Попередня     Головна     Наступна




Іоаникій ГАЛЯТОВСЬКИЙ

НАУКА,
АЛЬБО СПОСОБ ЗЛОЖЕННЯ КАЗАННЯ



Кто хочет казанне учинити, найперше маєт положити з Письма Святого тему, которая єст фундаментом всього казання, бо ведлуг теми мусить ся повідати все казання, в котором знайдуться три часті.

Першая часть — ексордіум, початок. В котором казнодія приступ чинить до самої річі, которую маєт повідати, і ознаймуєт людєм пропозицію свою, постановленне умислу свойого, що постановив і умислив на казанню мовити і показати, о чім хочет казаннє міти, і просить бога альбо пречистую діву о помоч і людей о слуханнє.

Другая часть — наррація, повість, бо в той часті повідаєт юж казнодія тоє людєм, що обіцяв повідати, юж показуєт тую реч, которую обіцяв показати. Тая часть єст найбольшая, бо в ней все казаннє замикається, і до неї іншії часті стягаються.

Третяя часть єст конклюзія, конець казання. В той часті казнодія припоминаєт тую реч, которую повідав у наррації і напоминаєт людей, жеби оні в такой ся речі кохали, єсли будет тая реч добрая; єсли зась злая, напоминаєт людей, жеби ся такої речі хронили.

Тії три часті у всіх казаннях моїх обачиш, бо в кождом казанню моїм ексордіум, і наррація, і конклюзія починається од краю і од большої різаної літери. Для того так умисльне учинив-єм, жеби-сь, тоє зрозумівши, могл сам латвій і прудшей казаннє учинити і повідати.

Тії всі часті мають ся згажати з темою, бо, як з малого жродла виходить великая ріка, єднак вода в ріці згожається з тоєю водою, которая єст в жродлі, так з малої теми великоє походить казаннє. Зачім часті, которії ся в казанню знайдують, повинні ся з темою згажати, жеби, що ся в темі знайдуєт, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклюзії ся знайдувало. А найбарзій маєт того постерігати казнодія, жеби з пропозицією його наррація згажалася, жеби, що обіцяв в пропозиції мовити, тоє в наррації мовив, і од речі не одступував. Бо кгди би обіцяв будовничий якому кролеві, цареві, монарсі виставити коштовний палац, а по тім би виставив браму альбо інший будинок, розгнівав би ся той монарха на будовничого і мів би його за простака. Так і казнодія, кгди що обіцуєт людєм показати, а по тім того не покажет, не мило тоє людєм будет, і жадної мудрості йому не припишуть.

Способ зложення казання, которий тут написав-єм, обачиш у всіх моїх казаннях. Бо кождоє казання моє ведлуг теми написано. Що в темі, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклюзії знайдується. І в кождом казанню моєм наррація з пропозицією згожається. Що в пропозиції обіцяв-єм мовити і показати, тоє в наррації мовив-єм і показав-єм. Наприклад, в казанню на рождество Христово — тема: «Бог явися въ плоти»; ексордіум: в розмаїтих знаках показувався бог, і прочая; наррація: подобенства і фікгури з'єдночення божого з натурою чоловічою, бо подобенства і фікгури обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: кгди апостол Павел в Лістрєх 1, і прочая. І в другом казанню на рождество Христово — тема: «Не от аггел убо когда приемает, но от сЂмени Авраамля пріемлет»; ексордіум: дві натурі найзацнійшії бог учинив, і прочая; наррація: причини, для которих взяв бог на себе натуру чоловічую, не ангельськую, і знову причини, для которих син божий взяв на себе натуру чоловічую, не іншая персона бозькая, бо тії двоякії причини обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: «Православнії християне, вистерігаймо ж ся пихи, поневаж за пиху ангела бог струтив з неба до пекла, за пиху і чоловіка вигнав з раю», і проч.

Ексордіум найліпшоє будет, кгди оноє з самої теми учиниш, яко я в обох казаннях своїх на успеніє пресвятої богородиці з теми самої ексордіум учинив-єм. У першом казанню тема: «Пресвята цариця одесную тебе в ризи позлащенні одіянна прекрашенна». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, у которім мовив-єм о цариці і о шаті. В другом казанню тема: «Знаменіе веліе явися на небеси: жена, облаченна в солнце, луна под ногами еи, и от двоюнадесяти звЂзд вЂнец на гла†ея». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, в котором мовив-єм о невісті, о солнці, о місяці і о звіздах, з которих корона учинена. Знайдеш такоє ексордіум і в інших моїх казаннях з теми самої учиненоє.

Єсли єднак схочеш, можеш ексордіум учинити з подобенства якого альбо з прикладу. Такоє ексордіум, з прикладу, єст в казанню моєм вторім, на страсті Христові, котороє починається: «Виділи єдного часу ієрусалимляне на повітру войська», і проч., і проч. І в казанню первом на богоявленіє з прикладу ексордіум учинено: «Кгди збудував Моїсій прибиток богу на мешканнє», і проч. І в інших моїх казаннях такоє ексордіум з прикладу учиненоє обачиш.

А в тім, якоє можеш собі ексордіум учинити, учини, тілько гляди, жеби ся з темою згажало.

Конклюзію также можеш учинити з подобенства якого. Такая конклюзія єст в першом моєм казанню на стрітеніє господнє, которая починається: «Подобний єст бог зверцадлу», і проч. Можеш конклюзію учинити і з прикладу якого. Такая конклюзія єст в обох казаннях моїх на успеніє пресвятої богородиці. В першом казанню конклюзія починається: «Юстиніян, цесар кгрецький, мів на шаті своїй виритії міста», і проч. В другом казанню конклюзія починається: «Александер, кроль македонський, мів на короні своїй написанії такії слова», і проч. І в інших моїх казаннях такую конклюзію, з прикладу учиненную, обачиш. А в тім, з чого хочеш, учини собі конклюзію, тілько гляди, жеби она з темою згожала.

Ексордіум можеш часом написати, понижаючи себе, приписуючи собі недосконалость, слабость і неумієтность, кгди хочеш що великоє мовити альбо кого великого хвалити, наприклад, кгди хочеш мовити о богу, о тройці пренайсвятійшой, о пречистой діві. Такоє ексордіум в двох казаннях моїх знайдується, єдно на рождество пресвятої богородиці — написав пророк Давид: «Бездна бездну призывает в гласЂ хлябій твоих», і проч.; другоє на благовіщеніє пресвятої богородиці, — «кгди посилав бог Мойсея до фараона, кроля єгипетського», і проч.

Належить відати, же з єдної теми могуть рознії двоє альбо троє бити казання; знайдеш в моїм «Ключі» такую тему: «ИщЂте прежде царствія божія и правди его, и сія вся приложатся вам» [Євангеліє від Матфея, гл. 6, ст. 33]. З тоєї теми я двоє казання рознії учинив-єм; єдно на святого Николая, в котором наррація учить, же розними способами люде неба доступують, кгвалтом поривають, купують, випрошують, знаходять; з тоєї ж теми другоє казаннє в неділю третюю по сошествії святого духа учинив-єм, кгде наррація учить, же царством небесним називається Христос, наука Христова, віра христіянськая, церков святая, которого царства небесного маємо шукати; учинив-єм я двоє казання і на обрізавіє Христово з єдної теми: в первом казанню наррація показуєт імена, которими ся Христос називаєт, в казанню втором наррація показуєт імена, которими ся збавленнє наше називаєт [...]

Треба розділити тему на часті в наррації, і кождую часть теми особно повідати. Такоє у мене казаннє знайдується на воскресеніє Христово, в котором тема: «Солнце возсіяет в нощи, и луна трыщи на день, и каплет кровь от древа, и камень дасть глас свой». Тую всю тему я розділив-єм на часті в наррації і кождую часть особно повідав-єм. Ексордіум зась і конклюзія звичайним ідуть трибом, як і в інших казаннях; ексордіум починається: «Чворакий єст сенс в Письмі Святом», і проч.; конклюзія починається: «Православнії христіане, відаєте, же сонце в ночі засвітило», і проч. Єст у мене і другоє такоє казаннє на покров пресвятої богородиці, в котором тема: «Изважи ми огня тягость, или измЂри дыханіе вЂтра, или возврати въспят день, иже мимо иде». Тую тему я в наррації розділив-єм, і кождую часть особно повідав-єм. Ексордіум зась і конклюзія так же ідуть, як в інших казаннях. Ексордіум починається: «Слушне ангел Гавриїл назвав пречистую діву благословенною», і проч.; конклюзія починається: «У Даріуша, кроля перського, три покойовії учинили квестію», і проч. Знайдеш у мене такоє казаннє на святого Николая і на святих верховних апостол Петра і Павла, кгде; тему в наррації на часті розділив-єм.

Єсли в неділю схочеш казаннє повідати, обіцуй в пропозиції що доброє хвалити, наприклад, покору, пост, ялмужну, страннолюбіє, терпеніє, молчаніє, молитву, послушенство, чистость дівичеськую, живот законничий, кротость, справедливость альбо іншую цноту; по тім тоє повідай в наррації; в конклюзії напоминай людей, жеби ся оні в такой цноті кохали. Єсли теж схочеш, обіцуй в пропозиції що злоє ганити, наприклад, пиху, гнів, заздрость, лакомство, п'янство, вшетеченство альбо інший гріх; по тім в наррації тоє будеш повідати; в конклюзії напоминай людей, жеби ся того гріху хронили; ексордіум, якоє схочеш, можеш до свойого казання приложити, любо що хвалиш, любо ганиш. Наприклад, в неділю двадцять вторую, по сошествії святого духа, положи тема з євангелії, на службі божой читаного, такоє: «Не десять ли очистишася, да девять гдЂ? Како не обрЂтошася возвращшеся дати славу богу? Токмо иноплеменник сей?» [Євангеліє від Луки, гл. 17, ст. 17 — 18]. Ведлуг тої теми обіцуй в пропозиції хвалити вдячность, ганити невдячность; по тім в наррації повідай тоє, щось обіцяв; в ексордіум можеш проказу троякую припомніти, которая бивала на людєх, і на шатах, і на домах, поневаж євангеліє недільноє десяти мужей прокажених споминаєт; в конклюзії напоминай людей, жеби вдячними били, а невдячності ся хронили.

Єсли зась в свято схочеш казаннє повідати, на том казанню хвали того святого, которого в той день празнують, наприклад, пречистую діву богородицю, альбо апостола, альбо пророка, альбо мученика, альбо мученицю, альбо святителя, альбо пустельника, альбо іншого святого. Припоминай його цноти і добрії учинки, которії он мів, живучи на світі, як служив богу і церкві святой, що за Христа терпів, якії чинив чуда, і тепер якії чинить людєм, утікаючим ся до його добродійства.

А яко в неділю, так і в свято можеш на казанню пожитки якої речі вилічати, можеш причини повідати, для которих що ся діяло альбо дієт, можеш повідати імена, которими ся якая реч називаєт, можеш показати способи, которими можемо чого доброго доступити, а злого ся ухоронити.

Можеш повабити людей до слухання, кгди любо в неділю, любо в свято будеш їм на казанню обіцяти якую новую реч показати, которої оні не видали і не чували, кгди їм обіцятимеш показати на казанню якую дивную і неподобную реч. Читай першоє моє казаннє на покров пресвятої богородиці. Там я в пропозиції дивную і неподобную реч обіцяв-єм показати, же пречистая діва зважила огонь, змірила вітер і завернула назад день прешлий; по тім тоє в наррації показав-єм.

Можеш повабити людей до слухання, тлумачачи якоє ім'я; і можеш цілоє казаннє часом з імені учинити, наприклад, в неділю, кгди будеш повідати, од чого бог називається, од богатства, же богатий єст в милосердіє, ведлуг апостола Павла: «Бог же богат сый въ милости»; єще і од того бог називається, же богатий єст в мудрость, ведлуг того ж апостола Павла: «О глубина богатства премудрости и разума божія». Неділя мовиться од неділанія, бо в той день не ділати нічого, хіба тілько богу молитися належить.

Так же і в свято можеш з імені казаннє учинити, наприклад, на святого Владимира можеш мовити, же Владимир мовиться од того, іж владнув миром, світом; Христофор, христоносець, називається од того, же Христа носив в сердцу своєм, мислячи о нем уставичне, і могл мовити: «Живет во мні Христос»; на святого Василія можеш мовити, же Василій значиться кроль, і слушне, бо он кролевав над тілом своїм, над пожадливостями тілесними, і тепер в небі кролюєт. На святого Николая можеш мовити, же Николай значиться звітязство, і слушне, бо он одержав звітязство над трьома непріятелями душними, над світом, тілом, дияволом, з которими воював, і тепер, по том звітязстві, в небі тріумфуєт.

Кгди в неділю схочеш казаннє повідати, озьми тема з євангелії, котороє читано било на службі божой, і ведлуг тоєї теми учини казаннє.

Єсли зась в свято схочеш казаннє повідати, можеш люб з книг Мойсейових, люб з псалмов Давидових, люб з приповістей Соломонових, люб з пророка, альбо апостола якого, люб з Євангелія, люб з Апокаліпси, люб, кгде хоч в Біблії можеш взяти тема і ведлуг теми казаннє учинити, і на том казанню святого якого хвалити.

Кгди притрафиться свято якоє в неділю, наприклад, святого великомученика Георгія альбо свято.го архієрея

Николая альбо святого Іоанна Крестителя альбо іншоє свято, пам'ятай тоє, жебись і святого того на казанню своєм хвалив, і з недільного Євангелія щоткольвек повідав.

Єсли в котором часі притрафиться великая і пильная потреба повідати казаннє, а не можеш знайти теми в Письмі Святом, в Біблії, на той час можеш взяти тему з святого отця якого, учителя церковного, альбо з тропаря, альбо з кондака, альбо з стихири, альбо з сідальні, альбо з антифона, альбо з догмата, альбо з іншого гімну церковного, і ведлуг тоєї теми казаннє повідати. Наприклад, на рождество Христово можеш положити тема: «Удивися убо о сем небо, и земли ужасошася конца, яко бог явися человЂком плотію». На честного креста можеш положити тема: «О треблаженноє древо, на нем же распяться Христос, царь и господь».

Может часом казаннє бити і без теми. Обачиш такоє казаннє у святого Василія Великого, на чтирдесять мучеников і святого Іоанна Златоустого, на похвалу святих верховних апостол Петра і Павла. Але того стилю казнодії теперешнєго віку рідко заживають.

Можеш повідати казаннє, любо в неділю, любо в свято, толкуючи Євангеліє, котороє читано било на службі божой. Обачиш такоє казаннє у святого Єфрема, на преображеніє Христово, бо там он Євангеліє през все казаннє толкуєт. Обачиш такії казання і у святого Каліста  2, патріархи константинопольського, которий през цілий рок, толкуючи євангелія недільнії і на свята нікоторії, повідаєт казання. Але і того стилю казнодії теперешнєго часу мало заживають.

Любо в неділю, любо в свято, люб на іншой оказії, можеш конклюзію в казанню своєм учинити, обернувшися і мовячи до Христа, альбо до пречистої діви, альбо до іншого святого, і просячи їх о що. Наприклад, кгди ся притрафить на святого архістратига Михаїла повідати казаннє, можеш в конклюзії до святого Михаїла обернутися і мовити: «Святий Михаїле, заступив-єсь некгдись з мечем на дорозі Валаамові, которий їхав люд божий проклинати, і оборонив-єсь од проклятства ізраїльтянов. І тепер, святий Михаїле, на нас многії Валаамове, неприятелі душевнії і тєлеснії, наступують і хотять нас загубити. Добудь же з похев меча свойого, святий Михаїле, і заступи на дорозі неприятелєм нашим, і борони нас од наїздов неприятельських, ізсуни оружіє і заври сопротив гонящих нас, борони од неприятелей мечем своїм благочестивого царя нашого ім'я рік, і благочестивого гетьмана ім'я рік, і все православноє воїнство, борони од неприятеля мечем своїм святійшого патріарху ім'я рік, преосвященнаго митрополита ім'я рік, боголюбиваго єпископа ім'я рік, борони од неприятелей мечем своїм всю церков православную, которую Христос купив собі кровію своєю пренайдорожшою. Припоминай тут, кого хочеш.

Старайся, жеби всі люде зрозуміли тоє, що ти мовиш на казанню. Бо святий Іоанн Златоустий мудрий бив казнодія, єднак його ганила невіста за казаннє трудноє, же ся з нього нічого не научила і не однесла пожитку душевного; і од того часу, будучи перестережений, святий Іоанн Златоустий завше ся по тім старав ясне, виразне і просто до зрозуміння людського казаннє повідати. Бо многії суть казнодії мудрії, самі добре що уміють, а не могуть альбо не хотять іншим людєм того ясне виразити і протовкувати, овшем лятвую реч мовою своєю затрудняють, затлумляють і завіклявають; такії в церкві святой не мають похвали. Іншії зась казнодії трудную і непонятную реч ясно виражаючи і товкуючи лятвою чинять; і таким казнодійом церков святая мудрость приписуєт і похвалу чинить, ведлуг Ісуса Сіраха: «Премудрость их исповЂдят люде, и похвалу их исповЂсть церкви» [Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового, гл. 44, ст. 14]. Єсли будеш слово божоє проповідати, а ніхто його не зрозумієт, себе самого будеш проповідати і виславляти, не слово божіє. Псалмиста зась мовить: «Не нам, господи, не нам, но имени твоєму дажд славу». І апостол Павел мовить: «Не себе бо проповідаєм, но Христа Ісуса господа».

Постерігай і того пильне, жеби наука в твоєм казанню згажалася з наукою Христовою, апостольською, святих отець і всеї церкви православної. Бо єсли ти на казанню не такої віри будеш учити, якую церков заховуєт, і єсли інших учинков будеш научати, не тих, котрії церков кажет заховати, місто нагороди вічної одержиш од бога караннє вічноє, бо злою наукою своєю не збудуєш людей, которії тебе слухають, але зопсуєш і душі їх погубиш, ведлуг приповісті Христової: «Еда может слЂпец слЂпца водити, не оба ли в яму впадетаєя?»

До того, що мовиш на казанню, доводи того Письмом Святим з Біблії, альбо свідоцтвом святого отця якого, учителя церковнаго, альбо прикладом, альбо подобенством, альбо яким-кольвек доводом потверди і подопри свою мову, то вдячнійшая твоя мова будет людєм, которії тебе слухають, і віритимуть тому, що мовиш. А кгди будеш мовити що на казанню, а того чим не доведеш, скажуть люде, же то неправда і твої вимисли. Для того апостол Павел, кгди корінфян учив, же мертвії всі мусять встати в день остатній, доводив їм того і показував подобенством зерна, котороє, кгди в землі посіють, оно знову виростаєт: «Безумне ты еже сЂеши оживет ли аще не умрет?»

Належить відати і тоє, же казнодії, скончивши казаннє на катедрі альбо на амбоні, звикли часом на пришлую неділю альбо на пришлоє свято на казаннє людей запрошати і звикли людєм ознаймовати пропозиції свої мудрії і дивнії, часом веселії, часом смутнії, которими людей барзо охочими до слухання чинять. Наприклад, єсли бись на квітную неділю казаннє мів, а хотів єще міти на страсті Христові, скончивши своє казання в квітную неділю, мов: «Православнії християне, прошу і напоминаю вас, жеби-сьте били набожнії, до церкви ходили, богу ся молили, бо сього тидня будет страшний суд». Тоє мовивши, пойди з катедри. А кгди прийдуть страсті Христові, на той час на казанню положи тема такоє: «Пилат же слышав се слово изведе вон Ісуса и сЂде на судищи» [Євангеліє від Іоанна, гл. 19, ст. 15]. З тоєї теми учини казаннє такоє: «Православнії христіане, мовив-єм в неділю квітную, же на сем тидню будет страшний суд. Отож, тепер страшний суд ся одправуєт, бо Пілат Понтійський і жидове Христа, збавителя нашого, судять і на смерть крестную декретують. Страшний суд будет в день остатній, кгди Христос, бог наш, всіх людей будет судити. Але і тепер страшний суд єст, бо слуга пана, створеннє створителя, чоловік бога судить і кажет його на смерть крестную провадити, мовячи: «Распни, распни его» [Євангеліє від Матфея, гл. 26, ст. 61], і проч. По тім, в наррації, повідай, як той страшний суд одправується, же фальшивії свідки на Христа інстикгують, мовячи: «Сей рече: «Могу церков разорити и тремн деньми въздвигнути ю». [Євангеліє від Іоанна, гл. 19, ст. 15]. Мов, же невинне Христа судять, бо мовив Пілат: «Аз ни единоя вины обрЂтаю в человЂцЂ сем» [Євангеліє від Іоанна, гл. 18, ст. 38]. Тут приводи приклади. Невинне інстикговала жона Путіфарова на Іосифа і запровадила його в темницю. Так невинне інстикговала синакгога жидовськая на Христа і до гробу темного його впровадила. Невинне інстикговали вавілончикове на пророка Даниїла і вкинули його в ров межи льви. І на Христа жиди невинне інстикговали і до гробу його, як в ров, запровадили і скрутним тиранством, як львом, дали його в руки, і прочая. Зачім мусите, православнії християне, признати, же тепер страшний суд одправується, поневаж несправедливе і невинне Христа, бога свойого, чоловік судить і на смерть провадити кажет.

Маєш і другий приклад. Єсли би-сь мів казаннє в неділю чотирінадесятую по сошествії святаго духа, а хотів би-сь міти і в пришлую неділю в п'ятуюнадесять, скончивши своє, казаннє, мов: «Православнії христіяне, запрошаю ласк ваших на пришлую неділю до церкви. Буду вам шати роздавати, жеби-сьте охотними били до набоженства і до слухання слова божого». Тоє мовивши, пойди з катедри. А кгди прийдет неділя 15-та, на той час на казанню положи тема такоє: «Друже, како внЂйде стЂмо неимый одЂянія брачна»? [Євангеліє від Матфея, гл. 22, ст. 12]. З тоєї теми такоє учини казаннє: «Православнії християне, обіцяв-єм вам шати дня ниніш-нєго давати. Чиню моїй обітниці досить, даю кождому з вас шату весельную, без которої жаден не может внійти до неба на веселіє вічноє, котороє споминаєт євангеліст Матфей, мовячи: «Уподобися царство небесноє человЂку-царю, иже сотвори брак сину своєму», і проч. По тім, в наррації, цноти називай шатою весельною, бо тую шату цноти кто маєт, может внійти до неба і там з Христом навіки веселитися. І проч.

Відай тоє, же ведлуг розмаїтого сенсу многії і рознії речі єдним ся іменем називають. Яко в першом казанню моєм на в'їханіє господнє цоркою сіонською і сінакгокга жидовськая і церков християнськая и душа побожная й пречистая діва називається. І в першом казанню на воскресеніє Христово Ієрусалимом називається місто столичноє в землі жидовськой і душа побожная і церков воюючая на землі і церков тріумфуючая в небі. І ти ж чини так. Єдно ім'я ведлуг сенсу розмаїтого розмаїтим речам (єсли можная) прикладай і давай. То можеш лятво казаннє своє розширити.

Відай теж і тоє, же єдна реч многими і розними іменами називається. Яко в первом казанню моєм на обрізаніє господнє син божій називається: «Аз есм иже есм, господь Саваоф, Восток, Альфа и Омега, Ісус, Христос». І в другом казанню на обрізаніє господнє збавленіє наше називається животом вічним, славою, покоєм, веселлєм, царством, короною, пінязем, вечерею. Так і ти шукай розних імен, которії єдной речі служать. То лятво розшириш своє казаннє.

Может кто спитати, кгде маємо взяти матерію, з которої би-сьмо казаннє могли учинити. Одказую. Треба читати Біблію, животи святих, треба читати учителей церковних — Василія Великаго, Григорія Богослова, Іоанна Златоустаго, Афанасія, Феодорита, їоанна Дамаскіна, Єфрема і інших учителей церковних, которії Письмо Святоє в Біблії товкують; треба читати гісторії і кройніки о розмаїтих панствах і сторонах, що ся в них діяло і тепер що ся дієт; треба читати книги о звірох, птахах, гадах, рибах, деревах, зілах, камінях і розмаїтих водах, которії в морю, в ріках, в студнях і на інших місцях знайдуються, і уважати їх натуру, власності і скутки, і тоє собі нотувати, і аплікувати до своєї речі, которую повідати хочеш. До того читай казання розмаїтих казнодійов теперешнього віку і їх наслідуй. Єсли тії книги і казання будеш читати, знайдеш в них достатечную матерію, з которої можеш зложити казаннє на хвалу божію, на отпор геретиком, на збудуваннє вірним і на спасеніє душі своєї.

За слушную реч судив-єм написати способ зложення казання на погребі. Бо всі люде на світі умирають, і часто їм погреб одправують, зачім, кгди умрет вірний і побожний чоловік, слушная погреб його казаннєм приоздобити, хвалити його побожноє житіє і вилічати цноти, жеби, тоє чуючи, іншії люде жили побожне, в цнотах ся кохали і през свої цноти могли неба доступити [...]

Єсли схочеш на погребі казаннє повідати, положи тема з Письма Святого; по тім ведлуг теми учиниш казаннє. В ексордіум мов о смерті, же її нікто не можеть ся ухронити; альбо мов о короткості житія людського і о прожной хлюбі чоловічой; альбо мов о здраді, одміні і нестатечності світа, за которим ся люде уганяють і йому служать. В наррації вихваляй умерлого чоловіка, вилічаючи його цноти і добрії учинки: же заховав віру православную до конця живота свойого, же бив милосердний на людей убогих, спомагав їх ялмужною святою, же накладав на церкви, на монастирі, на шпиталі, приймував в дом свой гостей, приходнєв, пелкгримов, викупував і визволяв невольников з неволі, же бив покорним, набожним, часто очищав сумленнє своє сповіддю святою і приймував пренайсвятійший сакрамент євхаристієй тіла і крове Христової, заховав пости, застановлявся за церков божію і за отчизну, великії праці і труди для церкви божої і для отчизни подиймував; будеш вилічати вшелякії цноти його, которії он мів.

Тут же, в наррації (кгди схочеш) можеш припомніти фамилію його, в которой он уродився, і можеш хвалити фамилію, альбо дом його, од старожитності, же то єст старожитний дом, іж кілька сот альбо тисячу альбо і больше літ на світі трваєт; можеш мовити, же в том дому били пред тим зацнії люде преложонії, люб свіцькії, люб духовнії, і тепер знайдуються; можеш мовити, же той дом сповиноватився з зацними і старожитними домами. Тут же мов, для чого в тім дому герб який, альбо гельм вище гербу, альбо титул знайдується.

В конклюзії учиниш од умерлого пожекгнаннє приятелєм і всім людєм, которії на погребі будуть, і будеш од нього дякувати їм за тую остатнюю послугу, і проситимеш од нього, жеби йому перебачили, єсли кого чим, яко чоловік, образив; будеш просити, жеби о душі його міли стараннє, жеби оную молитвами, ялмужнами і безкровною офірою до неба запровадили.

Наприклад, над кимкольвек схочеш казаннє міти, положи такоє тема: «ВЂм, яко смерть мя истрет, дом бо всякому смертну земля» [Книга Іова, гл. 30, ст. 23]. З тоєї теми учини такоє ексордіум: «Слушне я учиню, кгди смерть назову робаком тим, которий подгриз тикву над пророком Іоною, бо і смерть подгр'изуєт живот всіх людей, которих єдне в Євангелії деревами назвав, мовячи до Христа: «Вижу человЂки, яко древеса ходяща». Робак, кгди подгриз над Іоною тикву, великого його набавив фрасунку, так, же мовив Іона: «Уне ми умрЂти, негли жити». І смерть, кгди подгризет живот якого чоловіка, набавляєт великим жалем і фрасунком родичов, братію й приятелей його. Спомніте собі Саула, кроля ізраїльського, і сина його Іонафана, о которих смерті кгди почув Давид, аза ж не пошарпав шат на собі од жалю? Аза ж не плакав по них зо всім людом своїм? Аза ж і тих слов не мовив: «Плачте по СаулЂ, дщеры Ізраилевы, иже ви облечаше в червленца»? [Друга Книга Царств, гл. 1, ст. 24]. Накормила и нас тепер смерть неужитая великим жалем, бо, як робак, подгризла живот пана ім'я рік. Для утолення теди жалю нашого покажу на тім казанню цноти його, през котрії он доступив неба», і проч. В наррації вилічай його цноти і добрії учинки, в конклюзії пожекгнаннє учини од нього приятелєм, священником і всім людєм.

Можеш собі ексордіум до казання на погреб взяти з мойого казання второго на успеніє пресвятої богородиці, з дванадцятої звізди, кгде написано: «Троякая єст смерть», і прочая.

Можеш на погребі чиєм-кольвек і тоє тема положити: «Преходит бо образ мира сего» [Перше послання до корінфян, гл. 7, ст. 31]. З тої теми учини такоє ексордіум: «Пишуть натуралістове о хамелеонті, же єст одмінний, рознії на себе фарби берет. І світ может ся назвати хамелеонтом, бо єст одмінний і нестатечний часом; сприяєт чоловікові, по тім його зражаєт. Для того мовить апостол Павел: «Преходит бо образ мира сего». Відав тоє добре пан ім'я рік, же світ єст хамелеонт. Для того хоронився світа, не дуфав йому, але в єдном богу покладав надію свою і єдному служив богу», і проч. В наррації покажи, як он служив богу, якії чинив учинки, і проч. В конклюзії учини од нього пожекгнаннє.

Єст такоє ексордіум, о світі нестатечном, в третім казанню моєм на погребі кождого християнина правовірнаго, котороє починається: «Казав бог єдного часу пророку Ієремії внійти в дом гончарський», і проч.

Єще на чиїм-кольвек погребі положи такоє тема: «Теченіе скончах» [Друге послання до Тимофтея, гл. 4, ст. 7]. З тоєї теми учини такоє ексордіум: «Не без таємниці апостол Павел житіє людськоє бігом називаєт, мовячи: «Теченіе скончах, бЂг скончив-єм»; Бо люди на світі нічого больш не чинять, тілько бігуть до смерті, як до заміреного кресу, которого жаден чоловік не может перескочити, ведлуг псалмисти: «ПредЂл положи, его же не прейдут». Єще і для того бігом житіє наше називається, бо прудко, як біг, одправується. І не повинен чоловік довгих літ собі обіцяти, але мається прудко смерті сподівати. Бо мовить Ісус Сірах: «Помяни, яко смерть не умедлит». Відав о тім пан ім'я рік, же прудко той біг, житіє наше дочасноє кончиться. Для того жив ведлуг приказання божого, жеби могл доступити в небі живота вічного, і проч. В наррації повідай, як он жив побожне, і проч. В конклюзії учиниш од нього пожекгнаннє.

Можеш собі ексордіум на погребі взяти з мого казання второго на обрізаніє: «Називається збавленіє наше животом вічним», і проч. І з казання первого на покров пресвятої богородиці: «Вітром називається житіє наше», і проч.

Яко в неділю і в свято, так і на погребі, можеш людєм показати якую реч новую. Наприклад, можеш показати зброю, панцир справедливості, тарчу віри, шишак збавленій і меч духовний, слово божіє, молитву, которою зброєю умерлий человік, кгди жив на світі, боронився од неприятелей душних. Вилічаєт тую зброю апостол Павел, мовячи: «Оболкшеся в броня правды, воспріймЂте щит вЂры, шлем спасенія и меч духовный, еже есть глагол божій». Той концепт можеш взяти з гербу умерлого чоловіка, бо на гербі мечі і зброя биваєт».

Можеш показати на казанню дві брами, которії ся на світі знайдують — єдна широкая брама, которая до пекла проводить, а тая єст гріх, ведлуг слов Христових: «Пространная врата и широк путь воводяй въ пагубу»; другая брама узкая, которая провадить до неба, а тая єст добрії учинки, ведлуг слов Христових: «Узкая врата и тЂсен путь воводяй въ живот». Будеш мовити, же той чоловік, которий умер, през узкую ішов браму, бо кохався в добрих учинках, которії учинки будеш вилічати, за чім, ідучи тоєю брамою узкою, доступив неба. І той концепт можеш з гербу чоловіка умерлого взяти, бо ся на гербі і брами знайдують. Подобний же концепт можеш взяти і з гельму, которий над гербом биваєт.

Можеш учинити казаннє із шляхетства альбо з прозвиська, як ся кто по шляхецьку зовет. Наприклад: Броницький — для того так називається, же боронив отчизну і церков божію од неприятелей; Любомирський для того так називається, же любив мир, покой і людей, незгодливих до миру, до покою приводив, слухаючи науки Христової: «Блажени миротворцы».

Можеш учинити казаннє з імені чоловіка умерлого. Наприклад, єсли його звано Стефан, будеш мовити, же «Стефан» значиться «корона», і покажеш людєм корону, которую Умерлий чоловік альбо з квітов альбо з дорогого каміння собі учинив. Дорогим зась камінням і квітами розмаїтими розмаїтії цноти його будеш називати. Альбо єсли умерлого звано Дорофей, будеш мовити, же «Дорофей» викладається «дар божий», і обернешся до людей, мовячи: «Православнії християне, і нашого Дорофея, которого видимо на марах, мусимо даром божим назвати. Міла то дар божий отчизна наша, міла дар божий церков святая кафоличеськая, міла дар божий зацная фамилія їх милостей панов ім'я рік. І ми всі міли-сьмо дар божий. Бо чого церков, отчизна і дом панов ім'я рік і ми всі потребували од бога, тоє нам бив дарував бог — зацнє урожоного пана Дорофея. Потребуєт церков і отчизна подпори — он бив подпорою, потребуєт дом панов ім'я рік оздоби і слави — он бив оздобою і славою, потребуємо ми всі в смутку утіхи, в небезпеченстві оборони, в утрапенню помочі — бив он помоч, оборона і потіха. Але тепер той дар божий, Дорофея, взяв од нас бог до неба, ведлуг праведного Іова: «Господь даде, господь и взят».

Любо з гербу, любо з гельму, любо з імені, любо з шляхетства альбо прозвиська хочеш учинити казаннє, шукай такої теми, в которой би могло ся припомніти ім'я, альбо шляхетство і прозьвисько, альбо герб, альбо гельм.

Наприклад, кгди Моїсеєм зовут умерлого чоловіка, можеш такоє тема положити: «Моисей же възыйде на гору божію» [Друга Книга Мойсеева. Вихід, гл. 19, ст. 21]. З тоєї теми учиниш ексордіум такоє: «Вступив некгдись Моїсей, гетьман ізраїльський, на гору Сінайськую до бога, которий йому дав закон. І тепер зацне урожоний пан Моїсей ім'я рік вступив на гору небесную, которую споминаєт псалмиста, мовячи: «Господи, кто обитает в жилищи твоем, или кто вселится в святую гору твою», и проч. По тім в наррації вилічай цноти, для которих взяв кого бог на гору небесную. І можеш мовити: «На гору небесную человЂк вступует, ходяй без порока и дЂляй правду, глаголяй истинну в сердци своем, иже не улети язьїком своим и не сотвори искренему своєму зла и поношенія не пріят на ближняя своя, уничижен есть пред ним лукавый, боящая же ся господа славить», и проч. По тім мов, же урожоний пан Моїсей ім'я рік мів тії всі цноти, ходив без порока, без змази і ділав правду, і проч. І для тих цнот своїх вступив на гору небесную. По тім в конклюзії мов: «Одходячи з світа на гору небесную, пан Моїсей ім'я рік жекгнаєт тебе, яснепревелебний єпископе, альбо преосвященний митрополите, жекгнаєт вас, священики, законники, і просить вас о молитву, жекгнаєт вас, братія, сестри і всі приятелі, і проч.

Єсли умерлого чоловіка по-шляхецьку називають Орлом, положи тема: «ИдЂже тЂло, тамо соберутся орли» [Євангеліє від Луки, гл. 17, ст. 37]. По тім учиниш ексордіум: «Не треба нам смутитися і плакати, любо видимо на марах урожоного пана ім'я рік Орла. Бо душа його пошла до неба, жеби там з Христом жила. Так мовив Христос: «ИдЂже тЂло, тамо соберутся орли», і проч. В наррації покажи крила, которими той Орел полетів до неба, а крилами цноти його називати будеш, і проч. В конклюзії учиниш од нього пожекгнаннє людєм, і проч.

Єсли на гербі будет стріла, учини тема: «Положи мя, яко стрЂлу избранну, и в тулЂ своем сокры мя» [Книга пророка Ісайї, гл. 49, ст. 2].

Єсли на гельмі будет вежа, учини тема: «Бысть упованіє моє, столп кріпості од лиця вражія» [Псалтир, пс. 60, ст. 4].

Уважай літа, в которих чоловік умерл. Єсли умерл в старості, положи тема: «ВЂнец хвален старости в путех же праведных обрЂтается» [Книга притч Соломонових, гл. 16, ст. 31]. Єсли зась умерл в дитиннім віку, положи тема: «Аще не обратишеся, и будете, яко дЂти, не внійдете вь царство небесное» [Євангеліє від Матфея, гл. 18, ст. 3].

Тут з кождої теми можеш казаннє учинити.

Єсли схочеш мовити о стрілі, назови в ексордіум чоловіка стрілою, которую бог з вшехмоцності своєї, як з луку, на світ випускаєт і до неба керуєт, бо кажет чоловікові заховати приказання свої, жеби могл чоловік неба доступити. Але часто тая стріла летить до пекла, кгди чоловік зле живет на світі. По тім мов: «Добре летіла стріла наша — зацне урожоний пан ім'я рік. Бо до неба тая стріла залетіла». В наррації покажи, як тая стріла летіла на світі, же трафила до неба. Мов, же так летіла, як її бог керував. Чинив тоє урожоний пан ім'я рік, що кажет бог чинити. Кажет бог, жеби-сьмо до церкви ходили на набоженство, для слухання слова божого, он тоє чинил. Кажет бог, жеби-сьмо давали ялмужну убогим, жеби-сьмо сповідалися і поживали часто тіло і кров Христову, і проч. І для того тая стріла залетіла до неба.

Єсли схочеш мовити о вежі, назовеш бога вежею, ведлуг своєї теми, назовеш вежею і церков святую, яко написано в «ПЂснях пЂсней»: «Столп Давидов шыя твоя, создан въ ФалпЂофЂ тысяща щытов висит на нем» [Книга Пісні Пісень, гл. 4, ст. 4]. В ексордіум мов: «Многії небезпеченства на світі знайдуються, яко мовить апостол Павел: «БЂды в рЂках, бЂды от разбойник, бЂды от сродник, бЂды от язык, бЂды въ градЂх, бЂды в пустынЂ, бЂды в мори, бЂды въ лжебратіи» [Друге послання до корінфян, гл. 11, ст. 26], і проч. По тім мов, же умерлий той чоловік, живучи на світі, перед тими небезпеченствами до вежі удавався і там боронився. В наррації зась тії вежі покажи — бога і церков, і проч.

Єсли над старим будеш мовити, мов: «Щасливий єст зацне урожоний пан ім'я рік, бо учинив собі з цнот вінець, которий споминаєт Соломон, мовячи: «ВЂнец хвален старости». І пошов в том вінцю до неба, ведлуг того ж Соломона: «В путех же праведних обрЂтается». По тім в наррації мов, же той умерлий чоловік маєт в небі місце межи розними святими, яко мовив Христос: «У отца моего многи обители суть»; маєт місце межи покорними, бо он бив покорний; маєт місце межи милосердними, бо он бив милосердний на людей убогих, давав їм ялмужну; маєт місце межи терпеливими, бо і он бив терпеливий, терпеливе зносив вшелякії клопоти, припадки, утрапеннє; маєт місце межи послушниками, бо он заховав послушенство, бив послушний богу, заховав приказання божії, бив послушний старшим своїм, чинив тоє, що йому старшії казали, і проч.

Єсли над дитям будеш мовити, мов: «Щасливії тії люде, котрії в дитинном віку умирають, бо оні ідуть до неба на вічноє мешканнє. Для того мовив Христос: «Аще не обратитеся и будете, яко дЂти, не внійдете в царство небесноє». По тім мов: «Щасливоє і тоє дитя ім'я рік, котороє видимо на марах, бо оно пошло до неба на віки з богом жити». В наррації зась показуй способи, котрими можемо і ми дітьми зостати, жеби-сьмо доступили неба. Мов: «Православнії христіане, будьмо покорними, бо діти покорні суть, не мають в собі пихи; будьмо щирими, бо діти суть щирими, не мають в собі зради; не будьмо гнівливими, бо діти не гнівливі суть, не довго з собою гніваються, зараз їднаються», і проч. Єсли тії цноти заховаємо, зостанемо дітьми і доступимо неба».

Над священиком положи тема: «Священники его облеку въ спасеніе» [Псалтир, пс. 131, ст. 16].

Над воином положи тема: «До смерти подвизайся по истиннЂ и господь бог поборет по тебЂ. До смерти воюй за правду, а пан бог поможет тобі» [Книга премудрості Ісуса, сина Страхового, гл. 4, ст. 32].

Над невістою положи тема: «Жена разумна блаженна есть» [Книга притч Соломонових, гл. 31, ст. 31].

Над панною положи тема: «Улюби цар-дЂвицу очима своима и обрЂте милость пред ним» [Книга Есфір, гл. 2, ст. 17].

По тім всюди ведлуг теми повідай казання. В наррації мов, же священик так жив, яко священикові належить; воїн тоє чинив, що його повинность; невіста жила так, яко богобойной невісті пристоїть; панна чинила тоє, що здобить стан панієнський, і проч.

Читай в книгах і нотуй собі, як священик маєт жити, як воїн, як невіста, як панна; що повинні чинити і заховати; і на казанню своєм повідай, же оні тоє чинили і заховали.

Также кождого чоловіка уважай стан і кондицію, гонор, повинность і повідай на своєм казанню, же той чоловік чинив тоє все, що на його стан, на його кондицію, на його гонор приналежало, чинив тоє все, що його повинность била чинити.

Читай в казанню моєм первом на богоявленіє: «П'ятий сакрамент єст священство», і проч.; может тобі придатися там матерія добрая, єсли схочеш казаннє мати над священиком.

Читай в казанню моєм втором на в'їханіє господнє: «Могуть ся од Христа учинити рицери, гетьмани, полковники і всі люде воєннії», і проч.; можеш з того собі матерію взяти, єсли схочеш казаннє міти над воїном.

Читай в першом казанню моєм на успеніє пресвятої богородиці нитку вовняную, где написано о чистоті дівичеськой; можеш там взяти матерію до свойого казання, котороє хочеш над панною повідати.

Читай в першом казанню моєм на покров пресвятої богородиці ексордіум: «Слушне архангел Гавриїл назвав пречистую діву благословенною межи невістами», і проч.; можеш там взяти собі матерію до казання, котороє схочеш мовити над невістою.

Можеш в казанню учинити концепт од часу, в которий умер чоловік. Наприклад, кгди умер в понедєлок, будеш мовити, же для того його бог взяв в понедєлок з світа, жеби його душу ангели до неба запровадили, бо понедєлок єст день ангельський; єсли умрет на вознесеніє Христово, мов, же для того його бог в той день взяв з світа, жеби його душу сам Христос до неба запровадив, бо в той день Христос вступив з землі до неба і запровадив там з собою душі святих отцев, пророков і патріархов старозаконних, которих випровадив з пекла, кгди встав з мертвих, ведлуг псалмисти, мовячого: «Возшел еси на висоту, плЂнил еси плЂнь».

Можеш концепт взяти з місця, на котором що ся діяло. Наприклад, єсли умерлого чоловіка тіло погребли в церкві свят[их] апостол Петра і Павла, будеш мовити: «Щасливий єст той чоловік умерлий, же його тіло погребено в церкві святих верховних апостол Петра і Павла, бо апостол Павел душу його на митарствах од злих духов оборонить мечем, з которим його малюють, апостол зась Петр одомкнет йому двері до неба ключами, которії дав йому Христос, мовячи: «Дам ти ключа царствія небесного». Єсли би умерлого чоловіка тіло погребено в церкві Покров пресвятої богородиці названой, можеш мовити: «Пречистая діво, в церкві покрова твойого обрав собі місце ім'я рік — покрий же всі гріхи його, которії он як чоловік могл учинити, покрий омофором своїм, бо мовить псалмиста: «Блажени, им же отпустишася беззаконія и им же прикрышася грЂси»; покрий омофором своїм душу його, которая тепер знайдується в дорозі, жеби її неприятелі душнії на митарствах не гамовали і не задержували; покрий його омофором своїм і в день остатній од страшнаго декрету, которий выдасть Христос, син твой, на людей грішних, мовячи до них: «ИдЂте от мене, проклятыи, въ огнь вЂчний».

Єсли хочеш лятвій і рихлій казаннє на погребі учинити, читай мої казання, которії могуть ся повідати на погребі якого-кольвек чоловіка, що тут прецепта чинити кажуть, там екземпля все тоє лятвій об'являють і об'ясняють[...]

Читаючи казання на святого великомученика Георгія, ведлуг тих можеш собі іншії казання — на святого Димитрія, на святого Прокопія, на святого Євстафія і на день інших мучеников учинити і повідати, альбо тії ж самії казання, на день святого великомученика Георгія написанії, можеш, мало одмінивши, і в день іншого мученика якого повідати. Лятво тоє учиниш, обоє казання на святого Георгія написаннії кгди схоч в день іншого мученика повідати; нехай будет тая ж тема, тоє ж ексордіум, тая ж наррація, тая ж і конклюзія, тілько в тім нехай будет одміна, где я припоминаю святого великомученика Георгія, там ти припоминай святого Димитрія, альбо святого Прокопія, альбо святого Євстафія, альбо іншого мученика, которого вихваляєш.

Читаючи казання на день святого Николая, святителя Міррейського, можеш ведлуг тих іншії казання на день Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоустаго і інших святителей учинити; альбо тії ж самії казання одмінивши можеш повідати; тема, ексордіум, наррація і конклюзія нехай тая ж єдна будет, тілько тую учини одміну, на которих місцях я припоминаю і вихваляю святого Николая, архієрея Міррейського, на тих місцях ти припоминай і вихваляй альбо Василія Великого, альбо Григорія Богослова, альбо їоанна Златоустаго, альбо іншого архієрея, которого в той день празднують.

Читаючи казаннє на святих верховних апостол Петра і Павла, можеш собі ведлуг тих іншії казання на святого апостола і євангеліста їоанна, альбо на святого апостола Андрея, альбо на день іншого апостола учинити.

Так же, читаючи казання на святого пророка Ілію, можеш собі ведлуг тих іншії казання на святого пророка Ісаію, на святого пророка Ієремію, альбо на день іншого пророка учинити.

Читаючи казання на святого Іоанна Крестителя, і на святого архістратига Михаїла, і на преподобнаго отця нашого Онофрія Великаго, можеш собі ведлуг тих іншії казання на преподобного отця Саву, на преподобного Симеона Стовпника, на преподобного отця Іоаникія Великого і на день інших преподобних отець, законников і пустельников, і на день святого архангела Гавриїла, і на день іншого якого святого можеш собі казання учинити.

Єдно казаннє, котороє повідав-єсь в день апостола якого, альбо пророка, альбо іншого святого, єсли можеш і в день іншого апостола, альбо пророка, альбо якого святого повідати, повідай, але, єсли єдно тоє казаннє другому апостолові, альбо пророкові, альбо которому-кольвек святому не квадруєт, не тягни його там силою, волиш другоє казаннє учинити, котороє другому святому служить.

Кгди з казання мойого озьмеш наррацію і з неї учиниш своє казаннє люб на неділю, люб на свято, озьми і ексордіум, і конклюзію мою і приложи до свойого казання, єсли ексордіум моє і конклюзія могуть ся твоєму казанню придати, а єсли до твого казання не квадрують, не тягни там силою, волиш ексордіум своє і конклюзію свою до свойого казання придати.

Казання на праздники господськії і богородичні можеш, одмінивши, повідати в день святого якого. Наприклад, в казанню моєм втором на стрітеніє господнє знайдуються розмаїтії каміння дорогії, которими ся Христос називаєт. З тих каменій дорогих можеш ти святому Николаю корону архієрейськую учинити. Тема нехай будет: «Положил еси на гла†его вЂнец от камене честна» [Псалтир, пс. 20, ст. 4]. В наррації вилічай тії дорогії камені — карбункул, яспис, шафір, хризоліт, берил, кгакгаток, аметист, шмаракгд, топазіон, макгнес; которії камені святий Николай в короні своїй маєт. І кождого каменя натуру, власності і скутки аплікуй до святого Николая, так, яко я до Христа аплікував-єм.

І в першом казанню моєм на успеніє пресвятої богородиці зкайдуються нитки, з которих собі пречистая діва шату уткала. З тих ниток можеш ти учинити шату святому Онуфрію, которого нагого малюють. Тема положи тако-є: «Аще видиши нага, одЂй» [Книга пророка Ісайї, гл. 58, ст. 7]. В наррації вилічай тії нитки — лняную, вовняную, єдвабную, золотую, з которих святий Онуфрій уткав собі шату. Кождої нитки власності і скутки аплікуй до святого Онуфрія, так, яко я аплікував-єм до пресвятої діви богородиці. Ексордіум зась і конклюзію якую хочеш приложи і до корони святого Николая, і до шати святого Онуфрія.

Казання так же на день святого якого написанії можеш, одмінивши, в празник господський і богородичен повідати. Наприклад, в першом казанню моєм на святого пророка Ілію наррація єст о тім, же не могуть люде до неба поднесені бити багатії, обжирливії, пишнії і всі грішнії. Святий зась пророк Ілія до неба поднесений, бо ні багатствами, ні потравами і напоями, ні пихою, ні гріхами іншими не бив обтяжений, але бив легкий. Тоє казаннє, одмінивши, можеш повідати на вознесеніє господнє, где положи тема такоє: «Господь же убо, по глаголаніи его к ним, вознесеся на небо» [Євангеліє від Матфея, гл. 16, ст. 19]. В наррації мов, же не могуть до неба поднесені бити багатії, которії багатствами обтяжені суть, а Христос вознеслся, бо не бив багатствами обтяжений, поневаж мовив: «Лисы язвины имут и птица небесныя гнЂзда, сын же человЂческій не имат где главы приклонити». Не могуть поднесені бити до неба люде обжирливії, которії обтяжені суть многими потравами і напоями, а Христос лятво до неба поднесений, бо мовить євангеліст Матфей о Христі: «Постися дній четыридесят и нощей четыридесят, послЂди възалка» [Євангеліє від Матфея, гл. 4, ст. 2]. Не могуть до неба поднесені бити люде пишнії, которії обтяжені суть пихою, гріхом великим, Христос зась до неба поднесений, бо мовить: «Научитеся от мене, яко кроток есьм и смирен сердцем». Не могуть до неба поднесені бити люде всі грішнії, которії суть гріхами якими обтяжені, а Христос до неба вознеслся, бо мовить о нем апостол Петр: «Не сотвори гріха ни обрітеся лесть в устіх его». В другом зась казанню моєм на святого пророка Ілію наррація показуєт, же святий Ілія єст містом моцним, стовпом желізним і муром мідяним. Тоє казання можеш на покров пресвятої богородиці повідати. Тема положи такоє: «Дах тя днесь ивъ град тверд, і въ столп желЂзный, и въ стЂни мЂдяни» [Книга пророка Ієремії, гл. 1, ст. 18]. В наррації повідай, же пречистая діва єст містом моцним, єст стовпом желізним, єст муром мідяним. Где я пророка Ілію, там ти припоминай пресвятую богородицю. Ексордіум зась якоє хочеш і конклюзію придай до свойого казання і на вознесеніє Христово і на покров пресвятої богородиці [...]

Казання, на празники господськії написанії, можеш, одмінивши, повідати в неділю якую. Наприклад, казаннє моє второє на обрізаніє господнє, одмінивши ексордіум і конклюзію, можеш повідати по воскресенії Христовом в недєлю сьомую, святих отець, где з євангелія возьми тема тоє: «Се же єсть живот вічный, да знают тебе единаго истиннаго бога, и его же послал еси Ісус Христа» [Євангеліє від Іоанна, гл. 17, ст. 3]. Наррацію мою всю на казанню своєм можеш повідати, которая починається: «Називається збавленіє наше животом вічним», і проч., кончиться в тих словах: «Для того Христос мовив: «Мнози бо суть званны, мало же избранных». Так же казаннє першоє моє на стрітеніє господнє, одмінивши, можеш повідати в неділю седмнадцятую по сошествії святого духа, где з Євангелія озьми тема тоє: «Внійде Ісус въ страны Тирскія и Сідонскія» [Євангеліє від Матфея, гл. 15, ст. 21]. По тім в своєм казанню можеш всю мою повідати наррацію, которая починається од тих слов: «Перший раз приходить Христос до нас в пренайсвятійшом сакраменті євхаристіи», и проч., а кончиться в тих словах: «Ведлуг апостола Іакова, мовячого: «Приближишеся богу, и приближиться вам». Ексордіум зась якоє хоч і конклюзію придай до свойого казання.

Можеш казання, на празники богородичні написанії, одмінивши, повідати в неділю якую. Наприклад, першоє моє казання на рождество пресвятої богородиці можеш повідати в неділю тридцять вторую по сошествії святаго духа, где положи тема такоє з Євангелія: «Закхеє, потщався, снійди днесь, бо в дому твоем подобает ми бити» [Євангеліє від Луки, гл. 19, ст. 5]. Тут в пропозиції обіцуй показати дом, в котором Христос мешкаєт, по тім в наррації побожного чоловіка назови домом, которий збудував собі для мешкання Мудрость Божая (Христос), ведлуг Соломона, мовячого: «Премудрость созда себЂ храм и утверди столп седм». В тім же дому, в чоловіку побожном, вилічай всі стовпи — соляний, оболочний, огнистий, димовий, желізний, срібрний, небесний; которії в том дому, в чоловіку побожном, знайдуться, аплікуй тії стовпи до побожного чоловіка так, яко я до пресвятої діви апліковав-єм. Ексордіум зась і конклюзію волі своєї придай своєму казанню. Так же на воведеніє пресвятої богородиці казаннє моє першоє можеш повідати в неділю чтирнадцятую по сошествії святаго духа, где озьми з Євангелія тема тоє: «Уподобися царствіє небесноє человіку царю, иже сотвори брак сыну своєму» [Євангеліє від Матфея, гл. 22, ст. 2]. В ексордіум мов: «Цар, бог отець, учинив брак, веселіє, Христові, синові своєму, з церквою святою, бо то Христова єст облюбениця, а Христос її облюбенець, так мовив Іоанн Креститель до Христа: «ИмЂяй невЂсту жених есть» [Євангеліє від Іоанна, гл. 3, ст. 29]. Маєт Христос веселіє із душею побожною, бо і то його єст облюбениця, которую споминаєт Христос в «ПЂснях ПЂсней», мовячи: «Вся еси добра (пієнкная) ближняя моя, и порока (змази) нЂсть в тебЂ» [Книга Пісні Пісень, гл. 4, ст. 7]. В пропозиції обіцуй показати, як может душа пієнкною бити, жеби зостала облюбеницею Христовою. В наррації повідай: «Єсли чоловік хочет, жеби душа його зостала пієнкною і облюбеницею Христовою, нехай душу свою цнотами приоздобить, нехай вшелякого гріха і учинков і слов і помислов злих хрониться, нехай повстягається од покармов і напоїв розкошних і постить, яко чинили Даниїл,

Ананія, Азарія і Місаїл, нехай молиться богу, яко Юдиф чинила. Кто будет тоє чинити, душа, його зостанет пієнкною і зостанет облюбенице'ю Христовою». Яко я тую наррацію аплікував-єм до пречистої діви, так ти до побожної душі аплікуй. В конклюзії мов, же Христос всіх людей взивает на тоє веселіє, котороє маєт на землі з облюбеницею своєю, з церквою святою і з кождою душею побожною, і в небі на віки будет міти, але не хотять люде іти на тоє веселлє, бо мовить євангеліст Матфей: «Посла рабы своя призвати званныя на брак, и не хотяху прійти». Далій мовить: «Они же небрегше отидоша ов убо на село свое, ов же на куплю свою, прочіи же, емше рабы его, досадиша им и убиша их». Для того не много людей будет на небі заживати з Христом веселля вічного, больше їх будет в пеклі на віки плакати, вєдлуг слов Христових: «Мнози бо суть званны, мало же избранны» [Євангеліє від Матфея, гл. 22, ст. З — 15], і проч.

Єсли казаннє на празник господський альбо богородичин написаноє хочеш повідати в якую недєлю, конформуй-ся там Євангелію, читаному на літургії святой, пильнуй, жеби-сь на казанню своєм припомнів тоє люб в ексордіум, люб в наррації, люб в конклюзії, що ся в Євангелії знайдуєт. А єсли казаннє, на празник господський і богородичин написаноє недєлі не квадруєт, учини собі іншоє казаннє на недєлю, вєдлуг способу, написаного тут в «Ключі Разумінія».

Відай тоє, же казаннє, на день мученика якого, альбо святителя, альбо апостола, альбо пророка, альбо іншого святого написаноє, можеш, одмінивши, повідати в недєлю якую.

Наприклад, першоє казаннє моє на святого великомученика Георгія можеш повідати в недєлю тринадцятую, по сошествії святого духа, где озьми з Євангелія тема такоє: «Емше дЂлателе рабы его, свого убо биша, ового же убиша, свого же каменіем побиша» [Євангеліє від Матфея, гл. 21, ст. 35]. В наррації повідай причини, для которих злії люде добрих ненавидять, для тих же причин слуг божих, апостолов, пророков і інших святих, і самого Христа, сина божого, ненавиділи і забили. Ексордіум, єсли хоч, моє і конклюзію мою, а єсли хоч, своє ексордіум учини і конклюзію свою придай свойому казанню.

Другоє моє казаннє, так же на святого великомученика Георгія написаноє, можеш, одмінивши, повідати в недєлю двадцять осьмую по сошествіи святаго духа, где з Євангелія положи тема тоє: «Мнози бо суть званньї, мало же избранных» [Євангеліє від Луки, гл. 14, ст. 24]. В нарраціи повідай знаки, з которих зрозуміти можемо, же не много людей будет в небі, больше будет в пеклі. Ексордіум моє і конклюзію можеш, одмінивши, до свойого казання приложити, а єсли хоч, і ексордіум своє і конклюзію свою приложи к свойому казанню, тілько юж Георгія святого минай, а що в Євангелії недєльном написано, тоє повідай.

Казаннє второє моє, на святого Николая написаноє, можеш, одмінивши, повідати в неділю тридцятую по сошествії святаго духа, где положи з Євангелія тема такеє: «Вся, елика имаши, продажд и раздай нищим и имоти имаши сокровище на небеси» [Євангеліє від Луки, гл. 18, ст. 22]. В наррації повідай способи рознії, которими люде неба доступують — кгвалтом небо поривають, купують, випрошують і знаходять. О святом Николаю нічого юж не мов, тілько євангелію недєльному ся конформуй. Ексордіум якоє хочеш і конклюзію учини в своєм казанню.

Казаннє так же второє моє, на святого Іоанна Крестителя написаноє, можеш повідати в недєлю четвертую по сошествії святаго духа, где з Євангелія озьми тема тоє: «Мнози от восток и запад прійдут и возлягут съ Авраамом, Ісааком, Іаковом въ царствіи небесном» [Євангеліє від Луки, гл. 8, ст. 11]. В пропозиції обіцуй показати, як бог людей святих в небі на кролевство будет коронувати. На которую коронацію запрошай слухачов. В наррації повідай, же, як на кролевство земноє чоловіка якого коронують, так і на кролевство небесноє всіх святих людей будет бог коронувати. Припоминай там шату, ланцух, корену, сцептрум, яблуко, маєстат. О святом зась Іоанні Крестителі юж там нічого не мов, тілько гляди євангелія недєльного. Ексордіум, єсли хоч, моє і конклюзію мою, мало одмінивши, аплікуй до свойого казання, а єсли хоч, ексордіум своє і конклюзію свою учини, вєдлуг науки, написаної в «Ключі Разумінія».

Відай і тоє, же часть казання может цілим казаннєм бити, і з цілого казання можеш часть в другом казанню учинити.

Наприклад, в казанню моєм первом, на святого пророка Ілію написано, для чого не могуть багатії неба доступити. З тоєї часті можеш цілоє казаннє учинити в недєлю дванадцятую по сошествії святаго духа, где з Євангелія положи тема тоє: «Удобіе есть велбуду сквозЂ игляно ухо пройти, неже ли богату в царствіе божіе внійти» [Євангеліє від Матфея, гл. 19, ст. 24]. В наррації повідай причини, для которих багатії не могуть внійти до неба. Першая причина, же бога запоминають; другая, же псуються, удаються на розпусти; третяя, же злим способом багатства набивають; четвертая, же зле заживають багатства свойого. Ексордіум і конклюзію вєдлуг волі своєї учини, тілько, жеби ся з темою згажали.

В тім же казанню моєм первом на святого пророка Ілію написано: «Для чого бог на світі людей злих держить і не тратить їх...» З тоєї часті можеш цілоє казаннє учинити в недєлю двадцять п'ятую по сошествії святаго духа, где з Євангелія озьми тема такоє: «ЧеловЂк нЂкій схождаше от Ієрусалима въ Ієріхон, и в разбойники впаде» [Євангеліє від Луки, гл. 10, ст. 30]. В наррації вилічай причини, для которих бог людей злих на світі ховаєт і не тратить їх. Першая причина — чекаєт їх покаянія. Другая — жеби-сьмо ся учили од бога терпливості. Третяя — жеби їх на оном світі в пеклі затратив на віки. Четвертая — жеби през злих людей очистив людей добрих од гріхов. П'ятая — жеби добрії люде большую надію міли о своїм збавенню, Шестая — жеби-сьмо за так великую терпливость і добротливость бога хвалили. Ексордіум, якоє хочеш, і конклюзію приложи до свойого казання, тілько гляди, жеби згажалися з темою і євангелію недєльному конформовалися. О святом Ілії юж нічого не споминай, тілько повідай, що євангеліє недєльноє повідаєт.

В казанню моєм на воведеніє пресвятої богородиці написано, же пречистая діва кохалася в пості нзлежитом. З тоєї часті цілоє казаннє можеш учинити в недєлю сиропустную, по сошествії святаго духа тридцять шостую, где з Євангелія такоє положи тема: «Егда же поститеся, не будите яко лицемЂри сЂтующе, помрачают бо лица своя, яко да явятся человЂком постящеся» [Євангеліє від Матфея, гл. 6, ст. 16).

В наррації мов: «Єсли хочемо, жеби пост наш бив важний, постімо добровольне, не з гнівом, але з любовію, не для людей, але для бога, не для грошей, але для ласки божої, не чреву, але душі своїй вигажаючи, і по тім того не доїдаючи і не допиваючи, чого-сьмо не доїли і не допили». Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї приложи до свойого казання, тілько юж о пресвятой богородиці нічого не мовити, але євангелію недільному треба конформувати.

В тім же казанню написано, же пречистая діва молилася добре. З тоєї часті можеш цілоє казаннє учинити, на неділю тридцять п'ятую по сошествії святаго духа, о митарі і фарисеї, где з Євангелія положи тема такоє: «ЧеловЂка два внійдоста в церков помолитися, єден фарисей, а другій мытар» [Євангеліє від Луки, гл. 18, ст. 10]. В наррації повідай: «Єсли добре хочемо богу молитися, не зле молімося, всю мисль до бога обернувши, одпускаючи людєм урази свої, з вірою такою, же дасть нам бог, чого потребуємо, з покорою, не з гордостю, по-фарисейську, з милосердієм слухаючи просьби людської, приказання божії заховуючи, о слушную реч просячи, вшелякого гріха вистерігаючися». Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай к тому казанню.

Можеш з єдного казання часом ексордіум альбо конклюзію взяти і учинити з нього наррацію в другом казанню.

Наприклад, в першом казанню моєм на стрітеніє господнє ексордіум починається: «Мовив Христос: «Не требуют здравни врача, но болящій», і проч. Там знайдуються розмаїтії хороби, которії Христос улічав. З того ексордіум можеш учинити наррацію в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю 2-гу по сошествії святаго духа, где з Євангелія положи тема такоє: «Прохождаше всю Галілею Ісус уча на сонмищах их и проповЂдая євангеліє царствія, и исцЂляя всяк недуг и всяку язю в людех» [Євангеліє від Матфея, гл. 4, ст. 23]. В наррації вилічай розмаїтії хороби, которії Христос тепер улічаєт в людєх. Називай пишних людей опухлими; лінивих — паралітиками; лакомих — скорченими; заздросливих — на фебру хоруючими; нечистих вшетечников — трудоватими; немилосердних — руку сухую маючими; злий розум і волю злую маючих — хромими на обі дві ноги; глухими — неслухаючих слова божого; сліпими — несправедливих; німими назови тих, которії не сповідаються гріхов своїх. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.

Так же і конклюзію з казання 2-го мойого на святого Іоанна Крестителя можеш взяти і з неї наррацію учинити в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю 4-ю по сошествії святаго духа, где положи тема такоє: «Сынове же царствія изгнаны будут въ тму кромЂшнюю» [Євангеліє від Матфея, гл. 8, ст. 12]. В наррації повідай, же для тих причин стручаєт бог людей од царствія небесного, для которих стручаєт і од царства земного. Навходоносора струтив за гордость з царства земного, Саула за непослушенство, Валтазара за п'янство, Ровоама за окрутенство, інших стручаєт бог з царства за несправедливость, інших стручаєт за розпутноє і вшетечноє житіє. Так і од царства небесного одтручаєт бог людей за гордость, за непослушенство, за п'янство, за окрутенство, за несправедливость і за розпутноє і вшетечноє житіє. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.

Жеби-сь лятвій і рихлій могл учинити казаннє на недєлю якую-кольвек, читай мої казання, которії в недєлі нікоторії написав-єм. Що тут знайдується в прецептах, то єст в науці, тоє все там в екземплях, то єст в прикладах, ясній показано ест і протолковано.

Спитаєт кто, як может з малої часті великоє казаннє учинити. Одказую. Треба тую часть казання ампліфікувати, розширяти. Треба придавати до неї приклади, подобенства, сентенції, фікгури, доводи рознії з Письма Святого, з учителей церковних. То малая часть великим казаннєм зостанет.

Кгди повідаєш казаннє, гляди того, жеби-сь людей не привів мовою своєю до десперації, до розпачі. Можеш їх на казанню своєм засмутити і устрашити, мовячи, же такії, которії злоє чинять, неба не доступять. Але по тім потіш їх, учини їм надію збавенія, єсли ся покають і перестануть злоє чинити. Читай моє второє казаннє на святого великомученика Георгія. Там наррація моя может кого засмутити і устрашити, бо в наррації рознії суть знаки, же немного людей будет в небі, больше будет в пеклі. Але конклюзія людей потішаєт і збавення їм надію чинить, бо в конклюзії написано, же много ест на світі жидов, турков, татаров, аріянов, несторіянов, адамітов, монотелітов і інших поганов, геретиков і людей невірних; тими бог пекло наповнить. А ми, православнії христіяне, міймо всі такую надію, же будемо збавлені і доступимо неба, бо віримо в правдивого бога; тілько єще при вірі міймо добрії учинки, а єсли в гріхах яких знайдуємося, сповідаймося їх і покуту за них чинімо, то доступимо всі збавлення вічного, і прочан.

Читай єще первоє казаннє моє на святого пророка Ілію. Тоє багатих людей может засмутити і устрашити, бо там написано, же багатії не могуть внійти до неба, для того, же бога запоминають, же псуються, розпустними стаються, же злим способом набивають багатства, же зле багатства заживають. По тім тоє казання людей багатих потішаєт і о збавенню їм вонтпити не кажет, бо там далій написано, же многії люде багатії били на світі. Константнії, великий цесар кгрецький, Володимер, монарха руський, Іоанн Милостивий, патріярха александрійський, єднак ся в небі знайдують, бо оні в багатствах своїх бога не запоминали, не псувалися, добрим способом багатства набивали і добре багатства свойого заживали, і прочая.

Старайся і ти, жеби-сь, засмутивши і устрашивши людей мовою своєю, по тім їх потішив збавенієм, которого, покаявшися, могуть доступити; старайся, жеби-сь їх не привів до одчаянія, до розпачі, бо то гріх єст великий против духа святого. До того з розпачі Саул мечем пробився, Іюда обвісився; і тепер многії задають самі смерть собі. За чім, жеби-сь ти не бив того гріха чужого учасником, не приводи нікого до одчаянія.

Конець чинячи тоєї моєї праці, даю тобі такую раду. Читай книги і, що хорошоє вичитаєш, нотуй собі і до свойого казання аплікуй.

До того читай второє казаннє моє на святого Іоанна Богослова, которого я вихваляю през десять предикамента філософськії. Там з кождого предикаменту можеш концептов много собі взяти і цілоє казаннє з єдного предикаменту можеш написати і повідати. Знайдеш у мене цілоє казаннє з єдного предикаменту од коликості, написаноє на святого Іоаниа Крестителя, бо там все казаннє первоє показуєт, же святий Іоанн Креститель великий бив при нароженню, великий за живота, великий і по смерті. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од яковості, цілоє казаннє, учиненоє на воведеніє пресвятої богородиці, бо там все казаннє первоє учить, же пресвятая богородиця пієнкная єст на душі, для того, же цнотами душу свою приоздобила, і для того, же не маєт жадного гріха на душі своїй, которий душу шпетить, і для посту свойого, і для молитви своєї. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од чинення, цілоє казаннє, написаноє на святого архієрея Николая, бо там все казаннє первоє учить, же святий Николай зрахував тоє, що єще не било, зобрав розкропленії каплі, озеленив сухії цвіти, одтворив запертая хранилища і випроводив затвореннії в них вітри і намаліовав образ голосу. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од терпенія, цілії казання, учиненії на страсті Христові, бо там обоє казання о Христовом терпенії написані суть. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од місця, казаннє цілоє на благовіщеніє пресвятої богородиці, бо там все казаннє первоє показуєт, же пресвятая богородиця маєт на землі місце межи всіми людьми, маєт в небі місце межи всіми ангелами, маєт місце в небі з пренайсвятійшою тройцею, вище всіх людей святих і вище всіх ангелов. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од одежди, казаннє цілоє, на успеніє пресвятої богородиці, бо там все казаннє первоє показуєт шату пресвятої богородиці, з розних ниток утканую; второє зась все казаннє показуєт корону пресвятої богородиці з розних звізд учиненую. Знайдеш у мене і з інших предикаментов цілії казання написанії, которих тут не хочу специфікувати, бо сам розум твой может тоє поняти, єсли будеш читати і уважати.








Іоаникій ГАЛЯТОВСЬКИЙ


Іоаникій Галятовський (? — 1688) — письменник-полеміст, агіограф (укладач збірників легенд), проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, громадсько-політичний і церковний діяч. Учився у Києво-Могилянській колегії, став у ній викладачем, а з 1657 р. — ректором. З 1669 р. і до смерті — архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Автор збірки взірцевих проповідей «Ключ разумінія...» (Київ, 1659 і 1660; Львів, 1663 і 1665), кількох циклів легендарних оповідань, зокрема «Неба нового» (Львів, 1665, Могильов, 1699), полемічних трактатів «Месія правдивий» (українською мовою — Київ, 1669; польською мовою — Київ, 1672), «Стара західна церква новій римській церкві...» (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1678), «Лебідь...» (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1679), «Фундаменти...» (польською мовою, Чернігів, 1683), «Алькоран Магометів» (польською мовою, Чернігів, 1683), «Бесіда білоцерківська...» (польською мовою наведена в літописі Самійла Величка і видана в російському перекладі В. Аскоченського в Києві 1857 р.). Його гомілетичний трактат «Наука, альбо Способ зложення казання», включений до збірки проповідей «Ключ разумінія», відіграв істотну роль у розвитку українського письменства другої половини XVII — початку XVIII ст., регламентувавши бароккові форми його прозових, насамперед ораторських жанрів. Водночас він є зразком тогочасних навчальних посібників.

Наука, альбо Способ зложення казання. — Подається за виданням: Ключ розумЂнія, священником, законником и ляиком належачій. З поправою й придатками, от недостойного ієромонаха Іоаникіа Галятовского, ректора и ігумена братства кієвского. Львів, друкарня Михайла Сльозки, 1665.


 1 Ліcтра — місто в Малій Азії; тут, за біблійними переказами, апостол Павло зцілив кривого, і погани, сприйнявши апостолів Павла і Варнаву за богів, хотіли принести їм жертву. Апостоли насилу умовили їх цього не робити, оскільки вони не боги, а люди і благовістують поганам, аби ті увірували в істинного бога. Невірні підбурили юрбу проти апостолів. Павла було побито камінням, після чого апостоли пішли з Лістри.

 2 Калліст — ідеться про Калліста II Ксанфопула, константинопольського патріарха у 1397 р.; давньоукраїнська книжна традиція приписує йому авторство учительного євангелія — збірника повчальних проповідей, перекладеного церковнослов'янською мовою у XIV або на початку XV ст. і неодноразово друкованого в Білорусії та Україні.













Див. також:
Іоаннікій Галятовський. Ключ разумЂнія (уривки). Хрестоматія О.Білецького.
Байки в українській літературі XVII-XVIII ст. Київ, 1963.













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.