ТОМ VII

Розділ II. Початки української козачини.

Обяснення початків козачини. Козакованнє як побутове явище і козацьке імя:Причини, що викликали ріжні теорії початків козачини, теорії етимольоґічні і етнїчні в історіоґрафії XVII-XVIII в., упадок реальної традиції. Теорія черкасько-чорноклобуцька, неймовірність черкеської кольонїзації в дїйсности; теорія татарська. Теорії ґенетичного звязку козачини з київського Русю, теорія против-князївська (болоховська), теорія бродницька.

Обяснення початків козачини. Козакованнє як побутове явище і козацьке імя: Козачина як побутове явище: давність явища, анальоґії в староруськім житю. Термін „козак" — його уживаннє у турецьких народів в XIII-XV вв.; перенесеннє між Словян, козацьке імя в памятках XV в.; ріжні значіння слова „козак" — розбійник, свобідний, бездомний чоловік, степовий уходник, добичник-партизан; козацтво як зайнятє, а не суспільна верства або ґрупа в першій пол. XVI в.

Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства: Найдавнїйша звістка про українських козаків (1492), звістки 1493-1499 р. і 1502-3 рр., „козаки кн. Дмитра" і „бурсники"; звістки 1510 р., козацький вербунок 1524 р.

Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства: Провідники козацькі в традиції і провідники дїйсні: Юр. Пац, Богдан Глинський і Дмитро Путятич, Сем. Полозович, Ост. Дашкович, його відносини до місцевої людности, Предслав Лянцкороньский й иньші західнї пограничники, Бернат Претвич. Рідкість документальних згадок про козаків і причини сього; участники козацьких походів випирають ся їх; участь місцевої адмінїстрації й шляхти в козацьких походах, згадки Лубєнєцкаго про шляхетське козакуваннє, брак козацької верстви, елєменти, що брали участь в козакуванню, неорґанїзованість козацтва як верстви.

Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства: Полїтика правительства супроти козачини в 1-ій пол. XVI в., проєкт козацького набору 1523/4 р., проєкт Дашковича 1533 р.; татарські жалї на козаків, скарги турецькі і правительственні заходи коло приборкання козачини, циркуляр 1541 р.

Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства: Безплодність правительственних заходів полїційних коло козачини, татарські напади як мотив оправдання нападів козацьких. Козацькі походи 1540-х років: погром каравана на Санжарові, похід на Очаків, жалї на спілку адмінїстрації з козачиною.

Кн. Дмитро Вишневецький і значіннє його дїяльности: Недостача відомостей про мотиви дїяльности Вишневецького, замок на Хортицї, подорож в Туреччину і поворот на Україну, пляни боротьби з Кримом і боязкість литовського правительства, Вишневецький звертаєть ся до Москви, похід Ржевского на Татар, литовське правительство запобігає розриву з Кримом, облога Хортицького замку Татарами в 1557 р., Вишневецький в Москві, переговори з московським правительством про спільну війну з Кримом, їх безплодність, походи Вишневецького і Адашева на Крим, кінець московської акції, Вишневецький на Українї; волоська авантура і кінець Вишневецького; традиція про нього.

Попередня ТОМ VII Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II.]

Вибрана сторінка

Арістотель: Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків. ( Арістотель )

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.