Попередня     Головна     Наступна





ГЕБРАЇЗМ [від лат. Hebraeus, грец. ‛εβραϊκός (‛εβραίϊκος) — єврейський] — слово, рідше вислів, запозичені з гебрайської (давньоєврейської) мови, а також з сучасного івриту. Прямих запозичень в українській мові практично не зафіксовано: першим проміжним ланцюгом виступає переважно грецька мова, з якої Гебраїзми переходили до старослов’янської, а з неї — до давньоруської мови, звідки потрапили до української. Менше Гебраїзмів проникло в українську мову через їдиш, ще менше — через німецьку і французьку мови. В українській мові Гебраїзми належать переважно до біблійної та релігійної лексики (Адам, алілуя, амінь, геєна, едем, левіафан, манна, месія, Молох, осанна, Саваоф, сатана, серафим, талмуд, тора, хам, херувим), передають специфічні етнокультурні реалії (єврей, іудей, кабала, караїм, кошерний, маца, меламед, пейси, рабин, субота, хедер, шамес). Частину Гебраїзмів становлять арго (бахур, махлювати, цимес, хохма, шабаш, шмон та ін.) і окремі лексичні одиниці (бегемот). До Гебраїзмів слід віднести і нові лексичні запозичення з івриту (кібуц, кнеcет тощо).


В. С. Рибалкін.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.