Попередня     Головна     Наступна






Афанасій Филипович


Даруй покой Церкви своєй, Христе-Боже,

ТерпЂти болш, невЂм єсли хто з нас зможе.

В вЂри святой непорочной в милы лЂта

Гдыж приходит страшныє дни в конец свЂта.

Звитяжай же зрайцов, первЂй уніатов,

Препозитов, также и их поминатов.

Поглуми всЂх противников и их рады,

Абы болшей не чинили гнЂву и зрады.

Пришол той час роздЂленя з проклятыми:

Не зъЂст хлЂба ошарпанец з везваными.

Тут юж злости антихриста! Уніате,

Кламцо и похлЂбце, рожоный лжи брате!

Пекло на тя горящеє зготовано;

Гордость твою и думьє зле бы спаліоно

Для тебе то Церков грецка ляментуєт:

В многих мЂстцах много утисков пріймуєт.

Не барзо тебе Рым прагнет и латина,

Може бовЂм обытися без русина.

Поможет в том Пречистая и святыи

Молитвы свои даючи приємныи.

Будь же сыном православным, уніате,

Єст покута живым людям, милый брате!

Просит за тя з плачем горким в трубЂ страшной

Матка Сына в крижу мовячи мнЂ жалосной,

Хвалим же вси Христа и Творца нашего

Же нам дал юж Матку неокрутно Єго.




* * *


Дай помощ от печали,

абысмы в цЂли зостали:

Вылучаєш, хто з нас, Пане,

по правици Твоєй стане,

Абы болш не колотили,

в покою лЂт конец жили,

Межи Греки и Рымляны,

гдыж то люд твои єст выбраный,

До темности каже втрутить,

звязаного в вЂки мучить;

Памятайся в своєй злости,

зажій на собЂ литости

Стережися того огня,

не вЂр діаблу рукимя,

Перестань же такой злости,

на чини болш юж прикрости.

Навернися до Всходнеи

Церкви своєй святои,

В славу Богу своєму

в Тройце Святой єдиному,

Христос то тебе взываєт

и Пречистая чекаєт:

«Теперь чловЂк ласку маєт,

напотом больш не узнаєт».

Реч святая и знаки

неомылны суть навЂки.

Амин.







По том о волности Божей тыи вЂрши


Престерегаєт Бог голубком Ноя

И ослом Валаама, а человЂком своя

Люди упоминаєт, бы волю святую

Єго ховали, а не якую иную.







Сумма з псалму


Похвалная то реч зла кому не чинити,

Леч при той єще треба добре творити.










ПРИМІТКИ


Афанасій Филипович


Афанасій Филипович (між 1592 і 1596 — 1648) — вихованець віленської братської школи. 1627 р. у Вільні постригся в ченці. Жив у Межигірському монастирі. 1632 р. став намісником Дубровського (Добойського) монастиря під Пінськом. Блукав по Русі, збираючи милостиню на побудову нової церкви. Оскаржував утиски на православних перед московським царем. 1640 р. став ігуменом Брестського монастиря. Полемізував з католиками та уніатами. За «чинення галасів» 1646 р. поселений в Києво-Печерській лаврі, зазнав переслідувань, написав мемуарно-полемічний твір під назвою «Діаріуш». 1648 р. за зв’язки з козаками був заарештований польськими властями і 5 вересня розстріляний.




«Даруй покой церкви своєй, Христе-Боже...». — У рукописі «Діаріуша», 1646. — ДІМ, Синодальна збірка, № 856, арк. 148, звор. — 179; ДПБ: Q. XVII. 220, арк. 100 — 185, звор., який «вписан в конец Толковой Псалтыри», що належала Московській Синодальній бібліотеці (історію рукопису див.: Савва, архимандрит. Указатель. — 3-е изд. — С. 162, № 113; Горский, Новоструев. Описание, — Кн. 2. — С. IV — V, 66 — 69).

Публікації: Левицкий О. И. Афанасий Филиппович, игумен брест-литовский, и его деятельность в защиту православия против унии // Университетские известия (Київ). — 1878. — Май. — С. 448 — 449; ППЛ. — І. — Пб., 1878. — С. 107; Коршунов А. Афанасий Филиппович: Жизнь и творчество. — Минск, 1965; вірші див. на с. 141, 143, 157, 178 — 179.

Подається за публікацією ППЛ.




«Дай помощ от печали...» — Там же.

Публікації: ППЛ. — 1. — С. 108; Коршунов А. Афанасий Филипович... — С. 143.

Подається за ППЛ.




По том о волности Божей тыи вЂрши. — Там же.

Публікації: там же.

Подається за ППЛ. — І. — С. 124.




Сумма з псалму. — Там же. — С. 124.

Публікації: там же.

Подається за ППЛ. — 1. — С. 124.
















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.