КУЛІШ Пантелеймон
Олександрович [псевд. — Петро Забоцень, Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин
та ін.; крипт. — К., М., Н. М., Н. Н., П. А. К., П. К. тощо; 26.VII (7.VIII)
1819, містечко Вороніж Черніг. губ., тепер смт Шосткинського р-ну Сум. обл. —
2(14).II 1897, х. Мотронівка, тепер у складі Борзнянського р-ну Черніг. обл.]
— укр. письменник, публіцист, критик, етнограф, фольклорист, історик, перекладач,
видавець і громад, діяч. Навч. 1839 — 40 у Київ. ун-ті. Вчителював у Луцьку,
Києві, Рівному, Петербурзі. За участь у Кирило-Мефодіївському братстві
засланий до Тули (1847 — 50); після заслання був на чиновн. службі в Петербурзі
(1850 — 63), Варшаві (1864 — 67). Протягом 1868 — 71 жив в Італії та
Австрії, у 1871 — 76 — знову на чиновн. службі в Петербурзі; 1881 — 82 жив у
Львові, з 1882 — на х. Мотронівка. К. вважав, що укр. літ. мова повинна
увібрати в себе й елементи старої мови, наполягав на думці, що навчання у
школах має бути рідною мовою («Граматка», 1857). У 1856 — 57 видав двотомник
«Записки о Южной Руси», де запровадив новий фонет. правопис (кулішівку), який
набув значного поширення, а на західноукр. землях трансформований у желехівку.
Цим правописом друкувалися укр. матеріали в журн. «Основа» (1861 — 62),
одним із засновників, редакторів і видавців якого був К. З 80-х pp. він
намагався видозмінити свій правопис у бік більшої фонетизації (оцця — отця,
беж жалю — без жалю тощо), але практика цього не прийняла.
Літ.: Гринченко Б. П. А. Кулиш. Биогр. очерк. Чернигов, 1899; Кирилюк Є. Бібліографія праць П. О. Куліша та писань про нього. К., 1929; Грушка Є. Його істинна святиня. Пантелеймон Куліш про мову. «Волинь», 1991, № 1; Огієнко І. Історія укр. літ. мови. К., 1995.
Й. О. Дзендзелівський.
Див. також:
Куліш Пантелеймон. «Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник».
