, нарешті, винищення католиками гугенотів у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р. (Варфоломіївська ніч).

До стор. 11. Deus nobis haec otia fecit. — Бог нам дарував цей спокій (лат.). Ці слова видатного римського поета Публія Вергілія Марона (70 — 19 до н. е.), взято з першої еклоги «Буколік», де він зображує сільську ідилію. Сковороді близькі настрої Вергілієвих еклог, бо й сам він оспівував життя хліборобів.

До стор. 13. ...маги, или волхвы, индЂ халдей, гимнософисты... — Маги — стародавні перські та халдейські жерці (іноді їх називали халдеї); волхви, за біблією, — пророки, які сповістили про народження Ісуса. Гімнософіс-\509\ти — староіндійські мудреці, попередники йогів, проповідували спосіб життя в безпосередній єдності з природою. Одним із джерел відомостей про гімнософістів у Київській Русі була перекладна повість «Александрія», в якій містився цілий розділ «О нагих людях, гимнософистах названных» (див.: Хрестоматія давньої української літератури, К., 1967, стор. 705).

До стор. 13. ...у еллин — іереи, софи, философи, іерофанты и протчая... — Ієреї — священні, софи — мудрі, ієрофанти — верховні жерці в стародавній Греції.

До стор. 16. Materia aeterna. — Матерія вічна (лат.).

До стор. 16. Зороастер изобразил солнцем... — Зороастр (Заратуштра) — засновник зороастризму — релігії давніх персів. Сонце у вченні Заратуштри символізує мудрість божества, його недремного ока. Тому стародавні перси поклонялися сонцю і день відпочинку називали днем сонця.

До стор. 18. Я ги́ммел, кЂ я га́рец... (євр.). — Розглядаючи біблію як світ таємничих символічних образів, Сковорода піддає тут критиці ідею створення світу, яка стверджується в приписуваній Мойсею біблійній книзі «Буття». На думку філософа, цей міф заперечує думку про вічність матерії та множинність світів. У зв’язку з цим філософ і вказує на суперечності між єврейською і християнською редакціями біблії.

До стор. 28. ...нить от царевны Аріадны... — За грецьким міфом, дочка крітського царя Міноса Аріадна допомогла герою Тезею вибратися з лабіринта за допомогою клубка ниток.

До стор. 30. Катавасіа... — У православному богослужінні — сполучення, об’єднання різних голосів чи хорів воєдино; тут — висновок.

КНИЖЕЧКА О ЧТЕНІИ СВЯЩЕНН[АГО] ПИСАНІЯ, НАРЕЧЕННА ЖЕНА ЛОТОВА

Як свідчить листування Сковороди з Як. Правицьким, цей трактат писався з перервами протягом кількох років.

В листі-присвяті автор пише: «В самом открытіи намЂстничества Харковскаго, во время непрестанных осЂнных дощей, прогоняя скуку, написал я сію книжицу в монастырЂ СЂннянском». Оскільки Харківське намісництво було відкрите 29 вересня 1780 р., то цим роком і датували твір. Але в 1780 р. твір залишився незакінченим. Це видно з автографа твору та листів Сковороди до Як. Правицького.

Автограф твору дійшов до нас у зібранні М. І. Ковалинського і зберігався раніше у відділі рукописів ДБЛ за шифром М. 1488/в, а зараз — у рукописному відділі ІЛ (ф. 86, № 6).

Він вміщений в одному зошиті з автографами інших творів («Брань архистратига Михаила со Сатаною» та «Діалог, или разглагол о древнем мірЂ») на арк. 1/29 — 29/57. Аркуші з листом-присвятою, написаним за новим правописом, мають цифрову філігрань «1788». Водяні філіграні паперу самого твору свідчать про те, що він був написаний значно раніше. Аркуші 5/33 та 10/38 мають цифрову філігрань «1779», а арк. 11/39 — 27/55 — «1780». Нарешті, арк. 28/55 та 29/57, на яких написані за новим правописом два останні розділи твору, та останній непронумерований чистий аркуш мають цифрову філігрань «1788». Все це свідчить про те, що твір був написаний не відразу. Основна частина тексту «Жены Лотовой» (перші п’ять розділів, які становлять основу твору) була написана не раніше 1780 р., а решта (супровідний лист та останні два розділи) значно пізніше. Це підтверджується і правописом автографа. Перші п’ять «примЂт» (розділів) «Жены Лотової» написані за старим правописом, а шоста і сьома «примЂты» та супровідний лист — за новим. Про те, що між написанням всього твору і двох останніх розділів існувала значна перерва, свідчить також листування Сковороди з Як. Правицьким протягом 1785 — 1787 рр. \510\

Так, у листі від 25 квітня 1786 р. Сковорода писав: «Лотову жену» хочется докончать, однак принесу с собою, да написанное выпишете». І в кінці листа: «Сіе глаголю того ради, яко доканчивая «Жену Лотову» наслаждатися имам...» 18 січня 1787 р. в листі до того ж адресата Сковорода знову писав: «Прости, любезный, что солгал я прислать Вам «Жену Лотову». Весною хощу Вас посЂтить, аще богу угодно, и привезу. Аще же, — дайте знать — тотчас перешлю. В зимних трусостях может она потеряться, тем не даю через Григорія Юріевича. Не печальтесь, она всЂгда у вас; другое то, что весною во пустынЂ можно подумать об окончаніи ея, а зима безгодна...»

Нарешті, в листі від 6 березня 1787 р., надсилаючи твір Правицькому, він писав: «Посылаю к вам «Жену Лотову». ПобесЂдуйте во ХристЂ с нею... Она не доведена до конца. Но кто дождется конца в приснотекушем источникЂ? А что я сказал, обЂщая окончаніе, сіе касается до книжечки, начатой мною, а не до «Жены...»

Таким чином, навіть у 1787 р. твір лишався незакінченим і був закінчений тільки після 1788 р.

М. І. Ковалинському автограф був надісланий вже після написання «Потопа змінного». Можливо, тоді ж були дописані дві останні «примЂты» та лист-присвята.

Крім автографа, до нас дійшло п’ять списків твору, які зберігаються в різних книгосховищах країни. Найраннішим слід вважати список, що зберігся у відділі писемних джерел Державного історичного музею (фонд Уварова, № 2074). Він міститься в одному зошиті з іншими творами, на арк. 55 — 93. Список зроблено в кінці XVIII ст.

Інший список зберігається в ПБ в Ленінграді (рукописний відділ, шифр Q.III. 133), в зошиті разом з іншими рукописами, на арк. 21 — 91. Список належить до початку XIX ст. (ряд аркушів має цифрові філіграні «18...» та «...90»).

Два списки зберігаються у відділі рукописів ЦНБ. Перший з них — шифр 326 Л. (Муз. 605/12) — має 27 арк., переплетених у зошит з картонною обкладинкою. На папері є цифрові філіграні «...818» та «...19», що дає підставу віднести рукопис до першої чверті XIX ст. Другий, неповний список (шифр Муз. 534) дійшов до нас у збірці різних творів XVIII ст., на арк. 306 — 339.

Список кінця XVIII ст. виявлено у Центральному державному історичному архіві СРСР в Ленінграді (ф. 834, рукописи Синода, оп. 3, од. збер. 2207, 33 арк.). Він має назву «Книжечка о чтеніи священнаго писанія, нареченна Жена Лотова».

Вперше твір з’явився друком у виданні 1912 р., на стор. 390 — 415.

Як і в першодруку, твір подається за автографом.

¹ В автогр. слово мір автор вписав пізніше. ² В автогр. далі слово или стосується кожної з цитат, але автор пише всі цитати стовпчиком, як і попередні. ³ На полі автографа NB. ⁴ В автогр. слово языкам автор дописав на полі. ⁵ В автогр. тут кінчається текст, написаний за старим правописом. Дальший текст подано за новим правописом.

До стор. 32. Жена Лотова. — Трактат «Жена Лотова» присвячено проблемі алегоричного витлумачення біблії, фігури якої, за Сковородою, утворюють третій, символічний світ, що є джерелом пізнання «макрокосмосу» та «мікрокосмосу». Філософ розкриває згубні наслідки буквального розуміння біблії. В образі мешканців Содома він критикує моральні і соціальні вади своїх сучасників, захоплених лихоманкою збагачення та шанолюбства. Уярмленій тлінними цінностями людині він протиставляє утопічний образ духовної людини, яка звільняється від рабства плоті і досягає справжньої свободи і довершеності.

Образ «Жена Лотова» взятий з біблії. Легенда твердить, що бог, вирішивши знищити безбожне місто Содом, наказав єдиному праведникові Лоту з сім’єю втікати з міста, не оглядаючись. Дружина Лота, яка нібито не додержала наказу, була перетворена на соляний стовп. Сковорода за-\511\перечує достовірність подібних перетворень і трактує це оповідання як вимисел, алегорію, яка повинна спрямувати людину на шлях доброчесного життя.

До стор. 32. Любезный друже Михаиле! — Лист адресований М. Ковалинському, з яким Сковороду пов’язувала тривала дружба.

До стор. 32. ...в монастирЂ СЂннянском. — Йдеться про монастир на Харківщині, де Сковорода перебував під час відкриття Харківського намісництва.

До стор. 32. ...Печерской ла́урЂ... — Мається на увазі Києво-Печерська лавра.

До стор. 34. Купідон... — У римській міфології бог кохання, посланець Венери.

До стор. 34. ... Василій Великій, Іоанн Златоустый, Григ[орій] Назіанзын, Амвросій, Іероним, Августин, папа Григ[орій] Великій... — Видатні церковні оратори та письменники, твори яких добре знав Сковорода.

До стор. 34. ..λόγος... — Слово (грецьке). Ототожнення бога з логосом, трактування його як духовного первісного начала, що лежить в основі всього, бере початок з старогрецької філософії. Знайшло підтримку у представників патристики.

До стор. 35. ...по Августиновому слову... — Мається на увазі повчання одного з «отців церкви» Августина Блаженного (354 — 430), у філософії якого неоплатонізм був поєднаний з християнським аскетизмом.

До стор. 36. ...опасное дЂло встрЂчаться с Голіафом. — За біблійними легендами, велетень Голіаф був убитий у єдиноборстві з ізраїльським царем Давидом.

До стор. 37. Пифагор, ражжевав един треугольник... — Йдеться про теорему Піфагора. Піфагор та його учні основою всіх речей вважали число. Число, коефіцієнт, пропорція, симетрія — вираз божественного начала. Для Сковороди трикутник має символічне значення як вираз потрійної єдності бога.

До стор. 39. ...Хвалынскаго моря... — Староруська назва Каспійського моря.

До стор. 43. ...как римская Цытеріа — Цитера (Киферея) — одне з культових прізвищ Афродіти, богині краси і кохання.

До стор. 44. ...по модЂ Пентефріевой жены. — Йдеться про дружину фараонового царедворця Пантефрія, яка, за біблійною легендою, закохавшись у Йосифа Прекрасного та не зазнавши взаємності, звела наклеп на нього, що він нібито домагався її. За це Йосиф був кинутий до в’язниці. Тема Йосифа була оброблена в українській літературі Лаврентієм Горкою у драмі «Іосиф патріарха».

До стор. 51. Ascendere, superare montem. — Сходити, підніматися на гору (лат.).

До стор. 54. Сквозь вздорныя сія ворота между голенями исполина сего входили всЂ корабли в гавань. — Йдеться про одне з «семи чудес стародавнього світу» — колос Родоський, 37-метрову статую бога сонця Геліоса, що стояла при вході в Родоський порт. Зруйнована під час землетрусу у 224 р. до н. е.

До стор. 55. ...как родоскіе вертограды... — Острів Родос, що знаходиться в Егейському морі, здавна славився своїми розкішними садами.

До стор. 55. ...есть точный правдивий Морфей. — У грецькій міфології Морфей — бог сну та сновидінь, син бога Гіпноса.

До стор. 57. Сімон-волхв... — В книгах Нового завіту біблії («Діяння апостолів») він протиставляється справжнім апостолам як такий, що дар пророцтва використовує з метою користолюбства та шанолюбства. Образ цього лжепророка користувався значною популярністю в ранньохристиянській літературі. \512\

БРАНЬ АРХИСТРАТИГА МИХАИЛА СО САТАНОЮ

Як повідомляє автор, цей твір він «начал в Бурлуках, а кончил в Бабаях в 1783 лЂтЂ». Очевидно, незабаром після написання твору Як. Правицький зробив копію з автографа, після чого автограф повернувся до автора. В 1787 р. Як. Правицький знов просить автора надіслати йому автограф, на що Сковорода в листі від 7 жовтня 1787 р. відповів: «Вы, мнится мнЂ, переписали «Михаилову борьбу» і паки требуете. Обаче посылаю. Негли обрящете, чего Ваша перепись не образует. Не медлите же много. Обаче через неверные руки не-не-не!»

Автограф твору дійшов до нас у третьому томі рукописного зібрання М. І. Ковалинського. Раніше він зберігався у відділі рукописів ДБЛ під шифром М 1488/в, а зараз — у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 6). Він міститься в одному зошиті з автографами інших творів Сковороди, на арк. 1 — 26. Папір автографа належить до 1780 р. (арк. 6/7 має цифрову філігрань «...780»). В автографі є пізніші виправлення автора.

У першій редакції 1783 р. автограф мав назву «Борьба и пря о том: претрудно быть злым, легко быть благим». У рукописі не було листа-присвяти, «главизны творенія» та приміток. Але, очевидно, незабаром автограф повернувся до автора, і тоді Сковорода доповнив автограф вступным листом до М. І. Ковалинського, якому присвячено твір. Про це свідчать і дата листа та приміток («іюня 19-го 1788 года»), його правопис та інше чорнило. На відміну від основного тексту всі пізніші доповнення написані за новим правописом: назва твору (арк. 1), «главизна творенія» (арк. 2) і більша частина авторських приміток. Отже, ясно, що всі ці доповнення були написані значно пізніше, ніж сам твір, можливо, в 1788 р. Основний текст місцями вицвілий, наведений автором іншим чорнилом, тим самим, що і доповнення. Таким чином, даний автограф об’єднує в собі немовби дві редакції твору (1783 і 1788 рр.).

Крім автографа, до нас дійшли два списки. Один із них, що раніше належав бібліотеці Харківського університету, зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 3). Рукопис має 26 арк., переплетених у зошит з картонною оправою, що має назву «Писанія Сковороды, собранные протоієреєм Феодором ЗалЂсским 1762 года». Назва цього списку «Борьба и пря о том: Претрудно быть злым, легко быть благим». Дата виготовлення паперу, як свідчать цифрові філіграні, припадає на 1784 р„ тобто список, був зроблений незабаром після написання твору. В ньому немає супровідного листа та приміток, що знов-таки свідчить, що список був зроблений з автографа до 1788 р. (з першої редакції).

Другий список, що раніше належав епіскопу Філарету, потім С. І. Миропольському, від якого надійшов до бібліотеки Київської духовної академії, зберігається в ЦНБ під шифром 326 Л. (Муз. 605/5). Рукопис має 17 аркушів, переплетених у зошит з картонною обкладинкою.

Діалог вперше надруковано 1839 р. в Москві попечительним комітетом «Человеколюбивого общества» з деякими цензурними скороченнями. У виданні 1861 р. (стор. 168 — 202) твір був надрукований під назвою «Борьба и пря о том: Претрудно быть злым, легко быть благим» за списком, в якому немає листа до М. І. Ковалинського. У наступних виданнях твір друкувався за автографом.

У даному виданні твір, як і у виданні 1961 р., друкується за автографом.

¹ В автогр. це слово виправлене автором. ² В автогр. це слово автор дописав пізніше іншим чорнилом. ³ В автогр. це слово автор вписав іншим чорнилом зам. люблят. ⁴ В автогр. слово сверх дописане пізніше.

До стор. 59. Брань архистратига Михаила со Сатаною, — В діалозі Сковорода прагне дати відповідь на питання: що є джерелом зла на землі, чому не всі люди щасливі, чого більшість з них нещасні і невдоволені своїм життям. Відповідь на ці питання він дає, спираючись на власне розуміння двох натур або двох начал в кожній людині, між якими точиться \513\ безперервна боротьба. Перемога злої волі штовхає людину на шлях зла та нещастя, а добра воля, навпаки, відкриває людині шлях до доброчинності й щастя. В діалозі Сковорода різко критикує лицемірство та вдавану доброчинність, характерні для тогочасного духівництва, зло висміює славолюбство та шанолюбство служителів церкви.

Сповнений глибокого драматизму діалог характеризується високими літературними достоїнствами.

За біблійними легендами, архангел Михаїл — вождь (архістратиг) ангелів, так само, як Сатана — вождь диявольських сил. Тема боротьби сил небес з силами пекла була однією з найпопулярніших тем давнього письменства, зокрема житійної літератури. Відомі кілька творів на цю тему і в давньоруській літературі.

До стор. 61. ...толкует Златоуст... — Іоанн Златоуст (345 — 407) — один із «отців церкви», визначний представник візантійської літератури. Користувався чималою популярністю у давній вітчизняній літературі.

До стор. 63. ...Гавріил, Рафаил, Уріил и Варахіил — Біблійно-міфологічні образи ангелів, супутників архангела Михаїла.

До стор. 67. Даніил Варсава. — Цими словами Сковорода відтворює автопортрет, протиставляючи власне життя далеко не праведному життю честолюбних ченців.

До стор. 70. Сіи стихи суть из древняго трагедіографа Эурипида. — Евріпід (485 — 406 до н. е.). — визначний древньогрецький драматург. Ці рядки взято з драми «Молільниці», досі не перекладеної повністю ні російською, ні українською мовами. Саме так цей уривок свого часу переклав 1. Франко під назвою «Зітханє до золота» (див.: Іван Франко. Літературна спадщина. Вид-во АН УРСР. К., 1961, т. 2, стор. 190).

До стор. 72. ЛицемЂры, молящеся, поют... — Цю пісню складено на зразок поширених в XVII — XVIII ст. пародій на молитви.

До стор. 76. ... ’Ατα, сирЂчь пагуба... — Ата у грецькій міфології — втілення миттєвого безумства, богиня, яка запаморочувала розум людей та богів і була скинута з Олімпу. Сковорода порівнює її з біблійною Адою — дружиною Ламеха.

До стор. 76. Не утерплю приписать тут пресладких Епикуровых слов сих... — Наведене далі грецькою мовою та у вільному перекладі висловлювання Епікура взято з його листа до Менекея. В ширшому контексті воно звучить так: «... все природне легко досягається, а пусте (зайве, надмірне), важко досягається» (див.: Материалисты древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. М., 1955, стор. 211).

До стор. 76. ...Фуріа... — У грецькій міфології Фурія — демонічне божество помсти та мук сумління.

До стор. 79. ...«Гонимая церковь». — Твір належав поетові і драматургові викладачеві Києво-Могилянської академії Варлааму Лащевському. До нас дійшла інша «Трагедокомедія о награжденіи в сем свЂтЂ приіскниых дЂл мзды в будущей жизни вЂчной» (див.: Н. Тихонравов. Летописи русской литературы и древности, т. 1, 1859, стор. 5 — 16).

До стор. 82. О пламень, поядшій Кіевскую библіотеку... — Йдеться про пожежу 1780 р. під час якої згоріла бібліотека Києво-Могилянської академії, де зберігалося багато давніх рукописів та стародруків, у тому числі, очевидно, й рукопису драми В. Лащевського.

До стор. 83. Сіи стихи суть из побЂдныя пЂсни Феофана Прокоповича... — Йдеться про твір Феофана Прокоповича «Епінікіон», у перший рядок якого Сковорода вносить незначні зміни: замість «ВЂтЂйских устен слово» пише «Воспоим господеви» (пор.: Феофан Прокопович. Сочинения. М. — Л., 1961, стор. 209).

До стор. 83. Зима прейде, Солнце ясно... — Наведену пісню автор супроводжує приміткою: «Сія пЂснь есть из древних малороссійских». Це викликало сумніви у деяких дослідників. Проте запис її справді виявлено у рукописному збірникові середини XVIII ст., опис якого зробив свого ча- \514\су В. Перетц (див.: В. Н. Перетц. Историко-литературные исследования и материалы, СПб., 1900, т. I, ч. II, стор. 90).

До стор. 83. ...до древняго Фарсиса... — Очевидно, мовиться про античне місто Фасіс — порт колхів, залишки якого виявлено біля міста Поті.

До стор. 83. ...до Одигитріи... — Одигітрія (від грецького слова οδυγίτ ριος) — провідниця. Очевидно, чудотворна ікона на горі Афон.

До стор. 84. ...Фарійскія пирамиды. — Йдеться про Александрійський маяк.

ПРЯ БЂСУ СО ВАРСАВОЮ

Досі твір був відомий лише в копії. Нещодавно у відділі рукописів ДБЛ в неописаних раніше фондах бібліотеки Арсеньєва серед масонських рукописів І. А. Табачников виявив автограф твору. Він міститься в зошиті (аркуші 35 — 50), що має назву «Сочинения Г. С. Сковороды» (ф. 14, № 1365). Тут же — автографи двох, раніше невідомих творів Сковороди («БесЂда первая, нареченная Сіон» та «БесЂда вторая, нареченная Observatorium specula, еврейски — Сіон»). Твір датується 1783 роком. Список твору раніше зберігався в бібліотеці Харківського університету, а зараз — в ІЛ (відділ рукописів, ф. 86, № 3). Він міститься в одному зошиті зі списком твору «Брань архистратига Михаила со Сатаною», на арк. 27 — 43. Частина аркушів має цифрові філіграні «1784» (арк. 27, 30). Інші аркуші їх не мають.

Вперше уривки-виписки з твору були надруковані 1840 р. в VI томі «Истории философии» архімандрита Гавриїла (Казань, 1840). З великими купюрами твір надрукував І. Т. Лисенков у виданні 1861 р., на стор. 244 — 268. Повністю його опублікував В. Д. Бонч-Бруєвич у виданні 1912 р., на стор. 441 — 458.

У даному виданні твір вперше подається за автографом, що дало можливість виправити помилки списку, який раніше був єдиним джерелом публікацій.

До стор. 85. Пря бЂсу со Варсавою. — Основне питання, навколо якого ведеться полеміка в цьому творі, полягає в тому, чи важке те, що є найпотрібнішим для людини. Сковорода, погляди якого тут відбиває Варсава, з великою переконливістю доводить, що для людини найбільш потрібним є чеснота і щастя, досягнення яких доступне всім. Щастя легкодосяжне для всіх, оскільки природа (бог) надала людині свободу волі, яка зумовлює вибір нею власного шляху до мети. А прагнення до природного блага робить людину щасливою. Важке і недоступне щастя тільки для тих, хто прагне до задоволення неприродних потреб. З цих позицій Сковорода нещадно картає власницькі відносини тогочасного суспільства. В цьому творі Сковорода визнає помилковість деяких своїх суджень 60-х років. Тема суперечки з бісом є однією з популярних тем стародавньої літератури. Зокрема, вона посідала чільне місце у житіях святих, наприклад у «Києво-печерському патерику» (див.: Історія української літератури у восьми томах, «Наукова думка», К., 1967, т. I, стор. 127).

До стор. 85. ...написал 30 притчей и дарил оныя Афанасію Панкову? — Йдеться про подаровані П. Ф. Панкову «Басни Харьковскія».

До стор. 86. Помниши ли едину от них, в коей бесЂдует Буфон со Зміею... — Мається на увазі 15-а байка збірки «Басни Харьковскія» («Змія и Буфон»), якою закінчується перша половина байок, написаних до 1770 р.

До стор. 86. ...архитектон. — Архітектор будівельник від грецького ’αρχιτέκτον.

До стор. 87. Δύσκολα τά καλά... — Найважчим є доброта, найлегшим є зло (грецьке, лат.).

До стор. 87. Dulcissima mala... — Найприємнішим є зло, найнеприємнішим є добро, найблаженнішим є зло, найжалюгіднішим є добро (лат.). \515\

До стор. 87. ...тайна евхаристіи? — Причастя, одне з головних «таїнств» християнського віровчення.

До стор. 89. ...аристотехна? — Найбільший майстер (від грецького ’αριστοτέχνας).

До стор. 90. ...со тяжестьми Маммоны... — Маммона — у сірійській міфології бог багатства й наживи, символ пожадливості та користолюбства.

До стор. 94. ...святый Нил... — Нил Сінайський, один із «святих отців». Близько 390 р. він пішов до Сінайської пустелі, де рятувався від гріхів. Нил — автор багатьох творів на релігійні теми, серед яких і названа Сковородою книжка про сімох бісів.

До стор. 97. Lupus circa puteum errat... — Вовк ходить навколо криниці (лат.).

До стор. 98. ...Флора... — У римській міфології богиня квітів та весни.

До стор. 98. ...Ананка. — Інакше: Ананке — у грецькій міфології богиня необхідності, неминучості, яку Платон вважає матір’ю Мойр — богинь долі.

БЛАГОДАРНЫЙ ЕРОДІЙ

Твір Сковорода написав у 1787 р. і присвятив своєму другові С. Н. Дятлову. Про це повідомляє сам автор у супровідному листі: «... Соплел я в сіе, 1787-е лЂто, маленькую плетеницу или корзину, нареченную «Благодарный Еродій». Се тебЂ в дар, друже».

Як цей автограф, присвячений С. Н. Дятлову, разом з листом до останнього опинився у рукописному зібранні М. І. Ковалинського, у другому томі якого він дійшов до нас — невідомо. Раніше він зберігався у відділі рукописів ДБЛ під шифром М. 1488/6, а зараз у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7). Автограф «Благодарного Еродія» міститься в одній оправі з автографами та списками інших творів Сковороди, на арк. 1/57 — 16/72. Арк. 56, на який винесено назву твору, не має внутрішньої нумерації. Цифрові філіграні паперу належать до 1785 р. (арк. 2/58 та 14/70). І супровідний лист, і твір написані за новим правописом. До нас дійшов також один список твору. Він зберігається в Ленінграді в Архіві АН СРСР серед паперів І. І. Срезневського (ф. 216, оп. 3, № 165) в одній оправі зі списками інших творів, на арк. 13 — 24. Належить до першої половини XIX ст.

Твір вперше надруковано за автографом Д. І. Багалієм у виданні 1894 р., на стор. 217 — 235.

У даному виданні, як і у виданні 1961 р., твір друкується за автографом.

До стор. 99. Благодарный Еродій. — В основі цієї притчі лежить ідея про те, що серце людини схильне до істини й добра. Сприяти якнайшвидшому виявленню і удосконаленню цього природного начала повинні передусім виховання і навчання. В притчі критикується і відкидається система виховання, яка має на меті прищепити зовнішні манери світської людини. Натомість обстоюється думка про виховання справжньої людини згідно з її природними здібностями. Особливе значення має виховання вдячності як однієї з найважливіших умов досягнення щастя. За своєю формою цей діалог являє собою розгорнуту байку, в якій повчальна мораль органічно вплітається в саме оповідання.

Слово «Еродій» (від гр. ’ερόδιος) означає боголюбний. Сковорода вживає його як одну з назв лелеки, журавля. З поведінкою і звичками цих птахів задовго до Сковороди пов’язувалося уявлення про благородство, вдячність. Воно зустрічається у рукописному збірникові «Фізіолог», в різних збірниках емблем та символів (див.: Ф. Буслаев. Исторические очерки. СПб., 1887, стор. 462). Сковорода до цього образу звертається неодноразово.

До стор. 99. ...по оному Сираховскому типику... — Тобто за вченням Ісуса, сина Сірахового, кому приписують авторство однієї з книг біблії — «Книги премудрості сина Сірахового». \516\

До стор. 99. Сія птица освятилася в богословская гаданія... — В емблематичних та символічних збірниках лелеку часто зображують як символ стійкості, благочестя та послідовності.

До стор. 110. ...καρά или ευφροσύνη...) — Радість, веселість (грецьке).

До стор. 112. ...святаго Ісидора слово. — Йдеться про Ісидора Пелусіотського, учня Іоанна Златоуста, визнаного церквою святим. Йому належать численні послання, які видавалися вже в XVI ст.

До стор. 116. ...в первом Павловом письмЂ к Тимофею... — Мається на увазі «Первое посланіе к Тимофею» апостола Павла, частина Нового завіту.

До стор. 118. Соловеечку, сватку, сватку! — Ці рядки узято з народної пісні-гри «Мак», відомої в кількох варіантах. Варіант, наведений Сковородою, близький до пізніше записаного П. Івановим на Харківщині (див.: Игры крестьянских детей в Купянском уезде. Собрал П. Иванов. — У кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1900, т. 2, стор. 789а).

До стор. 118. ...епископу Іоасафу Горленку. — Йдеться про Якима (Іоасафа) Горленка (1705 — 1754), українського церковного і літературного діяча.

УБОГІЙ ЖАЙВОРОНОК

Цей твір завершує авторський список і має назву: «Притча, нареченна Убогій Жайворонок», та примітку: «У Дискаго». І справді, як видно з дарчого листа, притчу було подаровано Ф. І. Диському. Лист має дату: «1787-го лЂта, в полнолуніе послЂднія луны осеннія». Цю дату, очевидно, слід вважати близькою до часу написання твору.

Ні автографа, ні списків притчі не збереглось.

«ПЂснь рождеству Христову», якою закінчується твір, відома у двох списках. Один з них зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 1) у зошиті разом зі списками та автографами інших творів Сковороди. Другий список кінця XVIII — початку XIX ст. виявлено у Державному історичному музеї. Цей список супроводжується нотним записом (див.: М. Боровик, І. Іваньо. Новознайдений музичний твір на слова Григорія Сковороди. — «Народна творчість та етнографія», 1971, № 2, стор. 67 — 70).

Вперше «Убогій Жайворонок» окремою брошурою з передмовою М. Макарова та І. Решетникова було надруковано Московським попечительним комітетом «Человеколюбивого общества» в 1837 р. Можна робити припущення, що автограф або список твору мав І. Т. Лисенков, який друкував твір у виданні 1861 р. на стор. 139 — 167; наступні видавці Д. І. Багалій та В. Д. Бонч-Бруєвич скористались цією публікацією. У виданні І. Лисенкова збережено численні авторські примітки, дуже характерні для автографів Сковороди.

¹ Слова в кв. дужках внесено в текст за авторською приміткою. ² Слово дописано за авторською приміткою. ³ У сп. відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 1) далі

Вопрос. Воинов кій род?

Коего чина?

ЧЂм окружают

Царского сына?

ОтвЂт. Грабли, вила, серпы, косы

ХлЂборобы, сЂнокосцы, —

Се дориносцы...

⁴ Слова в кв. дужках подані замість слів Дверь нам отверзи за авторською приміткою. \517\До стор. 119. Убогій Жайворонок. — Ця притча багато в чому співзвучна з притчею «Благодарный Еродій». В ній також йдеться насамперед про виховання і самовиховання людини. Розкриваючи наявність двох протилежних поглядів на багатство. Сковорода доводить, що умовою досягнення надійного і спокійного життя є поміркованість, уміння користуватися тим, чим людина володіє від природи, а не багатство, прагнення до якого суперечить доброчесному і щасливому життю. Важливе місце в цій критиці посідають оповідання про утопічну епоху загальної справедливості та заключна пісня про бідність Христа.

До стор. 123. ...Бендерская осада. — Йдеться про облогу російськими військами міста Бендери в Молдавії у вересні 1770 р. під час російсько-турецької війни (1768 — 1774).

До стор. 129. ...старик Маной и жена его Каска. — Це оповідання Сковорода опрацював на основі легенди, яка своїм походженням сягає в античну міфологію. Нам не вдалося виявити слов’янських джерел цього сюжету. Ім’я Маноя згадується в біблії («Книга Судей», гл. 13):

Зближення фольклорно-міфологічного оповідання з біблійною легендою є вельми характерним прийомом Сковороди.

До стор. 129. Имя мое есть Астрая... — Інакше: Астрея — у давньогрецькій міфології богиня добра та справедливості. Міф про неї пов’язаний з ідеєю золотого віку людства. Астрея була останньою з богів, що покинула грішну землю. В першій книзі «Метаморфоз» Овідій у вірші «Чотири покоління людські» пише про Астрею так:

Никне Побожність і Віра, і діва Небесна Астрея

Землю, сплямовану кров’ю, остання з богів, — покидає,

(Переклад М. Зерова)

Про повернення Діви на землю пише Вергілій в четвертій еклозі першої книги «Буколік». Алегоричний образ Астреї було виведено в опері «Милосердіе Тітово», поставленій у придворному театрі під час перебування Сковороди в Петербурзі.

До стор. 131. ПЂснь рождеству Христову... — Цю пісню Сковорода писав на основі поширеного на Україні польського різдвяного вірша, відомого в кількох варіантах.

ДІАЛОГ. ИМЯ ЕМУ — ПОТОП ЗМІИН

Точно встановити час написання твору важко. В авторському списку, складеному в 1790 р., цей твір іде під номером 14 і має назву «Діалог. Душа и НетлЂнный Дух» та примітку: «У Правицкаго». Але в супровідному листі до М. І. Ковалинського, датованому 16 серпня 1791 р., Сковорода писав: «Я сію книжечку написал в БурлукЂ, забавляя праздность. Она украдена. Но я, напав на список, исправил, умножил и кончил». Це повідомлення свідчить, що на початку 90-х років була складена нова редакція твору на основі списку, знайденого автором. Так виник другий автограф твору. Цей автограф і дійшов до нас у рукописному зібранні М. І. Ковалинського. Раніше зберігався в ДБЛ (відділ рукописів, шифр М. 1488), зараз — у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 9).

Він міститься в одному зошиті разом з автографами творів «Наркісс» та «БесЂда, нареченная двое...», на арк. 1 — 40. Папір автографа різний. На арк. 3, 4 є літерні водяні філіграні «УА» та цифрова філігрань «...84» (1784). На дальших аркушах є інші водяні філіграні (знаки й цифри); на арк. 30, 34 та 37 чітко проступає цифра «1790». Як бачимо, цифрові філіграні початку автографа на 6 років давніші, ніж цифрові філіграні паперу останніх аркушів автографа. Можна думати, що останні два розділи були дописані пізніше.

На лицевій сторінці не пронумерованого аркуша рукою М. І. Ковалинського виписано назви творів зошита. Перший твір «Потоп зміин, или \518\ разговор Души и НетлЂннаго Духа». На арк. 1 рукою автора написано назву твору та дату його написання: «1791 года. Авг. 16».

Дійшло також 6 списків твору. Найбільш ранній з них зберігається у відділі рукописів ПБ в Ленінграді під шифром Q.III.55. Він міститься в одному зошиті разом з іншими рукописами, на арк. 32 — 58. Назви немає. На арк. 36 не дуже виразно видно цифру «1786», на арк. 52 — букви «КА», на арк. 53 — «РФ». Не виключена можливість, що список був зроблений з першого загубленого автографа ще до того, як була складена друга редакція твору 1791 р.

У відділі рукописів ДБЛ під шифром Рук. фонд б-ки № 200 зберігається список під назвою «Душа и НетлЂнный дух» (арк. 4 — 40). На арк. 41 — 43 є виписка з цього ж твору. Папір має цифрову філігрань «1791» (арк. 8, 12, 20 та ін.).

Трохи пізніше було зроблено список, що належав до зібрання Філарета — Миропольського, яке пізніше передано до Київської духовної академії. Тепер список зберігається в ЦНБ за шифром 326 Л. (Муз. 605/6). Рукопис має 40 арк., переплетених у зошит з твердою картонною обкладинкою. Цифрові філіграні на різних аркушах — «18...» та «...04», що свідчить про те, що список з’явився на початку XIX ст.

Список під назвою «Діалог. Имя ему — Потоп зміин. БесЂдуют Душа и НетлЂнный дух. 1791 года августа 16 дня», що був раніше у відділі рукописів ДБЛ (шифр М. 903/1), зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 8). Він має 33 зброшуровані аркуші, без оправи, почерк його дуже схожий на почерк Сковороди. Належить до кінця XVIII ст.

Два списки зберігаються у відділі писемних джерел Державного історичного музею: перший — у фонді Барятинських під шифром 342, од. збер. 96 у зошиті разом з іншими рукописами, на арк. 20 — 52, другий — в тому ж фонді, під тим же номером і у тому ж зошиті, на арк. 95 — 128.

Діалог вперше надруковано за автографом у виданні 1912 р., на етор. 493 — 529. У даному виданні, як і у виданні 1961 р., твір друкується за автографом.

¹ Слова в кв. дужках внесено в текст за авторською приміткою в автографі. ² Далі в автогр. розчерк Сковороди. ³ Слово в кв. дужках внесено в текст за авторською приміткою в автографі. ⁴ Слова в кв. дужках внесено в текст за авторською приміткою в автографі. ⁵ Слово в кв. дужках внесено в текст за авторською приміткою в автографі. ⁶ В автографі далі малюнок, на якому зображено вписаний у коло рівнобедрений трикутник, в центрі якого намальоване «всевидящее око». ⁷ Звідси і до кінця текст цієї глави збігається з текстом повчання «Убуждшеся видЂша славу его», яке, на думку дослідників, Сковорода написав у 60-х роках як вступ до лекційного курсу з «християнського добронравія», прочитаного у Додаткових класах при Харківському колегіумі. ⁸ Слово в кв. дужках дописано за авторською приміткою в автографі. ⁹ Звідси і до кінця текст цієї глави повторює текст написаного в 60-х роках повчання «Да лобжет мя от лобзаній уст своих!», яке, як і попереднє, на думку дослідників, також являє собою вступ до лекційного курсу з «християнського добронравія».

До стор. 135. Потоп зміин. — Цей діалог є останнім філософським твором Сковороди, в якому автор підсумовує всі найголовніші свої ідеї з питань онтології, гносеології та етики. Філософ чітко формулює свою думку про дві натури та про наявність трьох світів. Важливе місце у творі посідає критика марновірства та лицемірства, культивованого церковниками.

В основі назви цього твору лежить біблійне оповідання про дракона, яке міститься в «Одкровенні Іоанна Богослова» (Апокаліпсис, гл. 12). Згідно з цим оповіданням, змій-дракон, переслідуючи жінку, що мала народити дитину, випустив з своєї пащі воду, щоб потопити її. Сковорода, неодноразово звертаючись до цього образу, витлумачує його як алегорію, в якій змій уособлює зло. \519\

До стор. 135. Любезный друже Михаиле! — Лист адресований М. І. Ковалинському.

До стор. 135. ...патріарху Софронію... — Софроній (591 — 644) — єрусалимський патріарх, догматик-богослов, автор численних релігійних та літературних творів.

До стор. 135. Взгляньте на Назонову картину потопну: Nat lupus int[er] oves... — Йдеться про картини, зображені у 5 вірші «Потоп. Девкаліон та Пірра». (Овідій. Метаморфози, кн. 1, вірш 300). М. Зеров перекладає цей вірш так:

Вовк поміж вівці попав і пливе, і лева рудого

Хвиля несе без опору, і тигрові ради немає.

(Микола Зеров. Вибране, стор. 308).

До стор. 135. ...Ной радугу видит, и потоп прекращается. — Згідно з біблійними легендами, на знак закінчення всесвітнього потопу на небі з’явилась райдуга. Сковорода витлумачує цю легенду алегорично.

До стор. 136. Insuperabili loco stat animus... — Цитату взято з «Листів до Луцілія» — одного з найвизначніших філософсько-етичних творів Сенеки. Зміст її такий. На недоступному місці стоїть дух, позбавлений усього матеріального. Немає кращого, як, відкинувши чуже, жити в мирі з самим собою. Тепер йому нічого боятися. Сенека, Листи, 79 (лат.).

До стор. 136. Притча СлЂпый и Очитый. — Ця притча є своєрідною обробкою біблійних мотивів.

До стор. 140 — 141. Я видЂла написан образ крилатого юноши. — Очевидно, йдеться про Ікара, сина легендарного винахідника Дедала. В даному разі, певно, мається на увазі емблематична картинка того ж зразка, що й відтворені у творі «Алфавит, или букварь мира».

До стор. 141. ...темница и Іосиф, коробочка и Мойсей... — Йдеться про різні біблійні легенди, які, на думку Сковороди, слід витлумачувати не буквально, а фігурально, алегорично.

До стор. 145. ...Фомино увЂреніе. — Апостол Фома, згідно з біблійними переказами, прославився недовірою, бо не повірив у воскресіння Ісуса Христа, доки не доторкнувся до його ран.

До стор. 145. ...Черный Понт... — Старовинна назва Черного моря.

До стор. 148. ...главная критская и сіканская ложь. — У «Посланні до Тіта» апостола Павла згадується вірш про крітян: «Крітяни завжди брехливі, злі звірі, утроби ліниві» (гл. 1). Очевидно, звідси і вираз «критская ложь». Таку саму репутацію в давнину мали й сіканці — жителі Сіцілії.

До стор. 148. Сею младенскою лжею... — Сковорода має на увазі богословські твори, в яких автори віщували загибель світу наприкінці X ст. Так, один з найвизначніших істориків раннього середньовіччя, англосаксонський чернець і літописець Беда Достойний вважав, що кінець світу настане в 1000 р., цю дату проголошували й проповідники X ст., «коли чекання розв’язки, що мало наблизитись, почало набувати характеру соціального психозу» (див.: А. Я. Гуревич. Категории средневековой культуры. М., 1972, стор. 110; H. Focillon. L’an mil. Paris, 1952). Про скинення Сатани в безодню з небес на тисячу літ говориться в «Апокаліпсисі» (гл. 20).

До стор. 149. ...mobile perpetuum и філозофскій... камЂнь... — Йдеться про досліди середньовічних алхіміків, які Сковорода вважає проявом марновірста та спробою перевершити мудрість природи.

До стор. 153. ...мудрец Самійскій! — Піфагор, що народився на острові Самос.

До стор. 158. Понад морем глубоким... — У фольклорних записках зустрічається кілька варіантів пісень з таким початком. Очевидно, Сковорода має на увазі пісню про біду — одну з найпоширеніших лірницьких пісень, відомих у записах середини XVIII ст.

До стор. 158. При сем столпЂ 70 толковники... — При славетній Александрійській бібліотеці, яка була одним з найбільших наукових центрів \520\ античності, у II ст. 70 перекладачів зробили грецький переклад біблії, який і ліг в основу канонічного зведення християнської біблії.

До стор. 159. ...вмЂщающіе Сімеона Столпника... — Симеон Столпник (356 — 459) — кілікієць, християнський аскет, який близько 40 років прожив на стовпі, не захищеному від вітру, дощу й сонця. Церква приписувала йому здатність читати думки в серцях та умах і зціляти хворих. Для Сковороди, в очах якого ідея піднесення над земними пристрастями мала важливе значення, цей образ набув особливої ваги.

До стор. 159. ...книжники безмінервныи. — Немудрі книжники, нездатні пізнати внутрішню сутність речей.

До стор. 159. ...Діогена загнали в бочку. — Згідно з легендою, філософ-стоїк Діоген із Сінопа (бл. 404 — 323), нехтуючи вигодами життя, жив у бочці. Сковороду приваблював спосіб життя та ідеали стоїчної доброчесності грецького філософа.

До стор. 160. О злобЂ зміиной. — Це варіант тієї ж пісні В. Лащевського, яку було наведено в творі «Брань Архистратига Михаила со Сатаною».

До стор. 170. ...сей Орфей. — Сковорода уподібнює пророка Іоїля міфічному поетові-філософові Орфею, з іменем якого пов’язане вчення орфіків про безсмертя душі та звільнення її після смерті людини.

До стор. 170. Проч уступай, проч! — Цю строфу запозичено з вірша Феофана Прокоповича, присвяченого імператриці Анні Іоанівні (див.: Феофан Прокопович. Сочинения. М. — Л., 1961, стор. 218).

ПЕРЕКЛАДИ

ОДА

(Iesuitae Sidronii Hosii)

Переклад оди Сідронія Гозія дійшов до нас в автографі (II том рукописного зібрання М. І. Ковалинського) і зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7). Автограф оди вміщений після автографа твору «Икона Алківіадская» (арк. 32/52 — 35/55 №). Але ця ода — цілком самостійний твір. В листі до М. І. Ковалинського Сковорода писав про неї: «До «Дщери» (тобто до трактату «Икона Алківіадская») случайно привязалася «Ода» Сідронія езуиты. Благо же! На ловца и звЂрь, по пословицЂ. ПослЂ годовой болЂзни перевел я ее в ХарковЂ, отлЂтая к матерЂ моей пустынЂ».

Встановити час написання твору ця заява не дозволяє, але оскільки в автографі оди дотримано старого правопису, то слід вважати, що її було створено до 1785 р. Однак примітки до неї написані за новим правописом, тобто пізніше. Тим же чорнилом, що й примітки, автор навів вицвілий текст у другій половині автографа. Закінчення «Антистрофи» у автографі міститься на арк. 34/54₁. Про це є відповідний напис на початку цього аркуша: NB. Verte folium ... ubi Antistropha, conturbata sunt pagina є та на арк. 35/55₂; NB. Verte verto duo folia. «Кровію краснЂет...»

Твір вперше надруковано у виданні 1894 р., на стор. 302 — 306. При цьому Д. І. Багалій, не звернувши уваги на згадані вище примітки автора, порушив справжню послідовність тексту і надрукував закінчення «Антистрофи» в середині твору, після слів: «...Возвысився сердцем выше всей тлЂни и своей», перед початком «Антистрофи». Ми відновлюємо дійсну послідовність твору, подаючи текст арк. 34/54₁ як кінцівку твору. Відповідно усунено і плутанину в примітках.

¹ Слова у дужках в автогр. дописано пізніше іншим чорнилом. ² Цю примітку написано іншим чорнилом. ³ В автогр. слово тогда дописано пізніше іншим чорнилом. ⁴ В автогр. над словом БЂглые написано eascivus. ⁵ Слова Seque tranquillus і далі — на арк. 33/53₂, але, очевидно, вони сто-\521\суються цієї ж примітки. ⁶ В автогр. слово конец дописано пізніше іншим чорнилом.

До стор. 174. Iesuitae Sidronii Hosii — Сідроній де Гозій (1504 — 1579) — епіскоп, новолатинський фламандський поет, відомий під прізвищем Гошій (Hosschius). Твори його були видані в 1584 р. Мотиви «Оди» близькі світосприйманню Сковороди.

До стор. 175. Τέλος — Кінець (грецьке).

До стор. 176. ...учитель Іероним... — Очевидно, Ієронім Блаженний (330 — 419) — святитель, який покинув Рим і відправився в пустелю Халцидську, де віддався аскетичному життю. Галюцинації та спокуси, що його там мучили, описав він сам у листах.

[ЦІЦЕРОН. О СТАРОСТИ]

Твір присвячений С. І. Тевяшову. Час його написання не встановлений. Переклад дійшов до нас у списку кінця XVIII ст., що належав С. І. Миропольському. Цей список зберігається в рукописному відділі ЦНБ під шифром 326 Л (М. 605/10). Рукопис має 30 аркушів, оправлених у зошит з картонною обкладинкою. На першому ненумерованому аркуші напис: «Издан ли сей перевод или нЂт — неизвестно. Нужно навести справки». Пізніше дописано: «Неиздан».

На арк. 26 — 29 вміщено написані тим же почерком «Правила нравоучительныя», належність яких Сковороді не доведена.

Переклад вперше опублікований у виданні 1961 р. Твір публікується за списком рукописного відділу ЦНБ.

До стор. 178. ...книжечку Цицеронову «О старости»... — Марк Туллій Ціцерон (106 — 43 до н. е.) — визначний римський оратор і письменник. З його спадщини збереглися 58 промов, серія трактатів з риторики та філософії і близько 800 листів, які зробили величезний вплив на європейську культуру. В теоретичних працях він, спираючись на кращі традиції античної культури, обстоює думку про величезні можливості самої природи, вважає бажаним для суспільства всебічний розвиток особи. Улюбленою формою філософського диспуту Ціцерона є діалог. У діалозі розглядаються питання практичної етики. Цей переклад, як і переклад трактату Плутарха «О спокойствіи души», цікавий тим, що в ньому дається оригінальне й цілком самостійне трактування твору Ціцерона.

До стор. 178. Каміллус, Корунканіус, Куріус... — Каміллус. — Марк Фурій Камілл — римський діяч, життєпис якого є серед Паралельних біографій Плутарха; Корунканіус. — Корунканій — римський полководець; Курірус. — Маній Курій — друг Катона, полководець, тричі удостоєний тріумфів.

До стор. 179. ...Старик Катон ведет разговор... — Катон Марк Порцій (Старший) (234 — 149 до н. е.) — римський державний діяч та письменник. За своїми поглядами — консерватор, захисник строгої моралі. Він є головним співбесідником у діалозі Ціцерона. Ідеї, які Ціцерон висловлює устами Катона, багато в чому близькі і Сковороді, який у процесі перекладу інтерпретує їх, зближаючи з власними поглядами.

До стор. 179. ...кавалеру Аттику... — Тіт Помпоній Аттік — друг Ціцерона, римський вершник, порадник та видавець його творів. Збереглося чимало листів Ціцерона до Аттіка.

До стор. 180. ...сенатора Тіта Фламіана... — Фламіан (Фламінін) як військовий трибун у 208 р. був управителем завойованого міста Тарент, а потім — консулом. Прославився дипломатичними здібностями і хоробрістю.

До стор. 180. ...наш пророк Енніус... — Квінт Енній (239 — 169 до н. е.) — визначний римський поет, знайомий Катона Старшого, близький до Сціпіонів. Автор «Сатир», втраченої поеми «Епіхарм». Головним його твором є «Аннали» — історична поема, присвячена історії Риму.

До стор. 180. ...Леліус... — Гай Лелій — друг Сціпіона Африканського, переможця Карфагена. Ціцерон присвятив Лелію свій трактат «Лелій, або про дружбу». \522\

КНИЖЕЧКА ПЛУТАРХОВА О СПОКОЙСТВІИ ДУШИ

Твір дійшов до нас в одному списку, який зберігається у Ленінграді в Архіві АН СРСР серед паперів І. 1. Срезневського (ф. 216, оп. 3, № 1065).

Обсяг списку — 13 аркушів. На арк. 1₁ напис: «Списана со списка, принадлежащего вдо†профессора Филомафицкого». Крім цього списку, є копія надрукованого на машинці тексту з архіву В. Д. Бонч-Бруєвича (ДБЛ, відділ рукописів, шифр. рук. 50162). Ця копія має деякі розбіжності зі списком Срезневського в орфографії і включає відсутній в ньому супровідний лист до Я. М. Донця-Захаржевського. На відміну від списку Срезневського, де всі авторські примітки винесено на кінець тексту, у машинописній копії збереглася система подачі авторських приміток, властива автографам Сковороди. Це свідчить про те, що його передрук зроблено з автографа або близького до нього списку.

Переклад вперше опубліковано у виданні 1961 р. Супровідний лист був опублікований М. А. Масловим у «Наукових записках» науково-дослідної кафедри історії європейської культури (випуск III, ДВУ, Харків, 1929, стор. 29 — 34). Яким текстом користувався М. А. Маслов, невідомо, бо його текст дещо відрізняється від текстів, які зараз є в нашому розпорядженні. Зважаючи на численні орфографічні помилки машинописної копії, в основу нашої публікації покладено список Архіву АН СРСР. При цьому згідно з текстом з архіву В. Д. Бонч-Бруєвича до нього додано супровідного листа та відновлено систему подачі авторських приміток, властиву Сковороді.

¹ У даному рукописі це слово написано зам. успокоить. ² Слова у квадратних дужках автор дописав у примітці. ³ Слово у квадратних дужках автор дописав у примітці. ⁴ У рукописі перед цим словом закреслено затЂйными. ⁵ У рукописі перед цим словом закреслено засЂдать. ⁶ У рукописі перед цим словом закреслено одной. ⁷ У рукописі перед цим словом закреслено ждет. ⁸ У рукописі вписано зам. обращает. ⁹ Слова в квадратних дужках автор дописав у примітці. ¹⁰ У рукописі це слово вписано зам. Бутто. ¹¹ У рукописі вписано зам. вселенную. ¹² У рукописі вписано зам. завидует.

До стор. 202. Книжечка Плутархова ... — Сковорода здійснив кілька перекладів з Плутарха (бл. 46 — бл. 126 р. н. е.). Всі вони належать до «Моралій», присвячених темам смерті, правосуддя, жадоби багатства та душевного спокою (див.: лист до М. Ковалинського від 26 вересня 1790 р. Сковороді імпонують заклики грецького мислителя до морального удосконалення людини.

Це вільний переклад, напівсамостійний твір. Сковорода у супровідному листі до Я. М. Захаржевського писав про нього: «Уклонившися от библіи к Плутарху, перевел я книжчонку его «О Спокойствіи душевном», истолковав не наружную словозвонкость, но самую силу и эссенчію, будто гроздіе в точилЂ видавил. И в такую одежду дЂвочку сію одЂл, дабы она и внутрЂ и внЂ не языческою, но Христовою была...» Перекладач викинув імена язичеських богів і вливши «в новія мЂхи и вино новое», взагалі витлумачив філософію Плутарха відповідно до свого вчення. Таким чином, переклад Сковороди має важливе значення для пізнання його власної філософії.

До стор. 202. ...Дій... — Зевс — верховний бог греків.

До стор. 202. ...Меркурій. — ...Римське божество (у грецькій міфології Гермес), спочатку бог скотарства та пастухів, а потім вісник богів, посланець Юпітера, покровитель купецтва.

До стор. 202. ...наставник доброму Трояну-кесарю. — Плутарх користувався прихильністю імператора Марка Ульпія Траяна (53 — 117), царствування якого вважається епохою розвитку Римської імперії. Образ Траяна увійшов у легенди та перекази.

До стор. 202. ...щастлив, как Август... — Вік царювання імператора Августа вважається часом найбільшого достатку Стародавнього Риму. \523\

До стор. 202. ...сказал Марк Аврелій ... — Ма.рк Елій Аврелій Вер Цезар (161 — 180) — римський імператор, послідовник стоїчної філософії, закликав до самопізнання та самовдосконалення. Залишив автобіографічний твір «До самого себе».

До стор. 202. Воскликну с Григорієм Богословом... — Григорій Богослов (Назіанзін) (бл. 329 — бл. 389) — один із отців церкви, автор численних листів, віршів та проповідей.

ЛИСТИ

Коло знайомих Сковороди було досить великим. Його епістолярна спадщина, яка збереглася і відома нам, включає 125 листів. Можливі ще й нові знахідки. Складається його листування з найбільшого зібрання листів до М. Ковалинського (79 листів), листів до Я. Правицького (збереглося 14) та листів до різних відомих й невідомих осіб. Проте, звичайно, їх було більше, але не всі вони збереглися. Не збереглися листи Сковороди до А. Коноровського-Сохи, до В. Томари та до ряду інших осіб, про які є згадки. А. Хиждеу в журн. «Телескоп» (1835, №№ 5, 6) у статті «Григорий Варсава Сковорода» наводить уривки з листів Сковороди до Ф. Заліського, Г. Кониського та І. Гілевського. Ймовірно, такі листи могли бути, але повідомлення в публікації не досить обгрунтовані і викликають сумніви.

Листи Сковороди — чудові зразки епістолярного жанру, регламентованого давніми риторичними настановами. В цих листах побутові деталі та біографічні моменти займають незначне місце. Основний їх зміст становлять філософсько-етичні ідеї та повчання. Це однаковою мірою стосується і листів до М. Ковалинського, і листів до інших друзів та знайомих. Листи Г. С. Сковороди в багатьох випадках є важливим коментарем до його філософських творів.

Поряд з латинсько-грецькими оригіналами у даному виданні подаються переклади листів сучасною українською мовою, що допоможе ознайомитися з ними широким колам читачів. Ці переклади зробив П. М. Пелех у 1944 р. для ювілейного не виданого збірника «Пам’яті Г. С. Сковороди». Переклади вперше були опубліковані у виданні 1961 р. У цьому виданні три латинські вірші, а саме: «Похвала бідності», «От вона молодість року...» та «’Πιγράμμα» подаються в поетичних перекладах М. Зерова: див.: Микола Зеров. Вибране. «Дніпро», К., 1966, стор. 379 — 382).

У листах, написаних латинською мовою, значне місце посідають грецькі фрази або окремі слова. Для зручності читання переклад їх подається в самому тексті курсивом. Частина листів написана різними мовами. Переклади латинських, грецьких та інших фрагментів і окремих фраз цих листів подаються в тексті у квадратних дужках.

У виданні Д. Багалія та у виданні 1961 р. не робилося спроб встановити час написання недатованих листів та уточнити датовані недосить точно. У даному виданні внесено значні зміни в датування листів та їх розміщення. По можливості встановлено місця відправлення, надсилання та адресати листів, які раніше публікувалися як листи до невідомих осіб. Всю цю роботу по встановленню хронології листів, визначенню місць їх написання та адресатів здійснив Л. Махновець (див.: Леонід Махновець. Григорій Сковорода, К., 1972 та він же: Про хронологію листів Г. Сковороди. — «Радянське літературознавство», 1972, № 4, 10).

ДО М. І. КОВАЛИНСЬКОГО

Переважна більшість листів. Сковороди, що дійшли до нас, адресована М. І. Ковалинському. Ці листи написані латинською і частково грецькою мовами. Майже всі вони належать до 60-х років XVIII ст., точніше \524\ до 1762 — 1764 рр., коли М. Ковалинський був учнем, а Сковорода учителем Харківського колегіуму. Листування Сковороди з Ковалинським не припинилось і пізніше, хоча й велося менш інтенсивно. Майже всі листи 60-х років оправлені М. І. Ковалинським у зошит разом з автографами віршів та іншими матеріалами. Цей зошит разом з іншими рукописами був переданий Румянцевському музею, де зберігався під шифром М. 1491. Зараз ці автографи зберігаються у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24).

Та обставина, що листи до М., Ковалинського у зошиті перемішані з листами до інших осіб, з іншими віршованими та прозовими текстами (автографами та списками) і оправлені без додержання хронологічного принципу, викликала чимало труднощів при підготовці листів до друку. Це виявилось уже при першій публікації листів у виданні 1894 р. (стор. 41 — 107). Д. І. Багалій зберіг цей випадковий порядок листів.

Так, серед листів до М. Ковалинського у зошиті вміщені автографи листів до Кирила (Ф. Ляшевецького), до Гервасія Якубовича та Федора Жебокрицького. При публікації у виданні 1894 р. один із цих листів так і залишився серед листів до М. Ковалинського (лист до Кирила), а два інші (лист до Гервасія та лист до Ф. Жебокрицького) надруковані окремо, на стор. 108 — 109. Взагалі у цьому виданні автографи деяких листів, що складаються з віршів та прозових приписок, надруковані уривками.

У публікаціях 1894 р. були і такі випадки, коли два різних листи об’єднувалися в один (лист № 52). Названий лист як адресований до М. Ковалинського публікувався у виданні 1961 р., але він, як встановив Л. Махновець, адресований іншій особі і тому у даному виданні вилучається з листів до М. Ковалинського. Поза увагою видавців залишилися і тексти, написані пізніше іншим чорнилом та іншим почерком на зворотних сторінках листів. Деякі з них є автографами М. Ковалинського або списками з відомих творів Сковороди.

Переважна більшість листів Сковороди періоду, що охоплює 1762 — 1764 рр., не має точних дат. Так, лист, датований «30 грудня 1764 р.», передує листові, датованому 8 листопада 1763 р.; лист, датований 22 листопада 1763 р., йде раніше від листа, датованого 7 липня 1763 р., і т. д. Паперова філігрань більшості з цих листів однакова — «АГ» (паперовий млин Афанасія Гончарова) і не допомагає датувати всі листи, тим більше, у межах 2 — 3 років. Тому у виданні 1961 р. лише переставлено кілька листів, що при наявності точних дат порушує хронологічний принцип. В період підготовки даного видання Л. Махновець дослідив хронологію цих листів і почасти цілком певно, почасти приблизно, а почасти умовно датував їх. Згідно з його дослідженнями і розміщено ці листи.

Останнім часом Л. Махновець уточнив дати кількох листів, а саме: лист 72 написано в листопаді 1762 р. (після листа 15); листи 55, 56 — в травні — червні 1763 р. (після листа 45), а лист 74 — у липні 1765 р. (після листа 71). З технічних причин цих змін в розміщення листів не внесено.

Латинсько-грецькі тексти у цьому виданні заново звірено за автографами і виправлено помилки, які потрапили у видання 1961 р.

1

До стор. 218. До М. Ковалинського. — М. І. Ковалинський (1745 — 1807) син священика, навчався в Харківському колегіумі, а потім в 1766 — 1769 рр. тут же викладав поетику. Сковорода познайомився з Ковалинським у 1762 р. і зберіг дружбу з ним до кінця життя. Ковалинський був спочатку вихователем дітей К. Розумовського, а потім служив у канцелярії кн. Потьомкіна і дослужився до чину генерал-майора, був управи-\525\телем Рязанського намісництва, куратором Московського університету. Написав біографію Сковороди.

До стор. 219. — «Діяння апостолів». — Частина нового завіту біблії.

2

¹ На звороті аркуша 2₂ іншим чорнилом та іншою рукою дописано: Natura effert animi motus interprete lingua, Horat[ius]. De art[e] poet[ica]. — Природа виражає душевні почуття за допомогою мови. Горацій. Про поетичне мистецтво (лат.).

До стор. 221. Ісократ їх звичайно називає... — Ісократ (436 — 338 до н. е.) — афінський оратор, публіцист, автор численних промов, значна частина яких являє собою яскраві памфлети.

До стор. 221. ...отцю Петрові... — Йдеться про знайомого Сковороди, дядька М. Ковалинського.

До стор. 221 — 222. «Прекрасне важке», «Короткий шлях до зла». — Ці сентенції Сковорода характеризує як благочестиві, але згодом він відмовиться від них і дійде висновку, що прекрасне є легкодосяжним, а все важке (трудне) не є прекрасним і потрібним для людини. Це положення стало одним із відправних пунктів вчення про можливість досягнення людиною земного щастя.

До стор. 222. ...братиком Грицем. — Тобто молодшим братом М. Ковалинського — Григорієм.

3

¹ В автогр. далі папір пошкоджено, немає одного рядка тексту.

До стор. 224. ...нашого Олексу... — Як встановила А. Ніженець, мовиться про Олексія Базилевича, студента Харківського колегіуму (Див.: А. М. Ніженець. На зламі двох світів, 1970, стор. 158).

4

¹ На звороті аркуша почерком М. Ковалинського, іншим чорнилом написано вірш Сковороди «Himnus. Житейське море etc.» (див. примітку до 17-ї пісні з циклу «Сад божественных пЂсней»).

До стор. 224. ...нашого Еразма... — Еразма Роттердамського, твори якого Сковорода вважає зразком латинського стилю.

До стор. 225. ...нашого Максимка. — Хто цей Максимко, точно не встановлено.

5

¹ На звороті аркуша рукою автора дописано: Ego nunc dotisto sum repetito.

6

¹ В автогр. перші п’ять рядків пронумеровані, п’ятий і шостий рядки написані на полі. ² В автогр. далі — адреса, написана, очевидно, рукою М. Ковалинського: Милостивому еосуд[арю] Григорію Саввичу СковородЂ рекомендовано.

7

¹ В автогр. далі розчерк Сковороди.

8

¹ На звороті аркуша іншим почерком та іншим чорнилом написано два двовірші грецькою та латинською мовами:

‘Ός μή ‛ρωμαι̃κοι̃ς γράμματα ’ελληνικά ζευ̃ξεν,

Ου θύναται συνετου̃ τοθνομα ’ανδρός έχειν. \526\

Qui non graeca simul jungit documenta latinis,

Is viri docti nomen habere nequit.

Хто не поєднує грецького письма з латинським,

Того не можна назвати вченою людиною (грецьке, лат.).

Уривок надрукував Д. І. Багалій у вид. 1894 на стор. 71 як частину листа Сковороди до М. Ковалинського.

До стор. 231. ...атрії... — Атріум — в давньоримських будинках головне приміщення з верхнім освітленням.

10

Зверху аркуша написано: Reitias vires — облиш зусилля (лат.).

¹ В автогр. закреслене слово atra. ² В автогр. на полі рукою автора дописані слова ’ενεσπέρι — увечері (грецьке). ³ В автогр. закреслене слово negotii. ⁴ В автогр. рядок починається так: Aurum corde vorant. ⁵ На звороті рукою М. Ковалинського, іншим чорнилом записано вірш Сковороди Cantus nativitatis Christi (див. варіант до 5-ї пісні циклу «Сад божественных пЂсней»).

Лист подається в поетичному перекладі М. Зерова.

До стор. 237. ...злидений той Ір ... — Ір — один з персонажів «Одіссеї» Гомера (пісня XVIII), жебрак в домі Одіссея.

11

¹ На цьому лист обривається.

12

До стор. 241. ...звинувачувати в лестощах Мелантія, нахлібника Александра Ферейського... — Мелантій — грецький філософ з Родоса (згадується Ціцероном та Діогеном Лаерцієм); Александр Ферейський — ферейський тиран, про якого пише Плутарх у життєписі Пелопіда.

14

¹ В автогр. далі закреслено слово domu. ² На звороті аркуша почерком М. Ковалинського, іншим чорнилом написано вірш, який пізніше закреслено.

Не виключено, що вірш належить Сковороді. Наводимо текст вірша:

Сколь глуп, кто хощет дойти пространным путем в Сіон;

Сколь слЂп, кто не видит, кій путь, ведущій его в град он.

Посмотри лишь всяк

Войшол в славу, как

Наш начальник вЂри

Не чрез узких двери

Ах, сим тЂсним путем?

Лійся в его кровавій пот с лица в сем пути.

Столь важним трудом достиг он вЂчной слави. Ты ж,

БЂгая труда,

Желаеш туда ж

За Христом поспЂти.

С ним бо сла†быти.

Ах, се невозможно есть.

Он был угод не имЂл, гдЂ глави приклонит.

Ты ж, мой друг, желая здЂсь благополучно жить, \527\

Хочеш их со Христом

Быть в градЂ святом,

Пройти узка врата,

Исполненный злата,

Ах, се невозможно есть!

Брось, если хочеш со Христом в одЂн жить мір сей весь;

Брось добра вся мірская богатство, славу, честь:

Весь Христу ступай,

Назад не взирай!

Так с ним воцаришся,

Его насладишся

Во вечніе вЂки.

До стор. 245. ...друже з Аттіки! — Очевидно, Сковорода так називає Ковалинського, маючи на увазі його красномовність, бо жителі Аттіки (область у Греції) славилися красномовством та образністю мови.

До стор. 245. То дощу не посилає Зевс ... — Це 43 рядок IV ідилії грецького поета Феокріта (III ст. до н. е.). Він прославляв життя пастухів серед природи, протиставляючи його турботам міста; цим він близький Сковороді.

До стор. 245. ...набирався нектару ... — Нектар — напій олімпійських богів, що, як і амброзія, давав їм безсмертя та вічну молодість.

16

¹ В автогр. лист датований помилково; αψοβ 1752 р. Сковорода не знав Ковалинського, а тим більше не писав йому листів.

19

До стор. 252. ...багато ліхтарів Діогена. — Легенди розповідають, що філософ-кінік Діоген вдень з ліхтарем шукав справжню людину.

До стор. 252. ...ненавиджу більше Тартара. — Тартар — у грецькій міфології підземне царство.

До стор. 252. ...Палінгеній. — Очевидно, йдеться про Марчелло Палінгена (бл. IX ст.), автора твору «Зодіак життя», в якому критикується духівництво.

20

¹ На звороті іншим почерком й іншим чорнилом написано двовірш латинською мовою та його переклад:

Fingere qui пес visa potest, commissa tacere

Qui nequit, hic niger est, hunc tu Romane caveto. (Horat[ius])

Кто лжет, чего не видЂл, что донеслось в уши,

Болтает, сих бережися. О се зліи души! (Горац[ій]).

Уривок опублікував Д. І. Багалій у вид. 1894 р. на стор. 71 як частину листа Сковороди до М. Ковалинського.

До стор. 253. ...стихира про святого Аккакія... — Стихира — церковна пісня. Наведені в дещо зміненій редакції слова Сковорода взяв зі стихири на честь Акакія Ліствичника, яка виконувалася в церкві 29 листопада (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 4, стор. 59).

21

До стор. 255. Матфей, гл. 13. — Євангеліє від Матфія, частина Нового завіту біблії.

До стор. 256. До філіпійців. — «Послання до філіпійців — апостола Павла — частина нового завіту біблії. \528\

До стор. 257. Манна? Що це таке? — Єврейською мовою слово манна означає: «Що це таке?» За біблійною легендою, це була небесна їжа, послана богом Ягве євреям, які на шляху до обітованої землі вмирали від голоду.

22

¹ Як і попередній, цей лист у виданні 1894 р. надрукований з багатьма помилками. Текст автографа розірваний на дві половини. Латинська частина надрукована як частина листа № 55 (стор. 90 — 91), а «Oda Ноratiana» — окремо, у розділі «Разные стихотворенія» (стор. 291 — 292). Однак і автограф, і зміст першого абзаца латинського тексту свідчать, що переклад оди Горація є частиною листа. Слова: «Це я переклав майже експромтом...» та ін. стосуються саме цього перекладу. ² В автогр. слова в страхЂ як варіант автор написав над рядком. ³ В автогр. далі іншим чорнилом дописано слово quid. На звороті аркуша текст місцями наведено цим же чорнилом. ⁴ В автогр. рукою автора закреслено слова легша бистротечних; виправлення зроблене над рядком. ⁵ В автогр. рукою автора закреслено слово восточних, замість якого дописано слово скорЂе, що римується з словом попереднього рядка бистрЂе. ⁶ В автогр. слово доведется написане ще раз на полі. ⁷ В автогр. пляма.

До стор. 257. Oda Horatiana. — Перекладаючи цю оду, в якій зображено епікурейський ідеал щасливого життя, Сковорода помітно наближає його до свого ідеалу. Він вводить образи, яких у Горація немає, наприклад: «турчин бЂшен», «китаец». Відповідно зникають у переспіві й деталі античного побуту. Отже, це не стільки переклад, скільки переспів. І хоча в листі Сковорода пише, що він переклав вірша «майже експромтом», на ньому помітні сліди тривалих роздумів про смисл життя і щастя.

23

До стор. 260. ...Борей... — у грецькій міфології — бог північного вітру. До стор. 260. ...Амалех... — Біблійний персонаж.

24

До стор. 261. ...астролог. — Людина, що провіщає майбутнє по розташуванню зірок на небі; звіздар.

До стор. 261. ...каже Ієронім... — Очевидно, Ієронім Блаженний (див. коментар до «Оди» Сідронія).

25

¹ На аркуші 40₂ іншим почерком та іншим чорнилом написано вірш (переклад з Горація). П. М. Попов (див. публікацію у журн. «Радянське літературознавство», 1960, № 4, стор. 106 — 109) висловлює думку про належність перекладу Сковороді. Текст цього твору подано у додатках.

27

До стор 268. ...благородним Музам, цим чарівним Каменам... і небесному Гелікону. — Музи у грецькій міфології — богині співу, поезії, мистецтва та наук, які надихають співців та митців. У римській міфології їм відповідали Камени. Гелікон — гора в Греції, на якій, за міфами, жили музи.

До стор. 268. ...зневажаю Крезів... — Крез — цар малоазіатської провінції Лідії, Крез був казково багатий, його ім’я стало символом багатства. Про нього розповідає «батько історії» Геродот у першій книзі своєї «Історії» (гл. 29).

До стор. 268. ...не заздрю Юліям... — Тобто славі, подібній до тієї, якої досяг Юлій Цезар. \529\

До стор. 268. ...байдужий до Демосфенів... — Демосфен — один з найвидатніших старогрецьких ораторів (384 — 322 до н. е.); йому присвячена одна з Паралельних біографій Плутарха.

28

¹ У кінці листа на місці витертого рядка іншим чорнилом та іншим почерком дописано: 1763 die trium sanctorum Basilii, Gregori, Johanni — 1763 p., в день трьох святих: Василія, Григорія, Іоанна (лат.).

Епіграма подається в поетичному перекладі М. Зерова.

До стор. 268. Епіграма. — Зміст цієї епіграми характеризує властиве Сковороді прагнення до використання міфологічних образів для пояснення християнського свята «трьох великих вчителів всесвіту».

До стор. 269. ...в супроводі Купідона. — Купідон в стародавній римській міфології бог кохання, супутник і посланець Венери.

29

До стор. 272. Із збірки висловлювань Еразма. — Очевидно, мається на увазі відома збірка античних прислів’їв та афоризмів «Adagia», доповнена широкими й дотепними коментарями Еразма Роттердамського (1469 — 1536) — видатного письменника-гуманіста, автора славетної книги «Похвала дурощам».

До стор. 272. ...послухай із Плутарха... — Ці міркування Плутарха про підлесника Сковорода повторює неодноразово.

До стор. 272. ...як партнер по палестрі... — Палестра — гімнастична школа в стародавній Греції.

До стор. 272. ...прямокутники і трикутники Платона. — Очевидно, мається на увазі розвинута у діалозі Платона «Тімей» теорія космічних пропорцій за допомогою числових відношень.

До стор. 273. ...як каже Муре. — Марк Антуан Муре (див. коментар до перекладу Сковороди вірша «До Петра Герардія»; думка ця міститься саме у названому вірші).

До стор. 273. ...вислів Плінія... — Очевидно, йдеться про Плінія Молодшого (бл. 61 — бл. 113) — римського письменника, оратора, автора «Листування з друзями», що являє собою важливий історичний документ його епохи.

31

¹ У нижньому лівому кутку автографа дата: febrfuarius] — 15 лютого.

32

До стор. 276. ...віку Тітона або Нестора... — Тітон (Тіфон) у грецькій міфології син троянського царя Лаомедонта, брат Пріама. В Тітона закохалася богиня Еос і випросила для нього у богів безсмертя, забувши при цьому випросити ще й вічної молодості, і він перетворився на старця. Вік Тітона — символ довголіття. Нестор — пілоський цар, який дожив до глибокої старості; оспіваний в «Іліаді» Гомера.

34

До стор. 281. ...до цього Корінфу! — Корінф — місто-держава у стародавній Греції, засноване дорійцями у IX ст. до н. е. поблизу Корінфської затоки.

35

До стор. 283. ...вірші Боеція... — Боецій (480 — 525) — християнський філософ, поет і державний діяч, послідовник вчення стоїків. Трактат «Про втіху за допомогою філософії» містить ідеї неоплатоніків. Його твір тривалий час лишався одним з головних джерел для ознайомлення з античністю. \530\

До стор. 283. ...щоб мудрець був зовсім безпристрасним. — Тут Сковорода уточнює свою позицію щодо вчення стоїків, які проповідували повне звільнення від всяких афектів — (апатію).

36

До стор. 284. Наш Яшко... — Йдеться про Якова Єнкевича, сина священика Бориса, згадуваного в кількох листах Сковороди. Яша навчався в класі синтаксими Харківського колегіуму, коли цей клас вів Г. Сковорода (див.: Леонід Махновець. Григорій Сковорода, К., 1972, стор. 185 — 186, а також стор. 490 цього тому).

37

¹ В автогр. це слово подається замість закресленого praemi.

38

¹ Віршована частина листа подається в поетичному перекладі М. Зерова.

40

¹ В автогр. слово corpus закреслено. ² В автогр. слово latitano закреслено. ³ В автогр. слово calore закреслено. ⁴ В автогр. слова et est дописані над рядком. ⁵ В автогр. це слово дописане над рядком. ⁶ І. В. Іваньо виявив переклад цього вірша, здійснений наприкінці XVIII ст. — на початку XIX ст.; твір міститься у зошиті разом з творами Сковороди і зберігається у Державному історичному музеї в Москві (ф. Барятинських, № 342, од. збер. 96, арк. 137):

1. Воотще пріобщается тЂла Христова. Кто тЂлеснЂ по алтарю приступает, Кто не для того, чтоб разумом (духом, умом) преуспЂть, пріобщается.

2. Нечестивая и беззаконная подлость может прикасаться Христу, но вмЂстилищем духа божія быть не может.

3. Есть, правда, одно тЂло душевное, но есть же другое и духовное: оное первое немощно, а другое спасительно.

4. НЂт воистину тебЂ от того пользы, когда ты душевен будучи приобщаешся, а то полЂзно, естли посредством оного духом преуспЂваеш.

5. На что насаждать масличное дерево, естли оно плодов рождать не будет? К чему засЂвать землю, естли она новыми не произрастит.

6. Почто пріобщаешся тЂла Христова, когда ты одного и того же качества? К чему принимать сЂмя, когда в тебЂ плода нет?

7. Ежели посЂянное сЂмя в земли от теплоты согніет, то какая оного сила новыя от него плоды производит?

8. Подобно, естли душевное твое в тебЂ не истлЂвает, ты духовного нового имЂть не будеш.

9. Отложи вЂтхого человЂка с злыми правами его: примися за новыя мысли, за новыя дЂла божія.

10. На что ты принимаш тЂло, естли разум его отвергаеш? Не лучше ли дух тЂла, и не больше ли он дЂйствителен.

11. Прикасашся ты тЂлу тЂлом своим, а сердцем от сердца удаляешся, и какая это дружба? Скажи мнЂ.

12. Лобызаеш ты уста (Христовы), а врагом стоиш пред духом его: кто толь противные дЂйствія в соединеніе привести может?

13. Христос есть простота, а ты платьем и домом и пищею роскошен: так какая польза от священнаго тЂла его быть тебЂ может?

14. Христос есть дЂвство, а мои глаза красотою блудницы заняты, так какая мнЂ польза от священнаго тЂла его быть может?

15. Посему принимаеш, любезный друг, с плотію Христовою и разум его; и.тако един дух с господем будеш. \531\

41

¹ Цей лист у вид. 1894 р. датований згідно з записом, зробленим іншим почерком на звороті листа: ‘Αγία Μελανία december — [В день] святої Меланії (грецьке), грудень (лат.), 30, 1764, який, до речі, там подано як частину автографа. Насправді дата стосується тексту, написаного пізніше іншим чорнилом та іншим почерком.

‘Αγία Μελανία december 30 1764.

Воздержаніем душевним погасила еси пещ страстей.

Град тройцЂ душу и тЂло сотворила еси, умертвиши страсти,

откровенним лицем зривши красоту божію.

Laudamus veteres dum nostris utimur annis quid

laudasse prodest, si tua vita negat [?] ...

Audis membra olim sua mortificasse [beatos]

Hocque placere deo, quid tibi quaeso...

Quid tibi quaeso prodest, quod sanctos...

Si reprobat vitam vita nefanda [?]

Quin potius vitam immaculatam imiteris [eorum]

haec laus, haec sanctis convenit... placet

Audis, ad exemplar, sanctam Μελανίαν ivisse

hacce via, hoc sanctum sancta [perivit] itcr.

Scilicet hoc, quo mortificavit inertia membra,

tu quoque fac cures mortificare tua.

Audis, quod facta est urbs haec sacrata Σοφία ς

immaculata stude tu domus esse dei

Aptam facie [sic] nunc δόξαν cernere Christi

Audis cura [nonne] sie cernere tuque queas [?] *

* Ми славимо древніх святих, витрачаючи роки свого життя.

Яка користь від прославлянь, якщо твоє життя не може ...

Ти чуєш про те, що колись [блаженні] умерщвляли свою плоть,

І це було угодно богу, яка ж тобі, питаю,

Яка тобі користь від того, що святих ...

Якщо він засуджує твоє гріховне життя?

Чи не краще б тобі наслідувати їх незаплямоване життя —

Саме таке прославляння належить святим, воно їм угодне.

Ти чуєш, наприклад, що свята Меланія йшла ось цією дорогою

Що вона, свята, проробила цей святий шлях, умерщвляючи

Свою слабу плоть — отже, умертвляй і ти свою.

Ти чуєш, що це місто стало присвяченим Мудрості, —

Отже, старайся і ти бути незаплямованим домом бога.

Коли чуєш, що свята могла розпізнавати думку Христа —

Піклуйся про те, щоб і ти зміг її розпізнати ... (лат.).

До стор. 290. ...Гален, другий після Гіппократа батько лікарів... — Клавдій Гален (131 — бл. 211 р.) — римський лікар та природознавець, праці якого зробили величезний вплив на розвиток середньовічної медицини. Гіппократ (бл. 460 — 347 до н. е.) — один з найславетніших лікарів Стародавньої Греції, засновник античної медицини.

42

До стор. 292. Пурпурна тога жерця ховає надуту шию, — Можливо, це натяк на місце з листа Ціцерона до Тіта Аттіка (кн. II, Л. 9): «І одягнуть двоколірну тогу жерця навіть на товсту шию Затинія». Затиній — римський державний діяч, проти якого виступав Ціцерон.

До стор. 292. ...нашого Максимка ... — Йдеться про наймолодшого брата М. Ковалинського. \532\

43

¹ В автогр. над словом διέρχεται написано praeterit. ² В автогр. над словом θέρος написано aestas. ³ В автогр. над словом ’ερίφου написано hoedus. ⁴ В автогр. над словом τραχύν написано hirsutus. ⁵ В автогр. над словом ’έθηκε написано posuit.

До стор. 293. ...швидша за Евра ... — Евр — назва південно-східного вітру у стародавніх римлян.

До стор. 294. ... в лаврЂ святого Сергіа. — Йдеться про перебування Сковороди у 1755 р. в Троїце-Сергієвій лаврі під Москвою.

До стор. 294. ...Юпітер... — Головний римський бог, володар неба, світла, блискавки, дощу, вершитель людської долі.

44

¹ Вірш незакінчений і закреслений; далі на цій же сторінці іншим почерком та іншим чорнилом дописаний чотирирядковий вірш:

Περί του̃ κόσμου *

Fallax hic mundus mundi сиг nomine quadet,

Quos solet immundis fallere saepe bonis.

СвЂт сей затЂм, думаю, названній ест свЂтом,

Что в тму многих заводит прелесним совЂтом.

* Про світ (грецьке).

46

¹ На звороті другого аркуша іншим почерком, очевидно почерком М. Ковалинського, записано «Сон нЂкоторого студента Харьковской колегіи». Запис закреслено. Можливо, це запис того сну, про який Ковалинський розповідає в життєписі Сковороди.

До стор. 300. ...у Плутарха в його творах на моральні теми ... — Маються на увазі відомі твори Плутарха, об’єднані під назвою «Moralia», на відміну від «Паралельних життєписів».

До стор. 300. ...τήν χρείαν... — Хрия (букв. користь) — один із розділів теорії красномовства. Так у старовинних курсах з риторики називався прийом викладу і розгортання певної теми, який складався з таких частин: пропозиція (теза), пояснення, докази, приклади, свідчення, порівняння і висновок.

47

¹ Край аркуша зрізаний; слово alienis відновлено за виданням 1894 р., в якому його дописано з Лукреція.

До стор. 302. ...хто такий був цей Демонакс... — Демонакт (II ст.) — грецький філософ-мораліст.

До стор. 302 ... як твердить Теренцій ... — Теренцій (бл. 185 — 159 до н. е.) — видатний римський драматург, комедіограф, захоплювався грецькою філософією. Його творчість справила значний вплив на європейське театральне мистецтво і драматургію.

До стор. 302. ... до відомого Піфагорівського торжища? — Йдеться про школу піфагорейців, послідовників та учнів Піфагора.

48

¹ В автогр. це слово дописане над рядком зам. закресленого conturbavit. ² У кінці автогр. іншим почерком поставлена дата: 1763 anno julii 7 die.

До стор. 303. ...Аустер розбурхує Адріатику... — Аустер — південний вітер у стародавніх римлян. \533\

49

¹ В автогр. папір пошкоджений; слово cogitare відновлюється за змістом. ² В автогр. папір пошкоджений; можна розібрати лише закінчення невідомого слова ... niat. ³ B автогр. розчерк Сковороди. ⁴ У вид. 1894 р. адреса подана в примітці, яка стосується початку тексту. Поряд з адресою на арк. 24 іншим почерком та іншим чорнилом дописано латинський текст, який пізніше закреслено: Quidquid agis, prudenter agas et respice finem — все, що робиш, роби свідомо і пам’ятай про кінець (лат.).

Під адресою тим же чорнилом і тим же почерком написано: С БЂлгорода писано.

До стор. 307. ...приборканий Карфаген... — Місто Карфаген було зруйноване римськими військами в ім’я спокою Римської держави на заклик Катона.

До стор. 308. ... вельмишановного о. Бориса... — Йдеться про знайомого Сковороди, священика Бориса Єнкевича, син якого Яків був учнем Сковороди у Харківському колегіумі.

50

¹ В автогр. далі слово стерте. ² В автографі далі слово стерте.

51

До стор. 311. Лука, 7. — Євангеліє від Луки, частина Нового завіту біблії.

52

¹ Далі іншим чорнилом та іншим почерком дописано: Consilium optimum utilissimum esse nemo non censeat. — Дуже хороша порада, але ніхто не визнає її дуже корисною (лат.).

До стор. 313. ...книгу Євагрія про чернецтво... — Євагрій Понтійський (бл. 345 — бл. 406) — чернець-місіонер у Єгипті, автор твору про чернецтво.

53

До стор. 315. ...наслідуючи Теренцієвого Тразона ... — Йдеться про персонажі комедії Теренція «Євнух».

До стор. 315. ... подібно до боягузливого Полонія ... — Полоній — персонаж тієї ж комедії Теренція.

55

До стор. 317. ...[Жилблазовы] блукання... — Йдеться про твір Алена-Рене Лесажа (1668 — 1747) «Історія Жіль Бласа із Сантільяни», що користувався великою популярністю у тогочасних читачів. В 1760 — 1761 рр. був перекладений на російську мову В. Тепловим і виданий у Петербурзі. Примірник цього видання був у бібліотеці Харківського колегіуму.

До стор. 320. ... взявши за зразок Флакка. — Тобто Горація. Цей вірш — переспів початку другої еподи Горація. В ньому виявляється виразне прагнення Сковороди пристосувати твір Горація до власних моральних переконань.

До стор. 320. ...нашого Миколу... — Йдеться про Миколу Заводовського, одного з друзів М. Ковалинського, спочатку студента, а потім (1768 — 1769 рр.) — викладача Харківського колегіуму (див.: А. Ніженець. На зламі двох світів. X., 1970, стор. 137). \534\

57

¹ В автогр. далі папір пошкоджений, і текст на цьому обривається.

До стор. 322. ...золотоносних мурашок Північної Індії... — У давнину вважалось, що мурашки можуть видобувати золото з печер.

До стор. 322. ...божественный Василій — у нашого Еразма... — Очевидно, мається на увазі те, що наведений вислів проповідника та богослова Василія Великого (347 — 407) взято з названої вище книги прислів’їв Еразма Роттердамського «Adagia».

До стор. 322. ...такими, як Лука. — Апостол Лука в біблії порівнюється з волом, який вимолочує зерно, і тому віл або теля вважаються його символами.

59

До стор. 324. ...не лютіший за циклопа. — Циклоп — за грецькою міфологією, одноокий велетень-людоїд.

До стор. 324. ...при самій загибелі Трої... — Троя була зруйнована під час так званої Троянської війни на початку XII ст. до н. е. Про це розповідається в поемі Гомера «Іліада».

До стор. 325. Ігумен помер ... народ метушиться, плачучи... — Як встановив Л. Махновець, йдеться про смерть ігумена Покровського колегіального монастиря Костянтина Бродського, що сталася 28 жовтня 1763 р. (див.: Леонід Махновець. Про хронологію листів Сковороди — «Радянське літературознавство», 1972, № 4, стор. 64).

Цей лист свідчить про вельми критичне ставлення Сковороди до звичок духівництва і багато в чому пояснює причини ворожості останнього до волелюбного мислителя.

62

¹ В автогр. це слово автор написав зам. Ergo. ² На звороті арк. 107 іншою рукою написаний переклад епіграми Сковороди з 43-го листа.

До стор. 329. ...Якби я пішов на той відомий бенкет мудреців. — На думку Л. Махновця, йдеться про торжество, влаштоване керівництвом Харківського колегіуму з нагоди інспекційного прибуття в Харків новопризначеного бєлгородського епіскопа П. Крайського (див.: Леонід Махновець. Про хронологію листів Сковороди, стор. 65).

64

До стор. 332. ...від нашого преподобного і найученішого префекта... — Йдеться про Лаврентія Кордета, який співчутливо ставився до Сковороди, виступав проти інтриг у колегіумі. Незабаром і йому довелося залишити колегіум.

65

¹ Край аркуша пошкоджений, і решту слів розібрати не можна. На зворотній сторінці аркуша іншим чорнилом та іншим почерком написано вірш, який пізніше закреслено:

<Псал. 51

Что хвалишися во злобЂ силней?

Что хвалишся, о нечестивый?

Полн богомерзких скверн сій весь.

Умисли лож язык твой лстивій,

ОстрЂйша бритви твоя лесть.

Возлюбил ты паче благостыни

Коварну злобу, лстив язык.

О устах твоих лож без отмЂни,

О коль ты в злости превеликой! \535\

Всевышній бог тебя разрушит

И от селеній преселит,

Как цвЂт солнечним варом ссушит,

З землЂ жив искоренит.

Увидя праведник в ужасЂ

И разсмЂявся ... речет:

— Се человЂк пой мудр о сем часЂ

И суетой своей течет.

Помощника себе [нрзб.] он бога

Не соизволит положить

Но на бога славя [нрзб.] тщетна многа,

Чем надежда вся лежит.

Еш, как маслини плодовит.

В дому от господа твоем

Ты вся моя начала свЂта,

Надежда твЂрда в вЂцЂ сем.

ТебЂ я исповЂмся ввЂки,

МнЂ яко милость ты явил

Готов страдать пред человЂки.

Твое за имя сколко сил.>

66

До стор. 335. ... любий Батте ... — Сковорода називає свого учня ім’ям Батт. Це ім’я одного з пастухів у буколіках Феокріта — грецького поета III ст. до н. е. В ідиліях виступають два пастухи — чесний і відвертий Корідан та глузливий і схильний до кепкувань над товаришем Батт.

До стор. 336. ...хапай шапку... — У стародавньому Римі право носити шапку мали лише вільні.

До стор. 336. ... Сатурнів час... — У римській міфології Сатурн — бог часу, посівів та родючості. З його іменем пов’язано уявлення про золотий вік людства — час соціальної справедливості, миру та загального достатку. Сковороді була близька ідея «золотого віку». Сатурн ототожнювався з Кроном (див. коментар до твору «Убогій Жайворонок»).

До стор. 336. ...Життям Кроноса... — Крон — одне з найдавніших грецьких божеств, титан, скинутий Зевсом до Тартару. З його іменем також пов’язується ідея про золотий вік людства.

До стор. 336. ...грамоту Александра Великого... — Легендарна «Грамота Александра Македонського слов’янам» давала право вільного проживання на землях від Дону і Каспійського моря до Балтійського та Адріатичного морів. Користувалася популярністю серед пригноблених слов’ян, що боролися за своє соціальне та національне визволення.

68

¹ В автогр. слово sophista дописане над рядком. ² В автогр. слово testam дописано над рядком. ³ На звороті аркуша 2 рукою М. Ковалинського іншим чорнилом написаний латинський вірш Горація та його переклад. Переклад закреслено.

NATURA JUVENUM

Imberbis juyenis crebro custode remoto

Gaudet equis omnibusque et aprici gramine campi,

Cereus in vitium flecti, monitoribus asper,

Utilium tardus provisor, prodigus aeris,

Sublimis cupidusque et amata relinquere pernix.

Horat[ius]. De art[e] poet[ica]. \536\

<Младих лЂт отрок. Если наставника нЂту,

Любит роскошно жить и знать бЂг по свЂту.

Склонен [нрзб.] учащих добра, презирает,

Не смотрит, что полезно; деньги расточает

Вознося ж любовію [нрзб.] плЂнится

Чего-нибудь и вдруг тоже оставит тщится.>

У вид. 1894 р. латинський текст Д. І. Багалій надрукував як частину листа Сковороди.

69

До стор. 340. ...В. Бурлуках... — Великий Бурлук — село на Харківщині, де Сковорода неодноразово бував (нині селище міського типу, райцентр).

До стор. 340. Спіши повільно. — Ці слова приписують римському імператору Августу (див. коментар до діалога «Кольцо» в І томі нашого видання). Проте цей вираз вперше зустрічається ще у Софокла в драмі «Антігона».

70

До стор. 342. ...родом з Едома і Ідумеї... — Йдеться про біблійні міста язичників, які протиставляються Сіону та Єрусалиму.

71

До стор. 343. ...недостойного ченця Калістрата. — Мається на увазі чернець Києво-Печерської Лаври, з яким познайомився Сковорода під час відвідин Києва в серпні 1764 р. Він нарікав на чернечу долю, яку обрав без внутрішнього покликання. М. Ковалинський згадує про цей факт у життєписі Сковороди (див. стор. 457 цього тому).

До стор. 343. ...Аполлона зображали і малювали з чотирма вухами... а римського Януса — дволиким. — До того, як утворився широковідомий класичний образ Аполлона, його зображали з чотирма руками та чотирма вухами (див.: А. Ф. Лосев. Античная мифология в ее историческом развитии. М., 1957, стор. 284). Янус — давнє італійське божество, спочатку бог світла і сонця, а потім божество всіх начал, бог часу. Зображувався з двома обличчями, одне з яких обернене в минуле, друге — в майбутнє, при цьому одне зображувалося молодим, а друге — старим.

До стор. 343. ...дзеркала Аввакума... — Аввакум — один з біблійних пророків, автор «Книги пророка Аввакума», частини Старого завіту.

72

¹ В автогр. слова mitem, humanum автор дописав під рядком. ² На звороті іншим чорнилом, іншим почерком написаний грецький та латинський текст, більшу частину якого закреслено:

Οι̃κος μου̃ οι̃κον προσευχής κληβήσεται ‛υμει̃ς δε αυτόν ’εποιήσατε σπήλαιον ληστω̃ν Math. 21, 13.

«Дім мій домом молитви називається, а ви зробили його вертепом розбійників». Євангеліє від Матфія, 21, 13.

<Vos estis templum, Paulus celsissimus inquit

Viventis domini, vos domus alma dei.

Quicunque ergo suum templum [sivit] esse latronum

Collegium, dominus non [habetur] hicce locum.

Latro tuae est animal cogitatio pessima quaeris,

Despolians te [ophus] mens maia latro tuus,

Annitereergo tuo templo efugare latrones

‘ο γάρ οίκος σου̃ est domus alma dei. \537\

Ви храм, — як сказав найблагородніший Павло, —

Живого господа, ви — рідний дім бога.

Отже, хто допустив, щоб його храм став домом розбійників,

У того немає спілкування з богом.

Розбійник в твоїй душі — це найгірші помисли,

Погана думка, що градує тебе, ось твій розбійник.

Збери ж усі сили, щоб вигнати з свого храму розбійника,

Щоб твій дім був рідним домом бога (лат.).

Πάντα όσα ’άν αιτήσητε ’εν τη̃ προσευχη̃ πιστεύοντες λήψεσθε. Γιέ! Πρόσευχου θεόν μετά πίστεως, φίλτατε υιέ! ‘Ίνα δοθήσητε Πάντα καλά. > — Все, чого б ви не просили в молитві з вірою, дається вам. Сину! Молись богу з вірою, найкоханіший сину, щоб тобі були даровані всі блага.

До стор. 345. ...Василь Білозер. — Студент Харківського колегіуму В. Білозерський, приятель М. Ковалинського та його брата Григорія.

73

До стор. 347. Менандр. — Менандр (бл. 340 — 292 до н. е.) — видатний давньогрецький драматург, комедіограф, творчість якого через римську комедію справила значний вплив на західноєвропейську літературу. Користувався популярністю в нашій давній писемності.

До стор. 347. ...Александр... — Александр Македонський (356 — 323 до н. е.) — цар Македонії, визначний полководець і державний діяч античних часів.

До стор. 347. ...Кратес... — Давньогрецький філософ-кінік (IV ст. до н. е.).

До стор. 347. ...Діоген був приречений на заслання... — Про це пише Плутарх у книзі «Про спокій душі», перекладеній Сковородою.

До стор. 347. Зенон з Кітіона... — Грецький філософ-стоїк з Кітії (бл. 336 — 264 до н. е.).

До стор 348. ...до плаща і портика. — Плащ у стародавній Греції вважався обов’язковою приналежністю філософа. Мається на увазі так званий портик Стоїків (porticus Stoicorum) в Афінах, де Зенон навчав своїх учнів.

До стор. 348. ...що й зробив Платон після краху його дружби з Діонісієм. — Грецький філософ Платон, прагнучи вплинути на сіракузьких тиранів, тричі відвідав Сіракузи. Але відвідини закінчилися невдачею; тиран Діонісій Старший, за переказами, посварившись з Платоном, продав його в рабство.

74

¹ В автогр. пляма. Приймаємо припущення Д. І. Багалія, який у виданні 1894 р. відновив слово за змістом.

До стор. 351. ...мого найдорожчого Яшка... — Йдеться про Якова Єнкевича — учня Харківського колегіуму. Він був сином згадуваного в листах Сковороди священика Бориса Єнкевича.

75

¹ Лист не має закінчення. Друга половина аркуша відрізана; на лінії відрізу помітні сліди тексту.

До стор. 352. Бездна бездну призивает. — Див. коментар до 11-ї пісні «Саду божественных пЂсней».

76

¹ В автогр. далі закреслено слово, і його не можна прочитати. ² В автогр. на полі латинські слова, які важко прочитати. ³ В автогр. слова без конца дописані над рядком. \538\

До стор. 354. ...с Купянских степов... — Куп’янськ — місто на Харківщині, засноване в XVII ст.

До стор. 354. Як каже твій Горацій... — Ці мотиви звучать у багатьох віршах римського поета, близького Сковороді засудженням прагнення людей до наживи та слави. Близький Сковороді і заклик «Carpe diem» («Лови день»), висловлений у 11-й оді.

77

Лист публікується за списком відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 25). Він у виданні 1961 р. друкувався серед листів до невідомих осіб. Л. Махновець вважає, що це і є згадуване у листі від 26 вересня 1790 р. «закоснЂвшее .... письмишко гусинковское», адресоване М. Ковалинському (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 4, стор. 66).

78

¹ Автограф цього листа дійшов до нас окремо від попередніх листів Сковороди до Ковалинського, у II томі рукописного зібрання М. Ковалинського. Зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7, на арк. 1₁, 1₂ та 2₁). Лист дійшов також у копії В. Каразіна, за якою був надрукований в альманасі «Молодик на 1844 год», на стор. 229 — 234. Пізніше лист був передрукований І. Т. Лисенковим у вид. 1861 р., на стор. 294 — 298, та Гр. Данилевським у книзі «Украинская старина» (X., 1866, стор. 62 — 64). У вид. 1894 р. цього листа немає. ² В автогр. далі розчерк Сковороди. ³ В автогр. далі розчерк Сковороди. ⁴ В автогр. далі розчерк Сковороди.

До стор. 357. Іаков мой... — Яків Правицький, у якого зберігалися твори Сковороди.

До стор. 357. «Древній мыр». — Твір «Діалог, или разглагол о древнем мірЂ».

До стор. 357. «Михаил, боряй Сатану». — Діалог «Брань архистратига Михаила со Сатаною».

До стор. 357. До «Дщери» ... — Йдеться про твір «Икона Алківіадская», автограф якої зберігся разом з перекладом «Оди» Сідронія Гозія.

До стор. 357. ...скитаюся у моего Андрея Ивановича Ковалевского. В останні роки Сковорода в основному жив у А. І. Ковалевського, в селі Іванівці, нині — Сковородинівка Золочівського району Харківської області. Там знаходиться могила Сковороди. Садибу перетворено в літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди.

До стор. 357. Число моих твореній. — Цей авторський реєстр творів є для дослідників одним з головних джерел при вивченні спадщини Сковороди. Він однак не є повним. Не охоплює літературних циклів «Сад божественных пЂсней» та «Басни Харьковскія», а також деяких філософських творів. До нього не увійшли зокрема «Начальная дверь ко христианскому добронравію», діалог «Пря бЂсу со Варсавою», притча «Благодарный Еродій» та ін. Зі списку можна зробити висновок, що на сьогодні лишаються невідомими тексти чотирьох перекладів з Плутарха. Досі не знайдено також автографів ряду творів, відомих за списками, серед них зокрема немає автографів таких двох великих творів, як «Разговор пяти путников о истинном счастіи в жизни» та «Кольцо».

79

¹ Автограф цього листа також дійшов до нас у II томі зібрання М. Ковалинського і зберігається там же (ІЛ, ф. 86, № 7, на арк. 109). Він написаний на звороті листа А. Ковалевського до М. Ковалинського, надісланого 2. квітня 1794 р. Мабуть, цим же часом слід датувати і лист Сковороди. Це, очевидно, один з останніх листів Г. Сковороди. \539\

До стор. 358. ...через Андрея Ивановича. — Тобто через Ковалевського. До стор. 359. ...пролог і до «Нарцісса» ... — Мається на увазі вступна частина до діалога «Наркісс».

ДО ЯКОВА ПРАВИЦЬКОГО

З Я. Правицьким Сковорода особливо інтенсивно листувався протягом вісімдесятих років. Є всі підстави думати, що насправді листування було значно ширшим, хоч листів збереглося мало. З відомих нам листів найраніший лист написано 3 жовтня 1782 р., а найпізніший — 5 січня 1792 р.

Найбільша колекція листів до Правицького (9) зберігається в Ленінграді, в Архіві АН СРСР серед паперів І. І. Срезневського (ф. 216, оп. 3, № 226). Вперше уривки з цих листів були опубліковані в 1835 р. А. Хиждеу (див. журн. «Телескоп», 1835, ч. XXVI, стор. 3 — 24 та 151 — 169) та І. І. Срезневським (альм. «Молодик на 1844 год», стор. 244 — 254). Повністю всі 9 листів В. І. Срезневський надрукував у 1894 р. журн. «Бібліограф» (№ 1, стор. 1 — 21). До видання 1894 р. листи не потрапили, за винятком лише одного — листа Сковороди до Я. Правицького (стор. 129 — 130), що був надрукований за копією, зробленою проф. А. І. Кирпичниковим з оригіналу відділу рукописів ДБЛ. Цей лист датований 5 січня 1792 р. Автограф зберігається у відділі рукописів ДБЛ (шифр Авт. 6/2).

80

Список цього листа знайшов І. В. Іваньо у відділі рукописів Державного історичного музею в Москві (ф. Бахрушина, оп. 5, арк. 26). Ще одна копія листа зберігається у відділі рукописів ДБЛ (ф. 14, № 672). Прізвище адресата встановив Л. Махновець (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 34).

81

¹ В автогр. характерний розчерк Сковороди. ² Далі в автогр. папір пошкоджений. ³ В автогр. далі іншим чорнилом, іншим почерком дописано: Haec est vita aeterna ut sciant te verum unum deum. — Це вічне життя, хай знають тебе, істинного єдиного бога (лат.). На звороті арк. 2 приписано ще іншим почерком: Si nisi non esset tolus mundus bonus esset parvi sunt visi qui caruere nisi. — Коли б не було виразу «якби не», то весь світ був би добрим; очевидно, мало таких, кого б цей вислів не стосувався (лат.).

82

Лист зберігається у рукописній копії у Відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 25). Раніше публікувався серед листів до невідомих осіб. Адресата й час написання листа встановив Л. Махновець.

83

¹ В автогр. далі характерний розчерк Сковороди. ² В автогр. тут розчерк Сковороди.

84

¹ В автогр. це слово вписано зам. привезу. ² В автогр. далі розчерк Сковороди.

До стор. 366. ...кентр... — Центр (грецьке). \540\

85

¹ В автогр. це слово дописане над рядком. ² Далі в автогр. слово стерте. ³ В автогр. слово дописане над рядком. ⁴ В автогр. далі розчерк Сковороди.

До стор. 368. ...чрез Григорія Юріевича. — Очевидно, Сошальського.

86

¹ В автогр. далі розчерк Сковороди.

До стор. 369. «Симфонію...» — Йдеться про діалог «Асхань».

87

Копія листа зберігається в Архіві АН СРСР у Ленінграді (ф. 216, оп. 3, № 1004). Лист вперше опублікував Д. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 129. У виданні 1961 р. лист надруковано серед листів до невідомих осіб. Л. Махновець вважає, що лист адресовано Я. Правицькому (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 35).

88

¹ В автогр. папір на місці підпису відрізано.

До стор. 370. ...«Михайлову борбу» ... — Мовиться про діалог «Брань архистратига Михаила со Сатаною».

До стор. 371. Легка дорога до Аверна... — За міфологічними уявленнями, вхід до підземного царства.

89

¹ В автогр. далі підпис Сковороди відрізано. ² В автогр. далі текст поданий у приписці-примітці. ³ В автогр. далі папір пошкоджений. ⁴ В автогр. далі іншим чорнилом написано: получено окт. (нерозбірливо), а далі папір відрізано.

90

¹ В автогр. папір пошкоджений. ² В автогр. далі папір пошкоджений. ³ В автогр. папір пошкоджений. ⁴ В автогр. папір пошкоджений. ⁵ В автогр. папір пошкоджений. ⁶ В автогр. папір пошкоджений. ⁷ В автогр. далі підпис автора відрізано.

91

Автограф листа зберігається у літературному архіві Празького національного музею. Його опубліковано з фотокопією першої сторінки (подав М. Мольнар). Текст до друку з поясненнями підготував П. М. Попов (журн. «Радянське літературознавство», 1958, № 2, стор. 113 — 116). У першодруку та у виданні 1961 р. лист помилково датований 30 травня 1785 р. У даному виданні дату листа уточнив Л. Махновець.

До стор. 375. ...сына, оживленнаго Елиссеем ... — Мається на увазі біблійна легенда про те, як пророк Єлисей вилікував сина удовиці.

До стор. 376. Се пентекостіа ... — Йдеться про п’ятидесятницю, свято на п’яту неділю після пасхи — трійцю.

До стор. 376. Через дЂтей Захаржевских ... — 3 сім’єю поміщика Я. М. Донця-Захаржевського Сковорода тривалий час підтримував добрі стосунки.

До стор. 376. ... от Михайла. — Тобто від М. Ковалинського.

До стор. 376. ...Наеману Бар-Петру... — Тобто Наумові Петровичу, знайомому Сковороди. Далі в листі згадуються знайомі Сковороди. \541\

До стор. 376. ...через Алексія Юріевича. — Очевидно, йдеться про Сошальського, приятеля Сковороди. З родиною Сошальських Сковорода підтримував тривалі дружні зв’язки.

92

¹ Лист друкується за автографом. У лівому верхньому кутку напис: от Бецкаго.

До стор. 378. ...Златоустого рЂч... — Йдеться про одну з численних проповідей Іоанна Златоуста (347 — 407), які користувалися великою популярністю в нашій давній літературі.

ДО РІЗНИХ ОСІБ

Листи, що подаються під цим заголовком, збереглися частково в автографах та списках у зібранні М. Ковалинського, частково у списках з різних архівів, частково у публікаціях. їх адресати — люди, з якими Сковорода зустрічався у своєму житті і з якими його пов’язувала певна спільність ідей. Здебільшого в них Сковорода висловлює етичні погляди, реалізовані в його філософських творах.

Особливе місце серед них посідають листи, які досі публікувалися як листи до невідомих осіб. Ці листи вперше опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 117 — 127 як листи до однієї особи під рубрикою «Листи до невідомого». Проте зміст листів свідчить, що вони адресовані різним особам. Д. І. Багалій у названій публікації вніс зміни в орфографію, прагнучи наблизити їх правопис до автографів Сковороди.

Листи збереглися у двох списках. Перший з них містить десять листів, які зберігаються у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 25). Копії переплетені у зошит, що має 13 аркушів. На арк. 2 напис: «CMCCXXXV (1785) Письма Григорія Савича сына Сковороды к пріятелям». Копії листів містяться на арк. 1 — 11. їх переписувач зробив не досить якісно, з не властивими для мови Сковороди «виправленими» скороченнями та явними помилками.

Нещодавно у відділі рукописів ДБЛ (ф. 14, № 782) І. А. Табачников виявив другий список семи листів Сковороди. Порівняння списків цих листів показало, що новознайдений, хоч і має деякі, не властиві для мови й правопису Сковороди форми (наприклад, типу боитца, присовокупляеца, мучаетца і т. ін.) або навіть помилки, однак містить багато істотних виправлень, уточнень та доповнень, які значно поліпшують текст листів. Зважаючи на цю обставину, в основу даної публікації листів 99, 100, 121 — 125 покладено список ДБЛ. Невластиві для письма Сковороди форми дієслів на -ца (-тся) не відтворюються.

93

До Іоїля

¹ У виданні 1894 р. була надрукована лише грецька кінцівка цього листа як початок іншого листа (№ 30, стор. 90 — 91). Вивчення автографа показало, що до тексту цього листа Д. І. Багалій включив тексти, які містяться на різних аркушах (папір також різний) і являють собою частини двох листів, грецькому і латинському текстам яких передують вірші.

Подаємо лист повністю за автографом, включаючи і вірш. Вірш увійшов також до збірки «Сад божественних пЂсней» (ПЂснь 1-я). ² Цю частину вірша (арк. 881) у вид. 1894 р. надрукував самостійно у розділі «Разные стихотворенія», на стор. 291. ³ В автогр. рядок ТебЂ жить только мог рукою автора закреслено.

До стор. 380. ...Дорогий Іоїле... — Досі лист друкувався як адресований М. Ковалинському. Нещодавно Л. Махновець встановив, що лист \542\ адресовано не М. Ковалинському, а кафедральному писарю Іоїлю в Переяславі, який був другом іншого знайомого Сковороди — Гервасія Якубовича (див. «Архив Югозападной России», 1864, т. I, ч. 1, стор. 12 та «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 36 — 37).

94

До Гервасія [Якубовича]

Це один з найраніших листів Сковороди, які він написав 1758 р. з села Кавраї до Гервасія Якубовича у Білгород. Дійшов в автографі серед листів Сковороди до М. 1. Ковалинського. Зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 66 — 67).

¹ В автогр. далі розчерк Сковороди. ² Ця пісня без перших двох латинських рядків друкувалася за списками у збірці «Сад божественных пЂсней».

95

До Кирила [Ф. Ляшевецького]

Лист дійшов серед листів Сковороди до М. Ковалинського (арк. 19 — 20). Вперше надрукований у виданні 1894 р. під № 15, на стор. 54 — 55. Подається за автографом.

Цей лист адресований Кирилу (Федору Ляшевецькому). Такої думки додержується П. М. Попов (див. «Радянське літературознавство», № 13, 1950, стор. 63).

Кирило (Федір Ляшевецький) був настоятелем Троїце-Сергієвої лаври, яку Сковорода відвідав у 1755 р. Він запрошував Сковороду на посаду викладача училища при Лаврі.

¹ На звороті арк. 20 рукою М. Ковалинського, іншим чорнилом написано текст:

Omnia vanitas *

ВсЂ тЂлемніи иніи органи празни зрятся, иже прежде мало движими бяху. ВсЂ недЂйствителни, мертви, нечувственны, очи бо зайдоша, связастыя нозЂ, руцЂ безмолствуют и служебним язык молчаніем заключися, гробу предается. Воистынну суєта вся человЂч[еская].

До стор. 384. ...про Сарданапалові бенкети... — Сарданапал — останній ассірійський цар, що прославився пишними бенкетами та розкішним способом життя. Його образ увійшов у літературу завдяки філософам-кінікам, зі спадщиною яких Сковорода був добре обізнаний.

До стор. 385. «Я так кажу, Луцілію...» — Цю цитату взято з праці Сенеки «Листи до Луцілія», написаної в 63 — 64 рр. н. е. (див. Антология мировой философии в четырех томах. М., 1969, т. I, ч. 1, стор. 508).

* Все марнота (лат.).

96

До Ф. П. Жебокрицького

Автограф міститься серед ранніх листів до Ковалинського і зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 105). Лист вперше надрукував Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 108 — 109. Подається за автографом.

Хто такий Ф. Жебокрицький, встановити не вдалося. Є відомості й про інші листи до цього адресата, які не збереглися. \543\

97

До Василя Максимовича

Автограф листа зберігався у зібранні М. І. Ковалинського, на арк. 123₁ — 124_1,2; 125_1,2; 126_1,2. Зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24). Крім того, у відділі рукописів ДПБ П. М. Попов виявив копію цього листа другої половини XVIII ст. (див. «Радянське літературознавство», 1950, № 13, стор. 62).

Лист значною мірою українізований щодо орфографії. Зокрема, для його правопису характерне вживання на місці и та навпаки: выісківаем, честнымы деламы та ін. У вид. 1894 р. ці особливості уніфіковно за російським правописом.

Встановити прізвище адресата не вдалося. Лист використаний М. Ковалинським при складанні життєпису Сковороди. До кого адресований цей лист, Ковалинський теж не знав.

¹ В автогр. далі розчерк автора. ² Для автографа характерне тверде л. ³ В автогр. слово налил закреслено.

До стор. 387. ...мнЂніе з Максимом Святим. — Максим Ісповідник (580 — 662), один із визначних «отців церкви», філософ, знавець Платона, Арістотеля, неоплатоніків.

До стор. 389. ...Маніхеева ученика. — Мані — легендарний перський мудрець. Маніхейство — релігійна течія в Римській імперії з III до X ст., що поєднувала в собі елементи християнства з елементами стародавньої перської релігії. Як єресь жорстоко переслідувалася християнською церквою.

98

До Іова [Базилевича]

Автограф листа зберігається в Ленінграді у рукописному відділі ПБ (ф. Титова, № 1395). Вперше опублікував його П. М. Попов («Радянське літературознавство», 1955, № 18, стор. 64). Друкується за автографом.

Лист адресований архімандритові Іову Базилевичу, який 1763 р. був ректором Харківського колегіуму, де працював Сковорода.

До стор. 390. ...отца Кордета. — Лаврентій Кордет — з 1758 р. префект Харківського колегіуму, викладач філософії, людина широких та глибоких наукових інтересів, прихильник Сковороди.

99

[До В. С. Томари]

Лист друкується за списком ДБЛ (ф. 14, № 782), де він йде під № 7. Копію супроводжує примітка: «Сіе письмо с Харкова 1772 года, августа, 20 числа». Прізвища адресата не вказано. На думку Л. Махновця, лист адресований В. Томарі в Грузію (див. Леонід Махновець. Про хронологію листів Сковороди. — «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 39).

¹ У сп. 86/25 уже протекла. ² У сп. 86/25 не столко. ³ У сп. 86/25 самих. ⁴ У сп. 86/25 заключаемая. ⁵ У сп. 86/25 временем. ⁶ У сп. 86/25 мнЂ подвержена. ⁷ У сп. 86/25 болЂе. ⁸ У сп. 86/25 тЂлу. ⁹ У сп. 86/25 говорит. ¹⁰ У сп. 86/25 человЂк. ¹¹ У сп. 86/25 человЂка видит и сердце. ¹² У сп. 86/25 что в однЂх стЂнах. ¹³ У сп. 86/25 душою. ¹⁴ У сп. 86/25 тайности.

100

[До Я. І. Долганського]

Лист подається за списком ДБЛ (ф. 14, № 782), де його подано під № 2. Копії передує примітка переписувача: «На нЂкоторое сомненіе, сіе письмо писано Якову Ивановичу Долганскому». \544\

¹ У даному сп. помилково приутюжили. ² У сп. 86/25 и то. ³ У сп. 86/25 чрезвычайно мнЂ. ⁴ У сп. 86/25 неприемные. ⁵ У даному сп. помилково приутюжить. ⁶ У сп. 86/25 допытуюсь. ⁷ У сп. 86/25 враги. ⁸ У сп. 86/25 то Павел. ⁹ У сп. 86/25 пріятно. ¹⁰ У сп. 86/25 а не, что. ¹¹ У сп. 86/25 правдЂ божіей. ¹² У сп. 86/25 говорили. ¹³ У сп. 86/25 любители. ¹⁴ У сп. 86/25 непослушные. ¹⁵ У сп. 86/25 библейской. ¹⁶ У сп. 86/25 отринте. ¹⁷ У сп. 86/25 изнутри. ¹⁸ У сп. 86/25 Догадуйтеся. ¹⁹ У сп. 86/25 нечто, едва ль не внутренній тайный. ²⁰ У сп. 86/25 ангели... 1000 лЂт. ²¹ У сп. 86/25 ищи истины. ²² У сп. 86/25 присутствуют. ²³ У сп. 86/25 вшел. ²⁴ У сп. 86/25 брачного? ²⁵ У сп. 86/25 слушать. ²⁶ У сп. 86/25 весьма. ²⁷ У сп. 86/25 Признавайте. ²⁸ У сп. 86/25 дух. ²⁹ У сп. 86/25 гораздо. ³⁰ У сп. 86/25 присудить. ³¹ У сп. 86/25 всЂ. ³² У сп. 86/25 священными словами. ³³ У сп. 86/25 подобно. ³⁴ У сп. 86/25 сладчайшій сот. ³⁵ У сп. 86/25 во. ³⁶ У сп. 86/25 по кому. ³⁷ У сп. 86/25 Христос. ³⁸ У сп. 86/25 к насыщенію. ³⁹ У сп. 86/25 два человЂка. ⁴⁰ У сп. 86/25 сколко змій. ⁴¹ У сп. 86/25 чтобы ввернулся домой. ⁴² У сп. 86/25 вгорняя. ⁴³ У сп. 86/25 к землЂ. ⁴⁴ У сп. 86/25 прежде глаголах. ⁴⁵ У сп. 86/25 всЂ подлыя свЂтскоплотскія повЂрія, так. ⁴⁶ У сп. 86/25 будешь говорить. ⁴⁷ У сп. 86/25 то. ⁴⁸ У сп. 86/25 к оному мне принудить, кажется. ⁴⁹ У сп. 86/25 да и не. ⁵⁰ У сп. 86/25 чтобы. ⁵¹ У сп. 86/25 о боже. ⁵² У сп. 86/25 Ах, поспорю, будто не знает, что он там еще мудрЂе, гдЂ кажется. ⁵³ У сп. 86/25 ибо мой умысел. ⁵⁴ У сп. 86/25 несчастные. ⁵⁵ У сп. 86/25 гору силуемся. ⁵⁶ У сп. 86/25 совЂсть и потом. ⁵⁷ У сп. 86/25 всЂ свои пороки. ⁵⁸ У сп. 86/25 восходи; что ты. ⁵⁹ У сп. 86/25 потом хвали. ⁶⁰ У сп. 86/25 свое, осуждаеш. ⁶¹ У сп. 86/25 Исайя. ⁶² У сп. 86/25 одеждою весьма одЂя тя». ⁶³ У сп. 86/25 Сираха. ⁶⁴ У сп. 86/25 отверзающій, кто затворит и кто. ⁶⁵ У сп. 86/25 преславная премудрость и наказаніе. ⁶⁶ У даному сп. в кінці дописано: конЂц второму.

До стор. 392. До Я. І. Долганського. — Я. І. Долганський — художник з міста Острогозька на Воронежчині, з яким Сковорода підтримував дружні стосунки. Можливо, що він є прототипом одного з співбесідників філософських діалогів 70-х років.

101

До Я. І. Долганського

Автограф листа раніше зберігався у Полтавському історичному архіві серед матеріалів колишнього музею Е. Н. Скаржинської в Лубнах. Зараз зберігається в київському філіалі Державного історичного архіву УРСР (ф. 221, опис 1, од. збер. 42).

Лист вперше опубліковано в журн. «Червоний шлях» (1924, кн. 3, стор. 255 — 257). Подається за автографом.

¹ У першодруку бесЂдующій. ² У першодруку внутренних. ³ У першодруку слів с сокровенным источником плодоносного божіего духа немає. ⁴ У першодруку слова как немає. ⁵ У першодруку голову. ⁶ Далі край автографа зіпсований; у першодруку здогадно вписано мірскій.

102

[До В. С. Тевяшова]

Лист дійшов в автографі, який зберігається в Ленінграді, у відділі рукописів ПБ (зібрання рукописів М. П. Погодіна, № 192). Вперше лист опублікував П. М. Попов у журн. «Вісник Академії наук УРСР» (1954, № 4, стор. 61 — 62). Подається за автографом.

До стор. 395. ...пишу набЂло «Разговор». — Йдеться про діалог «Алфавит, или букварь мира», присвячений В. С. Тевяшову. \545\

103

[До Д. А. Норова]

Лист друкується за списком відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 25). Список не містить жодних відомостей про адресата і час написання листа. Склав його, очевидно, М. Ковалинський і йдеться в ньому про влаштування Сковороди вчителем Додаткових класів. Вперше лист опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 119 як лист до невідомої особи.

Л. Махновець вважає, що лист адресований новому генерал-губернатору Слобідсько-Української губернії — Д. А. Норову (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 39).

104

До Івана Григоровича [Диського]

Лист зберігся в копії XVIII ст., яка знаходиться у відділі рукописів ЦНБ. Вперше опублікував П. М. Попов у журн. «Літературна критика» (1939, № 11, стор. 103 — 104). Подається за автографом. Прізвище І. Г. Диського встановив П. М. Попов.

105

До Артема Дорофійовича [Карпова]

Лист дійшов у копії, що зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 1, арк. 63 — 69). Вперше опублікований І. М. Лисенковим у виданні 1861 р. на стор. 291 — 294. Прізвище адресата листа встановив Л. Махновець. Ним був А. Д. Карпов — найбагатший харківський купець, знайомий Сковороди. Публікується за копією відділу рукописів ІЛ.

До стор. 399. ...господину Курдюмову... — С. М. Курдюмов — харківський купець, голова міської управи, згодом один з ініціаторів по збиранню коштів для відкриття Харківського університету.

106

До В. М. Земборського

Лист дійшов у копії XVIII ст. серед листів Сковороди до М. І. Ковалинського, на арк. 127_1,2; 128_1,2. Нині зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24). Лист вперше надруковано у виданні 1894 р., на стор. 109 — 110. Подається за копією М. Ковалинського, в якій прізвище адресата подано помилково: Зембровській.

Лист адресований В. М. Земборському — харківському поміщику, з родиною якого Сковорода підтримував дружні зв’язки, неодноразово жив у його маєткові.

¹ У рукоп. перед листом написано: Разные писма Писмо 1. ² У рукоп. далі нрзб.

107

До В. М. [Земборського]

Цей лист, як і попередній, дійшов у копії XVIII ст. серед листів Сковороди до М. І. Ковалинського (арк. 129_1,2 — 130₁), яка зберігається у відділі рукописів ІЛ. Вперше опублікований у виданні 1894 р., на стор. 110 — 112. Друкується за копією М. Ковалинського.

¹ У рукописі перед листом напис: Писмо II.

До стор. 402. ...драхмы. — Драхма — грошова одиниця в стародавній Греції, що дорівнювала 100 лептам. \546\

108

До Осипа Юрійовича [Сошальського]

Дійшов у копії І. І. Срезневського, який датував лист 1781 роком. Де зберігається ця копія зараз, невідомо.

Лист опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 112 — 113. Подається за публікацією Д. І. Багалія.

¹ Тут рукопис пошкоджений.

До стор. 403. Старайся не о корванЂ ... — Корванка, або карнавка, — кружка для збирання церковних пожертвувань, тут переносно — гроші, сріблолюбство.

109

[До С. М. Курдюмова]

Цей уривок становить середину та кінцівку листа. Дійшов до нас в автографі і зберігається в Архіві АН СРСР серед паперів І. І. Срезневського (ф. 216, оп. 3, № 226, арк. 12). Вперше опублікований у виданні 1961 р. Правопис автографа свідчить, що лист написаний до 1785 р. Ім’я адресанта встановила А. Ніженець (див.: А. Ніженець. На зламі двох світів, стор. 174 — 175), а дату уточнив Л. Махновець.

110

[До С. М. Курдюмова]

Копія листа, зроблена І. І. Срезневським, нині зберігається в Архіві АН СРСР у Ленінграді. За цією копією лист вперше опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 116 — 117. Подається за копією І. І. Срезневського.

До стор. 404. ...Якову Борисовичу — Йдеться про Якова Борисовича Єнкевича (див. прим, до листа 74).

111

До Івана Васильовича [Земборського]

Лист дійшов у копії серед листів до Ковалинського, на арк. 130₂ — 131_1,2, яка зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24). Вперше опублікував його Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 127 — 129. Друкується за списком відділу рукописів ІЛ.

¹ У рукописі перед змістом є напис Писмо III.

До стор. 405. До Івана Васильовича. — А. М. Ніженець вважає, що це учень Сковороди в Харківському колегіумі син В. М. Земборського, (див.: А. Ніженець. На зламі двох світів, стор. 164).

До стор. 405. ... со Езоповим псом ... — Мається на увазі байка Езопа про собаку, який ніс м’ясо через ріку і, побачивши своє відображення у воді, кинувся, щоб відібрати здобич.

112

До Я. М. [Донця-Захаржевського]

Автограф дійшов у II томі зібрання М. І. Ковалинського, що зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7).

Вперше лист опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 129. Друкується за автографом.

Лист адресований Я. М. Донцю-Захаржевському. Ім’я адресата вста-\547\новлено на підставі листа М. Ковалинського до Сковороди від 13 лютого 1788 р. (див. стор. 481 даного тому).

¹ В автогр. слово cor дописано над рядком. ² В автогр. далі розчерк автора.

До стор. 406. «Катехеса». — Мовиться про трактат «Начальная дверь ко христіанскому добронравію».

113

До С. І. [Тевяшова]

Раніше лист зберігався у Воронежі. Вперше його опублікував Л. Б. Вейнберг у журн. «Русская старина» (1891, вересень, стор. 403), як лист до генерал-губернатора А. В. Черткова. Подається за першодруком. Прізвище адресата і дата не зназначені. Л. Махновець вважає, що лист адресований С. І. Тевяшову (див.: Леонід Махновець. Про хронологію листів Сковороди. — «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 42).

114

До Гр. І. Ковалинського

Зберігається у відділі рукописів ПБ в Ленінграді (ф. Титова).

Вперше надрукував його П. М. Попов у зб. «Радянське літературознавство» (1955, № 18, стор. 65 — 67). Подається за автографом.

¹ В автогр. пляма. ² В автогр. пляма.

Лист адресовано братові Михайла Ковалинського — Григорію, який проживав у Таганрозі (див: спогади Гес де Кальве. — «Украинский вестник», 1817, квітень, ч. IV, стор. 106 — 131).

115

До Олексія [Базилевича]

Лист зберігається у відділі рукописів ПБ в Ленінграді (ф. Титова). Опублікував його П. М. Попов у зб. «Радянське літературознавство» (1955, № 18, стор. 67 — 70). Подається за автографом.

¹ Автогр. пошкоджений; слово вписано здогадно. ² Автограф пошкоджений, слово вписано здогадно. ³ Автогр. пошкоджений. ⁴ В автогр. розчерк Сковороди.

Прізвище адресата не зазначено. Але ясно, що цей лист адресований людині, яка перебувала у близьких стосунках з Гр. І. Ковалинським, бо текст листа міститься на звороті листа Сковороди до Гр. І. Ковалинського. А. Ніженець робить припущення, що це О. Базилевич, вихованець Харківського колегіуму, слухач курсу «Добронравія» у Сковороди (див.: А. Ніженець. На зламі двох світів, стор. 157).

До стор. 409. «На грецькі календи? — Календи — назва першого дня місяця у стародавніх римлян. Вираз «на грецькі календи» тут означає «невідомо коли».

116

До Є. Є. [Урюпіна]

Ні автографа, ні копій листа до нас не дійшло. Вперше надрукованоу журн. «Украинский вестник» в Харкові (1817, кн. 4, стор. 126 — 127). Подається за першодруком.

Лист адресовано харківському купцеві Є. Є. Урюпіну, \548\

117

До П. [Ф. Пискунівського]

Лист написано на звороті листа Сковороди до Є. Є. Урюпіна від 10 червня 1790 р. Автограф до нас не дійшов. Вперше опублікований в журн. «Украинский вестник» (1817, кн. 4, стор. 121). Подається за першодруком.

До стор. 411. Друже Петре! — Так Сковорода звертається до П. Ф. Пискунівського, харківського аптекаря, в якого Сковорода, нерідко бував під час відвідання Харкова.

118

До Є. Є. [Урюпіна]

Лист вперше опубліковано в Харкові, у журн. «Украинский вестник» (1817, кн. 4, стор. 128 — 131). Ні автографа, ні списків до нас не дійшло. Подається за першодруком.

119

До І. І. Єрмолова

Лист зберігався у Полтавському історичному архіві серед матеріалів колишнього музею Е. Н. Скаржинської в Лубнах. Зараз автограф листа зберігається у київському філіалі Державного історичного архіву УРСР (ф. 221, опис 1, од. збер. 421). Автограф не має підпису і дати.

Лист опубліковано в журн. «Червоний шлях» (1924, кн. 3, стор. 255 — 257). Передрукував його П. М. Попов у зб. «Радянське літературознавство» (1950, № 13, стор. 64 — 66) і в статті «Нововідшукані автографи листів Г. Сковороди» (журн. «Радянське літературознавство», 1961, № 3, стор. 113 — 114). Подається за останньою публікацією.

Особу адресата встановити не вдалося. Із змісту листа можна зробити висновок, що це був харківський купець.

¹ Далі розібрати не можна. У першодруку так: Видиш, друг мой, в чем твой пустынник ... и любите .... Милостивый государь ... Григорій Сковорода.

120

[До Наемана Петровича]

Цей лист дійшов до нас у копії в одному зошиті із списком «Басен Харьковских» (відділ рукописів ІЛ, ф. 86, № 23), на звороті останнього аркуша.

Вперше опублікований у виданні 1961 р. як лист до невідомої особи. Його написано з Гусинки до особи, з якою Сковорода, очевидно, листувався й раніше. На думку Л. Махновця, лист адресовано спільному знайомому Сковороди і Я. Правицького — Наеману (Науму) Петровичу, неодноразово згадуваному в листах до Я. Правицького (див. «Радянське літературознавство», 1972, № 10, стор. 43). Публікується за списком ІЛ.

До невідомих осіб

121

Лист дійшов у двох списках. У виданні 1894 р. вперше та у виданні 1961 р. його друковано за копією, яка зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 25). Друга копія зберігається у відділі рукописів ДБЛ (ф. 14, № 782). Публікується за списком ДБЛ, де лист подано під № 4.

¹ У сп. 86/25 внутреннія. ² У сп. 86/25 сей благ! ³ У сп. 86/25 бряцать. ⁴ У сп. 86/25 1-й слон, 2-й солнце. ⁵ У сп. 86/25 исключать. ⁶ У сп. 86/25 слон со. ⁷ У сп. 86/25 в сем мир вам. ⁸ У сп. 86/25 в книгу. ⁹ У сп. 86/25 \549\ сины дне и в ложах. ¹⁰ У сп. 86/25 клянусь. ¹¹ У сп. 86/25 в лЂто збираются. ¹² У сп. 86/25 проздравить. ¹³ У сп. 86/25 к нему привержены. ¹⁴ у сп. 86/25 предстает. Вот что. ¹⁵ У сп. 86/25 и сам о себЂ вопіет. ¹⁶ У сп. 86/25 «заутра предстану ти», и далЂе: «Глаголы моя внуши господи». ¹⁷ У сп. 86/25 Давид с слоном, солнце проздравляющим. ¹⁸ У сп. 86/25 счастіем. ¹⁹ У сп. 86/25 рано все час. ²⁰ У сп. 86/25 внутренніе свои. ²¹ У сп. 86/25 Таковые-то. ²² У сп. 86/25 правило 10 часа. ²³ У сп. 86/25 следующій и весело свЂтящій. ²⁴ У сп. 86/25 дня в страхЂ. ²⁵ У сп. 86/25 юности.

До стор. 414. Плиниус ... — Пліній Старший (23 — 79) — староримський письменник, автор праць з історії та природознавства, зокрема «Природничої історії», з якої і взято наведені в листі відомості про звички і поведінку слонів (кн. XIII, р. 1).

122

Цей лист, як і попередній, дійшов до нас у двох копіях, що зберігаються відповідно в ІЛ (ф. 86, № 25) та ДБЛ (ф. 14, № 782). Вперше його опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. за списком, що зберігається в ІЛ. Публікується за списком ДБЛ, де лист подано під № 1.

¹ У сп. 86/25 ними рознь. ² У сп. 86/25 боятся. ³ У сп. 86/25 вЂра Христова. ⁴ У сп. 86/25 любить его, вЂра. ⁵ У сп. 86/25 надЂятся и любить. ⁶ У сп. 86/25 Страх божій. ⁷ У сп. 86/25 боятся. ⁸ У сп. 86/25 це речення стоїть після двох наступних. ⁹ У сп. 86/25 камень. ¹⁰ У сп. 86/25 лонгус ¹¹ У сп. 86/25 обетованную. ¹² У сп. 86/25 заповЂдь. ¹³ У сп. 86/25 боясь бога. ¹⁴ У сп. 86/25 веря. ¹⁵ У сп. 86/25 возвещает. ¹⁶ У сп. 86/25 может. ¹⁷ У сп. 86/25 бояся. ¹⁸ У сп. 86/25 может. ¹⁹ У сп. 86/25 одна. ²⁰ У сп 86/25 бо нам. ²¹ У сп. 86/25 к отцу. ²² У сп. 86/25 человеки. ²³ У сп. 86/25 Отец его... ²⁴ У сп. 86/25 внутри. ²⁵ У сп. 86/25 внутреннее свидЂтельство ²⁸ У сп. 86/25 би. ²⁷ У сп. 86/25 я бы ему ответствовал. ²⁸ У сп. 86/25 возжелЂв. ²⁹ У сп. 86/25 соблюди господеви. ³⁰ У сп. 86/25 подает. ³¹ У сп. 86/25 лице стоящей. ³² У сп. 86/25 согрЂшая. ³³ У сп. 86/25 и сладчайшія. ³⁴ У сп. 86/25 райскаго. ³⁵ У сп. 86/25 А ми. ³⁶ У сп. 86/25 господень есть ³⁷ У сп. 86/25 отделити. ³⁸ У сп. 86/25 что лучшій. ³⁹ У сп. 86/25 лучшее. ⁴⁰ У сп. 86/25 бы хотЂл их оставить. ⁴¹ У сп. 86/25 сыскал. ⁴² У сп. 86/25 и затЂм. ⁴³ У сп. 86/25 Однак заповЂди твоя — поученіе мое. ⁴⁴ У сп. 86/25 другого. ⁴⁵ У сп. 86/25 одним жребіем. ⁴⁶ У сп. 86/25 1-й сорт. ⁴⁷ У сп. 86/25 2-й. ⁴⁸ У сп. 86/25 Противляйся волЂ. ⁴⁹ У сп. 86/25 ее живущіи. ⁵⁰ У сп. 86/25 своея. ⁵¹ У сп. 86/25 волнуются. ⁵² У сп. 86/25 тамо. ⁶³ У сп. 86/25 ушесЂх. ⁵⁴ У сп. 86/25 примЂти. ⁵⁵ У сп. 86/25 пропала тленность. ⁵⁶ У сп. 86/25 а всЂ. ⁵⁷ У сп. 86/25 и как. ⁵⁸ У сп. 86/25 свидЂтелствуют. ⁵⁹ У сп. 86/25 счастію. ⁶⁰ У сп. 86/25 него. ⁶¹ У сп. 86/25 твердЂйшій. ⁶² У сп. 86/25 сам. ⁶³ У сп. 86/25 Обручатся себЂ в правдЂ и в милости. ⁶⁴ У сп. 86/25 убояхся. ⁶⁵ У сп. 86/25 Что есть щедроти твои многи, господи? ⁶⁶ У сп. 86/25 Что ж есть живот? ВовЂки... ⁶⁷ У сп. 86/25 живил. ⁶⁸ У сп. 86/25 мертвыя. ⁶⁹ У сп. 86/25 Ослепленние. ⁷⁰ У сп. 86/25 Вы друзіи есте. ⁷¹ У сп. 86/25 елика заповЂдах.

До стор. 415. К ефесіанам, гл. 2. — «Послання до ефесіан», приписуване апостолові Павлу, частина Нового завіту біблії.

До стор. .415. К коринфянам. — «Послання до корінфян», приписуване апостолові Павлу, частина Нового завіту біблії.

До стор. 415. К євреям. — «Послання до євреїв», приписуване апостолові Павлу, частина Нового завіту біблії.

123

Цей лист, як і попередні, дійшов у двох списках, що зберігаються відповідно в ІЛ (ф. 86, № 25) та в ДБЛ (ф. 14, № 782). Вперше його опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. за списком, що зберігається в ІЛ. У даному виданні публікується за списком ДБЛ, де лист подано під №3.

¹ У сп. 86/25 так сего. ² У сп. 86/25 единства. ³ У сп. 86/25 недомысленны. ⁴ У сп. 86/25 раз†уже истекло. ⁵ У сп. 86/25 нечестіе их. ⁶ У сп. \550\ 86/25 ибо все сія. ⁷ У сп. 86/25 едних. ⁸ У сп. 86/25 основавшіе. ⁹ У сп. 86/25 сіе на внЂшних. ¹⁰ У сп. 86/25 прихотях. Что за прихоть. ¹¹ У сп. 86/25 т. е. прЂлюбодЂяніе. ¹² У сп. 86/25 вражда, рвеніе, зависти, ярость, разженіе. ¹³ У сп. 86/25 ереси, убийства, пьянство, безчинство, кличи. ¹⁴ У сп. 86/25 плотским. ¹⁵ У сп. 86/25 к чему тайному, как будто. ¹⁶ У сп. 86/25 сіе чтеніе. ¹⁷ У сп. 86/25 сивые. ¹⁸ У сп. 86/25 церемоніи. ¹⁹ У сп. 86/25 пЂсцЂ. ²⁰ У сп 86/25 твердый и іщЂлный. ²¹ У сп. 86/25 вопіет. ²² У сп. 86/25 се. ²³ У сп. 86/25 естество. ²⁴ У сп. 86/25 То же, что и Павел. ²⁵ У сп. 86/25 твердостью. ²⁶ У сп. 86/25 то ж самое. Наш... ²⁷ У сп. 86/25 господних. ²⁸ У сп. 86/25 песчаными, т. е. ничего. ²⁹ У сп. 86/25 УвЂждь. ³⁰ У сп. 86/25 их прелщается. ³¹ У сп. 86/25 пЂсцЂ. ³² У даному сп. дописано конец третему.

До стор. 418. К римлянам. — «Послання до римлян», приписуване апостолові Павлу, частина Нового завіту біблії.

124

Цей лист дійшов у двох списках, що зберігаються відповідно в ІЛ (ф. 86, № 25), та в ДБЛ (ф. 14, № 782). Вперше його опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. за списком, що зберігається в ІЛ. У даному виданні публікується за списком ДБЛ, де лист подано під № 5.

¹ У сп. 86/25 разумеются. ² У сп. 86/25 в божіей истинЂ. ³ У сп. 86/25 образом. ⁴ У сп. 86/25 действій церемоніальних суть комплекты обманныя. ⁵ У сп. 86/25 еще исполненіем закона. ⁶ У сп. 86/25 частію или с милостиною. ⁷ У сп. 86/25 присущное. ⁸ У сп. 86/25 счастіи истиннаго человЂка. ⁹ У сп. 86/25 внешнее. ¹⁰ У сп. 86/25 омытіе внешних. ¹¹ У сп. 86/25 и назнаменуя тайный. ¹² У сп. 86/25 короною. ¹³ У сп. 86/25 законна. ¹⁴ У сп. 86/25 К сему кощу приспЂл; тот оправдан духом и... ¹⁵ У сп. 86/25 оправдив. ¹⁶ У сп. 86/25 дает веры необрЂзанцов. ¹⁷ У сп. 86/25 ни обрЂзаніе, что может, ни необрЂзаніе, но нова тварь (К галат[ам], гл. 2, ст. 15).

До стор. 419. К галатам. — «Послання до галатів», приписуване апостолові Павлу, частина Нового завіту біблії.

125

Дійшов у двох списках, що зберігаються відповідно в ІЛ (ф. 86, № 25) та ДБЛ (ф. 14, № 82). Вперше його опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. за списком, що зберігається в ІЛ. У даному виданні публікується за списком ДБЛ, де лист подано під № 6.

¹ У сп. 86/25 Давыд. ² У сп. 86/25 и ему страшен. ³ У сп. 86/25 во время паствы овец. ⁴ У сп. 86/25 и буди. ⁵ У сп. 86/25 поведут от силы в силу, что и прилежно глядим очами. ⁶ У сп. 86/25 счастью. ⁷ У сп. 86/25 град.

Серед паперів І. І. Срезневського у тому ж фонді, на арк. 13, міститься копія кінцівки ще одного листа, яка була надрукована у вид. 1961 р. під № 125: «...Благодареніе блаженной [натурЂ] за то, что нужное сдЂлала нетрудным, а трудное ненужным. С нею и пребываю.

Любезный государь

Вам всепокорным и нелицемерным

слугою Григ. Сковорода».

РІЗНЕ

Excerpta philologica

Ці «Виписки» дійшли до нас в автографі, що міститься у IV томі рукописного зібрання М. Ковалинського, і зараз зберігається у Відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 120 — 122). \551\

Вперше надрукував їх Д. І. Багалій у виданні 1894 р. серед листів до М. Ковалинського під № 76, на стор. 104 — 107. Твір подається за автографом. В автографі останній абзац автор дописав іншим чорнилом.

До стор. 425. ...Бухнер, т. II... — Август Бухнер (1591 — 1661) — професор поетики у Віттемберзькому університеті. Тут згадується 28 лист, адресований внукові автора Іоанну Христофору.

До стор. 425. ...Туллій. — Марк Туллій Ціцерон. У розвитку художньої прози теорія і практика красномовства Ціцерона відіграла величезне значення. Його промови вважають зразком витонченого стилю.

До стор. 425. ...промови на захист Архія, Марцелла, Лігарія, Дейотара... Архій — грецький поет александрійської школи. Ціцерон, захищаючи його право на римське громадянство, сприяв прославленню грецького поета. Промова Ціцерона на захист Архія вважається гімном поезії і літературній діяльності; Гай Клавдій Марцелл — консул 50 р. до н. е., чоловік сестри Цезаря Октавії. йому присвячена одна із промов Ціцерона; Квінт Лігарій — легат Помпея, ворог Цезаря. Потрапивши під суд, був узятий Ціцероном під захист. Промова «За Лігарія» зворушила всіх, і Цезар помилував Лігарія; Дейотар — один із царів Малої Азії, якого Ціцерон захищає від Цезаря в промові «На захист Дейотара».

До стор. 425. ...промови, написані ним проти Катіліни. — Йдеться про чотири промови Ціцерона проти Катіліни, виголошені Ціцероном під час його консульства. Катіліна, організатор змови з метою захоплення влади, був викритий завдяки Ціцерону.

До стор. 426. ...ретельне читання Теренція, Плавта, Непота і Цезаря... — Тіт Макцій Плавт — великий римський комедіограф (бл. 230 — 184 до н. е.), автор 21 комедії, що дійшли до наших днів. Він був продовжувачем традицій грецького театру, при цьому проявляв значний інтерес до суспільно-політичного життя свого часу; Корнелій Непот (помер після 32 р. до н. е.) — популяризатор історії, автор «Хроніки», частина якої «Про знаменитих людей» збереглася до наших днів. Його твори використовували у нові часи для початкового латинського читання; Гай Юлій Цезар (100 — 44 до н. е.) — політичний діяч, полководець та письменник, автор «Записок про галльську війну» та «Записок про громадянську війну», стиль яких характеризується простотою та граничною точністю.

До стор. 426. ...виділи його (Персія)... — Авл Персій Флакк (34 — 62 н. е.) — римський поет і філософ. Прихильник стоїчної філософії, проповіді морального самовдосконалення; автор «Сатир» на теми самопізнання, свободи та про користь філософії.

До стор. 426 ... можна виключити і Клавдіана... — Клавдій Клавдіан (помер 404 р. н. е.) — один з останніх визначних поетів та ораторів періоду занепаду античного світу. Хоча його твори й не відзначаються глибиною ідейного змісту, вони користувалися чималою популярністю у нащадків за досконалість стилю.

До стор. 426. ...Пліній Молодший... — Пліній (бл. 62 — бл. 113) автор багатьох промов, написаних у стилі Демосфена та Ціцерона. Особливу славу йому принесло «Листування з друзями», що є важливим історичним джерелом. Згадуваний тут твір про дядька — це, очевидно, лист до Ацілія, в якому розповідається про загибель Плінія Старшого під час виверження Везувію в 79 р.

До стор. 427. ...Цезар Бароній — історик католицької церкви (1538 — 1607), автор «Священної історії» в 12 томах, писав також твори з давньоруської історії.

До стор. 427. ...Валерій... — Валерій Максим (І ст. н. е.) — латинський історик, автор праці «Достопам’ятні справи та слова», яка являє собою збірник прикладів різних доброчинностей та вад, призначений для риторичних шкіл.

До стор. 427. ..Мальдонат в розд. 2... — Хуан Мальдонат (1534 — 1583) — іспанський богослов, автор історичних праць. \552\

До стор. 427. ...Кардан, кн. 8... — Джероламо Кардано (Іеронім Кардан, 1501 — 1576) — міланський лікар, філософ-містик.

До стор. 427. «Про природу богів». — Твір Марка Туллія Ціцерона.

До стор. 427. ...Альвар Луна... — Альваро Луна (1388 — 1453). — Іспанський політичний діяч.

До стор. 428. ...Ієремія Дрекселлій ... — Поет (1581 — 1633), автор книжки «Золота копальня».

[СОН]

Автограф цього запису зберігся в IV томі рукописного зібрання М. Ковалинського (відділ рукописів ІЛ, ф. 86, № 24), на звороті та частково на лицевій стороні арк. 74. «Сон» записаний у Ковраях в 1758 р. В автографі він назви не має. «Сном» запис назвав М. Ковалинський, який повністю вмістив його у життєписі Сковороди. Запис з фотокопією вперше опублікував П. М. Попов у статті «Один із попередників соціальної сатири Шевченка (за неопублікованим автографом «Сну» Г. С. Сковороди)» (див.: «Вітчизна», 1962, № 1, стор. 197 — 202). Твір подається за автографом. У даному виданні виправляються помилки, допущені у виданні 1961 р.

Деякі дослідники, зокрема П. Попов, вважають цей «Сон» художнім твором, який є результатом свідомої творчості. Проте це все-таки лише щоденниковий запис сну, про що свідчать його приуроченість до місця й часу та сам характер запису.

¹ В автогр. далі закреслено слово на. ² В автогр. далі закреслено подобн.

P[UBLII] TERENTII COMOEDIA, QUAE VOCATUR ADELPHI

Переклад дійшов до нас в автографі, у IV томі рукописного зібрання М. І. Ковалинського (ІЛ, ф. 86, № 24), на арк. 79₁ — 80₂.

Вперше переклад з докладним коментарем і фотокопією першої сторінки опубліковав П. М. Попов у жури. «Радянське літературознавство» (1960, № 4, стор. 101 — 106). У даному виданні переклад подається за автографом.

¹ В автогр. далі закреслено своих. ² В автогр. далі закреслено здЂлалась. ³ В автогр. далі закреслено вскочил.

До стор. 430. «Адельфи» — «Брати» — одна з кращих комедій Теренція. В ній показано стосунки між батьками та дітьми, розглядаються питання виховання. Теренцій пропагує виховання, засноване на гуманності й дружбі. Комедія ця справила значний вплив на наступний розвиток драматургії, зокрема на творчість Мольєра, У період Відродження і пізніше вона супроводжувалася коментарями: її зміст з повчальною метою переказували і коментували. Латинський прозовий виклад змісту цієї комедії супроводжував ряд видань комедій Теренція, здійснених у XVI — XVIII ст. Одним з таких викладів фабули комедії і є переказ Марка Антуана Муре, перекладений Сковородою. П. М. Попов вважає, що Сковорода скористався виданням 1738 р.

ДОДАТКИ

Хоть сначала грЂх пріятен...

Цей вірш дійшов до нас тільки в одному списку. Його належність Сковороді визначається на підставі того, що згаданий список зберігся серед його творів разом із списком збірки «Сад божественных пЂсней», який зберігався у бібліотеці Харківського університету, а зараз — у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 1). Крім цього списку, зберігся ще список \553\ першої строфи вірша разом із списком трактату «Начальная дверь ко христіанскому добронравію» (Архів АН СРСР, ф. 216). В ідейно-тематичному плані вірш відповідає світоглядові Г. С. Сковороди. У ньому знаходимо улюблені образи автора, які зустрічаються і в інших його творах. Такими є образи «удка, сладостью обвита», «пучина, всЂх... жруща», «адска челюсть ядуща» та ін. Вірш вперше опубліковано у виданні 1861 р. на стор. 47 — 49, з деякими цензурними поправками та купюрами. Зокрема, духовна цензура викреслила найбільш соціально загострену строфу, де автор викриває царя, архієрея, ченців. До видання 1894 р. цей вірш не увійшов.

Подається вірш за списком відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 1).

Horatii l[iber] II, oda X.

Це переклад 10-ї оди з другої книжки Горація. Він записаний рукою М. Ковалинського на звороті одного з листів Сковороди у четвертому томі рукописного зібрання М. Ковалинського (відділ рукописів ІЛ, ф. 86, № 24, 40₂). Авторство Сковороди не викликає сумнівів. Вірш з фотокопією вперше опублікував П. М. Попов у «Радянському літературознавстві» (1960, № 4, стор. 106 — 107).

¹ В кінці рукопису розчерк.

De Jejunio

Вірш записаний в тому ж зошиті (ІЛ, ф. 86, № 24, арк. 86г), що й попередній, і, очевидно, тією ж рукою. Друкується за рукописом.

ЖИЗНЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДЫ

Твір «Жизнь Григорія Сковороди» без імені автора дійшов до нас в автографі та кількох списках кінця XVIII — початку XIX ст. Автограф, що раніше зберігався в ДБЛ (рукописний відділ, М., 1489), тепер перебуває у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 27). Рукопис має червону шкіряну оправу. На першому аркуші приклеєний відбиток портрета Г. С. Сковороди з гравюри П. Мещерякова. На другому аркуші — назва твору та час його написання. Текст займає 51 аркуш. На деяких аркушах є помітки олівцем та викреслення, зроблені пізніше.

Другий рукопис зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф 86, № 26). Він має 82 аркуші, на деяких з них є виправлення і примітки, зроблені рукою автора.

У відділі писемних джерел Державного історичного музею в Москві зберігаються чотири списки: два у фонді Щукіна (шифр: Щукін, 43/136, 1 — 391 та Щукін, 582), два — у фонді Черткова (шифри: № 445, од. збер. 158 та А 372).

Крім цього, в літературі про Сковороду згадуються такі списки: а) список М. І. Алякринського (див.: Г. П. Данилевский, Григорий Савич Сковорода. — У кн.: Украинская старина, 1866, стор. 113); б) список Добротворського (див. статтю М. Сумцова в «Кіевской старине», 1886, т. XVI, стор. 113). М. Сумцов робить припущення, що саме цей список і є той, яким у свій час користувався Данилевський; в) список В. М. Ястребова (див. згадану статтю М. Сумцова, стор. 150).

Біографію вперше опублікував М. Сумцов під назвою «Житіе Григорія Сковороды, описанное другом его М. И. КовалЂнским» у журн. «Кіевская старина» (1886, т. XVI, стор. 103 — 150).

У виданні 1894 р. (стор. 1 — 40) біографію надруковано за копією Румянцевського музею (М., 1490), яка тепер зберігається у відділі руко-\554\ писів ІЛ, під назвою «Житіе Григорія Сковороды». При цьому час її написання помилково позначений 1796 роком.

В. Д. Бонч-Бруєвич у виданні 1912 р. (стор. 1 — 42) використав оригінал М. Ковалинського, виправивши недоречності попередніх публікацій.

У даному виданні «Жизнь Григорія Сковороды» подається за автографом, де є закреслення та виправлення, зроблені іншим чорнилом, тобто пізніші за часом. Закреслення, які містяться у тексті, не відтворюються, але про них робляться застереження в різночитаннях.

¹ У рукописі тут і далі ім’я та прізвище Стефана Томари закреслено і замінено ініціалами. ² У рукописі слово Троицы закреслено і замінено першою буквою Т. ³ У рукописі далі закреслено слово только. ⁴ У рукописі вписано зам. закресленого увидЂл. ⁵ У рукописі перед цим словом закреслено чувству, собственному скотам. ⁶ У рукописі перед цим словом закреслено ВЂдЂнія и. ⁷ У рукописі вписано зам. человЂку. ⁸ У рукописі вписано зам. закресленого сродно. ⁹ У рукописі далі закреслено во плоти ангелом, богочеловЂком. ¹⁰ У рукописі далі закреслено бЂсом, идолом. ¹¹ У рукописі перед цим словом закреслено свЂтскаго. ¹² У рукописі далі закреслено божіе. ¹³ У рукописі далі закреслено жизненныя. ¹⁴ У рукописі далі закреслено частію монахами. ¹⁵ У рукописі ці два слова закреслено і замінено буквами Т. с. ¹⁶ У рукописі вписано зам. закресленого полова. ¹⁷ У рукописі перед цим словом закреслено хвастуна. ¹⁸ У рукописі далі закреслено роскошного монаха. ¹⁹ У рукописі перед цим словом закреслено хвастуном. ²⁰ У рукописі перед цим словом закреслено очертило. ²¹ У рукописі далі закреслено слово кругом. ²² У рукописі далі закреслено слово неотесанных. ²³ У рукописі перед цим словом закреслено окаянствовала. ²⁴ У рукописі перед цим словом закреслено Монахи. ²⁵ У рукописі перед цим словом закреслено монастырь. ²⁶ У рукописі далі закреслено типографом. ²⁷ У рукописі тут і далі прізвище, ім’я та по батькові Щербініна закреслено і замінено ініціалами. ²⁸ У рукописі далі закреслено и монахов. ²⁹ У рукописі попереду закреслено слово свиней, а після — слово цаловальник. ³⁰ У рукописі далі закреслено слово богЂ. ³¹ У рукописі перед цим словом закреслено пчельнику. ³² У рукописі перед цим словом закреслено исступленіе. ³³ У рукописі це слово закреслено і замінене першою буквою М.

До стор. 439. Жизнь Григорія Сковороды. — Автор біографії М. Ковалинський найкраще з усіх інших сучасників знав Сковороду і його творчість. Життєпис у багатьох відношеннях являє собою важливу філософсько-літературну пам’ятку кінця XVIII ст. Але передусім це документ про життя і діяльність Сковороди, складений людиною, яка була духовно близькою йому, хоча й не в усьому поділяла його переконання. На основі особистих бесід та спостережень, листів, відомостей, одержаних від знайомих, та самих творів Сковороди Ковалинський прагнув відтворити його духовний портрет, зафіксувати і пояснити найвизначніші його кроки та переживання, що їх супроводили. Як показали пізніші дослідження, деякі факти у біографії потребують уточнення, окремі — спростування, наприклад, думка про високу оцінку Сковородою діяльності Катерини II або повідомлення про виконання Сковородою обряду приготування до смерті. Але в основному образ Сковороди відтворено цікаво і з любов’ю.

Про багато які факти з житгя і творчості Сковороди ми ніколи не дізналися б, коли б М. Ковалинський не написав цієї біографії, яка надовго визначила ставлення до філософа.

«Жизнь Григорія Сковороды» цікава і як джерело вивчення філософських поглядів М. Ковалинського — людини, обдарованої та ерудованої в галузі філософії. Як людина, що жила захопленнями своєї епохи та свого соціального середовища, М. Ковалинський осмислює спосіб життя і філософські погляди Сковороди крізь призму власних ідейних переконань та матеріальних інтересів. Він використовує при цьому не лише ідеї близьких Сковороді античних та середньовічних мислителів, але й популярних у Росії в другій половині XVIII ст. письменників, таких, наприклад, як автор «Ночей» Е. Юнг та ін. \555\

Біографія Сковороди, написана М. Ковалинським, користувалася значною популярністю і сприяла зростанню інтересу до особистості і спадщини мислителя.

ЛИСТИ ДО СКОВОРОДИ

М. Ковалинський — Г. Сковороді

До нас дійшло сім листів, адресованих Г. С. Сковороді, — шість листів М Ковалинського, один лист учня Сковороди В. Томари та один лист приятеля філософа - О. Коноровського-Сохи. Ці листи публікуються тому, що в них є цікаві факти з біографії Г. С. Сковороди. Тим більше, що «Жизнь Григорія Сковороды» не розповідає про його діяльність в останні роки життя. Листи належать до 70 — 80-х років XVIII ст. З них ми довідуємося не тільки про ставлення М. Ковалинського до Сковороди, а и про смаки та захоплення мислителя, про місця його перебування в ці роки.

Листи опублікував Г. П. Данилевський за списками з архіву епіскопа Іннокентія у книзі: «Украинская старина» (X., 1866, стор. 47 — 53).

В. Томара — Г. Сковороді

Лист вперше опублікував Г. П. Данилевський у згаданій книзі «Украинская старина» (X., 1866, стор. 53)..Про згадуваний лист Сковороди до В. Томари відомостей немає.

О. Коноровський-Соха — Г. Сковороді

Лист О. Коноровського-Сохи до Г. Сковороди вперше надрукував О. Лазаревський у журналі «Киевская старина» (1882, № 11, стор. 307 — 308), серед матеріалів Сулиминського сімейного архіву.

Публікація супроводжується приміткою: «Письмо надписано: «Сердечному другу и пріятелю моєму Григорію Ивановичу (!) его благородію, СковородЂ, или Саввину, или Дунаевскому. В «Кавраи». О Коноровском знаєм только, что он был племянником Семена Ивановича Сулимы, полковника переяславскаго. Село Кавраи принадлежало Степану Васильевичу ТомарЂ. ВЂроятно, о нем и говорится в P.S.» («Киевская старина», 1882, № 11, стор. 308).

Подається за першодруком.

Про О. Соху як про свого давнього друга Сковорода згадує в діалозі «Кольцо» (див. т. 1 цього видання, стор. 376).

А. Ковалевський — М. Ковалинському

Лист А. Ковалевського до М. Ковалинського був надісланий разом з листом Г. Сковороди до М. Ковалинського на звороті (див. лист № 79, ІЛ, ф. 86, № 7). У ньому є цікаві біографічні відомості, зокрема про портрет Сковороди роботи художника Лук’янова. Цей лист вперше опубліковано у виданні 1894 р., на стор. 131 — 132. \556\

ДОКУМЕНТИ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Каталіог учеников школи піитики

Каталог зберігається в ЦДІА УРСР у Києві (ф. 692-х, оп. I, од. збер. 2104, арк. 30 — 33). Він є складовою частиною каталога всіх учнів усіх класів Харківського колегіуму за 1759/60 р.

¹ Тут і далі (в обох каталогах) курсивом подано тексти, вписані рукою Г. С. Сковороди. ² У рукоп. це слово дописано пізніше.

Каталог учеников школы синтаксімы

Каталог зберігається в ЦДІА УРСР у Києві (ф. 692-х, оп. I, од. збер. 2130, арк. 1 — 6). Він є складовою частиною каталога учнів Харківського колегіуму.

Обидва каталоги виявив і підготував до друку Л. Є. Махновець. Друкуються вперше.

¹ У рукоп. помилково верхови. ² У рукоп. помилково Слободцого.

[Заява]

Заява Сковороди про зарахування його вчителем Додаткових класів при Харківському колегіумі зберігається в ЦДІА УРСР у Києві (ф. 399-х, оп. I, од. збер. 487, арк. 1). Текст «Доношенія» написано канцеляристом-писарем. У кінці — власноручний підпис Сковороди.

Рукопис виявив Є. М. Іванов. Уперше опублікував М. І. Петров у журн. «Киевская старина», т. LXXXI, 1903, квітень, стор. 15 (документи, известия и заметки).

[Резолюція губернатора Є. Щербиніна]

Цей документ про призначення Сковороди вчителем «добронравія» у Додаткових класах при Харківському колегіумі зберігається в ЦДІА у Києві (ф. 399-х, оп. 1, од. збер. 487, арк. 1).

Рукопис виявив Є. М. Іванов. Уперше опублікував М. І. Петров у журн. «Киевская старина», т. LXXXI, 1903, квітень, стор. 15 (документы, известия и заметки). Обидва ці документи подаються за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна         Примітки