‹‹   Попередня     Головна     Наступна




Віталій ЩЕРБАК

УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО: формування соціального стану
Друга половина XV — середина XVII ст.



КИЇВ — 2000





ПЕРЕДМОВА


Розділ 1. ГЕНЕЗА І СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА В УКРАЇНІ

1.1. Історичні передумови та причини виникнення

1.2. Джерела формування українського козацтва

1.3. Запорозька Січ як центр організації й консолідації козацтва



Розділ 2. ФОРМУВАННЯ СТАНОВИХ ОЗНАК УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

2.1. Реєстрові козаки на державній службі

2.2. Становлення козацького землеволодіння

2.3. Витоки козацького права



Розділ 3. СОЦІАЛЬНЕ ОБЛИЧЧЯ КОЗАЦТВА

3.1. Чисельність, особовий та етнічний склад запорожців і реєстровців

3.2. Риси соціального обличчя козацької верхівки

3.3. Рядове козацтво: характер занять, здобуття і відстоювання станових прав



Розділ 4. ПРАВОВЕ УТВЕРДЖЕННЯ КОЗАЦЬКОГО СТАНУ

4.1. Взаємовідносини козацтва з іншими соціальними верствами, королівською та місцевою владою

4.2. Шляхи та основні етапи формування козацького стану

4.3. Перетворення козацької старшини в окремий соціальний прошарок



Розділ 5. ЗАРОДЖЕННЯ СТАНОВОЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

5.1. Чинники становлення самосвідомості

5.2. Українське козацтво і православ’я

5.3. Козацтво — авангард національно-визвольного руху в Україні




ВИСНОВКИ








Щербак В. О.

Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV — середина XVII ст.— К.: Видавничий дім "КМ Academia", 2000.— 300 с.: іл.


ISBN 966-518-077-0


У монографії досліджується проблема формування українського козацтва як соціального стану. Аналізуються правові, економічні та духовні основи становлення козацької верстви. Конкретизовано етнічний склад та чисельність козацтва напередодні Національно-визвольної війни, висвітлено процес долучення його світоглядних засад до генези національної свідомості українців.

Видання адресовано науковцям, викладачам і студентам вузів, усім, хто цікавиться історичним минулим України.






ЩЕРБАК Віталій Олексійович — доктор історичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія".








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Арістотелівське вживання слова «природа» щодо суспільства має подвійне значення. Люди інстинктивно суспільні, тому що вони потребують одне одного. Людська природа проявляється характерніше в розвитку тих сил, котрі притаманні тільки людині. Держава — це те єдине середовище, в якому вони можуть розвиватися; це означає «природно» в державі, яка в дечому протилежна інстинктивній природі. Як жолудю притаманно проростати в дуб, так само й людській природі властиво розвивати свої найвищі сили в державі.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.