Попередня     Головна     Наступна





ПОХОДЖЕННЯ МОВИ — передумови і початки розвитку мовної діяльності сусп-ва. Як одна з осн. ознак сусп-ва мова почала формуватися на етапі появи первіс. людини. Це було тривале поступове перетворення біологічно зумовлених неусвідомлюваних інстинктивних вигуків в осмислені звукові засоби комунікації давніх людей. Припадало воно в основному на 2-у пол. неандертальської фази розвитку людини (мустьєрська епоха в кінці раннього палеоліту, бл. 200-50 тисячоліть тому). Становлення мови в первісному сусп-ві було закономірно підготовлене важливими об’єктив. передумовами соціального і біол. характеру. Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов’язаної з виготовленням знарядь праці. Сусп. характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу в свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об’єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати ряд спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов’язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первіс. людьми у зв’язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первіс. людей протягом тривалого часу (можливо, 2 — 3 млн. років) спілкувалися за допомогою жестів.

Дальше урізноманітнення видів праці і пов’язаних з ними трудових ситуацій привело до свідомого варіювання вигуків і розширення їхньої кількості. Артикуляційно нерозчленовані спочатку вигуки дедалі більше ставали членоподільними. Звукові комплекси, які набували характеру мовних знаків — слів, спочатку мали недиференц. семантику й означали як певний процес дії, так і його об’єкт, знаряддя чи результат. З наступним виділенням у свідомості уявлень і примітивних понять про предмети як об’єкти, що мають істотне значення для життя людини, почали створюватися форм. варіанти назв для предметів, відмінні від позначень дій. Це зумовлювало розширення лекс. складу мови і вдосконалення її фонет. структури. Оскільки ці процеси, що відбувалися в умовах роздільного існування первіс. людських колективів на віддалених одна від одної територіях, уже втратили безпосередній зв’язок з первіс. природ. вигуками, спільними для всього виду предка людини (і для раннього неандертальця), у різних первіс. людських колективах почалося формування на єдиній поч. основі багатьох місц. різновидів мов. Проблема П. м. виникла задовго до сформування мовознавства як науки. Серед багатьох попередніх спроб її розв’язання виділяються теорія божественного П. м. (ведійські, бібл. та ін. реліг. міфи), теорія свідомого витворення мови людьми (давньогрец. філософи, теорія «суспільного договору» в 17 — 18 ст.), звуконаслідувальна теорія (стоїки, Г. В. Лейбніц, Ш. де Бросс), трудова теорія (Л. Гейгер, Л. Нуаре). Пізніше П. м. стали пов’язувати з розробленням заг. проблеми антропогенезу з позиції діалектич. матеріалізму. В укр. мовознавстві проблему П. м. висвітлювали Л. А. Булаховський, М. Я. Калинович та ін.

Див. також Еволюція мови.


Літ.: Спиркин А. Г. Происхождение сознания. М., 1960; Леонтьев А. А. Возникновение и первонач. развитие языка. М., 1963; Бунак В. В. Речь и интеллект, стадии их развития в антропогенезе. В кн.: Ископаемые гоминиды и происхождение человека. М., 1966; Леонтьев А. А. Проблема глоттогенеза в совр. науке. В кн.: Энгельс и языкознание. М., 1972; Якушин Б. В. Гипотезы о происхождении языка. М., 1984.


О. С. Мельничук









Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.