‹‹   Головна             Шрифт




Ярослав КНИШ

ФРАГМЕНТИ НЕВІДОМОГО СПИСКУ ІПАТІЇВСЬКОГО ЛІТОПИСУ


[Галичина та Волинь у добу Середньовіччя. — Львів, 2001. — С.86-105.]


Найважливішим джерелом із історії українських земель княжої доби є Іпатіївський літопис (інші назви: Південноруський літописний звід, Літопис Руський і Києво-Галицько-Волинський літописний звід). Про його значення М. Грушевський висловився так: "без сеї дорогоцінної збірки ми знали б дуже мало що з української історії" 1. Проте він, як і більшість наративних пам'яток тієї епохи, дійшов до наших днів не в оригіналі, а в копіях XV-XVIII ст. На середину XIX ст. було відомо п'ять списків, до яких у 1910 р. долучився список Марка Бундура*. Дослідники розподіляють їх на три редакції: Іпатіївську (Іпатіївський список**), Хлєбниковську (Хлєбниковський, Погодінський і Краківський списки) і Єрмолаївську (Єрмолаївський і Марка Бундура).


[* Інша назва — список Яроцького (Клосс Б. М. Предисловие к изданию 1998 г. // Полное собрание русских летописей (далі — ПСРЛ). — М., 1998. — Т. II. — C. J-K).

** Ми не враховуємо два пізні списки Іпатіївського літопису, зроблені у XIX ст.: список РГАДА — Ф. 181. — №10 і список БАН, 17.11.9 (Клосс Б.М. Предисловие... — C. F-G.]


Наприкінці весни 1999 р. мені вказали на два аркуші із літописними текстами, що були приклеєні до форзацу оправи Угорницького пом'яника, створеного у 1683 р. 2 Ймовірно, вони походили із знищеного рукопису, листки якого використовували для палітурництва та інших потреб. Попереднє ознайомлення з літописними текстами показало, що це фрагменти невідомого списку Іпатіївського літопису. На моє прохання, у липні 1999 р. у реставраційній майстерні Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України було відклеєно ці два аркуші від оправи Угорницького пом'яника, завдяки чому з'явилася можливість прочитати тексти на їхніх зворотних сторонах. Під ними виявилися, ще дві смужки паперу шириною 3-4 см кожна і такої ж довжини, як аркуші, і списані тим же почерком, що й відклеєні листки і п'ять клаптиків паперу, на чотирьох з яких наявні дрібні фрагменти друкованих польськомовних текстів, що походять правдоподібно з однієї книги, або навіть і аркуша. До наукового обігу Угорницький пом'яник увів ще А. Петрушевич, який детально розповів про його зміст, але нічого не сказав про аркуші на оправі 3. Згодом, І. Свєнціцький, у описі колекції рукописів А. Петрушевича, відзначив, що "на внутрішню обложку наклеєні листки з літописного списка скорописом XVII в. з p. SX̃NS (про Ізяслава) і про Гліба Волод" 4. Щодо особи останнього князя І. Свєнціцкий припустився помилки, у літописному тексті немає про нього згадки, але у першому рядку наявні такі слова: "мимо Глебо(в) дво(р) и вскориша Кі̃ӕне пере(д) Володимиро(м)", які мабуть спричинили цю неточність.

Історія Угорницького пом'яника простежується досить добре. Угорницький монастир заснував у 1603 р. Адам Балабан, першим ігуменом у ньому був відомий церковний діяч Іов Княгиницький. Його розквіт припадає на першу половину XVII ст. Наприкінці XVII і у першій половині XVIII ст. обитель переживає занепад. Унію угорницькі ченці прийняли у 1710 р. У 1752 р. монастир перенесено у с. Баб'янку. У 1818 р. його приєднано до Бучацького, в якому, напевне, А. Петрушевич у середині XIX ст. і віднайшов Угорницький пом'яник, який згодом передав до бібліотеки Народного дому.

Відклеєні аркуші мають розміри 280x165 мм, але краї їх обрізані, отже первісно вони були більшими. Текст на кожній сторінці оточений рамкою, яка на боковому полі має дві паралельні лінії. Верхня частина аркушів у деяких місцях пошкоджена шашелем. Переписувач користувався коричневим чорнилом, тільки заголовні графеми виведені кіноварю. На бокових полях зроблені численні маргінальні записи, але через те, що краї аркушів обрізані, від них залишилися тільки поодинокі букви або склади. Текст написаний українським скорописом, який за палеографічними особливостями можна датувати XVII ст. На одному з аркушів є філігрань, проте у каталогах водяних знаків не вдалося віднайти ідентичну їй.

На одному з аркушів наявна розповідь про події 1147 р.: вбивство киянами князя Ігоря Ольговича, на другому описана боротьба, що йшла У 1148 р. між великим київським князем Ізяславом Мстиславичем та Ольговичами. У рукописному кодексі, з якого походять ці аркуші, вони не йшли один за другим, а між ними були ще два листки. Для орієнтації вказуємо місцезнаходження відповідних уривків Іпатіївського літопису. Перший фрагмент розпочинається словами "уже брате где есмы были удумали" (ПСРЛ. — Т. 2. — Москва, 1998. — Стовпець 347. — Рядок 16) і закінчується "братиӕ моӕ не мозѣте сотво(ри)ти зла" (останній рядок 351 стовпця і перший 352). Другий фрагмент йде від слів "<.. .>гевич(ж)є присласӕ к Володимеру" (стовп. 360, ряд 22) і до "и паки ли и(м) про Ігора" (стовп. 365, ряд. 21). Ці уривки, які становлять приблизно соту частину Іпатіївського літопису, пропонуємо назвати за місцем перебування фрагментами Угорницького списку (літопису).

Текстологічне вивчення виявлених літописних уривків показало їх спорідненість із Хлєбниковською редакцією***. У деяких випадках вони і Хлєбниковський літопис точніше передають архетип Південноруського літописного зводу, ніж Іпатіївський список. У фрагментах Угорницького списку наявні такі слова: "Ѡ(л)говѣ поли есмъ", які у Єрмолаївському читаються: "Олговѣ есмъ поли" 5, тут друге і третє слова помінялися місцями, і у Хлєбниковському: "Ѡлгове поли есмъ" 6, але у Іпатіївському: "Ѡлговѣ есми" 7, де слово "поли" пропущено. В іншому місці фрагментів Угорницького списку читаємо: "тог <...> всего лишити(с)", у Єрмолаївському: "того всего лишитися" 8, у Хлєбниковському: "того всего лишитисѧ" 9, але у Іпатіївському: "то(г) лишатсѧ" 10, де пропущено "всего". Наявний ще один випадок такого характеру у фрагментах Угорницького списку: "зло на наю сотворили су(т)", у Єрмолаївському: "зло на наю сотворили суть" 11, у Хлєбниковському: "злѡ на наю сътворили сѫ(т)" 12, але у Іпатіївському: "зло на суть створили" 13, де не тільки пропущено слово "наю", але й два останні слова переставлені.


[***Автор не мав можливості опрацювати неопублікований список Марка Бундура створений у 1651 р. (Библиотека Российской Академии наук в Санкт-Петербурге. Отдел рукописей: 21.3.14), який характеризують як "тотожний з рукописом, у якому наявний Єрмолаївський список Іпатіївського літопису" (Описание Рукописного отдела Библиотеки Академии наук СССР. — М.-Л., 1959. — Т. 3. — Вып. 1. — C. 306). Нам відомі репродукції тільки двох сторінок цього літопису. Перша, яка містить початок "Повісті временних літ" (Исторический очерк и обзор фондов Рукописного отдела Библиотеки Академии наук, — М.-Л., 1958. — Вып. II. - С. 89) і друга, що відтворює останні три рядки статті 6690 р. і початок 6691 р. (Літописні оповіді про похід князя Ігоря. — К., 1988. — С. 9). Співставлення двох опублікованих сторінок списку Марка Бундура із відповідними уривками Єрмолаївського списку показало, що різночитання між ними невеликі.]


У виявлених літописних уривках є ряд пропусків спільних із Хлєбниковською редакцією. У фрагментах Угорницького списку наявні такі слова: "Ст̃ославо(м) Всеволодиче(м)", які майже так читаються у Єрмолаївському і Хлєбниковському 14, але у Іпатіївському: "Ст̃ославомъ Ѡлговиче съ Всеволодичемъ" 15. Отже, у списках Хлєбниковському, Єрмолаївському і виявлених літописних уривках пропущено слова: "Ѡлговиче съ", внаслідок чого у них штучно утворився "новий" князь Святослав Всеволодович. У іншому місці фрагментів Угорницького списку читаємо: "на Володимерича Ю(р)ӕ руки во(з) <...> вити". В Єрмолаївському списку ці слова передані з деякими відмінностями: "на Володимерича Гургя руки возставити"16, У Хлєбниковському: "на Волѡ (ди)мерича Юрьѧ рѫчкы възнѫти" 17. Натомість у Іпатіївському списку наявна повніша версія: "на Володимира племѧ роуки възнѧти на Гюргѧ" 18. Із цього порівняння бачимо, що у списках Хлєбниковському, Єрмолаївському і виявлених літописних уривках пропущено слово "племѧ", замість якого вставлене перенесене із подальшого тексту "Ю(р)ӕ", а слово "Володимире" залишилося перетворене на "Володимерича", таким чином утворилося словосполучення "Володимерича Ю(р)ӕ" у Хлєбниковському, Єрмолаївському і фрагментах Угорницького списків, замість "Володимире племА" Іпатіївської редакції. Інший пропуск знаходимо у вислові "возгласи(в) ѡ ѡкаӕн(н)ыи", який без суттєвих змін переданий у Хлєбниковському і Єрмолаївському списках 19, але у Іпатіївському: "възъгла(с)въ ре(ч) ѡ ѡканьнии" 20. Наведене співставлення показує пропуск слова "ре(ч)" у Хлєбниковському, Єрмолаївському і фрагментах Угорницького списків. У кількох випадках у фрагментах Угорницького списку простежується таке ж розташування слів літописного тексту, як і у Хлєбниковській редакції. В одному місці читаємо: "ко брату своє(му) Ростиславу", у такому ж самому порядку ці слова знаходяться у Хлєбниковському і Єрмолаївському списках 21, але в Іпатіївському наявне інше розташування: "к Ростиславоу братоу своємоу" 22. У іншому уривку читаємо: "есмь ко Че(р)нѣгову ходи(л)", так само розміщуються ці слова в Хлєбниковському і Єрмолаївському списках 23, але в Іпатіївському: "есми ходилъ к Черниговоу" 24. Ще в одному випадку читаємо: "хоче(м) землю Рускую", такий самий порядок слів у Хлєбниковському і Єрмолаївському списках 25, але в Іпатіївському "хочемъ Роускоую землю" 26. Подібних випадків можна навести більше.

Розглянуті приклади переконливо свідчать про генетичну спорідненість фрагментів Угорницького списку з Хлєбниковською редакцією, яка зокрема проявляється у випадках точнішого і повнішого передавання тексту архетипу Південноруського літописного зводу, одинакових пропусках і спільному іншому порядку розташування слів у деяких уривках.

У фрагментах Угорницького списку спостерігаються спільні із Єрмолаївським текстологічні пропуски відсутні у Хлєбниковській і Іпатіївській редакціях. У виявлених літописних уривках наявна фраза: "на дво(р) ко ст̃ѣ(и) Софіи воста(в)ши(м) же и(м) во вечѣ", яка майже у такому ж вигляді читається у Єрмолаївському списку: "на дворъ святой Софіи воставшимъ же имъ во вѣче"27. Натомість, у Хлєбниковському наявний значно повніший текст: "на дворъ къ ст̃ѣи Съфїи ать мои посо(л) мо(л)ви(т) рѣ(ч) мою c ни(м) и скаже(т) лесть чернѣговскы(х) кнѧзеи Кїанѡ(м) же всѣ(м) съше(д)ши(м)сѧ ѡ(т) мала и до велика къ ст̃ѣи Съфїи на дворъ въставши(м) же и(м) въ вечѣ" 28. Приблизно такий же текст читається в Іпатіївському списку 29. Легко можна помітити, що слова "ать мои посо(л) мо(л)ви(т) рѣ(ч) мою c ни(м) и скаже(т) лесть чернѣговскы(х) кнѧзеи Кїанѡ(м) же всѣ(м) съше(д)ши(м)сѧ ѡ(т) мала и до велика къ ст̃ѣи Съфїи на дворъ", пропущені як у виявлених літописних уривках, так і в Єрмолаївському списку. У іншому уривку читаємо: "увѣда(в) же Мстисла(в) Изӕслави(ч), иже иде(т) на(н) Мс(т)исла(в), Глѣб(ж)". У Єрмолаївськом списку наявний дещо відмінний текст: "оувѣдавѣ же Мстиславъ Изяславичъ, идетъ на нь Глѣбъ же" 30. Але у Хлєбниковському відчитується повніша версія: "оувѣдав же Мьстиславъ Изѧслави(ч) иже иде(т) на(н), изыде противоу полко(м) свои(м) c Переӕславци Глѣбь же оузрѣвь иже иде(т) на нь Мьстиславь, Глѣб же" 31. Приблизно такий самий текст наявний у Іпатіївському списку 32. Легко можна помітити, що слова "изыде противоу полко(м) свои(м) c Переӕславци Глѣбь же оузрѣвь иже иде(т) на нь" пропущені у фрагментах Угорницького списку і Єрмолаївському"****. У цьому випадку спостерігається гаплографія - механічний пропуск тексту,


[**** У Єрмолаївському списку, в цьому уривку пропущено також слово "Мстиславъ".]


спричинений двома однаковими словосполученнями: "иже иде(т) на(н)... иже иде(т) на нь". Інший пропуск знаходимо у фразі: "се Іго(р) нш̃его кнӕзӕ", яка майже одинаково читається у Єрмолаївському списку: "се Игоръ нашего князя" 33, але у Хлєбниковському текст повніший: "се Игоръ ворогь нашего кнѧзѧ" 34, який майже так само відчитується у Іпатіївському списку 35. У двох перших списках пропущено слово "ворогь". Прикладів спільних пропусків у фрагментах Угорницького списку і Єрмолаївському щодо Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій можна подати більше.

У ряді випадків, в фрагментах Угорницького списку і Єрмолаївському спостерігається інше розташування слів літописного тексту, ніж у Хлєбниковській і Іпатіївській редакціях. У виявлених літописних уривках читається фраза: "не ѡбрѣтоша в не(м) помочи себѣ", така сама послідовність слів у Єрмолаївському списку 36, але у Хлєбниковському і Іпатіївському інша: "не ѡбрѣтоша собѣ в не(м) помочи" 37. У іншому місці читаємо: "п<.. .> собѣ приведе в помо(ч)", такий порядок слів і у Єрмолаївському списку 38, натомість у Хлєбниковському та Іпатіївському інакше, "приведе полкы в помочь собѣ" 39. Ще в одному випадку читаємо: "ч(с)тны(и) кре(ст)", такий самий порядок слів у Єрмолаївському списку 40, але в Хлєбниковському і Іпатіївському інший: "кр(с)ть ч(с)тныи" 41. Також і такого типу різниць можна було б навести більше. Про відмінність фрагментів Угорницького списку, як і Єрмолаївського, від Хлєбниковської редакції свідчить ще ряд текстологічних спостережень. У Хлєбниковському списку є такий уривок: "Изѧслав же по Ѡнои сторонѣ иде къ Кыевоу идооущѫ(ж) Изѧславоу по ѡнои сторо(ѣ) Днѣпрa къ Кыевоу. Оугре(ж)" 42. Слова виділені курсивом є повторенням. У фрагментах Угорницького списку читається справніший текст: "Изӕславъ(ж) по ѡно(и) сторонѣ иде ко Кіеву. Угре же", у якому, як і в Єрмолаївському та Іпатіївському списках, відсутнє подібне дублювання 43. Можна твердити, що у цьому уривку списки Єрмолаївської редакції (як і Іпатіївської) містять справніший літописний текст, ніж списки Хлєбниковської редакції.

У кількох випадках, у фрагментах Угорницького списку і Єрмолаївському наявні слова відсутні у Хлєбниковській та Іпатіївській редакціях. У виявлених літописних уривках читається фраза: 'Гу̃ Бу̃ мое(му)", яка у Єрмолаївському списку передана так: "Господу Богу моєму" 44. Натомість у Хлєбниковському списку коротший варіант: "Го̃у моемоу 45, як і в Іпатіївському: "Гд̃у моемоу" 46. Отже у Хлєбниковській та Іпатіївській редакціях пропущено слово "Бу̃ ("Богу" в Єрмолаївському списку). В іншому місці фрагментів Угорницького списку наявна фраза: "времӕ к̃з Изӕсла(в)". Потрібно відзначити, що слово "к̃з" написане над рядком іншим почерком, У Єрмолаївському літописі вона передана так: "время князь Изяславъ" 47, але у Хлєбниковському: "времѧ Изѧ славъ" 48 і в Іпатіївському: "веремѧ Изѧславъ" 49. Отже у цьому уривку в Хлєбниковській і Іпатіївській редакціях пропущено слово "к̃з" ("князь" — в Єрмол. списку). Ще в одному місці читаємо: "шли и(в) <...> и в Су(ж)д<...>(л)<...> В то(ж)". Хоча цей уривок Угорницького списку сильно пошкоджений шашелем, проте в ньому досить надійно відчитується слово "Суждаль". У Єрмолаївському списку цей уривок передано так: "шли и в Резань и в Суждаль. В то ж" 50. Але у Хлєбниковському: "шли и в Реза(н) и всѫдѣ. В то(ж)" 51, де замість слова "Суждаль" читаємо: "всѫдѣ". Подібну ситуацію спостерігаємо у Іпатіївському списку де читаємо "всѧмо" 52.

Наведених вище прикладів щодо кількох слів, наявних тільки у списках Єрмолаївської редакції і відповідно відсутніх у текстах Іпатіївської і Хлєбниковської, явно недостатньо для твердження про те, що у цих випадках повніше переданий архетип Південноруського літописного зводу. Появу цих слів у списках Єрмолаївської редакції можна пояснити, хоча б для двох перших випадків, механічними інтерполяціями переписувачів. Так, слово "Бу̃", могло бути автоматично написане копіїстом після слова "Гу̃", таким же способом, ймовірно, появилося слово "к̃з". Складніша ситуація із словом "Суждаль". Воно могло "еволюціонувати" із слова "всѫдѣ", хоча не варто категорично заперечувати і можливості зворотнього процесу.

Наведені приклади переконливо доводять приналежність фрагментів Угорницького списку до Єрмолаївської редакції, яка, зокрема, проявляється у спільних із Єрмолаївським списком текстологічних пропусках, іншому порядку розташування слів у деяких уривках, відсутності повтору наявного у Хлєбниковській редакції і присутності окремих слів, яких немає у інших редакціях Південноруського літописного зводу.

Цікаві результати дало співставлення фрагментів Угорницького списку з Єрмолаївським. У виявлених літописних уривках читаємо фразу: "призри на немо(ч) мою и ви(ж)дь смиреніе", яка у Єрмолаївському передана в коротшому варіанті: "призри и виждъ смиреніе" 53, де пропущено слова "на немо(ч) мою". У списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій цей пропуск відсутній 54. У іншому місці фрагментів Угорницького списку читаємо: "что творӕще, се бо творите не(на)вѣдѣніе(м)". В Єрмолаївському маємо коротший варіант: "что творяще невиденіемъ" 55, де пропущено слова "се бо творите". У списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій цей пропуск відсутній 56. Ще в одному місці читаємо: "не може(м) на сӕ ратию зрӕще", це словосполучення в Єрмолаївському списку передано у коротшому вигляді: "не можемъ ся зряще" 57, де замість слів "на сӕ ратию" є тільки слово "сӕ". У списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій цього пропуску також нема 58. Є ще ряд дрібніших пропусків (здебільшого по одному слову) у Єрмолаївському списку порівняно з фрагментами Угорницького списку.

У ряді випадків в фрагментах Угорницького списку відсутні перестановки слів, наявні у тексті Єрмолаївського. У виявлених літописних уривках бачимо словосполучення: "есмы были удумали", такий же порядок розташування слів у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій 59. Проте у Єрмолаївському інший: "есмы удумали были" 60. У іншому місці фрагментів Угорницького списку читаємо: "паки по(и)де Изӕсла(в)", у такому ж порядку розташовані ці слова у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій 61. У Єрмолаївському їх розташування інше: "паки Изяславъ пойде" 62. Ще в одному місці новознайдених літописних фрагментів читаємо: "ӕ люблю брате ми(р)", така сама послідовність цих слів у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій 63. Але у Єрмолаївському списку бачимо інше розташування: "я брате люблю миръ" 64. Також таких прикладів можна було б навести значно більше.

У Єрмолаївському списку спостерігається ряд перекручень окремих слів, відсутніх як у фрагментах Угорницького літопису так і в списках Хлєбниковської та Іпатіївської редакцій. У ньому є таке місце: "намъ зыйти того рѣкою къ полкомъ ихь" 65, яке у фрагментах Угорницького списку читається так: "на(м) сӕ c ними тою рѣкою по(л)ко(м) бити", і приблизно так само у Хлєбниковському і Іпатіївському списках 66, тільки в останньому два прикінцеві слова помінялися місцями. В іншому місці Єрмолаївського списку маємо слова: "оть Игоря" 67, але у фрагментах Угорницького літопису, як і у списках Хлєбниковської та Іпатіївської редакцій: ѡ(т) Гю(р)гӕ" 68. Ще в одному місці Єрмолаївського списку читаємо: "оть земнаго" 69, але у фрагментах Угорницького літопису, а також у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій справніше: "ѡ(т) темнаго" 70. Прикладів такого характеру можна навести більше.

У кількох випадках у фрагментах Угорницького списку відсутні слова, які є тільки в Єрмолаївському списку. Так, у ньому читаємо словосполучення: "граду н̃ше(му), а се Іго(р)", яке має такий же набір слів у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій 71. Але в Єрмолаївському бачимо дещо інший варіант: "граду нашему сотвориша, а се Игоръ" 72, отже тільки у цьому списку зустрічаємо слово "сотвориша". В іншому місці фрагментів Угорницького списку є словосполучення: "со десными о(в)цами", яке у такому самому вигляді читається в списках Хлєбниковської редакції' 73, але в Іпатіївському трохи інакше: "съ десными мѧ ѡвцами" 74. Проте у Єрмолаївському списку бачимо цей уривок в іншому варіанті: "со десными твоими овцами" 73; тільки у ньому зустрічається слово "твоими". Ще в одному місці фрагментів Угорницького списку читаємо словосполучення: "во здоровю ли еси", яке у списках Хлєбниковської і Іпатіївської редакцій має такий самий лексичний склад. Певні відмінності є тільки в написанні перших двох слів: "въ здоровъ" 76 (Іпатіївський список) і "въ здоровьи" 77 (Хлєбниковський). У Єрмолаївському списку цей уривок передано в іншому вигляді: "во здоровю ты ли еси" 78, де тільки у ньому зустрічається слово "ты". Наведені приклади показують, що тільки у Єрмолаївському списку (в межах уривків літописного тексту співставленого із фрагментами Угорницького списку) є кілька слів відсутніх у інших списках Іпатіївського літопису. Вони з'явилися у Єрмолаївському списку не внаслідок звірки та правки його протографа (або одного із попередніх списків) з давнім літописом, що містив справніший і повніший текст, ніж ті, які зараз відомі науці, а в результаті намагання переписувачів "відновити" втрачені слова.

У фрагментах Угорницького списку спостерігаємо текстологічні пропуски і несправні написання слів, які відсутні у Єрмолаївскьому списку.

Так, у ньому читаємо: "много сотвори(х) цѣловали", але у Єрмолаївському списку текст повніший: "много сотворихъ добра цѣловали" 79, у ньому відсутній пропуск слова "добра". Не знаходимо цього пропуску у списках Іпатіївської і Хлєбниковської редакцій, хоча в них інший порядок слів у цьому уривку: "много добра сътвори(х) цѣловали" 80.

Наведемо кілька прикладів описок, які є в окремих словах фрагментів Угорницького списку, але відсутні в Єрмолаївському. У ньому, зокрема, читаємо: "закопреступници", але у Єрмолаївському, як і в списках Іпатіївської та Хлєбниковської редакцій: "законопреступницы" 81, — без пропуску складу "но". В іншому місці читаємо: "дрижину", проте в Єрмолаївському це слово передано правильно: "дроужиноу" 82, таке його написання бачимо і у списках Іпатіївської і Єрмолаївської редакцій 83. Ще в одному місці читаємо: "ти люди", але у Єрмолаївському та інших списках Іпатіївського літопису написання першого слова правильне: "за люди" 84. У фрагментах Угорницького списку знаходимо ще кілька описок, але відзначимо, що їх, як і текстологічних пропусків незмірно менше, ніж у Єрмолаївському. Потрібно також відзначити, що у фрагментах Угорницького списку наявна у кількох випадках правка тексту.

Наведені приклади переконливо доводять, що Угорницький список не був протографом для Єрмолаївського, як і Єрмолаївський не може вважатися попередником Угорницького. Результати співставлення фрагментів Угорницького списку з відповідними уривками Єрмолаївського показують, що вони містять повніший і справніший літописний текст, позбавлений багатьох пропусків, перестановок, описок і штучних вставок, наявних у відповідних уривках Єрмолаївського списку. Можна припустити, що якби ми мали весь текст Угорницького списку, то цей висновок не зазнав би істотних змін.

Вище вже говорилося, що при відклеюванні двох аркушів від оправи під ними було виявлено дві смужки паперу шириною 3-4 см кожна, списаних тим самим почерком, що й літописний текст. Половину однієї з них займає бічне поле. Дослідження цих знахідок показало, що вони походять із одного аркуша, хоча й знаходилися не один за другим, а між ними був невеликий проміжок. На них відчитуються фрагменти "Сказання про Мамаєве побоїще" від слів: "вси Кн(ӕ)зи Рускии: "Воистину, господине, законную заповедь" до "всего живота человѣческаго кормительнице" 85. Потрібно відзначити, що у кожному рядку збереглися здебільшого тільки окремі склади або навіть букви і рідше слова. Для прикладу подаємо вигляд двох рядків: "замедление сугубо поспешливо будетъ. Ho уже до ти, господине, еще // вѣнецъ сея побѣды посиши и минувшихъ лѣтѣ xѣ, a инымъ симъ".

До складу рукописних збірників, у яких знаходяться списки Іпатіївського літопису Єрмолаївської редакції (Єрмолаївський і Марка Бундура), також входить "Сказання про Мамаєве побоїще" 86. Описана знахідка свідчить, що й до складу манускрипту, у якому перебував Угорницький список, також входило "Сказання про Мамаєве побоїще". Ймовірно, структура цього кодексу була ідентичною з двома іншими рукописними збірниками з списками Єрмолаївської редакції Іпатіївського літопису.

Єрмолаївський список "Сказання про Мамаєве побоїще" окремо ніколи не публікувався, проте у 1838 р. 1. Снєгірьов використав його в різночитаннях при виданні цієї пам'ятки за списком Тимковського, що дозволяє скласти про нього задовільне уявлення 87. За класифікацією М. Шамбінаго, який розподілив списки "Сказання" на чотири редакції, він належить до друкованої групи третьої редакції 88, а Л. Дмитрієва групи "О" Останньої редакції 89. "Сказання" дійшло до наших днів у величезній кількості списків. Якщо у 1838 р. І. Снєгірьову їх було відомо тільки п'ять 90, С. Шамбінаго у 1906 р. — 56 91, Л. Дмитрієву у 1959 р. — 103 92, то О. Зимін у 1967 р. нарахував більше 150 93, в останніх двох випадках збільшення кількості вірогідно викликано не знайденням півсотні нових списків упродовж такого короткого проміжку часу, а іншою методикою підрахунків. Проте, незважаючи на велику чисельність списків "Сказання" і значну кількість наукових досліджень присвячених цій пам'ятці, вона залишається досить слабо вивченою. Зокрема, дискусійним є питання про час написання "Сказання". Найбільш виваженою здається думка О. Шахматова, який вважав, що ця пам'ятка створена "в XVI ст., років через сто з лишком після Куликівської битви" 94.

Спостереження над складом рукописних збірників зі списками Іпатіївського літопису Єрмолаївської редакції дозволяє висловити гіпотезу про список "Сказання про Мамаєве побоїще", який ліг в основу української переробки цього твору, що має назву "Книга о побоїщі Мамая, царя татарського, от князя володимирського і московського Дмитрія". До наших днів дійшли два списки цієї літературної пам'ятки 95. С. Шамбінаго вважав, що вона базується на третій редакції "Сказання", а Л. Дмитрієв — на Основній 96, до яких, як було сказано вище, належать списки "Сказання" із рукописних збірників, що містять Єрмолаївську редакцію Іпатіївського літопису. У 1681 р. економ Києво-Печерської лаври П. Кохановський уклав історичний твір "Хронограф", при написанні якого використав список Іпатіївського літопису, що належить до Єрмолаївської редакції 97, ймовірно у рукописному збірнику, до якого він входив, був також список "Сказання". На основі цього списку, напевне П. Кохановським, було створено українську переробку "Сказання", яка увійшла до рукописного збірника, укладеного цим автором; тут також міститься його історичний твір "Обширний синопсис руський" (1681—1682 рр.).

Дослідники порівняно мало цікавилися Єрмолаївською редакцією Іпатіївського літопису. Перші видавці другого тому ПСРЛ вважали, що Єрмолаївський "список скопійований не з Хлєбниковського, або переписувач маючи його, керувався також і іншими списками цього ж літопису" 98. Найбільшого поширення набула думка О. Шахматова, який твердив, що "в основі Єрмолаївського списку лежить текст Хлєбниковського списку..., але він доповнений і виправлений за текстом ще іншої південної або західної редакції Південноруського зводу початку XIV ст. ", яка до нас не дійшла 99. У 1910 р. О. Шахматову надіслали список Марка Бундура (1651 р.), який він схарактеризував як "майже тотожний із Єрмолаївським" 100, Проте дослідники літописів довгий час не знали про існування цього списку, незважаючи на досить детальний його опис 101. Повторно, в науковий обіг він був введений Я. Ісаєвичем у 1973 р. 102

Відосібленою залишається думка Д. Лихачова, який вважав Єрмолаївський список пізнішою переробкою Погодінського 103 . У 1961 р. С. Пештич висловив гіпотезу, що Голіцинський літопис, яким користувався В. Татищев при написанні "Історії Російської", це відомий нам Єрмолаївський список 104. Незважаючи на ґрунтовну критику цієї тези В. Кучкіним 105, тепер її підтримує Б. Клосс 106. В. Кучкін виявив у складі "Хронографа" П. Кохановського значні фрагменти (близько восьмої частини) Іпатіївського літопису. Список, який був джерелом для цієї компіляції, дослідник назвав Києвопечерським, відзначивши, що він належить до Єрмолаївської редакції і у ньому, в ряді випадків, був повніший і справніший літописний текст, ніж у Єрмолаївському. На думку дослідника з Хлєбниковського списку зроблено несправну копію, яку відкоректували за іншим літописним зводом. З цього тексту було зроблено ряд списків один з яких, звірений з досить старовинним літописним текстом був покладений в основу Києвопечерського, з якого П. Кохановський чимало запозичив до свого "Хронографа", інший список став прографом Єрмолаївського. Дослідник відзначив, що у цьому списку, або в Єрмолаївському була сильно поновлена мова 107. В. Кучкін тоді не знав про список Марка Бундура, тому не залучив його до своєї гіпотези.

Певну еволюцію пройшли погляди Б. Клосса. У 1987 р. він вважав, що Єрмолаївський список належить до генеалогічної лінії, яка виводиться з Південноруського зводу кінця XIII ст. через проміжні ланки: Хлєбниковський список, протограф "Хронографа" П. Кохановського і протограф списку Марка Бундура 108. Проте у 1998 р. Б. Клосс прийшов до висновку, що Єрмолаївський список, хоча і пізніший, проте не походить від списку Марка Бундура. На його думку, в основі протографа списків Марка Бундура і Єрмолаївського лежить Хлєбниковський. Копія із цього списку була відкоректована за іншими джерелами, зокрема початок звірено з Тверським збірником, а подальший текст виправлено за іншим списком, ймовірно досить старовинним. Ця редакція, відображена у списку Марка Бундура була створена близько 1635 р. особисто митрополитом Петром Могилою, або у його близькому оточенні, у ній ще не заповнені текстологічні пропуски семи аркушів Хлєбниковського списку. Друга редакція, відображена у Єрмолаївському списку, була створена приблизно у 1637 р., також під наглядом Петра Могили. Текстологічні втрати були відновлені у Хлєбниковському і Єрмолаївському списках із спільного джерела 109.

Виявлені літописні фрагменти дозволяють по-новому висвітлити ряд проблем співвідношення списків Іпатіївського літопису. Вище вже було сказано, що фрагменти Угорницького списку (ймовірно як і весь список) не були протографом або попередником Єрмолаївскього списку, як і навпаки. Така сама ситуація щодо списку Марка Бундура. На думку Б. Клосса, Єрмолаївський список не походить від списку Марка Бундура. Отже, три відомі на сьогодні списки Єрмолаївської редакції походять безпосередньо від архетипу цієї редакції через більшу або меншу кількість проміжних ланок, ні один із них не є протографом або попередником для іншого. Враховуючи близькість Єрмолаївського списку і Марка Бундура, можна припустити, що вони походять від генеалогічної лінії, яка розпалася на ряд списків приблизно у 40-х рр. XVII ст.

Ще О. Шахматов відзначив, що у ряді випадків, яких дослідник навів майже два десятки, у Єрмолаївському списку дійшов справніший текст, ніж в інших списках Іпатіївського літопису 110, проте він пояснював таку ситуацію результатом правки цього списку за іншим. Ця теза, з певними застереженнями, була прийнята більшістю дослідників. Також В. Кучкін, відзначивши кілька справніших читань Києвопечерського списка, відображеного фрагментарно у "Хронографі" П. Кохановського 111, пояснював їх походження двоетапним коректуванням його за іншими, справнішими списками. Гіпотеза про правку списку, скопійованого із Хлєбниковського, за іншим більш давнім і справнішим має кілька досить вразливих місць. Якщо її прийняти, тоді виявиться, що у цьому списку були такі самі пропуски, як і в Хлєбниковському, як і така ж плутанина аркушів, що малоймовірно. Адже, якщо б редагування мало місце, тоді, напевно, не було б в Єрмолаївському списку багатьох текстологічних пропусків ідентичних Хлєбниковському, як і кількох одинакових перестановок уривків літопису.

Вже відзначалося, що фрагменти Угорницького списку містять повніший і справніший літописний текст, ніж інші списки цієї редакції. Отже численні пропуски, перестановки, штучні вставки слів, описки й помилки нагромадилися у списках Марка Бундура і Єрмолаївському в результаті багаторазових копіювань їх текстів. Зважаючи на обставину, що й фрагменти Угорницького списку мають ряд дрібних пропусків і описок (яких значно менше, ніж у відповідних уривках двох інших списків), логічно припустити, що в архетипі Єрмолаївської редакції був значно справніший текст, ніж відомий нам у трьох збережених списках.

Обгрунтованою видається думка, що ряд правильніших і повніших читань, які знаходимо у списках Єрмолаївської редакції, є результатом не звірки її архетипу із іншими списками, а наявності у ньому тексту у кращому стані, ніж у Хлєбниковському списку. Отже, архетип Єрмолаївської редакції не був скопійований із Хлєбниковського списку. Зважаючи на близькість Хлєбниковської і Єрмолаївської редакцій (ряд спільних текстологічних пропусків і перестановок), логічно висловити думку, що у них був спільний архетип, у якому вже були ці ознаки.

Переписування манускриптів здійснювалося двома способами. Найчастіше писарі просто копіювали текст, не звертаючи уваги на те, щоб переписаний аркуш відповідав наявному у протографі. Проте, бували випадки, коли переписувачі намагалися копіювати текст таким чином, щоб початок і кінець переписаного аркуша відповідали наявним в оригіналі. Здебільшого так чинили у тих випадках, коли в протографі були переплутані аркуші і не було впевненості, що їх розташували у правильному порядку. У XVII ст. таким способом було переписано сім аркушів, які вставили у Хлєбниковський список 112. Аналогічно копіювалися наприкінці XVIII ст. деякі рукописи для Катерини II. Зокрема, при переписуванні "Історії про Казанське царство" не тільки збережено формат рукопису, але писарі також намагалися вмістити текст у таку ж чисельність аркушів, що й в оригіналі 113.

Ймовірно, з архетипа Хлєбниковської і Єрмолаївської редакцій був зроблений один список, що ліг у основу відомих нам списків Єрмолаївської редакції. Його переписувач не намагався копіювати оригінал аркуш в аркуш. Другий список, зроблений із нього, який ліг в основу Хлєбниковської редакції, переписаний з таким розрахунком, щоб аркуш оригіналу відповідав переписаному. Можливо, тому, що переписувачеві не завжди вдавалося вмістити весь текст аркуша оригіналу на переписаному, він був змушений робити скорочення. Саме цими текстологічними втратами під час переписування можна пояснити відсутність у Хлєбниковському списку деяких слів та словосполучень, що є у списках Єрмолаївської редакції. Також, тією обставиною, що списки Єрмолаївської редакції походять від спільного із Хлєбниковською редакцією списку, можна пояснити наявність у них ряду справніших читань. Між Хлєбниковським списком, і списком від якого походять Єрмолаївська та Хлєбниковська редакції, був щонайменше один проміжний список. Хлєбниковський список переписувався, як і його протограф, аркуш в аркуш. Погодінський вірогідно скопійований із протографа Хлєбниковського. Щодо кількох уривків, які відсутні у Хлєбниковському списку, але наявні у Погодінському, ймовірно, вони були внесені у нього з якогось повнішого списку Іпатіївського літопису.

Списки Єрмолаївської редакції входять до складу манускриптів, до яких, окрім них, входять ще дві літературні пам'ятки: згадуване вище "Сказання про Мамаєве побоїще" і "Повість про святого Петра, митрополита Київського і всієї Русі" (збереглося тільки кілька перших рядків, але напевно у генеалогічно раніших рукописних збірниках вона була переписана повністю). Висловлюємо гіпотезу, що укладачем цього кодексу був відомий релігійний і культурний діяч Іов Княгиницький (пом. 1621 р.). Як відомо, його діяльність тісно пов'язана із Угорницьким монастирем. Досить ймовірно, що він був власником рукописного збірника із якого переписаний (можливо, не безпосередньо, а через проміжний список) Угорницький збірник, фрагменти якого дійшли до наших днів. Іпатіївський список Єрмолаївської редакції Іов Княгиницький ймовірно скопіював в Острозі, де він деякий час працював викладачем Острозької академії, зокрема переписавши тоді "Псалтир" для князя Олександра Острозького. Через певний час, вже після прийняття чернецтва, Іов Княгиницький був посланий у Росію для збирання милостині 114, можливо, саме там він переписав "Сказання" і "Повість про святого Петра, митрополита Київського і всієї Русі", які вмістив у тому самому збірнику, що й літопис. Напевно, також йому належать численні марґінальні записи наявні на полях списків Єрмолаївської редакції Іпатіївського літопису, які частково опубліковані 115.

Фрагменти Угорницького списку Іпатіївського літопису належать до його Єрмолаївської редакції, й містять повніший та справніший літописний текст, ніж інші її списки. Не будучи протографом або генетичним попередником списків Марка Бундура і Єрмолаївського, вони підводять нас до висновку, що численні пропуски, описки, перекручення тощо були у Єрмолаївській редакції не від початку, а нагромадилися поступово, у результаті численних переписувань. Віднайдення разом із ними фрагментів "Сказання про Мамаєве побоїще" засвідчує, що Угорницький кодекс мав такий самий склад, як і два інші рукописні збірники, в яких є списки Єрмолаївської редакції. На сучасному етапі дослідження Іпатіївського літопису значно більша увага повинна приділятися спискам Єрмолаївської редакції, адже у певній кількості випадків вони точніше передають архетип Південноруського літописного зводу, ніж інші списки.






1 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К., 1990. — С. 135.

2 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі — ЛНБ). Відділ рукописів. — Ф. АСП. — № 103.

3 Петрушевич А. С. Сводная Галицко-русская летопись c 1600 по 1700 год. — Львів, 1874.-С. 206-207.

4 Свєнціцкий І. Опис рукописів Народного Дому з колекції Ант. Петрушевича. Львів, 1911.-Ч. З.-С. 103.

5 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение (разночтение из Ермолаевского списка). — С. 29. Вар. к стлб. 362, строке 16 основного текста.

6 Староруські київські і галицько-волинські літописи: Острозький список (Хлєбніковський) і список Четвертинського (Погодінський) // Гарвардська бібліотека давнього українського письменства. — Корпус текстів. — Гарвард, 1990. — Т. 8. — С. 161 (С. 329, р. 7). У дужках подаються покликання на третю, найпізнішу, посторінкову пагінацію Хлєбниковського кодексу, яка найкраще відчитується у цьому виданні. Перше число означає номер сторінки, друге — рядка.

7 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 362. — Стр. 16.

8 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 365, стр. 20.

9 Староруські... — С. 162 (С. 331, р. 29).

10 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 365. — Стр. 20.

11 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 365, стр. 6-7.

12 Староруські... — С. 162 (С. 331, р. 10).

13 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 365. — Стр. 6-7.

14 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 361. стр. 18-19; Староруські... — С. 161 (с. 328, р. 14).

15 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 361. — Стр. 18-19.

16 Там же. — Приложение. - С. 27. — Вар. к стлб. 348, стр. 12-13.

17 Староруські... — С. 155 (с. 317, р. 3).

18 ПСРЛ. - Т. 2. - Стлб. 348. — Стр. 12-13.

19 Там же. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 351, стр. 16-17; Староруські... — С. 156 (с. 319, р. 23).

20 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 351. — Стр. 16-17.

21 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 362, стр. 13-14; Староруські... — С. 161 (с. 329, р. 5).

22 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 362. — Стр. 13-14.

23 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 362. стр. 15-16; Староруські... — С. 161 (с. 329, р. 6-7).

24 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 362. — Стр. 15-16.

25 Там же. — Приложение. - С. 29. — Вар. к стлб. 364, стр. 22; Староруські. ..-С. 162 (с. 330, р. 27).

26 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 364. — Стр. 21-22.

27 Там же. — Приложение. - С. 27. — Вар. к стлб. 348, стр. 1-5.

28 Староруські... — С. 155 (с. 316, р. 21-25).

29 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 347. — Стр. 26. — Стлб. 348. - Стр. 1-5.

30 Там же. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 363, стр. 24-28.

31 Староруські... — С. 162 (с. 330, р. 6-9).

32 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 363. — Стр. 24-28.

33 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 349, стр. 12.

34 Староруські... — С. 155 (с. 317, р. 25).

35 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 349. — Стр. 12.

36 Там же. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 364, стр. 9-10.

37 Староруські... — С. 162 (с. 330, р. 16-17); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 364. — Стр. 9-10.

38 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 361, стр. 2.

39 Староруські... — С. 160 (с. 327, р. 27); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 361. — Стр. 2.

40 ПСРЛ. — T. 2. — Приложение. — C. 27. — Вар. к стлб. 348, стр. 22-23.

41 Староруські... — С. 155 (с. 317, р. 11); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 348. — Стр. 22-23.

42 Староруські... — С. 161 (с. 328, р. 26; с. 329, р. 1).

43 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 362. — С. 8-9. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 362, стр. 8-9.

44 . Там же. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 351, стр. 2.

45 Староруські... — С. 156 (с. 319, р. 12).

46 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 351. — Стр. 2.

47 Там же. — Приложение. - С. 27. — Вар. к стлб. 347, стр. 22.

48 Староруські... — С. 155 (с. 316, р. 17).

49 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 347. — Стр. 22.

5(1 Там же. — Приложение. - С. 27. — Вар. к стлб. 347, стр. 21-22.

51 Староруські... — С. 155 (с. 316, р. 16-17).

52 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 347. — Стр. 21.

53 Там же. — Приложение. - С. 28. — Вар. к стлб. 350, стр. 20-21.

54 Див.: Староруські... - С. 156 (с. 319, р. 2); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 350. — Стр. 20-21.

55 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 351, стр. 17-18.

56 Див.: Староруські... - С. 156 (с. 319, р. 24-25); ПСРЛ. — Т. 2. - Стлб. 351. — Стр. 17-18.

57 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 363, стр. 7.

58 Див.: Староруські... - С. 161 (с. 329, р. 19-20); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 363. — Стр. 7-8.

59 Див.: Староруські... - С. 155 (с. 316, р. 13); ПСРЛ.-Т. 2.-Стлб. 347.-Стр. 17.

60 ПСРЛ. - Т. 2. — Приложение. — С. 27. — Вар. к стлб. 347, стр. 17.

61 Див.: Староруські... — С. 160 (с. 327, р. 24-25); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 360. — Стр. 28.

62 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 360, стр. 28.

63 Див.: Староруські...-С. 162 (с. 331 р. 17); ПСРЛ.-Т. 2.-Стлб. 365.-Стр. 14- 15.

64 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 365, стр. 14-15.

65 Там же. — Вар. к стлб. 362, стр. 22-23.

66 Див.: Староруські... - С. 161 (с. 329, р. 11-12); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 362. — Стр. 22-23.

67 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 364, стр. 9.

68 Див.: Староруські... - С. 162 (с. 330, р. 16); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 364. — Стр. 9.

69 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 350, стр. 27.

70 Див.: Староруські... - С. 156 (с. 319, р. 7); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 350. — Стр. 27.

71 Див.: Староруські... - С. 155 (с. 317, р. 24-25); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 349. Стр. 11-12.

72 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 349, стр. 11-12.

73 Староруські... — С. 156 (с. 318, р. 24).

74 ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 350. — Стр. 14-15.

75 Там же. — Приложение. - С. 28. — Вар. к стлб. 350, стр. 14-15.

76 Там же. — Стлб. 363. - Стр. 2-3.

77 Староруські... — С. 161 (с. 329, р. 16).

78 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 363, стр. 2-3.

79 Там же. — Приложение. - С. 27. — Вар. к стлб. 348, стр. 17.

80 Староруські... — C. 155 (c. 317, p. 6-7); ПСРЛ. — T. 2. — Стлб. 348. — Стр. 17.

81 ПСРЛ. - T. 2. — Приложение. — C. 28. — Вар. к стлб. 351, стр. 6-7. Див. також: Староруські... — С. 156 (с. 319, р. 15); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 351. — Стр. 6-7.

82 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 29. — Вар. к стлб. 364, стр. 2-3.

83 Див.: Староруські... - С. 162 (с. 330, р. 11); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 364. — Стр. 2-3.

84 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 28. — Вар. к стлб. 350, стр. 17: Див. також: Староруські... — С. 156 (с. 318, р. 26); ПСРЛ. — Т. 2. — Стлб. 350. — Стр. 17.

83 Поведание и сказание о побоище великого князя Димитрия Донского // Русский исторический сборник. — М., 1838. - Т. 3. - Кн. 1. - С. 15-19. Виділені курсивом слова реконструюються на основі опублікованого І. Снєгірьовим списку Тимковського до якого подані різночитання також і за Єрмолаївським списком.

86 Предисловие // ПСРЛ. - Т. 2. — С. XIV; Описание Рукописного отдела Библиотеки Академии наук СССР. — М.-Л., 1959. — Т. 3. — Вып. 1. — С. 306.

87 Поведание и сказание... — С. І-XVI, 1-80.

88 Шамбинаго С. Повести о Мамаевом побоище // Сборник Отделения русского языка й словесности Императорской Академии Наук. — Спб., 1906. - Т. LXXXI. — С. 268-269.

89 Дмитриев Л. А. Обзор редакций Сказання о Мамаевом побоище // Повести о Куликовской битве. — М., 1959. — С. 449-450. Потрібно уточнити, що цей дослідник до групи "О" Основної редакції відніс тільки список Марка Бундура, а про Єрмолаївський взагалі чомусь не згадує (Його ж. Описание рукописних списков Сказання о Мамаевом побоище) // Там же. — С. 481-509).

90 Поведание и сказание... — С. VII-X.

91 Шамбинаго С. Повести... - С. 135-136, 186, 221, 313, 351-352, 359, 364.

92 Дмитриев Л. А. К литературной истории Сказання о Мамаевом побоище // Повести о Куликовской битве. — М., 1959. — С. 406.

93 Зимин А. А. "Сказання о Мамаевом побоище" й "Задонщина" // Археографический ежегодник за 1967 год. — М., 1969. — С. 41.

94 Шахматов А. А. Отзыв о сочинении С. К. Шамбинаго "Повести о Мамаевом побоище" // Сборник Отделения русского языка й словесности Академии наук. — Стб., 1910. - Т. 81.-№7. -С. 177,204.

95 Государственная Публичная библиотека (г. Санкт-Петербург). — Отдел рукописей: F.IV 215; Собр. Погодина, № 1569. Опублік.: Шамбинаго С. Повести... — С. 168-190; Українська література XIV-XVI ст. — К., 1988. — С. 378-395.

96 Шамбинаго С. Повести... — С. 365; Дмитриев Л. А. Обзор... — С. 475.

97 Кучкин В. А. К спорам о В. Н. Татищеве // Проблемы истории общественного движения й историографии. — М., 1971. — С. 252.

98 Предисловие // ПСРЛ. - СПб., 1845. — Т. II. — С. VII.

99 Предисловие // ПСРЛ. - М., 1998. — Т. II. — С. VI.

100 Летопись занятті Императорской Археографической комиссии за 1910 год. — СПб., 1911. — Вып. 23. - С. 15.

101 Описание Рукописного отдела Библиотеки Академии наук СССР. — Л., 1930. — Т. 3. — Вып. 1. — С. 77; Описание Рукописного отдела Библиотеки Академии наук СССР. — М.-Л., 1959. — Т. 3.-Вып. 1. — С. 305-306.

102 Исаевич Я. Д. Культура Галицко-Волинской Руси // Вопросы истории. — М., 1973. — № 1. — С. 100.

103 Лихачев Д. C. Археографический обзор списков "Повести временных лет" // Повесть временных лет. — М., 1950. — Ч. II. — C. 159.

104 Пештич C. Л. Русская историография XVIII века — Л., 1961. — Ч. 1. — С. 257-258.

105 Кучкин B. A. K спорам о В. Н. Татищеве // Проблемы истории общественного движения й нсториографии. — М., 1971. — С. 249-255.

106 Лифшиц Л. Й., Плигузов А. Й., Хорошкевич А. Л. Приложения // Феннел Дж. Кризис средневековой Руси 1200-1304.-М., 1989. — С. 228, 234.

107 Кучкин В. А. К спорам... — С. 255.

108 Лифшиц Л. Й., Плигузов А. Й., Хорошкевич А. Л. Приложения... — С. 234.

109 Клосс Б. М. Предисловие... // ПСРЛ. — М. 1998. — Т. II. — C. K-M.

110 Див.: ПСРЛ. — Т. 2. — Приложения. — С. 85-87.

111 Кучкин В. А. К спорам... — С. 256-259.

112 Див.: Староруські... — С. 133-135, 186-187, 228-230, 336-338 (с. 267-270, 379-380, 463-466, 679-682).

113 Историческая коллекция Эрмитажного собрания рукописей: Памятники XIXVII вв. Описание / Сост. Д. Н. Альшиц. — М., 1968. — С. 95; Мойсеева Г. Н. Троицкая летопись 1408 г. в сочинениях Екатерины II // Труды Отдела древнерусской литературы. — Л., 1976. — Т. XXX. — С. 267.

114 Ігнатій з Люборова. Житие и жизнь преподобного Отца нашего Іова // Зоря Галицкая яко Альбум на год 1860. — Львів, 1860. — С. 229-230.

115 ПСРЛ. — Т. 2. — Приложение. — С. 81-84.










УВАГА! В тексті використані старослов’янські літери: ять, юс малий, ліґатура ук, от, єсть йотована тощо. Для їх коректного відображення потрібно встановити шрифт Litopys New Roman.














Головна             Шрифт



Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.