Попередня     Головна     Наступна






БОРЬБА ЗА ДУХОВНУЮ ВЛАСТЬ И СВОБОДУ СОВЕСТИ В XVI — XVII СТОЛЕТИИ


Вперше надруковано в журн. «Отечественные записки» (1875, № 2, с. 445 — 494; № 3, с. 75 — 134). Ця стаття логічно перегукується своїм змістом із іншою статтею Драгоманова — «Из истории отношений между церковью и государством в Западной Европе», надрукованій у журн. «Знание» (1876, № 8, с. 1 — 63; № 11, с. 1 — 38). У зібранні праць друкується вперше.

Подається за першодруком.


1 Кальвін Жан (1509 — 1564) — діяч Реформації, засновник протестантського віровчення, в основу якого покладені ідея про абсолютне визначення богом долі людей, думки про необхідність здешевлення церкви і мирський аскетизм.

2 Еразм Роттердамський (літературний псевдонім Гергарда Гергардса, 1469 — 1536) — німецький (виходець з Голландії) гуманіст епохи Відродження.

3 За католицькою традицією апостол Петро вважається першим римським єпископом, вбитим за імператора Нерона — душителя християн. Претендуючи на першість у церкві, папи називали себе послідовниками Петра.

4 Імунітет церкви — звільнення церковників та їх земель від державних повинностей.

5 «Аугсбурзъке сповідання» — систематичний виклад основ лютеранства, зроблений на Аугсбурзькому сеймі в 1530 р. соратником Лютера Меланхтоном Філіппом (1497 — 1560).

6 Павло — один із апостолів раннього християнства, якому приписують 14 послань — складову Нового завіту.

7 Секуляризація церковного майна — перетворення церковної власності на світську.

8 Кромвель Олівер (1599 — 1658) — діяч Англійської буржуазної революції XVII ст.

9 Генріх VIII (1491 — 1547) — король Англії з 1509 p., з династії Тюдорів; поставив під зверхність короля англійську церкву, провів конфіскацію церковно-монастирських земель.

10 Від імені давньогрецького філософа-матеріаліста Епікура, згідно з вченням якого вищим благом життя є щастя людини.

11 Тридентський собор 1545 — 1563 pp. відбувся в м. Тренто (лат. Tridentum). Був скликаний з метою підняти авторитет католицизму «на вічні часи». Собор визнав недоторканність папи, підтвердив його непогрішимість і ухвалив зверхність папи над собором.

12 Боссюет (Боссюе) Жак Бенінь (1627 — 1704) — французький церковний діяч, єпископ (з 1681 p.), ідеолог феодально-католицької реакції і абсолютизму.

13 Пуритани — прихильники кальвінізму в Англії і Шотландії в XVI — XVII ст.

14 Германн (Херманс, Арміній) Яків (Якоб) (1560 — 1609) — голландський богослов, засновник релігійної течії в кальвіністській церкві.

15 Гомар Франс (1563 — 1641) — богослов, захисник догматів ортодоксального кальвінізму.

16 Богерманн (Бохерман) Іоанн — пастор, під головуванням якого проходив в 1618 — 1619 pp. Дордрехтський собор (Голландія). На цих зборах кальвіністських пасторів було засуджено армініан.

17 Штатгальтер — посадова особа, яка від імені глави держави представляла владу і здійснювала керівництво на певній частиш території в деяких країнах Європи (Нідерландах, Австрійській імперії тощо).

18 Томазіус Христіан (1655 — 1728) — відомий німецький філософ і юрист.

19 Тиндаль Вільям (між 1477 — 1484 — 1536) — англійський богослов, автор і видавець церковної літератури. Був оголошений єретиком і спалений.

20 Фердінанд II Арагонський, Фердінанд V Католик (1452 — 1516) — король Сіцілії (з 1468), Арагону (з 1479), Кастілії (1479 — 1504), Неаполя (з 1503).

21 Ізабелла (1451 — 1504) — королева Кастілії та Іспанії з 1475 р.

22 Філіпп И (1527 — 1598) — іспанський король з 1555, з династії Габсбургів.

23 Бреве — письмове послання папського двору.

24 Сікст IV — папа римський в 1471 — 1484 pp.

25 Пій V — папа римський в 1566 — 1572 pp.

26 На Божій трапезі (лат.).

27 Людовік IX «Святий» (1215 — 1270) — французький король з 1226 p., з династії Капетінгів.

28 Ультрамонтанство — релігійно-політична течія в католицизмі, представники якої відстоюють ідею необмеженої влади римського папи і його право втручатися у світські справи будь-якої держави.

29 Легісти — юристи, які впроваджували римське право на протиставлення його праву церковному та феодальним звичаям.

30 Бажано (лат.).

31 Обжалування як правопорушення (фр.)

32 Пій II — папа римський в 1458 — 1464 pp., в миру — письменник та історик Еней Сільвіо Пікколоміні.

33 Карл VII (1403 — 1461) — французький король з 1422 p., з династії

Валуа. 1438 р. видав Прагматичну санкцію, якою встановлювалась незалежність галліканської церкви від папства.

34 Дюмулен Шарль (1500 — 1566) — знаменитий французький юрист, захисник прав королівської влади в її боротьбі з феодалами і церквою.

35 Климент VIII — папа римський в 1592 — 1605 pp.

36 Карл Великий (742 — 814) — франкський король з 768 p., з династії Каролінгів.

37 Генріх II (1519 — 1559) — французький король з 1547 р.

38 Йдеться про постулати, викладені у так званому «П’ятикнижжі» — перших п’яти книгах «Старого завіту», написаного, за біблійною легендою, пророком Мойсеєм.

39 Кокіль Гюі (1523 — 1603) — визначний французький юрист, який працював над збиранням матеріалів місцевого звичаєвого права.

40 Паскве (Паскьє) Етьен (1529 — 1615) — відомий французький юрист, який 1564 р. виступив адвокатом університету в процесі проти єзуїтів. У промові на суді довів шкоду для держави від діяльності єзуїтського ордена.

41 Генріх IV (1553 — 1610) — король Франції з 1589 p., засновник династії Бурбонів. Під час релігійних воєн очолював рух гугенотів.

42 Вселенські собори — загальноцерковні з’їзди представників вищого духівництва, на яких вирішувалися питання церковних догматів, церковного права тощо.

43 Флері Андре Еркюль де (1653 — 1743) — французький церковний і державний діяч.

44 Сігберт (Сігеберт) (пом. 1112) — французький історик, автор «Хронографії».

45 Генріх НІ (1551 — 1588) — французький король з 1575 p., вбитий домініканським монахом за непокору розпорядженням папи Сікста V.

46 Вільгельм Оранський (1533 — 1584) — нідерландський політичний діяч, який під час буржуазної революції очолив дворянську опозицію. В 1568 і 1572 pp. організував походи німецьких протестантських князів і гугенотів проти іспанців, армія яких у 1567 р. вступила до Нідерландів.

47 Порохова змова в Англії — таку назву отримала організована папою змова проти англійського парламенту в 1605 р.

48 Інокентій III — папа римський в 1198 — 1216 pp.

49 Дюперрон Жак Даві (1556 — 1618) — французький кардинал, який енергійно протидіяв поширенню кальвінізму.

50 Покидьками із брудного плебсу (лат.).

51 Яков І (1566 — 1625) — король Великобританії та Ірландії з 1603 p., з династії Стюартів.

52 Александр VII — папа римський в 1655 — 1667 pp.

53 Людовік XIV (1638 — 1715) — французький король з 1643 p., з династії Бурбонів.

54 Інокентій XI — папа римський в 1676 — 1689 pp., який намагався обмежити діяльність єзуїтів.

55 Нунцій — постійний дипломатичний представник римського папи при закордонних урядах.

56 Констанцський собор — католицький церковний собор у м. Констанці 1414 — 1418 pp. На ньому було засуджено вчення Я. Гуса та Д. Уїкліфа, проголошено принцип зверхності собору над папами, замість трьох римських пап обрано одного.

57 Александр VIII — папа римський в 1689 — 1691 pp.

58 Дюпанлу Фелікс Антон (1802 — 1878) — французький проповідник і письменник, професор Сорбонни.

59 Жозеф де Местр (1753 — 1821) — граф, єзуїт; ідеолог французької Реставрації.

60 Гус Ян (1369 — 1415) — чеський мислитель, ідейний натхненник національно-визвольного руху в Чехії, діяч Реформації. Вимагав позбавити

церкву земельних володінь та підкорення її світській владі. Я. Гуса було засуджено як єретика і спалено.

61 Беллярмін (Белларміно) Франческо Ромоло (1542 — 1621) — італійський кардинал, видатний діяч католицької церкви.

62 Григорій VII — папа римський в 1073 — 1085 pp.

63 Меровінги — перша династія королів (V — VIII ст.) Франкської держави. Останнього короля Хільдеріка III в 751 р. позбавив влади Пипін Короткий, який заснував династію Каролінгів.

64 Сікст V — папа римський в 1585 — 1590 pp., заявив себе спритним дипломатом, підтримуючи добрі взаємини з усіма монархами, яких намагався послабити за рахунок один одного і тим самим поставити в залежність від папського престолу.

65 Данило — один із чотирьох «великих пророків» ізраїльського народу.

66 Григорій III — папа римський в 731 — 741 pp.

67 Павло V — папа римський в 1605 — 1621 pp., який вів фанатичну боротьбу з Реформацією.

68 Васквец (Васкес) Гаврйіл (1551 — 1604) — іспанський єзуїт, викладав богослов’я і філософію в Алкані. Десятитомне зібрання його творів було видано в Ліоні 1620 р.

69 Павло IV — папа римський в 1555 — 1559 pp.

70 Єлисавета (Єлизавета) Тюдор (1533 — 1603) — англійська королева з 1558 р., за володарювання якої в Англії остаточно встановився протестантизм в його поміркованій формі.

71 Катерина Медічі (1519 — 1589) — французька королева з 1560 p., яка виступила союзницею Ватікану і відіграла основну роль в організації масової різні гугенотів католиками у Парижі.

72 Вчинком несамовитої тварини, наділеної здатністю пам’ятати (лат.).

73 Йдеться про одну із сторінок історії Моава (II — І тис. до н. е.), коли вбивство царя Елона послужило сигналом до масового побиття племені моавітян ізраїльтянами.

74 Бушер (Буше) Жан (бл. 1548 — 1645) — французький політичний діяч періоду релігійних воєн; один з засновників Паризької ліги (1585 — 1594), професор богослов’я Сорбонни; займав позицію непримиренної боротьби з абсолютизмом, виступаючи проти Генріха III і Генріха IV, схвалював тирановбивство.

75 Рішльє (Рішельє) Арман Жан дю Плессі (1585 — 1642) — французький державний діяч, ідеолог абсолютизму, герцог. З 1622 р. — кардинал, з 1624 р. — член Державної ради, перший міністр короля Людовіка XIII, фактичний правитель Франції.

76 Сен-Сіран Дювершье (1581 — 1643) — французький теолог.

Прихильник вчення голландського богослова-католика К. Янсенія (1585 — 1638), в якому поєднувалися елементи протестантизму з вченням Августина Блаженного. В своїй основі було спрямоване проти єзуїтів.

78 Страсті Господні — релігійне свято за тиждень до Великодня.

79 До виконання (лат.).

80 Григорій ХНІ — папа римський в 1572 — 1585 pp.

81 Ферр’є Арно (1508 — 1585) — французький письменник, юрист.

82 Маргарита Австрійська (1480 — 1530) — генеральний штатгальтер (намісниця) в Нідерландах, яка відігравала значну роль в міжнародній дипломатії.

83 Урбан VIII — папа римський в 1623 — 1644 pp.

84 Григорій XIV — папа римський в 1590 — 1591 pp.

85 Конкордат — договір між римським папою і урядом держави, яким юридично оформлялось становище церкви в даній країні.

86 Климент XII — папа римський в 1730 — 1740 pp.

87 Сарпі Паоло Фра (1552 — 1623) — відомий італійський історик, який відкрито виступив проти втручання духовної влади у світські справи, проти

безгрішності пап, сліпої віри і єзуїтства. Головна праця — «Історія Тридентського собору» (1619).

88 Бароніус (Бароній) Цезар (1538 — 1607) — історик католицької церкви. Найвизначніша праця — «Церковна історія від Різдва Христового до 1198» (В 12 т. Рим, 1588).

89 Вальденци (вальденси), «ліонські бідняки» — прихильники єресі, яка виникла в Ліоні 1175 р. Назву отримали від імені купця Вальда, який роздав своє майно бідним і проповідував відмову від приватної власності та повернення до раннього християнства.

90 Марсілій Падуанський (бл. 1280 — 1343) — італійський політик і філософ, який виступав проти папства. Був відлучений від церкви і заочно засуджений до смерті.

91 Вікарій — папський намісник у віддалених районах.

92 Дож — титул виборного глави Венеціанської республіки.

93 Міноріти, менші брати — монахи ордену францісканців.

94 Жуайезе (Жуайез) Франціск (1562 — 1615) — кардинал, архієпископ тулузький, згодом — руанський; сприяв примиренню папи з Генріхом IV. 1606 р. був папським легатом у Франції.

95 Від латинського reductio «повернення».

96 Прелат — почесна назва представника вищого католицького духівництва.

97 Анабаптисти — послідовники однієї з найрадикальніших течій у Реформації, яка виникла у Німеччині в XVI ст. Анабаптисти виступали проти церковної ієрархії, ікон, таїнств, соціальної нерівності тощо.

98 Аміран (Аміральд) Моїз (1596 — 1664) — реформатський богослов, професор богослов’я в Самюрі.

99 Матвій (1557 — 1619) — імператорський намісник в ерцгерцогстві Австрійському з 1593 p.; в 1612 — 1619 pp. — німецький імператор.

100 Карл V (1500 — 1558) — король Іспанії в 1516 — 1556 pp. та імператор «Священної Римської імперії» в 1518 — 1556 pp. з династії Габсбургів.

101 Лепіталь Мішель (1507 — 1573) французький державний діяч, юрист, поет.

102 Йдеться про релігійний диспут в Пуассі (1561 р.) між католиками і гугенотами.

103 Караффа (Карафа) Антоніо (1538 — 1591) — кардинал, родич папи римського Павла IV. Зібрав декреталії і листи пап від св. Климента до Григорія VII.

104 Карл IX (1550 — 1574) — король Франції з 1560 р.

105 Тридцятилітня війна 1618 — 1648 pp. — перша загальноєвропейська війна між країнами габсбурзького блоку та антигабсбурзькою коаліцією.

106 Йдеться про Рудольфа II (1576 — 1612) — німецького імператора, який розпочав боротьбу з протестантизмом в Богемії (1602). За допомогою військ намагався придушити виступ чеських реформаторів. У результаті Рудольф II лишився чеського престолу на користь Матвія (1611 — 1619).

107 Молох — божество у західносемітських племен, якому у жертву приносили людей, переважно дітей.

108 Бітонський (Бітон) Давид (1494 — 1546) — кардинал Шотландії, один з могутніх противників Реформації.

109 Йдеться про папу римського в 1522 — 1523 pp. — Адріана VI.

110 Йдеться про розповідь з «Діяння апостолів», згідно з якою Ананія продав своє майно, щоб допомогти апостолам. Частину виручених коштів він з дружиною Сапфірою приховав, за що апостол Петро покарав їх раптовою смертю.

111 Ієронім Празький (1396 — 1416) — сподвижник Я. Гуса, спалений єзуїтами.

112 Давид — цар Ізраїльсько-іудейської держави (кін. XI ст. — бл. 950 до н. е.).

113 Серее (Сереет) Мігель (1509 чи 1511 — 1553) — іспанський мислитель і медик Відродження. За критику християнських догматів присудом інквізиції був спалений.

114 Назва п’ятої книги Мойсея — «Повторення закону».

115 Безо Теодор (1519 — 1605) — керівник реформатської церкви в Женеві.

116 Нокс Джоне (1505 — 1572) — ідеолог шотландської Реформації.

117 Соцін Лелій (1525 — 1562) — італійський єретик, основоположник соцініанства — течії у протестантизмі, в основі якої лежить віра лише в Святе Письмо, заперечення догмату Трійці, вимога віротерпіння.

118 Згідно з Нантським едиктом (1598) католицизм признавався панівною релігією у Франції, протестантське богослужіння заборонялося вести у Парижі та деяких інших містах. Але протестантам дозволялося займати державні посади нарівні з католиками.

119 Бейль П’єр (1647 — 1706) — французький мислитель, філософ, богословський критик.

120 Варфоломіївська ніч — назва різні, влаштованої католиками гугенотам 24 серпня 1572 р.

121 Альбігойці — учасники єретичного руху на півдні Франції у XII — XIII ст., які вважали церкву сотворінням сатани, заперечували церковні догмати, вимагали ліквідації церковного землеволодіння. Проти альбігойців було організовано хрестові походи (1209 — 1229). Рух придушено на поч. XIV ст.

122 Павло III — папа римський в 1534 — 1549 pp.

123 Леренте Жан (1756 — 1823) — іспанський історик. Головна праця — «Критична історія інквізиції в Іспанії» (1817 — 1818).

124 Прескотт (Прескот) Вільям (1796 — 1859) — американський історик. Автор праці «Історія Фердинанда й Ізабелли».

125 Еймерік (1320 — 1399) — каталонський інквізитор, домініканський монах. 1356 р. був призначений головним інквізитором Арагонського королівства.

126 Парамон (Парамо) Лу’іс — іспанський історик, один з перших дослідників інквізиції. Йдеться про книгу «Про походження і розвиток святої інквізиції».

127 Інокентій IV — папа римський в 1243 — 1254 pp.

128 Климент IV — папа римський в 1265 — 1268 pp.

129 Александр IV — папа римський в 1254 — 1261 pp.

130 Вормський сейм — перші збори державних діячів Німеччини в 1521 р., на яких був підписаний едикт про засудження вчення Лютера.

131 Грацій Гуго (1583 — 1645) — голландський юрист, філософ, Історик, державний діяч, один із засновників теорії природного права.

132 Наваджеро Бернардо (1507 — 1565) — вчений, кардинал і веронський єпископ. Відомий працею «Життєпис папи Павла IV».

133 Моріц Саксонський (1521 — 1553) — герцог, діяч Реформації.

134 Аугсбурзький релігійний мир був підписаний у 1555 р. між протестантськими і католицькими князями та Карлом V. Ним встановлювався суверенітет князів, в тому числі і в релігії.

135 Йдеться про Нідерландську буржуазну революцію 1566 — 1609 pp.

136 Йдеться про племінника Ф. Гвіччіярдіні (1482 — 1540), Людовіка Гвіччіярдіні, автора праці «Описання Нідерландів».

137 Едуард VI (1537 — 1553) — король Англії з 1547 р.

138 Лану Франсуа (1531 — 1594) — французький історик. М. П. Драгоманов цитує його працю «Політичні і військові роздуми» (1587).

139 Франціск І (1494 — 1547) — король Франції в 1515 — 1547 pp.

140 Турнон Шарль Томас (1668 — 1710) — італійський кардинал.

141 Йдеться про березневі події 1562 p., коли Гіз напав на гугенотів, які

в ризі співали релігійні гімни. Під час сутички декілька чоловік було вбито і сто поранено.

142 Фалду Альфред П’єр (1811 — 1886) — французький політичний діяч і історик.

143 Коліньї Гаспар (1517 — 1572) — французький адмірал, який в 1560 р. оголосив себе кальвіністом; брав активну участь у всіх релігійних війнах, за що переслідувався католиками і, зокрема, Гізами.

144 Йдеться про Генріха IV, який одружився 18 серпня 1572 p., a через шість днів після цього почав погром гугенотів, вождем яких він вважався.

145 Базарі Джорджо (1511 — 1574) — італійський художник, архітектор і письменник.

146 «Лютеран і всіх інших єретиків слід засудити до смертної кари, винищити, розігнати, не давати ходу, вигубити вогнем і ножем, відкинути, дощенту викорінити, вибити, знищити» (лат.).

147 Сюллі Максиміліан (1560 — 1651) — французький державний діяч, всевладний міністр при Генріху IV.

148 Кевенгілер (Кевенгіллер) Людвіг Андро (1683 — 1744) — австрійський фельдмаршал. Підготував праці з воєнних подій свого часу.

149 Утраквісти — одна з назв представників поміркованого крила в гуситському революційному русі XV ст.

150 Рудольф II (1576 — 1612) — німецький король (див. прим. 106), який 1609 р. ввів пільги для протестантів.

151 Кроати — назва угорських військ.

152 Тіллі Йоганн Церклас (1559 — 1632) — полководець, головнокомандуючий армією «Священної Римської імперії».

153 Валленштейн Альбрехт (1583 — 1634) — герцог, головнокомандуючий австрійської армії.

154 Лашез Франсуа (1624 — 1709) — французький єзуїт, духовник Людовіка XIV.

155 Лувуа Франсуа Мішель (1641 — 1691) — французький державний діяч, з 1668 р. — воєнний міністр.

156 Феодосій (бл. 346 — 395) — римський імператор, який визнав християнство державною релігією.

157 Флешьє Еспрі (1632 — 1710) — французький проповідник і письменник.

158 Бурдалу Луї (1632 — 1704) — французький церковний діяч, посідав кафедру риторики, філософії і богословської моралі в Буржській академії.

159 Арнольд Готфрід (1665 — 1714) — німецький історик протестантської церкви.

160 Севинє Марі (1626 — 1696) — французька письменниця.

161 Лабрюйєр Жан (1645 — 1696) — французький письменник, сатирикмораліст.

162 Лафонтен Жан де (1621 — 1695) — відомий французький байкар.

163 Вобан Себастіан (1633 — 1707) — французький маршал, інженер, письменник.

164 Людовік XV (1710 — 1774) — король Франції з династії Бурбонів.

165 Даламбер Жан Лерон (1717 — 1783) — французький математик і філософ.

166 Аріани — прихильники однієї з течій в християнстві, засновником якої був александрійський священик Арій (? — 336). Аріанство заперечувало церковний догмат про єдиносутність бога-отця і бога-сина.

167 Стюарти — королівська династія в Шотландії (з 1371 р.) та Англії (1603 — 1649, 1660 — 1714).

168 Просвітеріани — помірковані прихильники кальвінізму серед пуритан.

169 Марія Стюарт (1542 — 1587) — шотландська королева з 1560 р.

170 Квакери — члени християнської протестантської секти, яка виникла в Англії в 1650 р. Ними заперечуються зовнішні форми релігійності.

171 Унітарїі — прихильники течії у християнстві, яка заперечує церковний догмат про Трійцю.

172 Буллінгер Генріх (1504 — 1575) — керівник німецької реформатської церкви.

173 Фарель Гільом (1489 — 1565) — французький діяч Реформації у Швейцарії, сподвижник Ж. Кальвіна.

1(4 Аконтіус (1492 — 1566) — італійський письменник, священик Трієнті, примкнув до Реформації і оселився в Англії. Проповідував терпимість і згоду в християнстві.

175 Мор Томас (1478 — 1535) — англійський мислитель-гуманіст, один із засновників утопічного соціалізму.

176 Фенелон Франсуа (1651 — 1715) — французький письменник, архієпіскоп. Головний твір — «Пригоди Телемака».

177 Помпадур Жанна Антуанетта (1721 — 1764) — фаворитка французького короля Людовіка XV.

178 Вестфальський мир 1648 р. підписаний в результаті Тридцятилітньої війни.

179 Йдеться про послідовників вчення Аврелія Августина (354 — 430), християнського теолога, філософа-містика.

180 Авель — біблійний персонаж, другий син Адама і Єви.

181 Сократ (470 чи 469 — 399 до н. е.) — давньогрецький філософ-

ідеаліст.

182 Арістід (бл. 540 — 467 до н. е.) — державний і військовий діяч Стародавньої Греції.

183 Камілла — знаменитий римський полководець V — VI ст. до н. е.

184 Катан Марк Порцій (243 — 149 до н. е.) — державний діяч, історик, письменник Стародавнього Риму.

185 Сенека Луцій Анней (бл. 4 р. до н. е. — 65 р. н. е.) — римський політичний діяч, філософ, письменник.

186 Євхаристія — причащання.

187 Гетцер Людвіг (кін. XV ст. — 1540) — анабаптист.

188 Кампанус Іоанн (1500 — 1574) — голландський противник церковного догмата Трійці.

189 Грібальді Маттео — італійський єретик.

190 Алціат (Альчіатті) Андрій (1492 — 1550) — італійський юрист.

191 Соцін Фауст (1539 — 1604) — діяч Реформації, італієць за походженням; живучи у Польщі, виступав проти католицизму і вимагав перебудови християнства на засадах розуму.

192 Коорнгерт Дірк (1522 — 1590) — голландський вчений. У релігійних питаннях вважається попередником Армінія, схильним до світогляду Еразма Роттердамського.

193 Демосфен (бл. 384 — 322 до н. е.) — давньогрецький оратор і політичний діяч.

194 Меноністи — члени протестантської секти, яка виникла в 30-х роках XVI ст. в Нідерландах.

195 Єпископій Симон — сподвижник Я. Армінія, 1634 р. відкрив колегію в

Амстердамі.

196 Ольденбарневельд (Ольденбарнефельд) Ян (1547 — 1619) — нідерландський державний діяч.

197 Моріц (Moріц Оранський) (1567 — 1625) — державний діяч і полководець Республіки Сполучених провінцій (Нідерландів).

198 Камерон Річард (? — після 1680) — шотландський протестант, засновник секти камероніанців, вів протикатолицьку агітацію на півдні Шотландії, за що не раз переслідувався.

199 Латітудинарїі — назва релігійної партії XVII ст. в Англії, члени якої належали до державної церкви і відзначалися віротерпимістю. На чолі її стояли Чиллінгворт, Кедворт, проповідники Тіллотсон, Спенсер та ін.

200 Ремонстранти — голландські сектанта, що відійшли від кальвіністів, відкинувши тезу Кальвіна про «абсолютне напередвизначення».

201 Мільтон Джон (1608 — 1674) — англійський поет, публіцист, політичний діяч.

202 Локк Джон (1632 — 1704) — англійський філософ, психолог педагог 203 Карл 11 (1630 — 1685) — король Англії з 1660 р.

204 Пенн Вільямс (1644 — 1718) — прихильник секти квакерів, законедавець Пенсільванії. Повне зібрання його творів було видано в Лондоні 1726 р.

205 Вільгельм III (1650 — 1702) — король Англії з 1688 р.

206 Иосиф II (1741 — 1790) — імператор «Священної Римської імперії» з 1765 р.

207 Супрематія — від лат. найвищий.

208 Гоббс Томас (1588 — 1679) — англійський філософ-матеріаліст.

209 Спіноза Бенедикт (1632 — 1677) — нідерландський філософ-матеріаліст.

210 Болінброк Генрі (1678 — 1751) — англійський державний діяч і письменник.

211 Кондорсе Марі Жан (1743 — 1794) — французький філософ-просвітитель, математик, соціолог, політичний діяч Французької буржуазної революції.

212 Рейналь Гільом Томас (1713 — 1796) — французький історик, і філософ. Автор книги «Історія обох Індій» (1770).

213 Гельвецій Клод Адріан (1715 — 1771) — французький філософ-матеріаліст.

214 Руссо Жан Жак (1712 — 1778) — французький філософ-просвітитель, письменник, педагог.













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.