[Михайло Грушевський. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. — К., 1995. — Т. 5. — Кн. 2. — С. 328.]

Попередня     Головна     Наступна





ДОПОВНЕННЯ


Праця моя над сим томом і читання коректур — проходили в дуже несприятливих обставинах, і не можна було запобігти деяким недоглядам. Дещо прийшло запізно, дещо випало при переписуваннях, друкуваннях, правках і т. д. Хочу дещо тут справити і доповнити.

До літератури реформації в Польщі, з старої літератури треба додати статтю акад. Сумцова про Оріховського і новіше: P. Fox. The reformation in Poland, Some social and economic aspects, Baltimore, 1924 (в серії: John Hopkins University studies in historical and politisal sciences). Ign. Chrzanowski i Stan. Kot. Humanizm i reformacja w Polsce, 1927 (хрестоматія для вищої школи).

До повісті про Петра Гугнивого — один новіший текст з рукоп. Петрушевича ч. 159, в студії М. Возняка, в 118 кн. Львівських Записок: «Український протипольський памфлет XVI в. «Історія о єдномъ папЂ римскомъ».

Вибачаючись у читача за різні дефекти графічної техніки, з яких іще не вийшло наше друкарство по всім пережитім, я мушу спеціально згадати про транскрипцію текстів. Загалом я тримався тих принципів передачі текстів друку, що їх вживано в Археограф. Комісії Львівського Наукового Товариства і прийнято тепер в Археограф. Комісії Укр. Академії Наук: не зміняти букв, допускаючи зміни, в інтересах зрозумілості, тільки в розділі слів, в інтерпункції, в уживанні великих літер. Сього я додержувався — коли мав перед собою рукописний оригінал або стародрук. Але, користаючи з новіших видань, я не всюди вважав себе зв’язаним виглядом сих видань, бо в них дуже часто, навіть, переважно, маємо транскрипцію модернізовану, з ухилом під шкільний російський правопис XIX в., без докладніших пояснень допущених змін. Здебільшого я се й зазначав.














Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.