Попередня     Головна     Наступна




ПРИПОВІСТЬ
О ТРЬОХ МЛОДЕНЦЯХ, КАКО ОШУКАЛА IX ОДНА ВДОВА СВОЇМИ ФОРТЕЛЯМИ БАРЗО ШТУЧНЕ


В єдном місті славном бив міщанин, можний купець. Той міл трьох дівок. Двох же оддав скоро замуж, а третяя довго рутку сіяла, бо груба била на тварі.

В том же місті бив купець барзо можний. Котрий, завдовівши, мислив собі, мовячи:

— Єсли озьму вдову, буде мені во всем спречная, а прето озьму тую дівку, а она будет в послушаніє мні.

І так поняв собі тую шпетную дівку за жону.

Втом, поживши кілько літ в покою, видячи себе бити хорим, за живота все, що мів, леговав жоні своїй в тестаменту при людєх. Сам скоро помер.

Тоді, по смерті мужа своєго, тая вдова жила статечне, всіми добрами обладаючи.

А втом почали ся на тую вдову залицати три младенці: єден — студент, другий — служалець, третій — мещанський син. А так собі чергою до неї хожовали з музиками і напитками а всі три намовляли її, іж би замуж пошла била. Вшак же один о другом не знали.

Сусіди зась, жиючії поблизу тої вдови, почали нарекать на вдову, мовячи, же:

— За твоїми зальотниками спать не можемо. Певне альбо замуж іди, альбо їм одкажи, іж бисьмо больше того гомону не слухали.

Тогди тая вдова пошла радитися у людей, що би міла з тим почати.

Тогді єдна зацная жона мовила їй:

— Відай, добрая пані, що! Що чинить, помни. Кгди била дівкою убогою, нікто ся о тебе не старав. Тепер зась не о тебе їм іде, але о маєтность твою. Прето раджу тобі, абись ні одного з тих трьох не брала собі за мужа. Але розправ їх таким способом. Кажи прийти першому в ноч першої години. А гди будеш міть з ним розмову сторони женитьби, одкажи йому такими словами: «Відай, милий пане, іж єстем вдова а [маю] по ласці [божей] досить всього добра, позосталого мні по мужу моїм, [то] зась відаю, же не о мене тобі ідет, але о мої маєтності, а прето ж, єсли хочеш мене собі міти за жону, прошу тя, ночі сеї вчини волю мою такую: ото той сусід сьогодня помер а стоїть на марах нехований; а ти пойди і, винявши того мертвого із домовини, однеси, положи попу под двері, а сам положи ся в домовині той і лежи, поки оддзвонять на утреню; того часу я к тобі прийду а озьму тя собі за мужа». Тогди тим способом досвідчиш його приязнь. Потом другому кажи прийти о четвертой годині. Также, яко і первому, же не о мене, мов, тобі іде, леч о маенток мой; предся ж прошу тя: хочеш ли мні бить мужем вірним — учини ночі сеї волю мою: озьми сеє білоє платтє і свічу а пойди до церкви; там стоїть на марах умерший мой приятель; а ти, пришовши, стань в него в головах а стой з тою свічою, поки подзвонять до утрені; тогді я приду до тебе, за мужа собі озьму». А потом з третім умовся, аби о дев'ятой годині пришов до тебе. І так же будеш з ним розмовляти о злученню малженства. Але і тому тим же способом одкажи, іж: «Тобі не ідет о мене, як о маетность мою. А прето ж покажи свою вірность против мене. Ночі сеї озьми сеє чорноє плаття на себе і сей желізний крук а пойди до церкви. Там стоїть на марах мертвий мой приятель. Ти зась, пришовши, стань у головах його а стой, поки подзвонять на утреню. Тоді прийду к тобі і озьму тя собі за мужа, і будеш мні паном моїм».

Та пані барзо рада била той пораді. І та все справовала так.

Тії пахолки біднії, не знаючи зради, і їден по другім ... (Дефект оригіналу. — Ред.)

Перший, гди пришов до тої панеї з музиками, втом не много по розмовах став ся пан молодий доправляти собі. І предложила йому все. Он вірний товариш поднявся тоє учинити. І так, пришовши, з великою працею мертвого виняв з домовини і, на плечах принести, попу под двері положив, і сам лігши, зверха дошкою прикрився.

Она зась барзо глупству його дивовалася.

Гди зась другий прийшов о умовной годині к той пані, она і тому, ведлуг поради, также, що хотіла, мовила. Поднявся і той также таковую реч ісповнити.

Але, гди близько приходив з походною свічою, той перший у щілину обачив свічу ... (Дефект оригіналу. — Ред.) барзо ся злякав; предся так разумів, же ангел стеречи ідет того чоловіка мертвого а зла не учинить йому, дрижачи, лежав.

Потом третій прийшов ведлуг умовной години, і так, по розних мовах і жартах, став ся пані доправлять свого доходу. Тогді пані мовила то ж, що й першим. По том мовила:

— Пане милий! Єсли мя хочеш міти за жону, послухай же мя сеї ночі, а я, твою вірность позвавши, полюблю тобі бить жоною. Возьми на себе сеє чорноє плаття і крук желізний а іди до церкви. Єсть там на марах мертвий мой приятель. Ти зась там у головах стань а стой, поки подзвонять на утреню.

Тогди і той поднявся на тоє.

Але кгди обачив той, що стояв із свічою, барзо ся стривожив. Той зась, міючи добрий крук желізний, ішов безпечне, погрожуючися. Кгди ся зближив, обачив той, з домовини, діркою, сродзі зляклся, бо домнімав, же то діавол ідет по того мертвого, одревнів, лежачи. Але той єще горше злякся, із свічою, — кинув чорту свічу у очі, скочив втеки ... (Дефект оригіналу. — Ред.) Тогди той, що у домовині був, вдарив ногами і руками дошку і сам, вирвавшися, біг, сам не знаючи куди. А так всі розбіглися, бо не знав один другого.

Поп зась, почувши туртус, хотів вийти на двор, але кгди мертвого чоловіка обачив, барзо перестрашон, феброю заражон.

Тогди тая вість по всьому світу трухнула, а младенці зе встиду преч роз'їздилися.

Так ся жоноцькая хитрость уписана єсть.








Приповіcть о трьох млоденцях, како ошукала їх одна вдова своїми фортелями барзо штучне. — Подається за текстом, опублікованим М. І. Костомаровим без зазначення джерела у кн.: Памятники старинной русской литературы, издаваемые графом Григорием Кушелевым-Безбородко, под редакциею Н. Костомарова. Сказання, легенды, повести, сказки й притчи. Вып. 2. Санкт-Петербург, 1860, c 481 — 482.





Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.