Попередня     Головна     Наступна






Яків Седовський



ΑΝΑΘΗΜΑ ΤΗΣ ΤΙΜΗΣ


добродЂтельми и благочестієм украшенну искуснЂйшему и цЂломудрЂйшому мужу кир Григорію Кірніцькому, в РоссіЂ Лвовскіа земля обывателю


Єгда ученіа своєго трудов достойную мзду в преславной АкадеміЂ Патавськой учительства глаголю философичного изволенієм, и совЂтом всЂх вкупЂ учителей совершенный воспріат степень вкратцЂ отчеським его діалектом чрез Іакова Седовського описанно.


Року от рождества Христова 1641 мЂсяца юніа 10

В преславном градЂ ВенеціЂ.

В типографиЂ Марка Гинамма. Позволенієм старших.


Μήδεο σω̃ν μεγάθυμε μεγακλεές έζοχε μάρτυς

Γραικω̃ν, γραικοτρόφων τη̃ς έπ’ έμοί χαρίτων

Οί̃ς χάρις ήσή όλβος, έτης έτι μακρά κέλσυθα

Τοι̃ον έμοί στέφανον άρτι χαρισσαμένοις.


Слушне патрона свата Георгиа маєш,

Чесний народе, прето теж при вЂрЂ зостаєш —

Добра єст реч при старом и святом жолнЂрЂ

Держати сиа святоЂ отчеськоЂ вЂрЂ.


Κ. Γ.





Преосвященному и превелебнЂйшому его милости господину отцу Афанасію Валеріану, архієпископу метрополитЂ филадельфийському и проч.


ВкупЂ и всЂм іх милостім паном гражданом венецьким братіи и ктиторем церкве святого великомученика Христова Георгіа вЂры, святыя восточной кафолическія православным сыном Іаков Седовській здравія и благоденствія.


ПриспЂвши до славнаго Власькія земля Града Антенорова и се смотренієм нЂкоим вышняго обрЂтох нЂкоих от земля, и отчествія моєго ученієм прилежащих от них же єдинаго сего искусна и цЂломудренна мужа именем Грігоріа Кирницького на степень учительства обилным иждивенієм, и прилежанієм милостей ваших достойнЂ восходяща видя Бога моєго со радостію душа моєа благодарих, иже сице достойных винограда своєго дЂлателей промишлаєт толиких убо благих не неблагодарен сый радость, юже на серцу моєм имЂх усты й тростію отческими моими метры во общую ползу и утЂшеніє прочіЂм православным (найпаче же людем діалекту славенськаго, єго же шерокость земли шерокости равна) под пресвЂтлым именем милостей ваших (их же самЂх по БозЂ помощію и промышленієм сіє бысть) вкратцЂ изобразити ненебрегох, єже любовнЂ да восприймете со всяцЂм смиреніем и говЂнієм молюся.



Патріархов четырєх навЂдилЂсь милє,

отваживши дость часу, не малую хвилє,

Там рахунку дознал-єсь чудовне от Бога,

жадна ти небезпеченств не шкодила трвога,

Без сумту, без достатку опатренє з неба

мЂл-єсь, бо-сь теж мысль завше простовал до неба,

Постигл єси язиков вЂжествіє многих —

латинського, власького и греков убогих,

И по тим аж до Риму достиже самого,

тЂла Петра и Павла навЂдил святого,

Так теж и інших кости мученик Христовых,

а тых мЂл-єсть причинцов до Бога готовых.

Жадна тя прелесть свЂта от вЂры святоЂ

отвести не могла до секты проклятоЂ.

И так теды скончивши щасливе дорогу,

котрую-сь офЂровал єдиному Богу,

Остаток сил и часу в забавах пристойных

травиш, доступуючи наук вызволіоных,

В которых и докторством годне-сь єм уччоный,

цнота и наукою ораз вывышшоный.

Жій же, церкви, отчизнЂ, домови, щасливе

прежи Мафусалове лЂта нетескливе.





Превелебным и прЂсвЂтлым іх милостєм панам обивателем венецьким славнаго народа гречеськаго братіЂ Братства святого муч[еника] Христова Георгія




Ода


Мзда добродЂтели похвала


Не устала побожность и сталость у вЂрЂ,

хоть пренаслЂдованьє, ах, терпиш без мЂрі,

О презацный народе! А гдеш тыЂ лЂта,

Гды-сь мЂл в руках скипетры праве всего свЂта?

Не могл нЂгдись шерокій оцеан цней славы

огорнути — вЂдоми свЂту твои справы.

Урожона вам была реч панствы владати

и всему нЂгдысь свЂту наук узычато

Так ся прудко фортуны кола обертають

сцептры в ярмо, достатки в недзу отмЂняють.

Але ты, цный народе, люб терпиш отмЂну

в дочасных рЂчах вЂру держиш неотминну —

Жадный ти тоЂ тиран не может отняти,

ани секты новыЂ в чим спрофановати,

леч цалую Христови — жениху невЂсту,

як цвЂт в терни рожаный, заховуєш чисту.

Суть досыть и іншіЂ побожныє справы,

щодробливость и милость, знак вЂч [нои] славы.

Єст свЂдком тых цнот ваших свЂжо креованый

на стан докторства, вашим хлЂбом промованыи.

Прето ж квЂтнеш и в славном ту градЂ Венецьком —

дає цнота цным мЂсце и в панст†турецьком.

Але вжды коли кольвек Бог умысл твуй сталый

примет, в терпливостях и вЂрЂ с[вятой] трвалый,

Здарить час, гды сланый дожч уступить от очи,

а слонце ласки єго мрак отженет ночи.


Finis.









ПРИМІТКИ


Яків Седовський


Яків Седовський — православний львів’янин, вчився в Падуанському університеті. Роки народження і смерті не відомі. Автор панегіричних віршів «Анатима тис тімис», присвячених «львовскіа земля обивателю» Григорію Кирницькому, який, закінчивши навчання в «преславной АкадеміЂ Павськой», тобто в Падуанському університеті, набув там «совершенный степень» «учителства философичного» «изволенієм и совЂтом всЂх вкупЂ учителей». Вірші ці були видані у Венеції 10 червня 1641 р. друкарнею Марка Гінамма.



ΑΝΑΘΗΜΑ ΤΗΣ ΤΙΜΗΣ добродЂтельми и благочестієм украшенну искуснЂйшему и цЂломудрЂйшому мужу кир Григорію Кірніцкому, в РоссіЂ Львовськіа земля обывателю, егда ученіа своєго трудов достойную мзду в преславной АкадеміЂ Патавськой учительства глаголю философичного изволенієм, и совЂтом всЂх вкупЂ учителей совершенный воспріат степень вкратцЂ отчеським єго діалектом чрез Іакова Седовського списанно. Року от рождества Христова 1641 мЂсяца юніа 10. — В преславном градЂ ВенеціЂ: В типографіЂ Марка Гинамма: Позволенієм старших. — 4 арк.

Публікації: Головацкий Я. Ф. Библиографические находки во Львове // Сб. ОРЯС АН. — Спб., 1873 — Т. 10. — № 7. — С. 21 — 27; Студинський К. Три панегірики XVII віку // ЗНТШ. — 1896. — Т. 12. — Кн. 4. — С. 19 — 22.

Книжка починалася зображенням емблеми Венеціанського грецького братства і чотирирядковою геральдичною епіграмою під ним, підписаною криптонімом «Г. К.» (мабуть, «Григорій Кирницький»).

Подається за публікацією К. Студинського. Першодрук втрачено.
















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.