ЗНАК ПИТАННЯ (?) — розділовий знак для вираження питання. У староукр. літ. мові в цьому значенні вживали крапку з комою, що відображено в граматиках Лаврентія Зизанія (1596), Мелетія Смотрицького (1619). Остаточно 3. п. увійшов у худож. твори з 18 ст. Він є в граматиці О. Павловського (1818), словниках П. Білецького-Носенка (1-а пол. 19 ст.), Є. Желехівського (1886), Б. Грінченка (1907 — 09) та ін. За «Українським правописом» (1993) З. п. слід ставити: 1) у кінці питального речення: «Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати?» (М. Рильський). Підвищену проти звичайної питальну інтонацію, як правило, передають двома або трьома З. п.: «Кляті! кляті! Де ж слава ваша?? На словах!» (Т. Шевченко); 2) у дужках у середині цитати чи після неї для виявлення сумніву або крит. ставлення до того, хто цитує, а також до наведеного матеріалу: «Нехай багато не розводяться вчорашні „марксисти“ про велике значення колективізації (?), яка нібито врятувала (??) Україну від голоду (?!)» (з газ.).
Літ.: Укр. правопис. К., 1993.
А. А. Бурячок.
Див. також:
Український правопис. Київ, 2015.
