Попередня     Головна     Наступна





«СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» — перекладний укр.-рос. словник. Вид. 1907 — 09 у Києві у 4 томах за ред. Б. Грінченка. Налічує бл. 68 000 слів. У кінці т. 4 окр. додатком наводяться «Крестные имена людей». «С. у. м.» найповніший і лексикографічно найдосконаліший укр. словник до поч. 20 ст. Працю над словником розпочали ще Є. Тимченко і Б. Науменко, які впорядкували лекс. матеріал журн. «Основа» 1861 — 62 та пізніші лекс. нагромадження, 1897 опубл. (за рос. правописом) перші аркуші (літери А — В) як додаток до журн. «Киевская старина». З 1902 до роботи над «С. у. м.» було залучено Б. Грінченка. Він використав праці багатьох кореспондентів журн. «Киевская старина», дібрав матеріали з творів худож. л-ри і фолькл. джерел, частково послуговувався попередніми словниками подібного типу, додав значний власний матеріал (діал. і фолькл. записи).

«С. у. м.» став словником укр. живої мови. Тут поряд із загальновж. словами фіксуються і діалектизми, часом вузьколокальні; вони здебільшого документуються. Укр. реєстрові слова в «С. у. м.» пояснюються рос. відповідниками чи описово, переважна більшість їх ілюструється реченнями; при назвах рослин і тварин, як правило, наводяться їхні лат. наук. відповідники. Широко представлена укр. фразеологія, часто з поясненням її походження. У передм. до «С. у. м.» Б. Грінченко подав стислий, але досить докладний огляд історії укр. лексикографії. Укр. частина «Словаря...» надр. новим, спеціально для цього розробленим Б. Грінченком правописом, т. з. грінчевичівкою, що акумулювала все краще з попередньої укр. правописної практики і яка лежить в основі сучас. укр. правопису. Рос. акад. О. Шахматов дав «Словарю...» високу оцінку, на Заг. зборах Петерб. АН 1905 «С. у. м.» присуджено 2-у премію М. Костомарова. «Словарь...» не раз перевидавався: 1924 і 1925 (двічі фототипічним способом); 1927 — 28 — за ред. С. Єфремова та А. Ніковського з додатком нових матеріалів (т. 1-3, літери А — Н; кожному тому передують статті, що висвітлюють історію підготовки «С. у. м.»); 1937 — за ред. А. Хвилі із застосуванням тогочас. правопису (без передмови Б. Грінченка; вийшов тільки т. 1, літери А — Ж); 1958 — 59 (фотомех. способом з 1-го видання); 1996 (фототипічне; зі вст. словом О. Тараненка); 1996-97 (фототипічне); у т. 2 останніх двох видань додано пропущену в ін. виданнях (крім видання за ред. С. Єфремова та А. Ніковського) частину Захи́дный — захурчáты, написану переважно рос. графікою.


Літ.: Єфремов С. Як повстав Грінченків словник. На підставі док-тів. В кн.: Словник укр. мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко, т. 2. К., 1927; Горецький П. Й. Історія укр. лексикографії. К., 1963; [Дзендзелівський Й. О.] Заходи Петерб. академії наук щодо впорядкування укр. правопису. «Мовознавство», 1971, № І. Б. Д. Грінченко. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958-1959.


Й. О. Дзендзелівський.













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.