Попередня     Головна     Наступна





МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович [3(15).IX 1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкас. обл. — 10(22). XI 1873, х. Михайлова Гора, тепер у складі с. Прохорівки Канівського р-ну Черкас, обл.] — укр. учений-енциклопедист, письменник, журналіст, перекладач, педагог, чл.-кор. Петерб. АН з 1871, почес. чл. Моск., Петерб., Київ. і Новорос. (Одеса) ун-тів. Закін. 1819 Новгород-СІверську гімназію, 1823 Моск. ун-т. З 1826 — зав. бот. саду, з 1833 — ординарний професор і зав. кафедри ботаніки цього ж ун-ту. Від липня 1834 працював у Київ. ун-ті: зав. кафедри рос. словесності, а з вересня того ж року по грудень 1835 — ректор, з 1836 — декан філос. ф-ту. 1845 за станом здоров’я вийшов у відставку, жив у своєму маєтку на х. Михайлова Гора побл. с. Прохорівки Канів. повіту, займався наук. роботою. У галузі слов’янознавства М. обгрунтував тричленну класифікацію слов’ян. мов та створив наук. концепцію розвитку і взаємовідносин східнослов’ян. мов порівняно з ін. слов’янськими та європейськими («Звідки походить руськая земля», 1837; «Критико-історичне дослідження про російську мову», 1838; «Історія давньоруської словесності», кн. 1, 1839; «Начатки руської філології», 1845). Обґрунтував самобутність та самостійність укр. мови, давність (з 10 ст.) її походження («Філологічні листи до М. П. Погодіна», 1856; «Листи-відповіді до М. П. Погодіна», 1857; «Нові листи до М. П. Погодіна. Про вікодавність малоросійського наріччя», 1863); подав характеристику специф. рис укр. фонетики, граматики, лексики; розпочав вивчення укр. етимології, ономастики; запропонував укр. правопис на істор.-етимол. засадах — максимовичівку («Думка про малоросійську мову і правопис її», 1830; «Про правопис малоросійської мови. Лист до Г. Ф. Основ’яненка», 1841). Заклав основи укр. діалектології, розробив власну двочленну класифікацію укр. говорів. Підтримував думку, що основою укр. літ. мови є київ.-полтав. діалект. Представник порівн.істор. методу в мовознавстві.


Тв.: Собр. соч., т. 1 — 3. К., 1876 — 80.

Літ.: Попов П. М. М. О. Максимович. К., 1954; Пархоменко О. М. Питання укр. мови в працях М. О. Максимовича. «Наук. зап. Київ. пед. ін-ту. Серія філол.», 1956, т. 20; Булахов М. Г. Максимович Михаил Александрович. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 1. Минск, 1976; Жовтобрюх М. А. Мовозн. погляди М. О. Максимовича. «Мовознавство», 1979, № 5.


В. П. Плачинда.






Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.