Попередня     Головна     Наступна





ОГІЄНКО Іван Іванович [2(14). І 1882, м. Брусилів, тепер смт Коростишівського р-ну Житом, обл. — 29.III 1972, м. Вінніпег, Канада] — укр. мовознавець, історик церкви, держ., церк. і культур.-осв. діяч. Закін. 1909 істор.-філол. ф-т Київ. ун-ту. З 1915 — приват-доцент цього ун-ту, з 1917 — професор, з 1918 — екстраординарний професор. Протягом 1918 — 20 — ординарний професор і ректор Укр. ун-ту в Кам’янці-Подільському. Був міністром освіти (1918) та міністром віросповідань (1919 — 21) в уряді УНР. Після падіння УНР жив у Польщі, протягом 1926 — 32 працював професором Варшав. ун-ту; видавав журнали «Рідна мова» (1933-39), «Наша культура» (1935-37). 1940 рукоположений у сан архієпископа Холмського і Підляського УАПЦ під іменем Іларіон, з 1943 — найвищий ієрарх цієї церкви — митрополит (1963 отримав титул блаженнішого). З 1947 жив у Канаді, де продовжив церковну, а також наук, і вид. діяльність як редактор і видавець журналів «Слово істини» (1947 — 51), «Наша культура» (1951 — 53), «Віра й культура» (1953 — 67). У колі наук. інтересів О.-мовознавця були проблеми кирилич. палеографії, історії старослов’ян. та укр. мов, культури укр. мови, проблеми укр. правопису. Осн. праці — «Крехівський Апостол» (1930), «Пам’ятки старослов’янської мови X — XI віків» (1929), «Історія українського друкарства» (1925, 1994), «Костянтин і Мефодій. їх життя та діяльність» (1926), «Нариси з історії української мови. Система українського правопису» (1927), «Історія української літературної мови» (1950), «Граматичні основи української літературної мови» (1951), «Український літературний наголос» (1952), «Наша літературна мова. Як говорити й писати по-літературному» (1954).


Літ.: Заїкін В. Професор Іван Огієнко як церк. та громад. діяч і як учений. Варшава, 1925; Тези доповідей наук.-теор. конференції «Духовна і наук.-пед. діяльність І. І. Огієнка в контексті укр. над. відродження». Кам’янець-Подільський, 1992; Тези доповідей Всеукр. наук. конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження Івана Огієнка, 26 — 27 травня 1992 p., ч. 1 — 2. Л., 1992; Іван Огієнко й утвердження гуманіт. науки та освіти в Україні. Мат-ли доповідей і повідомлень на Всеукр. наук.-практ. конференції. 4 — 5 березня 1997 р. Житомир, 1997.


В. Б. Задорожний.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.