[Алексіс де Токвіль. Давній порядок і Революція. — К., 2000. — 224 с.]
‹‹
Попередня
Головна
Наступна
Алексіс де ТОКВІЛЬ
ДАВНІЙ ПОРЯДОК І РЕВОЛЮЦІЯ
Переклад з французької
Київ — 2000
ЗМІСТ
ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . 5
КНИГА ПЕРША
РОЗДІЛ I. Суперечливі міркування, виголошені про Революцію під час її виникнення . . . . . . . . . . . . . . . 12
РОЗДІЛ II. Про те, що основною й кінцевою метою Революції не було, як це гадали, зруйнувати релігійну й знесилену політичну владу . . . . . . . . . . . . . . . 16
РОЗДІЛ III. Яким чином Французька революція, як революція політична, за своїми прийомами нагадувала релігійну . . . . . . . . . . . . . . . 20
РОЗДІЛ IV. Як майже вся Європа мала цілком однакові інституції і як ці інституції скрізь розпалися . 23
РОЗДІЛ V. Що, власне, зробила Французька революція . . . . . . . . . . . . . . . 27
КНИГА ДРУГА
РОЗДІЛ I. Чому феодальні права стали ненависними народові у Франції більше, ніж у інших країнах . 30
РОЗДІЛ II. Про те, що адміністративна централізація — це інституція давнього порядку, а не створіння Революції чи Імперії, як це подейкують . . . . . . . . . . . . . . . 37
РОЗДІЛ III. Так зване урядове опікунство — це інституція давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 45
РОЗДІЛ IV. Про те, що адміністративна юстиція та судові вилучення на користь урядовців — чинники давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 53
РОЗДІЛ V. Як могла централізація проникнути в такий спосіб у середовище старих владних структур і посісти їхнє місце, не зруйнувавши їх . . . . . . . . . . . . . . . 57
РОЗДІЛ VI. Про адміністративні звичаї за давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 60
РОЗДІЛ VII. Про те, що вже за давнього порядку у Франції столиця встигла набути такої переваги над провінціями й поглинала соки цілої держави так, як ніде в Європі . . . . . . . . . . . . . . . 69
РОЗДІЛ VIII. Про те, що Франція була країною, в якій люди стали найбільш схожими одні на одних . 74
РОЗДІЛ IX. Про те, як ці такі схожі між собою люди ділилися на маленькі гурти, взаємно чужі й байдужі одні до одних . . . . . . . . . . . . . . . 78
РОЗДІЛ X. Яким чином знищення політичної свободи та роз’єднання класів спричинили майже всі суспільні недуги, що зруйнували давній порядок . . . . . . . . . . . . . . . 91
РОЗДІЛ XI. Про своєрідну свободу, що трапляється за давнього порядку, та про її вплив на Революцію . . . . . 100
РОЗДІЛ XII. Про те, що, незважаючи на поступальний дух цивілізації, становище французького селянина у XVIII столітті іноді було гірше, ніж у XIII столітті . . . . . . . . . . . . . . . 110
КНИГА ТРЕТЯ
РОЗДІЛ I. Яким чином близько середини XVIII століття літератори стали головними державними людьми у Франції і якими були наслідки цієї обставини . . . . . . . . . . . . . . . 124
РОЗДІЛ II. Яким чином невіра могла стати загальною й переважною пристрастю у французів XVIII століття і яким був вплив, що його справило це на характер Революції . . . . . . . . . . . . . . . 133
РОЗДІЛ III. Про те, що французи прагнули до реформ раніше, ніж почали бажати вольностей . . . . . . 140
РОЗДІЛ IV. Про те, що царювання Людовіка XVI було найщасливішою добою старої монархії, і яким чином саме це щастя наблизило Революцію . . . . . . . . . . . . . . . 149
РОЗДІЛ V. Про те, як привели народ до повстання, бажаючи полегшити його становище . . . 157
РОЗДІЛ VI. Про деякі практичні заходи, за допомогою яких уряд завершив революційне виховання народу . . . . . . . . . . . . . . . 163
РОЗДІЛ VII. Про те, що політичній революції передував великий адміністративний переворот і про наслідки цього факту . . . . . . . . . . . . . . . 167
РОЗДІЛ VIII. Про те, як усе попереднє саме собою призвело до Революції . . . . . . . . . . . . . . . 175
ДОДАТОК. Про реґіони з провінційними штатами й, зокрема, про Ланґедок . . . . . . . . . . . . . . . 183
ПРИМІТКИ . . . . . . . . . . . . . . . 192
Токвіль, Алексіс де. Давній порядок і революція: / З фр. пер. Григорій Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000. — 224 с. — Парал. тит. арк. фр. — ISBN 966-7305-30-9.
«Книга, яку я нині публікую, — не історія Революції. Цю історію написано надто блискуче, щоб її переробляти; моя книга — лише етюд про Революцію. 1789 року французи зробили величезне зусилля, найбільше з усіх, що їх будь-коли робили народи, щоб відрізати себе від свого минулого й відокремити безоднею те, чим вони були, від того, чим вони бажали бути...» Алексіс де Токвіль.
Перекладено за виданням: Alexis de Tocqueville, L’ancien régime et La Révolution. Paris, Gallimard, 1968.
Див. також:
Алексіс де Токвіль. Про демократію в Америці.
